Постанова № 62536263, 03.11.2016, Шептицький міський суд Львівської області (до 25.04.2025 - Червоноградський міський суд Львівської області)

Справа № 459/2772/16-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"03" листопада 2016 р. Червоноградський міський суд Львівської області

в складі: головуючого - судді Новосад М.Д.

при секретарі Марковець Т.Л.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Сущак В.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Сокальського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області про визнання дій протиправними, скасування рішення суб'єкта владних повноважень та зобов'язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И В :

07.10.2016 позивач звернувся в суд з позовом до відповідача, у якому просить: 1) визнати протиправними дії, визнати неправомірним та скасувати рішення Сокальського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області від 29.09.2016 № 5999/05-33/11 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років згідно ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 з 23.09.2016, виходячи із розрахунку 90% від суми місячного (чинного) заробітку, обчисленого за останні 24 календарних місяці роботи на підставі довідки, виданої прокуратурою Львівської області 21.09.2016 за №18/1308; 2) зобов'язати Сокальське об'єднане управління Пенсійного фонду України Львівської області призначити йому пенсію за вислугу років згідно із ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-XII (в редакціях Закону України від 05.10.1995 № 358/95-ВР та Закону України від 12.07.2001 №2663-ІІІ) з 23.09.2016, виходячи із розрахунку 90 % від суми місячного (чинного) заробітку, обчисленого за останні 24 календарних місяці роботи; 3) стягнути з відповідача 551, 21 грн. судових витрат.

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що оскаржуваним рішенням відповідач відмовив йому у призначенні пенсії за вислугу років з підстав відсутності на дату звернення стажу роботи, що зараховується до вислуги років.

З таким рішення не погоджується, вважає останнє протиправним, оскільки, на його думку, має достатній та необхідний обсяг стажу для призначення пенсії за вислугою років, а відповідач безпідставно не враховує в такий час здобуття вищої освіти, час праці в суді та на різного роду посадах в органах прокуратури.

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав, вважає рішення відповідача протиправним та таким, що порушує його права на соціальний захист,додатково надав судову практику національних судів у спорах ідентичної категорії. Разом з тим, посилався на наявні передбачені законом передумови призначення йому пенсії у вказаному розмірі, та на те, що відповідач, нехтуючи гарантованими позивачу правами допускає невірне тлумачення положень пункта 5 Прикінцевих положень Закону України від 02.03.2015 року №213-УШ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" та вважає що положення за якими відповідно до законів, у тому числі Закону України «Про прокуратуру», призначаються пенсії втратили чинність, та з такого відмовив позивачу у призначенні йому пенсії за вислугою років.

Такі висновки відповідача позивач вважає помилковими та вказуючи на дійсність та актуальність положень Закону України «Про прокуратуру» в частині ст. 50-1, відтак просить суд захистити його права та задовольнити позов.

Представник відповідача у судовому засіданні позов заперечив, вважає його безпідставним та необґрунтованим. У запереченнях зазначив, що чинне законодавство вимагає наявності у прокурорів не менше 22,5 років вислуги років для пенсійного забезпечення за вислугу років. Вважає, що період роботи позивача з 01.09.1995 по 29.07.1997 на посаді судового розпорядника Червоноградського міського суду Львівської області не може бути зарахований до вислуги років, оскільки він працював на цій посаді без вищої юридичної освіти, як того вимагають приписи ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" від 14.10.2014, який набрав чинності з 15.07.2015. Також стверджує, що період проходження позивачем підготовчих курсів у ЛНУ ім. Франка не може зараховуватися до вислуги років, так як згідно зазначеної статті Закону зарахуванню підлягає строк навчання. Крім цього, зазначив, що позивач обґрунтовує свої вимоги покликанням на норми законів, що втратили чинність, а саме ст. 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991.

Суд, перевіривши доводи позивача та доводи відповідача викладені у запереченнях, дослідивши матеріали справи, та оцінивши їх в сукупності, приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення з наступних підстав.

Як встановлено у судовому засіданні, позивач 23.09.2016 звертався до відповідача із заявою про призначення пенсії за вислугу років згідно Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 №1789-XII (в редакціях Закону України від 05.10.1995 № 358/95-ВР та Закону України від 12.07.2001 №2663-ІІІ).

Рішенням відповідача від 29.09.2016 у задоволенні заяви було відмовлено з підстав відсутності необхідного стажу, передбаченого абз. 7 ч. 1 ст. 86 Закону України "Про прокуратуру" № 1697 від 14.10.2014, який набрав чинності з 15.07.2015.

Однак, з таким рішенням відповідача, погодитись не можна виходячи з наступного :

Публічно-правовий спір виник внаслідок різних оцінок сторонами обставин й фактів наявності чи відсутності у позивача необхідного стажу для призначення пенсії за віком.

Згідно матеріалів справи -копії трудової книжки, довідки Червоноградського міського суду Львівської області від 30.09.2016, позивач з 01.09.1995 по 29.07.1997 працював на посаді судового розпорядника у зазначеному суді, прийняв присягу державного службовця, вищої юридичної освіти не мав. Даний факт сторонами не заперечується, але останні по-різному надають йому правову оцінку у плані зарахування до вислуги років.

Крім цього, докази у справі підтверджують і сторони не заперечують того факту, що позивач здобув вищу юридичну освіту у ЛНУ ім. Франка, але відповідач вважає, що половина терміну - 3 місяці 21 день - навчання на підготовчому відділені університету не підлягає зарахуванню до вислуги років.

Окрім цього, встановлено, що з 03.08.1998 позивач працював на різних прокурорсько-слідчих посадах у прокуратурі Львівської області, а з 15.12.2015 призначений на посаду прокурора Радехівської місцевої прокуратури Львівської області, що становить 18 років 01 місяць 22 дні стажу необхідно для обчислення пенсії за вислугою років.

Зазначене підтверджується копією трудової книжки серії НОМЕР_1, яка згідно вимог ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (від 05.11.1991 №1788-ХІІ) є основним документом, що підтверджує стаж роботи. Даний факт не заперечується і самим відповідачем.

Станом на час призначення позивача до органів прокуратури статтею 50-1 Закону України "Про прокуратуру" від 05.11.1991 № 1789-ХІІ передбачалося, що пенсії за вислугу років призначаються слідчим працівникам незалежно від віку з вислугою років не менше 20 років на посадах слідчого, начальника або заступника начальника слідчого підрозділу (відділу, частини), по безпосередньо займається провадженням попереднього слідства.

З огляду на викладене, обґрунтовано вбачається професійна діяльність позивача в органах прокуратури упродовж 18 років 1 місяця та 22 дні станом на час звернення із заявою до відповідача.

У подальшому статтею 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (в редакції Закону України від 12.07.2001 №2663-ІІI) встановлено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку.

При цьому, згідно статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ (в редакції Закону України від 12.07.2001 №2663-ІІI) пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

Розмір виплат (крім посадових окладів, надбавок за класні чини, вислугу років), що включаються в заробіток для обчислення пенсії, визначається за вибором того, хто звернувся за пенсією, за останні 24 календарні місяці роботи, яка дає право на даний вид пенсії, підряд перед зверненням за пенсією або за будь-які 60 календарних місяців такої роботи підряд перед зверненням за пенсією незалежно від наявності перерв протягом цього періоду на даній роботі.

До 20-річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у ст. 56 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-ХІІ (в редакції Закону України від 12.07.2001 №2663-ІІI), в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, а також половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягнення нею 3 років, (частина 6 статті 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ у редакції Закону України від 12.07.2001 № 2663-ІІІ).

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, зараховується час роботи на прокурорських посадах, передбачених ст. 56 цього Закону, в тому числі на посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою.

Також встановлено, що позивач у період роботи з 01.09.1995 по 29.07.1997, маючи незакінчену вищу юридичну освіту, працював на посаді судового розпорядника Червоноградського міського суду Львівської області. Після прийняття його на роботу на вказану посаду йому було присвоєно 15 ранг державного службовця та він прийняв присягу державного службовця відповідно до ст.17 Закону України «Про державну службу».

На час роботи позивача на посаді судового розпорядника Червоноградського міського суду Львівської області був чинний Закон України «Про державну службу» (ст.1 і ст.2 вказаного Закону), яким було визначено поняття державної служби, яка полягає у професійній діяльності осіб (державних службовців), які займають посади в державних органах та їх апарату щодо практичного виконання завдань і функцій держави та одержують заробітну плату за рахунок державних коштів. Такі особи є державними службовцями і мають відповідні службові повноваження. Посадовими особами є, зокрема, державні службовці, на яких законами або іншими нормативними актами покладено здійснення організаційно-розпорядчих та консультативно-дорадчих функцій.

Пунктами 2, 4 чинного на час роботи на вказаній посаді Порядку обчислення державної служби, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 №283 (зі змінами і доповненнями) визначено, що до стажу державної служби зараховується робота (служба), зокрема, на посадах державних службовців у державних органах, передбачених у статті 25 Закону України «Про державну службу», а також на посадах, віднесених Кабінетом Міністрів України до відповідної категорії посад державних службовців; на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, інших органів управління військових формувань, державної податкової та контрольно-ревізійної служби; на посадах суддів, слідчих, прокурорів, інших службових осіб, яким присвоєно персональні звання та інших. Документом для визначення стажу державної служби є трудова книжка та інші документи, які відповідно до чинного законодавства підтверджують стаж роботи.

Пунктом 2.6 Довідника типових професійно-кваліфікаційних характеристик посад державних службовців, затвердженого наказом Головного управління державної служби України від 01.09.1999 №65, встановлено, що державний службовець повинен мати, як правило повну вищу освіту (освітньо-кваліфікаційний рівень спеціаліст, магістр за спеціальностями галузі «Державне управління» або іншими, професійно орієнтованими для державної служби, з додатковим підвищенням кваліфікації за професійними програмами вказаної галузі, а на посадах спеціалістів VII категорії державних службовців припустимо використання фахівців з базовим рівнем вищої освіти (бакалавр).

Таким чином, лише після введення в дію вищезазначених нормативно-правових актів постала вимога щодо обов'язкової наявності вищої освіти у осіб, які займають посади державних службовців.

Отже, на час перебування позивача на посаді судового розпорядника Червоноградського міського суду Львівської області з 01.09.1995 по 29.07.1997 законодавець не ставив жодних обмежень щодо наявності у особи повної вищої юридичної освіти, а лише після введення пізніше в дію вищевказаних нормативно-правових актів постала вимога щодо обов'язковості повної вищої юридичної освіти у осіб, які займають посади державних службовців.

Оскільки Законом України «Про прокуратуру» передбачено зарахування до відповідного спеціального стажу роботи час роботи на посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою , у тому числі на такій посаді, яку обіймав позивач з 01.09.1995 по 29.07.1997 працюючи судовим розпорядником Червоноградського міського суду Львівської області, а тому згідно чинного законодавства вбачається, що вказана норма ч.6 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» повинна застосовуватися і до нього, оскільки наявності вищої освіти на той час не вимагалося.

Відповідно до вимог ч. 6 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», до стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, зараховується час роботи на прокурорських посадах, передбачених ст. 56 цього Закону, а також половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах.

Разом з цим, нині діючим Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 №1058 збережено порядок і умови обчислення стажу роботи, які були чинними до його ухвалення.

Згідно ч.4. ст.24 Закону №1058 - періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше.

Відповідно до ч.2. ст.24 Закону №1058 - страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом (до 01.01.2004).

Тобто, стаж роботи до 1 січня 2004 року визначається за п. «д» абз. 3 ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 №1788, згідно з яким до стажу роботи, що дає право на трудову пенсію, зараховується навчання (денна форма навчання) у вищих та середніх спеціальних навчальних закладах, в училищах і на курсах з підготовки кадрів, підвищення кваліфікації та перекваліфікації, в аспірантурі, докторантурі і клінічній ординатурі.

Відповідно до ст.3 Закону України №1788, право на трудову пенсію мають особи, зайняті суспільно корисною працею, при додержанні інших умов, передбачених цим Законом: п.п. «е»: вихованці, учні, студенти, курсанти, слухачі, стажисти, клінічні ординатори, аспіранти, докторанти.

Термін «навчання» уточнюється в Наказі Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України, яким затверджено «Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників» № 58 від 29.07.1993, де в п. 2.16 зазначено: для студентів, слухачів курсів, учнів, аспірантів, та клінічних ординаторів, які мають трудові книжки, навчальний заклад (наукова установа) вносить записи про час навчання на денних відділеннях (у тому числі підготовчих) вищих навчальних закладів.

Згідно вимог Закону, додається половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах.

Згідно вимог ст.25 Закону України «Про вищу освіту» університет є багатопрофільним вищим навчальним закладом четвертого, найвищого, рівня акредитації, який провадить освітню діяльність, пов'язану із здобуттям певної вищої освіти та кваліфікації широкого спектра природничих, гуманітарних, технічних, економічних та інших напрямів науки, техніки, культури і мистецтв, проводить фундаментальні та прикладні наукові дослідження, є провідним науково-методичним центром, має розвинуту інфраструктуру навчальних, наукових і науково-виробничих підрозділів, відповідний рівень кадрового і матеріально-технічного забезпечення, сприяє поширенню наукових знань та здійснює культурно-просвітницьку діяльність. А факультет, відповідно до ст. 30 вказаного Закону, є основним організаційним і навчально-науковим структурним підрозділом вищого навчального закладу.

Таким чином, згідно чинного законодавства встановлено, що університет, як вищий навчальний заклад, здійснюючи освітню діяльність, сприяє здобуттю фізичними особами вищої освіти за відповідними спеціальностями, і оскільки він є багатопрофільним та має найвищий рівень акредитації, слід вважати встановленим, що навчання у ньому прирівнюється до навчання у вищому юридичному навчальному закладі.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» документом, що посвідчує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Отже, навчання на підготовчих курсах є трудовою діяльністю і цей період відноситься до загального трудового стажу, за умови, якщо він внесений до трудової книжки.

Відповідно до довідки ЛНУ ім. Франка від 03.10.2016, позивач був зарахований з 01.12.1993 слухачем підготовчого відділення денної форми навчання за спеціальністю "правознавство" і відрахований та допущений до складання вступних випробувань в університет.

Згідно диплому № 016437 виданого 27.06.2000, позивач закінчив вище вказаний університет за спеціальністю "правознавство" і 26.06.2000 йому присвоєно кваліфікацію юриста.

Таким чином, половина строку навчання позивача, яка підлягає зарахуванню до вислуги років, становить 3 місяці 21 день.

Із копії трудової книжки серії НОМЕР_1 відомо, що позивач з 03.08.1998 по даний час включно працює в органах прокуратури України, зокрема: з 03.08.1998 - стажистом на вакантній посаді помічника прокурора м. Червонограда Львівської області; з 03.08.1999 - помічником прокурора м. Червонограда Львівської області; з 28.07.2000 - помічником прокурора м. Червонограда Львівської області; з 24.10.2006 - старшим помічником прокурора м. Червонограда Львівської області; з 11.06.2012 - старшим прокурором прокуратури м. Червонограда Львівської області; з 24.04.2013 - прокурором відділу нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю та процесуального керівництва управління нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією прокуратури Львівської області; з 31.03.2014 - старшим прокурором відділу нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю та процесуального керівництва управління нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією прокуратури Львівської області; з 22.05.2014 - заступником прокурора Радехівського району Львівської області; з 15.12.2015 - прокурором Радехівської місцевої прокуратури Львівської області.

Загальний трудовий стаж позивача станом на 23.09.2016 (день звернення позивача із заявою про призначення пенсії за вислугу років), і це не заперечується відповідачем (лист від 29.09.2016 № 5999/05-33/11 ); письмове заперечення на адміністративний позов від 02.11.2016), становить 18 років 01 місяць 22 дні.

Трудовий стаж на посадах прокурора у позивача складає - 18 років 01 місяць 22 днів.

Крім того, вирішуючи питання про застосування Закону в часі, суд виходить із того, що згідно до ст.22 Конституції України конституційні права і свободи громадян гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод. Відповідно до ст.8 Конституції України Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй. НормиКонституції України є нормами прямої дії.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст.17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо ( рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій ).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із викладеного у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема, працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства. Зазначені висновки також узгоджуються з правовими позиціями Верховного Суду України, викладеними в постановах від 10.12.2013 (справа №21-348а1), від 17.12.2013 (справа №21-445а13), від 06.10.2015 (провадження №127/11720/14-а).

У рішенні Конституційного Суду України №1-9/2015 від 13.05.2015 зазначено, що Україну проголошено соціальною, правовою державою, в якій визнається і діє принцип верховенства права. Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (стаття 1, частини перша, друга статті 8, частина друга статті 19 Конституції України). Громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної часткової або тимчасової втрати працездатності, у старості та в інших випадках, передбачених законом (частина перша статті 46 Конституції України). В Україні на конституційному рівні гарантовано право громадян на соціальний захист, для забезпечення якого необхідне здійснення комплексу державно - правових заходів, одним із яких є законодавче визначення основ соціального захисту форм і видів пенсійного забезпечення (пункт 6 частини першої статті 92 Конституції України).

Також, Конституційний суд України у своєму рішенні №6-рп/2007 від 09.07.2007 зазначив, що невиконання державою взятих на себе соціальних зобов'язань порушує принцип соціальної, правової держави. Встановлення певних соціальних пільг, компенсацій та гарантій є складовою конституційного права на соціальний захист і юридичними засобами здійснення цього права.

Відповідно до ч.4 ст. 9 КАС України у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту застосовується правовий акт, який має вищу юридичну силу.

З урахуванням вищеназваних положень Конституції України та законів України, рішення Сокальського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області № 5999/05-33/11 від 29.09.2016 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно із ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-XII (в редакціях Закону України від 05.10.1995 № 358/95-ВР та Закону України від 12.07.2001 №2663-ІІІ), вбачається незаконним.

Отже, незаконним рішенням Сокальського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області № 5999/05-33/11 від 29.09.2016 порушено право позивача на соціальний захист, гарантоване статтею 46 Конституції України.

Відповідно до пункту 2 Постанови Пленуму Верховною Суду України № 9 від 01.11.1996 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», оскільки Конституція України, як зазначено в статті 8 має найвищу юридичну силу, а її норми є нормами прямої дії, суди при розгляді конкретних справ мають оцінювати законність того чи іншого нормативно-правового акту, з точки зору його відповідності Конституції та у всіх необхідних випадках застосовувати Конституцію, як акт прямої дії.

Судові рішення повинні ґрунтуватись на Конституції, а також на чинному законодавстві, яке не суперечить їй. Крім того, відповідно до ч. 1 ст. 8 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого зокрема людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до ч. 3 ст. 8 КАС України, звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України - гарантується.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що відмовляючи у призначенні пенсії позивачу за вислугою років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» №1789-ХІІ від 05.11.1991 в редакціях Закону України від 05.10.1995 № 358/95-ВР та Закону України від 12.07.2001 №2663-ІІІ відповідач порушує соціальні права і свободи позивача.

Доводи відповідача, наведені у запереченнях на адміністративний позов, спростовуються встановленими судом обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та наведеними нормами права.

Зібрані у справі доказами доведено, що відповідно до вимог ч.6 ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 № 1789-ХІІ (в редакції Закону України від 12.07.2001 №2663-III) стаж роботи позивача, що становить понад 20 років дає йому право на пенсію за вислугою років.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований та підлягає до задоволення.

Відповідно до ч. 1ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Враховуючи наведене, слід стягнути з відповідача в користь позивача понесені і документально підтверджені судові витрати по сплаті судового збору в сумі 551, 20 грн. (квитанція від 07.10.2016).

Керуючись ст.ст.7, 9, 11, 70, 138, 158-163 КАС України, суд -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення Сокальського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області № 5999/05-33/11 від 29.09.2016 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років згідно із ст.50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-XII (в редакціях Закону України від 05.10.1995 №358/95-ВР та Закону України від 12.07.2001 №2663-ІІІ) з 23.09.2016, виходячи із розрахунку 90 % від суми місячного (чинного) заробітку, обчисленого за останні 24 календарних місяці роботи.

Зобов'язати Сокальське об'єднане управління Пенсійного фонду України Львівської області призначити ОСОБА_1 пенсію за вислугу років згідно із ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 №1789-XII (в редакціях Закону України від 05.10.1995 № 358/95-ВР та Закону України від 12.07.2001 №2663-ІІІ) з 23.09.2016року, виходячи із розрахунку 90 % від суми місячного (чинного) заробітку, обчисленого за останні 24 календарних місяці роботи.

Стягнути з Сокальського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Львівської області сплачений позивачем судовий збір у розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) грн. 21 коп..

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Постанова може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку до Львівського апеляційного адміністративного суду через Червоноградський міський суд Львівської області суд в 10-денний строк з дня отримання копії постанови шляхом подання апеляційної скарги.

Суддя: М. Д. Новосад