Ухвала суду № 62535361, 02.11.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2016 р.Справа № 820/1039/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Бенедик А.П.

Суддів: Старостіна В.В. , Калиновського В.А.

за участю секретаря судового засідання Жданюк А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційними скаргами Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Салтівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2016р. по справі №820/1039/16

за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Салтівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області

про скасування податкового повідомлення - рішення та рішення про застосування фінансових санкцій,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1, звернувся до суду із адміністративним позовом Вовчанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просив:

- скасувати податкове повідомлення-рішення № 0000051500 від 18.02.2016 про визначення суми штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 170,00 грн;

- скасувати рішення про застосування фінансових санкцій № 000006/20-08-22/НОМЕР_2 від 18.02.2016 у вигляді штрафу в розмірі 88000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог вказує, що приймаючи спірні рішення про застосування фінансових санкцій, контролюючий орган дійшов до неправомірного висновку про порушення позивачем вимог діючого законодавства.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2015 року адміністративний позов задоволено частково.

Скасовано рішення про застосування фінансових санкцій Вовчанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області №000006/20-08-22/НОМЕР_2 від 18.02.2016 року в частині нарахування штрафу у розмірі 34000,00 грн.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погодившись із судовим рішенням, позивачем та відповідачем подано апеляційні скарги.

В апеляційній скарзі позивач просить змінити оскаржувану постанову та задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги посилається на прийняття оскаржуваної постанови в частині відмови в задоволенні позовних вимог з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку, що виявлені за наслідком проведеної перевірки порушення позивачем вимог діючого законодавства в частині здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами за відсутності ліцензії, торгівлю тютюновими виробами за ціною вищою від максимальної встановленої виробником та горілкою за ціною нижчою за встановлені мінімальні роздрібні ціни, не проведення розрахункової операції покупки через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операції, не роздрукування та не видача касового чеку на повну вартість покупки сумі 92,00 грн., а також ведення з порушенням встановленого законом порядку обліку товарних запасів (алкогольні напої та тютюнові вироби) за місцем їх реалізації та зберігання на суму 272.00 грн, на які не надано прибуткових, товарно-транспортних накладних є обґрунтованими, та як наслідок нарахування податковим органом штрафних (фінансових) санкцій за вказані порушення правомірним.

Відповідач в апеляційній скарзі просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2015 року та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги посилається на прийняття оскаржуваного рішення з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Вказує, що задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов до неправомірного висновку про незаконність нарахування позивачу штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 34000,00 грн. згідно рішення №000006/20-08-22/НОМЕР_2 від 18.02.2016 року. Зазначив, що оскільки встановлений за наслідком проведеної перевірки факт зберігання позивачем алкогольних та тютюнових виробів в місцях, що не внесено до Єдиного державного реєстру є обґрунтованим, то нарахування податковим органом суми грошового зобов'язання за вказані порушення є правомірним.

Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 19.08.2016 року проведено заміну відповідача - Вовчанської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області, на правонаступника - Салтівську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Харківській області.

Представники сторін про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені у встановленому законом порядку.

Від представника позивача - ОСОБА_2, надійшло клопотання, в якому він просив відкласти розгляд справи у зв'язку із знаходженням позивача на лікарняному та участі його представників у судових засіданнях по іншим справам. Разом з тим, враховуючи, що жодного доказу на підтвердження вказаних обставин надано не було, з метою дотримання розумних строків розгляду справи, визначених Кодексом адміністративного судочинства України (далі - КАС України), колегія суддів дійшла висновку про необґрунтованість вказаного клопотання, та як наслідок, відсутність правових підстав для відкладення розгляду справи.

Колегія суддів визнала за можливе розглянути справу з урахуванням положень ч. 1 ст. 41 та ч. 4 ст. 196 КАС України.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційних скарг, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що співробітниками податкового органу проведено фактичну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань додержання суб'єктами господарювання вимог, встановлених законодавством України, які є обов'язковими до виконання при здійсненні оптової і роздрібної торгівлі алкогольними напоями та/або тютюновими виробами, за наслідками якої складено Акт №23/20-40-21-02-10/НОМЕР_2 від 29.01.2016 року.

Під час перевірки встановлено порушення позивачем вимог діючого законодавства, а саме:

- роздрібна торгівля алкогольними напоями та тютюновими виробами без відповідних ліцензій, зберігання алкогольних та тютюнових виробів в місцях, що не внесено до Єдиного державного реєстру, роздрібна торгівля тютюновими виробами за ціною вищою від максимальної встановленої виробником, чим порушено ч. 12, ч. 35 ст. 15, ст. 11-1, ст. 18 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів";

- роздрібна торгівля горілкою за цінами нижчими за встановлені мінімальні роздрібні ціни на горілку, чим порушено Постанову Кабінету Міністрів України від 30.10.2008 року №957 "Про встановлення розміру мінімальних оптово-роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв";

- в порушення п. 1, 2, 12 ст. 3, ст. 20, п. 1 ст. 17 Закону України "Про застосування розрахункових операцій у сфері торгівлі громадського харчування та послуг", п. 1 Указу Президента України "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки" не проведено розрахункову операцію через РРО та не видано розрахунковий документ.

На підставі вказаного акту перевірки, відповідачем 18.02.2016 року прийнято податкове повідомлення - рішення №0000051500, яким до позивача застосовано штраф у розмірі 170 грн. та рішення про застосування фінансових санкцій №000006/20-08-22/НОМЕР_2, яким до позивача застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 88000 грн.

Позивач, не погодившись із вказаним рішеннями, звернувся до суду із даним позовом.

Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки ліцензія на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами на дане місце торгівлі позивачем не отримана, то магазин позивача не може вважатися "місцем здійснення торгівлі" у розумінні ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", а тому нарахування позивачу штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 34000,00 грн. згідно рішення №000006/20-08-22/НОМЕР_2 від 18.02.2016 року є неправомірним. Натомість, в решті оскаржувані рішення є таким що прийняті у відповідності до вимог діючого законодавства, оскільки правомірність іншої частини виявлених під час проведеної перевірки порушень позивачем вимог діючого законодавства є обґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з даними висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Як було встановлено під час розгляду справи, фактичною підставою для прийняття контролюючим органом рішення про застосування штрафних (фінансових) санкцій від 18.02.2016 року №000006/20-08-22/НОМЕР_2 в сумі 88000,00 грн. слугували встановлені під час перевірки порушення, а саме: роздрібна торгівля алкогольними напоями за відсутності ліцензії; роздрібна торгівля тютюновими виробами за відсутності ліцензій; зберігання алкогольних виробів в місцях, що не внесено до Єдиного державного реєстру; зберігання тютюнових виробів в місцях, що не внесено до Єдиного державного реєстру; роздрібна торгівля тютюновими виробами за ціною вищою від максимальної встановленої виробником; роздрібна торгівля горілкою за ціною нижчою за встановлені мінімальні роздрібні ціни.

Перевіряючи правомірність висновків податкового органу щодо проведення позивачем роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами за відсутності ліцензії, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Законом України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" визначені основні засади державної політики щодо регулювання виробництва, експорту, імпорту, оптової і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами, забезпечення їх високої якості та захисту здоров'я громадян, а також посилення боротьби з незаконним виробництвом та обігом алкогольних напоїв і тютюнових виробів на території України.

Відповідно до ч.12 ст.15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", роздрібна торгівля алкогольними напоями (крім столових вин) або тютюновими виробами може здійснюватися суб'єктами господарювання всіх форм власності, у тому числі їх виробниками, за наявності у них ліцензій.

За порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством (ч. 1 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів").

Як було встановлено під час проведеної перевірки, гр. ОСОБА_4 здійснено реалізацію пляшки горілки "Хлібний дар" (місткістю 0,5л., міцністю 40 %) та пачки цигарок "Прилуки особливі вишукані" за відсутності ліцензії на право здійснення роздрібної торгівлі алкогольними напоями і тютюновими виробами.

Згідно наданих під час проведення перевірки пояснень ОСОБА_4, вона працює продавцем у магазині ФОП ОСОБА_1, що знаходиться за адресою: Харківська область, Вовчанський район, АДРЕСА_1. Під час продажу пачки сигарет "Прилуки особливі вишукані"по ціні 14 грн, однієї пляшки горілки "Хлібний дар" (місткістю 0,5л., міцністю 40 %) за ціною 48 грн, однієї пачки вина міцного червоного по ціні 35 грн на загальну суму 92 грн вона не видала чек, оскільки у магазині відсутній касовий апарат. Ціни на реалізацію продукції встановлює господар магазину, всі документи знаходяться у господаря магазина.

З приводу доводів позивача відносно того, що ОСОБА_4 не перебуває у трудових відносинах із позивачем та не могла продавати зазначений у акті товар, на підтвердження чого надано її письмові пояснення, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до приписів статті 21 Закону України "Про оплату праці", працівник має право на оплату своєї праці відповідно до актів законодавства і колективного договору на підставі укладеного трудового договору.

Згідно ч. 1 ст. 21 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений ним орган чи фізична особа зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.

Положеннями абз. 1, 3 ст. 24 КЗпП України визначено, що трудовий договір укладається, як правило, в письмовій формі, крім випадків передбачених цією статтею Кодексу. Укладення трудового договору оформляється наказом чи розпорядженням власника або уповноваженого ним органу про зарахування працівника на роботу.

При цьому трудовий договір вважається укладеним і тоді, коли наказ чи розпорядження не були видані, але працівника фактично було допущено до роботи (абз. 4 ст. 24 цього Кодексу).

На підставі викладеного, враховуючи, що ОСОБА_4 була фактично допущена до роботи, то її слід вважати працівником позивача, тобто такою, що перебувала з ним у трудових відносинах, оскільки відсутність трудового або цивільно-правового договору між позивачем та продавцем свідчить лише про порушення вимог трудового законодавства.

Таким чином, доводи позивача про те, що ОСОБА_4 офіційно не є продавцем у магазині ФОП ОСОБА_1, що знаходиться за адресою: Харківська область, Вовчанський район, АДРЕСА_1, в якому здійснює господарську діяльність позивач, не спростовують факт реалізації продажу алкогольних напоїв та тютюнових виробів без відповідної ліцензії, оскільки позивач є особою, яка відповідає за дотриманням встановленого законодавством порядку ведення господарської діяльності у магазині ФОП ОСОБА_1, у тому числі за дотриманням вимог Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Згідно з абз.5 ч. 2 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу у разі оптової (включаючи імпорт та експорт) і роздрібної торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами без наявності ліцензій, - 200 відсотків вартості отриманої партії товару, але не менше 17000 гривень.

На підставі викладеного, враховуючи відсутність у позивача відповідної ліцензії на здійснення торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості встановлених за наслідком проведеної перевірки порушень позивачем вимог ч.12 ст.15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", та як наслідок, правомірності нарахування штрафних (фінансових) санкцій на підставі оскаржуваного рішення.

Перевіряючи правомірність висновків податкового органу щодо проведення позивачем роздрібної торгівлі тютюновими виробами за ціною вищою від максимальної встановленої виробником та роздрібної торгівлі горілкою за ціною нижчою за встановлені мінімальні роздрібні ціни, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Згідно ст. 11-1 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", встановлена виробником або імпортером максимальна роздрібна ціна на тютюнові вироби наноситься на пачку, коробку або сувенірну коробку тютюнових виробів разом з датою їх виготовлення. Максимальна роздрібна ціна за пачку, коробку або сувенірну коробку наноситься визначеним виробником способом у визначеному виробником місці і складається з її цифрового виразу та скороченого найменування грошової одиниці України.

Під час проведеної перевірки встановлений факт здійснення роздрібної торгівлі тютюновими виробами, а саме - сигарети з фільтром "Прилуки особливі вишукані", за ціною вищою від максимальної встановленої виробником (імпортером) та зазначеною на пачці (ціна зазначена на пачці - 9,50 грн, ціна реалізації - 14.00 грн).

Вказане підтверджується письмовими поясненнями ОСОБА_4 від 28.01.2015 року, що були надані під час проведення перевірки.

Згідно положень ч. 2 ст.17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" за дане порушення передбачено застосування фінансових санкцій у розмірі 100 відсотків вартості наявних у суб'єкта господарювання тютюнових виробів, але не менше 10000,00 грн.

Враховуючи, що вартість наявних тютюнових виробів виявлених в ході перевірки склала 56,00 грн, то контролюючим органом правомірно визначено розмір фінансової санкції за вказане порушення у розмірі 10000,00 грн.

Також, згідно постанови Кабінету Міністрів України від 30 жовтня 2008 № 957 "Про встановлення розміру мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв" установлено розмір мінімальних оптово-відпускних і роздрібних цін на окремі види алкогольних напоїв вітчизняного виробництва згідно з додатком.

Згідно вимог вказаної постанови встановлено, що мінімальні роздрібні ціни під час реалізації (продажу) горілки та лікеро-горілчаних виробів, інших зброджених напоїв, суміші із зброджених напоїв та суміші зброджених напоїв з безалкогольними напоями, коньяку (бренді) три зірочки, коньяку (бренді) чотири зірочки, коньяку (бренді) п'ять зірочок та інших спиртових дистилятів і спиртних напоїв різного вмісту спирту в тарі різної місткості визначаються як добуток відповідних затверджених мінімальних ціп, міцності за об'ємом (у відсотках) та місткості тари (у літрах), поділений па 100 відсотків.

Додатком до Постанови визначено, що мінімальна роздрібна ціна на 1 літр стовідсоткового спирту, що застосовується для роздрібної торгівлі горілкою (лікеро-горілчаними виробами) з 1 вересня 2015 року становить 274,50 грн.

Під час проведеної перевірки встановлено факт реалізації 28.01.2016 року горілки "Хлібний Дар" 0.5 л (40 % спирту) за ціною 48,00 грн (мінімальна встановлена роздрібна ціна 54,90 грн - 274.50 грн * 40 (міцність) *0.5 (літри): 100).

Вказане підтверджується письмовими поясненнями ОСОБА_4 від 28.01.2015 року, що були надані під час проведення перевірки.

Відповідальність за реалізацію алкогольних виробів за цінами нижчими за встановлені мінімальні передбачена положеннями абз.13 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", згідно яких, до суб'єкта господарювання застосовується фінансова санкція у вигляді штрафу у разі оптової або роздрібної торгівлі коньяком, алкогольними напоями. горілкою, лікеро-горілчаними виробами та вином за ціпами, нижчими за встановлені мінімальні оптово-відпускні або роздрібні ціни на такі напої - 100 відсотків вартості отриманої партії товару, розрахованої виходячи з мінімальних оптово-відпускних роздрібних цін, але не менше 10000 грн.

Враховуючи, що сукупна вартість реалізованої горілки становить менше 10000,00 грн, контролюючим органом застосована мінімальна фінансова санкція.

На підставі викладеного, враховуючи доведеність під час судового розгляду справи факту здійснення позивачем роздрібної торгівлі тютюновими виробами за ціною вищою від максимальної встановленої виробником та роздрібної торгівлі горілкою за ціною нижчою за встановлені мінімальні роздрібні ціни, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо правомірності нарахування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій на підставі оскаржуваного рішення.

Перевіряючи правомірність висновків податкового органу щодо зберігання алкогольних та тютюнових виробів в місцях, що не внесено до Єдиного державного реєстру, колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Положеннями статті 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" передбачено, зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів здійснюється в місцях зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, внесених до Єдиного реєстру.

Внесення даних до Єдиного реєстру проводиться на підставі заяви суб'єкта господарювання з обов'язковим зазначенням місцезнаходження місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, а також: для юридичних осіб - найменування, місцезнаходження, коду Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб -підприємців; для фізичних осіб - підприємців - прізвища, імені, по батькові, місця проживання, реєстраційного номера облікової картки платника податків.

До заяви додаються копія виданої заявнику ліцензії на відповідний вид діяльності, засвідчена нотаріально або посадовою особою органу ліцензування, та документ, що підтверджує право користування цим приміщенням.

Суб'єкти господарювання, які отримали ліцензію на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами, вносять до Єдиного реєстру тільки ті місця зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів, що розташовані за іншою адресою, ніж місце здійснення торгівлі.

Довідка про внесення місця зберігання до Єдиного реєстру видається суб'єкту господарювання протягом семи календарних днів від дня подання заяви.

Враховуючи викладене, обов'язок у суб'єкта господарювання щодо внесення до Єдиного реєстру місць зберігання алкогольних напоїв та тютюнових виробів виникає після отримання останнім ліцензії на право роздрібної торгівлі алкогольними напоями та тютюновими виробами у тому випадку, коли місце зберігання продукції не співпадає з місцем здійснення торгівлі.

Разом з тим, як було встановлено під час проведеної перевірки та не заперечувалось позивачем, у нього відсутня ліцензія на здійснення роздрібної торгівлі алкогольними та тютюновими виробами.

Тобто, магазин позивача, розташований за адресою: Харківська область, Вовчанський район, с. Паськівка, вул. Богдана Хмельницького на торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами у якому позивач ліцензію не отримав, не може вважатися "місцем здійснення торгівлі" у розумінні ст. 15 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", оскільки ліцензія на роздрібну торгівлю алкогольними напоями та тютюновими виробами на дане місце торгівлі позивачем не отримана.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що рішення контролюючого органу в частині нарахування фінансової (штрафної) санкції за зберігання алкогольних та тютюнових виробів в місцях, що не внесено до Єдиного державного реєстру у розмірі 34000 грн. є необґрунтованим та підлягає скасуванню.

Таким чином, рішення суду першої інстанції в цій частині є законним та обґрунтованим, в зв'язку з чим, відсутні правові підстави для його скасування та задоволення вимог апелянта, відповідача у справі.

Перевіряючи обґрунтованість заявлених позовних в частині скасування податкового повідомлення - рішення №0000051500 від 18.02.2016 року, яким до позивача застосовано суму штраф у розмірі 170 грн., колегія суддів дійшла висновку про наступне.

Як було встановлено під час розгляду справи, фактичною підставою для застосування до позивача штрафних санкцій на підставі вказаного рішення, слугували встановлені за наслідком проведеної перевірки порушення позивачем пунктів 1, 2, 12 статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг".

Так, співробітниками податкового органу встановлений факт не проведення розрахункової операції покупки через зареєстрований, опломбований у встановленому порядку та переведений у фіскальний режим роботи реєстратор розрахункових операції (пункт 1), не роздрукування та не видача касового чеку на повну вартість покупки сумі 92,00 грн (пункт 2), а також ведення з порушенням встановленого законом порядку обліку товарних запасів (алкогольні напої та тютюнові вироби) за місцем їх реалізації та зберігання на суму 272.00 грн, на які не надано прибуткових, товарно-транспортних накладних (пункт 12).

Відповідно до п. 1 ст. 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", у разі встановлення протягом календарного року в ході перевірки факту не проведення розрахункових операцій через реєстратори розрахункових операцій з фіскальним режимом роботи, не роздрукування відповідного розрахункового документа, що підтверджує виконання розрахункової операції, або проведення її без використання розрахункової книжки на окремому господарському об'єкті такого суб'єкта господарювання вчинене вперше, передбачено застосування фінансових санкцій у розмірі однієї гривні, за кожне наступне вчинене порушення - 100 відсотків вартості проданих товарів (послуг).

Відповідно до статті 20 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" до суб'єктів господарювання, що здійснюють реалізацію товарів які не обліковані у встановленому порядку, застосовується фінансова санкція у розмірі подвійної вартості не облікованих товарів, які не обліковані за місцем реалізації та зберігання, за цінами реалізації, але не менше десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Факт вчинення порушення підтверджується актом перевірки №23/20-40-21-02-10/НОМЕР_2 від 28.01.2016 року та письмовими поясненнями ОСОБА_4

У відповідності до вимог п. 12 ст. 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг", суб'єкти підприємницької діяльності, які здійснюють розрахункові операції в готівкові та або безготівковій формі при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг зобов'язані вести у порядку, встановленому законодавством, облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, здійснювати продаж лише тих товарів, які відображені у такому обліку.

Облік надходження товару від постачальників здійснюється на підставі накладних, товарно-транспортних накладних та інших первинних документі, що засвідчують рух товарів та слугують підставою для їх оприбуткування у бухгалтерському та податковому обліку платника.

Документом, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" є первинний документ. Первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення (ст.1 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні").

Таким чином, позивачем на підставі первинних документів, які підтверджують факти здійснення господарських операцій (зокрема, придбання товару для подальшої реалізації), ведеться облік товарних запасів на складах та/або за місцем їх реалізації, а підтвердити або спростувати правильність (повноту, своєчасність) такого обліку виявляється можливим лише при звірці даних обліку з первинними документами.

Ненадання платником податків при проведенні перевірки для огляду та звірки з даними бухгалтерського обліку податкових накладних на товар, ТТН, що знаходиться за місцем реалізації та зберігання товару, позбавляє контролюючий орган дійти висновку про правильність, повноту та своєчасність ведення такого обліку, в ході перевірки фахівцями фіксується товар, що знаходиться за місцем реалізації (його найменування, кількість), а відсутність накладних на нього, або інших первинних документів, зумовлює неможливість зробити висновок про його оприбуткування та відображення у відповідному обліку.

Положення статті 3 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" чітко визначають обов'язок суб'єктів господарювання, які здійснюють розрахункові операції в готівковій та/або в безготівковій формі (із застосуванням платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо) при продажу товарів (наданні послуг) у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг проводити розрахункові операції на повну суму покупки (надання послуги) через зареєстровані, опломбовані у встановленому порядку та переведені у фіскальний режим роботи реєстратори розрахункових операцій з роздрукуванням відповідних розрахункових документів, що підтверджують виконання розрахункових операцій, або у випадках, передбачених цим Законом, із застосуванням зареєстрованих у встановленому порядку розрахункових книжок (пункт 1); видавати особі, яка отримує або повертає товар, отримує послугу або відмовляється від неї, розрахунковий документ встановленої форми на повну суму проведеної операції (пункт 2).

Стаття 2 Закону України "Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг" містить визначення розрахункової операції як приймання від покупця готівкових коштів, платіжних карток, платіжних чеків, жетонів тощо за місцем реалізації товарів (послуг).

Відповідно до положень вказаної статті Закону, касовий чек є розрахунковим документом, що підтверджує факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) коштів, купівлі-продажу іноземної валюти, надрукований у випадках, передбачених цим Законом, і зареєстрованим у встановленому порядку реєстратором розрахункових операцій або заповнений вручну.

Враховуючи пояснення ОСОБА_4 від 28.01.2016 року, яка зазначила, що вона не видала чек, оскільки у магазині відсутній касовий апарат та всі документи знаходяться у господаря магазина, колегія суддів дійшла висновку, що податкове повідомлення - рішення №0000051500 від 18.02.2016 року, яким до позивача застосовано суму штраф у розмірі 170 грн є обґрунтованим, а тому не підлягає скасуванню.

Колегія суддів не приймає до уваги надані під час розгляду справи нотаріально засвідчені письмові пояснення ОСОБА_4 від 26.02.2016 року, оскільки вони суперечать її поясненням, наданим у день проведення перевірки. Крім того, у своїх поясненнях від 28.01.2016 року ОСОБА_4 зазначила, що вони написані власноруч, записані вірно та претензій до перевіряючих вона не має. Також, в акті перевірки від №23/20-40-21-02-10/НОМЕР_2 від 29.01.2016 року ОСОБА_4 зазначила, що зауважень до акта перевірки вона не має. Крім того, позивачем під час судового розгляду справи не надано доказів звернення до правоохоронних органів із заявою щодо здійснення тиску та погроз під час проведення перевірки.

З огляду на викладене, рішення суду першої інстанції в цій частині є законним та обґрунтованим, в зв'язку з чим, відсутні правові підстави для його скасування.

Відповідно до частини 1 статті 11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

У відповідності до ст. 69 КАС України, доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Докази суду надають особи, які беруть участь у справі.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 71 КАС України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно із статтею 86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Колегія суддів зазначає, що відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти позову, в порушення вимог ч.2 ст. 71 КАС України, не довів правовірність прийняття рішення про застосування фінансових санкцій №000006/20-08-22/НОМЕР_2 від 18.02.2016 року в частині нарахування штрафу у розмірі 34000,00 грн.

Натомість позивачем, як під час розгляду справи у суді першої інстанції так і під час її апеляційного перегляду, не було надано належних та допустимих доказів на підтвердження незаконності оскаржуваних рішень в іншій частині.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2016 року по справі №820/1039/16 відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянтів, позивача та відповідача у справі.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду-без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційних скарг, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційні скарги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 та Салтівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 15.07.2016р. по справі №820/1039/16 за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Салтівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Харківській області про скасування податкового повідомлення-рішення та рішення про застосування фінансових санкцій залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Бенедик А.П.Судді(підпис) (підпис) Старостін В.В. Калиновський В.А.

Повний текст ухвали виготовлений 07.11.2016 р.