Ухвала суду № 62533085, 08.11.2016, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/839/2016(м)

265/2902/16-ц

Головуючий у 1 інстанції Мельник І.Г.

Категорія 46 Доповідач Ігнатоля Т.Г.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 листопада 2016 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Донецької області у складі:

головуючого Ігнатоля Т.Г.,

суддів Кочегарової Л.М., Попової С.А.,

секретар Герасимова Г.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Маріуполі справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про визнання осіб такими, що втратили право користування жилим приміщенням, усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення без надання іншого жилого приміщення,

за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 на рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 23 серпня 2016 року, -

в с т а н о в и л а:

У травні 2016 року представник позивачки ОСОБА_1 - ОСОБА_5 звернулася до суду з даним позовом, посилаючись на те, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 на підставі договору купівлі-продажу від 11 травня 2016 року. Однак, на даний час в спірній квартирі без будь - яких правових підстав проживають відповідачі, які є для неї сторонніми особами та втратили право на користування квартирою після заміни власника житла. На її неодноразові звернення і прохання звільнити приміщення добровільно відповідачі не реагують, чим порушують її законні права, майнові інтереси, а також перешкоджають у здійсненні права власності. Також зазначала, що ніяких умов про найм, оренду або вселення нею, як новим власником, з відповідачами не обговорювалося та ніяких угод не укладалося. На даний час, вона не має права доступу до квартири, що позбавляє її права візуального огляду санітарного та технічного стану житлового приміщення на предмет залиття, незаконного переобладнання, аварій квартирного оснащення, навмисного псування майна, а також отримання квитанцій та рахунків на оплату комунальних послуг, що унеможливлює здійснення оплати за надані послуги, а також можливості проживати у квартирі та користуватися нею.

Просила визнати ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 такими, що втратили право користування жилим приміщенням у квартирі АДРЕСА_1; усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні власністю шляхом виселення відповідачів зі спірної квартири без надання іншого жилого приміщення.

Рішенням Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 23 серпня 2016 року позовні вимоги задоволено частково. Усунуті ОСОБА_1 перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 з вказаної квартири без надання іншого жилого приміщення.

Стягнуто з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1), ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІПН НОМЕР_2) та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 (ІПН НОМЕР_3), в рівних частках судовий збір у розмірі 551 (п'ятсот п'ятдесят одна) гривні 20 копійок, а саме по 183 (сто вісімдесят три) гривень 73 копійок з кожного на користь позивача ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_4 (ІПН НОМЕР_4).

В решті позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено.

Не погодившись з рішенням суду, в частині задоволення позову про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення з квартири, відповідачі ОСОБА_6, ОСОБА_2 та ОСОБА_4 подали апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин справи, які мають значення для її вирішення, недоведеність обставин, які суд вважає встановленими, невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просили його скасувати в частині задоволення позову ОСОБА_1 та відмовити у задоволені позову.

Зокрема, посилаються на те, що суд розглянув справу у відсутність відповідачів та їх представників ОСОБА_7 та ОСОБА_8, внаслідок чого вони не змогли заявити клопотання про зупинення провадження у даній справі, оскільки в провадженні суду знаходиться справа за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_10 про визнання договору дарування спірної квартири недійсним.

Суд не звернув уваги на те, що при укладенні договору купівлі - продажу спірної квартири нотаріусу продавцем ОСОБА_10 надана довідка про те, що в квартирі зареєстровані та проживають всі відповідачі. Між тим, в договорі купівлі - продажу не було зазначено, що зареєстровані особи повинні знятися з реєстрації і виселитися у встановлений строк, тобто, позивачка не заперечувала проти проживання відповідачів у спірній квартирі.

Крім того, договір купівлі- продажу від 11 травня 2016 року носить фіктивний характер, оскільки ОСОБА_1 та ОСОБА_10 є співмешканцями, проживають однією сім'єю і зареєстровані за однією адресою у АДРЕСА_2. Позивачка цей факт приховала, а суд не з'ясував дійсне місце її реєстрації та проживання.

Відповідачі звертають увагу апеляційного суду на те, що власником спірної квартири була ОСОБА_3, яка 31 січня 2003 року подарувала цю квартиру колишньому чоловіку своєї доньки - ОСОБА_10 на вкрай невигідних для себе умовах, оскільки потребувала матеріальної та сторонньої допомоги, яку обіцяв надати зять, але не виконав свої зобов'язання і продав квартиру разом з зареєстрованими мешканцями своїй співмешканці ОСОБА_1 На теперішній час ОСОБА_6 оспорює вказаний договір дарування у суді.

Вважають, що суд неправильно застосував норми матеріального права, а саме, ст.405 ЦК України, ч.2 ст.64 та ч.З ст.156 ЖК України, посилаючись на те, що перехід права власності іншій особі не є підставою для припинення права користування житлом членами сім'ї колишнього власника квартири, яке у них існувало. В квартирі вони мешкають постійно, перешкод позивачці не створюють, оплачують комунальні платежі, іншого житла не мають, що не позбавляє їх права користуватися займаним приміщенням.

В частині відмови у позові про визнання такими, що втратили право користування жилим приміщенням в спірній квартирі рішення суду не оскаржується. Тому, відповідно до вимог ст.303 ЦПК України, апеляційний суд не перевіряє законність рішення в цій частині за відсутності апеляційної скарги.

Позивачка ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_5 в судове засідання апеляційного суду не з»явилися, будучи належним чином повідомленими про час та місце розгляду справи.

Відповідачі ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 та його представник ОСОБА_12 подали заяви про розгляд справи у їх відсутність. Тому, відповідно до ч.2 ст.305 ЦПК України, справа розглянута у відсутність вказаних осіб.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представників ОСОБА_6 та ОСОБА_2 ОСОБА_7 і ОСОБА_8, які підтримали доводи скарги та просили її задовольнити, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів вважає, що

Відповідно до ст.308 ЦПК У країни апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно зі ст.303 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

що квартира АДРЕСА_1 належить ОСОБА_1 на підставі договору купівлі - продажу від 11 травня 2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Маріупольського міського нотаріального округа Донецької області Скалун Р.В. (№ 766) та зареєстрованого у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно (а.с.6-7).

Згідно з довідкою ЖБК «Електрон» за адресою АДРЕСА_1 зареєстровані ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 (а.с.35).

Задовольняючи позов Паладій щодо усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення ОСОБА_3, ОСОБА_2, ОСОБА_4 з квартири, яка належить позивачці, суд виходив з того та зазначив в рішенні, що права відповідачів на проживання в спірній квартирі похідні від прав колишнього власника ОСОБА_10, членами сім»ї якого вони були та за згодою якого проживали в спірній квартирі. Новим власником квартири з 11 травня 2016 року є ОСОБА_1, з якою відповідачі не є членами сім»ї та не мають з нею ніяких відносин і яка, відповідно до положень ст.391 ЦК України, має право вимагати від відповідачів усунути перешкоди в користуванні своєю власністю.

Колегія суддів не може не погодитися з такими висновками суду, оскільки вони відповідають обставинам справи та вимогам закону.

Згідно з положеннями ст.ст. 319, 321 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджується своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ст.383 ЦК України та ст.150 ЖК України власник квартири має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і має право розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд.

Згідно ст. 386 ЦК України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб'єктів права власності. Власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Відповідно до ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи спір, правильно встановив фактичні обставини та визначив відповідні їм правовідносини, правильно застосував норми матеріального права і дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову, оскільки позивачка на теперішній час є власником спірної квартири, має право використовувати її для власного проживання і проживання членів своєї родини, а тому, проживання в спірній квартирі відповідачів порушує її права на користування та розпорядження своєю власністю.

Згідно з ч.1 ст.156 ЖК України члени сім'ї власника житлового будинку (квартири), які проживають разом з ним у будинку (квартирі), що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку (квартири), якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.

Відповідно до ч. 4 цієї статті до членів сім'ї власника будинку (квартири) належать дружина, їх діти і батьки. Членами сім'ї власника будинку (квартири) може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з власником будинку (квартири) і ведуть з ним спільне господарство.

Виходячи зі змісту вказаних правових норм, житлові права членів сім»ї власника квартири (будинку) є похідними від прав власника цієї квартири, тому, припинення права власності на квартиру його власника припиняє право членів його сім»ї на користування цією квартирою.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України в постановах від 16 січня 2012 року (№6-57цс11), 23 січня 2013 року (№6-164цс12), 05 листопада 2014 року (№6- 158цс14), які, відповідно до вимог ст.360 -7 ЦПК України, є обов»язковими для всіх судів України.

Враховуючи встановлені судом обставини та вимоги закону, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про те, що після продажу квартири попереднім власником ОСОБА_10, який давав відповідачам згоду на користування спірною квартирою та реєстрацію відповідачів у ній, його право власності на квартиру перестало існувати, а тому, і право відповідачів, як членів сім'ї колишнього власника, на користування цією квартирою також припинилося, є обґрунтованим.

Як вбачається з матеріалів справи та пояснень сторін в судовому засіданні апеляційного суду, на час набуття позивачкою права власності на спірну квартиру членами її сім»ї відповідачі не були, однією сім'єю з нею не проживали та спільного господарства не вели, згоди на проживання їх на спірній житловій площі позивачка не давала, будь-які договірні відносини між сторонами відсутні.

Таким чином, колегія суддів вважає висновок суду про те, що є обставини, які дають підстави вважати, що відповідачі створюють позивачці перешкоди в користуванні і розпорядженні майном та порушують права позивачки, як власника, є обґрунтованими.

Зміст апеляційної скарги не дає підстав для висновку про незаконність судового рішення.

Будь - яких доказів, які б змінювали правові висновки суду про наявність підстав для виселення відповідачів зі спірного будинку апеляційному суду відповідачами не надано.

Посилання відповідачів в скарзі на те, що вони проживали з колишнім власником однією сім»єю та зареєстровані в квартирі, оплачують комунальні послуги та не мають іншого житла, не мають правового значення для вирішення даного спору. Реєстрація в квартирі не є підтвердженням права на користування житлом, оскільки таке право виникає та може бути підтверджене на підставі права власності, оренди та інших договірних, сімейних відносин.

Доводи відповідачів про те, що ОСОБА_2 є колишньою дружиною власника спірної квартири ОСОБА_10, а тому, має право користуватися спірним житлом, обґрунтовано не взяті судом першої інстанції до уваги, оскільки, відповідно до ч.1 ст.405 ЦК України, збереження права користування житлом передбачено лише для членів сім'ї, які припинили сімейні відносини з власником будинку або квартири, за умови збереження права власності на житло за цим же власником, тобто при незмінності власника майна.

Порушень норм процесуального права, які б призвели до неправильного вирішення справи та є обов'язковою підставою для скасування рішення, не встановлено.

З урахуванням викладеного, апеляційна скарга відповідачів підлягає відхиленню, а рішення суду залишенню без змін.

Оскільки сплата судового збору за подачу апеляційної скарги відповідачам була відстрочена до ухвалення судового рішення, відповідно до вимог ст.88 ЦПК України, судовий збір в розмірі 606,32 грв. підлягає стягненню з відповідачів в рівних частках - по 202,11 грв. з кожного.

Керуючись ст. ст. 303,307,308,313-315 ЦПК України, колегія суддів, -

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Орджонікідзевського районного суду м. Маріуполя від 23 серпня 2016 року, залишити без зміни.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ІПН НОМЕР_1), ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 (ІПН НОМЕР_2) та ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3 (ІПН НОМЕР_3), в дохід держави судовий збір в розмірі по 202 ( двісті дві) гривні 11 копійок з кожного

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий Т.Г. Ігнатоля

Судді Л.М. Кочегарова

С.А. Попова