Рішення № 62532162, 01.03.2016, Рівненський районний суд Рівненської області

Справа № 570/1227/15-ц

Номер провадження 2/570/62/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 березня 2016 року Рівненський районний суд Рівненської області

в особі судді Остапчук Л.В.

при секретарі Захарук Г.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Рівному

цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ПАТ "Укрсоцбанк", третя особа без самостійних вимог: ОСОБА_2 про захист прав споживачів, визнання поруки № 113-Д3 та кредитного договору про надання відновлюваної кредитної лінії № 113Д недійсними та за зустрічним позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_2 до ПАТ "Укрсоцбанк", ОСОБА_1 про визнання договору поруки № 113Д-3 від 18.03.2008 року таким, що припинений та визнання недійсним договору від 10 жовтня 2012 року про внесення змін № 1 до договору фінансової поруки № 113Д-3 від 18 березня 2008 року,

в с т а н о в и в :

У зв'язку з тим, що 18 березня 2008 року між ним та Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк", було укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 113Д, згідно якого банк зобов'язувався надати йому кредит в сумі 143000 доларів США зі сплатою 13% річних та комісій з погашенням відповідно до графіка погашень, тоді ж між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк", та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 113Д-3, згідно якого поручитель поручився перед банком за належне виконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором і вважаючи, що при укладені вказаних договорів не було досягнуто згоди щодо всіх істотних умов позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом і просить визнати вказані договори недійсними.

В липні 2015 року позивачем ОСОБА_1 було подано заяву про зміну підстав позову, яка долучена до матеріалів справи.

В ході розгляду справи третьою особою ОСОБА_2 було подано до суду зустрічний позов до ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 про визнання договору поруки № 113Д-3 від 18.03.2008 року таким, що припинений та визнання недійсним договору від 10 жовтня 2012 року про внесення змін № 1 до договору фінансової поруки № 113Д-3 від 18 березня 2008 року, який він мотивує тим, що 23 червня 2008 року між сторонами договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 113Д - ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 1 до цього договору, 14.01.2009 року - додаткову угоду № 3, 21.04.2009 року - договір про внесення змін та доповнень, 09.12.2009 року - додаткову угоду № 4, 10.10.2012 року - договір про внесення змін № 5, 10.10.2012 року - договір про внесення змін № 6, якими було збільшено відсоткову ставку за користування кредитом з 13% річних до 14,5% річних та змінено строк повернення кредиту. При цьому він як поручитель не надавав згоду на зміну умов договору кредиту, укладених додатковими угодами № 1, 3, 4, 5 та договором про внесення змін та доповнень від 21.04.2009 року, а тому вважає що є підстави для визнання договору поруки № 113Д-3 від 18.03.2008 року таким, що припинений з 23 червня 2008 року та визнання недійсним договору від 10 жовтня 2012 року про внесення змін № 1 до договору фінансової поруки № 113Д-3 від 18 березня 2008 року. Ухвалою суду зустрічний позов було прийнято до спільного розгляду з первісним позовом.

В останнє судове засідання позивач-відповідач ОСОБА_1 подав заяву про залишення первісного позову без розгляду і ухвалою Рівненського районного суду від 01 березня 2016 року первісний позов залишено без розгляду.

Позивач за зустрічним позовом ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, хоча повідомлявся про слухання справи своєчасно і належним чином. Причину неявки суду не повідомив і від нього не надходило клопотання про відкладення розгляду справи.

Представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - в останнє судове засідання не з'явився, подав до суду заяву, в якій просить слухати справу у його відсутності, позовні вимоги підтримує і просить задоволити зустрічний позов. Одночасно подав письмові пояснення на заперечення ПАТ "Укрсоцбанк", які долучені до матеріалів справи, і в яких вказав, що з моменту підвищення процентної ставки за кредитним договором без згоди поручителя порука припинена, а подальші дії не мають правового значення і не відновлюють дії поруки.

Відповідач за зустрічним позовом ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, хоча повідомлявся про слухання справи своєчасно і належним чином. В одне із судових засідань подавав заяву про слухання справи у його відсутності.

Представник відповідача, ПАТ "Укрсоцбанк", ОСОБА_4 в судове засідання не з'явився, подав до суду заяву про слухання справи у його відсутності оскільки зайнятий в іншому судовому процесі в іншому суді, позовні вимоги не визнає і просить відмовити в задоволенні позову. Подав заперечення на зустрічну позовну заяву, де вказував, що ухвалою апеляційного суду м.Києва від 29.04.2015 року у справі № 755/30724/14-ц за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського районного суду м.Києва від 10.02.2015 року у справі за заявою ОСОБА_2 про скасування рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 18.08.2014 року у справі № 7/14 за позовом ПАТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_1, про стягнення заборгованості, встановлено обставини, що не підлягають доказуванню, а зокрема те, що договір поруки не може вважатися припиненим з підстав, на які вказує позивач в позовній заяві, а тому він просить відмовити в задоволенні позову.

За таких обставин суд вважає за можливе закінчити слухання справи у відсутності сторін на підставі наявних у справі доказів.

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що 18 березня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк", та ОСОБА_1 було укладено договір про надання відновлювальної кредитної лінії № 113Д, згідно якого банк зобов'язувався надати йому кредит в сумі 143000 доларів США зі сплатою 13% річних та комісій з погашенням відповідно до графіка погашень.

Крім того, з метою забезпечення виконання зобов'язань за кредитним договором 18 березня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк", та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 113Д-3, згідно якого поручитель поручився перед банком за належне виконання боржником своїх зобов'язань за кредитним договором.

23 червня 2008 року між сторонами договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 113Д - ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 1 до цього договору, 14.01.2009 року - додаткову угоду № 3, 21.04,2009 року - договір про внесення змін та доповнень, 09.12.2009 року - додаткову угоду № 4, 10.10.2012 року - договір про внесення змін № 5, 10.10.2012 року - договір про внесення змін № 6, якими було збільшено відсоткову ставку за користування кредитом з 13% річних до 14,5% річних та змінено строк повернення кредиту.

10 жовтня 2012 року між ПАТ "Укрсоцбанк", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було укладено договір про внесення змін до Договору поруки № 113Д-3 від 18.03.2008 року, за умовами якого поручитель засвідчив, що йому відомо і він погоджується, що до договору про надання відновлюваної кредитної лінії № 113Д від 18 березня 2008 року договором про внесення змін № 6 від 10 жовтня 2012 року внесено зміни.

Ухвалою апеляційного суду м.Києва від 29.04.2015 року у справі № 755/30724/14-ц за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Дніпровського районного суду м.Києва від 10.02.2015 року у справі за заявою ОСОБА_2 про скасування рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків від 18.08.2014 року у справі № 7/14 за позовом ПАТ "Укрсоцбанк" до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, було залишено без змін вищевказану ухвалу, якою відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_2 про скасування рішення третейського суду.

Згідно ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 526 Цивільного кодексу України передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу.

Згідно ч.1 ст.553, ч.1 ст.554 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. У разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Відповідно до вимог ч.1 ст.559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов'язання, а також у разі зміни зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Згідно з п.22 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні судами спорів, що виникають з кредитних правовідносин" № 5 від 30 березня 2012 року припинення договору поруки пов'язується зі зміною забезпеченого зобов'язання за відсутності згоди поручителя на таку зміну та за умови збільшення обсягу відповідальності поручителя. При цьому обсяг зобов'язання поручителя визначається як умовами договору поруки, так і умовами основного договору, яким визначено обсяг зобов'язань боржника, забезпечення виконання яких здійснює поручитель. Проте, якщо в договорі поруки передбачено, зокрема, можливість зміни розміру процентів за основним зобов'язанням і строків їх виплати тощо без додаткового повідомлення поручителя та укладення окремої угоди, то ця умова договору стала результатом домовленості сторін (банку і поручителя), а отже, поручитель дав згоду на зміну основного зобов'язання. Якщо в договорі поруки такі умови сторонами не узгоджені, а з обставин справи не вбачається інформованості поручителя і його згоди на збільшення розміру його відповідальності, то відповідно до положень частини першої статті 559 ЦК порука припиняється у разі зміни основного зобов'язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності. У цьому випадку поручитель має право на пред'явлення позову про визнання договору поруки припиненим.

Верховний Суд України в постановах від 21 травня 2012 року у справі № 6-18цс11 та від 10 жовтня 2012 року у справі № 6-112цс12 зазначив, що зі змісту ст.ст.559, 598 ЦК України вбачається, що припинення зобов'язання поруки означає такий стан сторін правовідношення, при якому в силу передбачених законом обставин суб'єктивне право і кореспондуючий йому обов'язок перестають існувати.

Термін "порука", застосований законодавцем у ч.1 ст.559 ЦК України, використовується в розумінні зобов'язального правовідношення поруки, з припиненням якого втрачає чинність договір поруки.

У відповідності до ч.1 ст.598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Пунктом 3.3.2 договору поруки № 113Д-3 від 18 березня 2008 року передбачено, що кредитор зобов'язаний до моменту виконання зобов'язань, забезпечених порукою, не змінювати умов договору кредиту та додатковим договором без попереднього письмового погодження Поручителя. Оскільки 23 червня 2008 року між ПАТ "Укрсоцбанк" та ОСОБА_1 було укладено додаткову угоду № 1 до договору про надання відновлювальної кредитної лінії № 113Д, якою було збільшено розмір відсоткової ставки з 13% річних до 13,5% річних, про укладення вказаної додаткової угоди, якою було збільшено обсяг відповідальності поручителя ОСОБА_2 не знав, як і не надавав згоду на зміну умов договору кредиту на підставі Додаткових угод № 1, 3, 4, 5 та договору про внесення змін та доповнень від 21.04.2009 року, якими банк в подальшому збільшив відсоткову ставку за користування кредитом до 14,5% річних та змінив строк повернення кредиту, тому суд вважає, що є підстави для визнання договору поруки припиненим з 23 червня 2008 року.

Укладання 10 жовтня 2012 року договору про внесення змін № 1 до договору фінансової Поруки № 113Д-3 від 18 березня 2008 року не свідчить про надання згоди поручителем на внесення змін до договору поруки, оскільки зміни можуть бути укладені лише до діючого договору, а судом визнано, що договір поруки є припиненим з 23 червня 2008 року, тому є підстави і для визнання недійсним вказаного договору про внесення змін № 1 до договору фінансової Поруки № 113Д-3.

Крім того, суд не може взяти до уваги зазначені в запереченні на зустрічну позовну заяву посилання представника ПАТ "Укрсоцбанк" на те, що ухвалою Апеляційного суду м.Києва від 29.04.2015 року встановлено обставини, що не підлягають доказуванню, а зокрема те, що договір поруки не може вважатися припиненим з підстав, на які вказує позивач в зустрічній позовній заяві, оскільки суд при розгляді заяви про скасування рішення третейського суду не перевіряє законність та обґрунтованість рішення третейського суду, при цьому суд не вправі скасувати рішення третейського суду через порушення норм матеріального чи процесуального права. Зважаючи на це висновки суду зазначені у вказаній ухвалі не можуть мати преюдиційного значення в даній справі.

З правового висновку викладеного у постанові Верховного суду України у справі № б-107цс13 від 16 жовтня 2013 року вбачається, що наявність рішення третейського суду не позбавляє поручителя можливості звернутися до суду за захистом свого права з підстав, передбачених п.1 ч.2 ст.16 ЦК України. За таких обставин, незважаючи на наявність рішення постійно діючого третейського суду при Асоціації українських банків про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 та ухвали Дніпровського районного суду м.Києва від 10.02.2015 року, якою відмовлено в задоволенні заяви ОСОБА_2 про скасування рішення третейського суду, він не позбавлений можливості захищати свої порушені права шляхом подачі до суду даного позову.

Виходячи з вищенаведеного, оцінивши всі обставини справи в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в наявності є порушення права позивача, за захистом якого спрямоване його звернення до суду, зустрічний позов є обґрунтованим, доведеним належними доказами, а отже підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст.57, 59, 61, 213-215, 223, 294, 295 ЦПК України, ст.ст.509, 526, 553, 554, 559, 598 Цивільного кодексу України, суд, -

в и р і ш и в :

Прийняти до уваги, що первісний позов ОСОБА_1 до ПАТ "Укрсоцбанк", третя особа без самостійних вимог: ОСОБА_2 про захист прав споживачів, визнання поруки № 113-Д3 та кредитного договору про надання відновлюваної кредитної лінії № 113Д недійсними - залишено без розгляду за заявою позивача ОСОБА_1 ухвалою суду від 01 березня 2016 року.

Зустрічний позов третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги ОСОБА_2 до ПАТ "Укрсоцбанк", ОСОБА_1 про визнання договору поруки № 113Д-3 від 18.03.2008 року таким, що припинений та визнання недійсним договору від 10 жовтня 2012 року про внесення змін № 1 до договору фінансової поруки № 113Д-3 від 18 березня 2008 року - задоволити повністю.

Визнати поруку за договором поруки № 113Д-3, укладеним між Акціонерно- комерційним банком соціального розвитку "Укрсоцбанк", правонаступником якого є ПАТ "Укрсоцбанк", ОСОБА_1 та ОСОБА_2 такою, що припинена з 23 червня 2008 року.

Визнати недійсним договір від 10 жовтня 2012 року про внесення змін № 1 до договору фінансової поруки № 113Д-3 від 18 березня 2008 року, укладений між ПАТ "Укрсоцбанк", ОСОБА_1 та ОСОБА_2.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Рівненської області через Рівненський районний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Апеляційним судом.

Суддя Остапчук Л.В.