Постанова № 62532105, 18.10.2016, Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/11523/16-а

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 жовтня 2016 року

Рівненський міський суд Рівненської області в особі судді Тимощука О. Я., розглянувши в порядку скороченого провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся в суд з адміністративним позовом до Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії. В позові зазначив, що він, в період з 01.08.1987 по 16.10.1990 року постійно прожив у АДРЕСА_1. Оскільки згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 року №106 даний населений пункт відноситься до зони гарантованого добровільного відселення, то згідно з ст.55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» він має право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку на 1 рік, тобто у 59 років. Враховуючи зазначене, ОСОБА_1, 22.04.2016 року подав до Відповідача заяву щодо призначення йому пенсії починаючи із 02.04.2016, проте Пенсійне управління відмовилось у вчиненні таких дій.

У зв'язку з чим, ОСОБА_1 був вимушений звернутись до суду із позовом, в якому просить суд визнати протиправними дії Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області, які полягають у відмові призначити пенсію із зменшенням пенсійного віку; зобов'язати здійснити призначення та виплату пенсії за віком зі зменшенням пенсійного віку згідно ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи із 02.04.2016 року.

Ухвалою суду від 14.09.2016 було відкрито скорочене провадження та надано Відповідачу десятиденний строк з моменту одержання ухвали для подачі заперечення проти позовної заяви.

У встановлений законом строк від Відповідача надійшли письмові заперечення, з огляду яких він просить відмовити в задоволенні адміністративного позову в повному обсязі за безпідставністю позовних вимог, вказує, що документально не підтверджено період проживання ОСОБА_1 у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років.

Оцінивши повідомлені Позивачем, Відповідачем обставини, суд вважає за можливе розглянути справу без проведення судового засідання та виклику осіб, в порядку скороченого провадження.

Повно і всебічно з'ясувавши всі обставини справи в їх сукупності на підставі чинного законодавства, перевіривши їх наявними в матеріалах судової справи доказами, суд приходить до висновку, що позов підлягає до задоволення повністю з огляду на наступне.

Суд встановив, що Позивач 01.04.1957 р. н., 22.04.2016 року звернувся до управління Пенсійного фонду України із проханням призначити йому пенсію починаючи із 02.04.2016 із застосуванням норм ст. 55 ЗУ «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», тобто із зменшенням віку на 1 рік.

Відповідно до ст.55 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» особам, які працювали або проживали на територіях радіоактивного забруднення, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування": Потерпілі від Чорнобильської катастрофи : особи, які постійно проживали або постійно проживають чи постійно працювали або постійно працюють у зоні гарантованого добровільного відселення за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 року прожили або відпрацювали у цій зоні не менше 3 років - 3 роки та додатково 1 рік за 2 роки проживання, роботи, але не більше 6 років.

У відповідності до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Як вбачається із довідок, долучених до адміністративного позову, ОСОБА_1 в період з 01.08.1987 по 16.10.1990 року постійно проживав у АДРЕСА_1.

Згідно із постановою Кабінету Міністрів України від 23.07.1991 року №106 смт. Зарічне, Зарічненського району Рівненської області відноситься до зони гарантованого добровільного відселення.

Відповідач на заяву про призначення пенсії ОСОБА_1 повідомив, що записи трудової книжки та довідки про проживання суперечать одні одним, а тому документально не підтверджено факту проживання не менш 3 років в зоні гарантованого добровільного відселення.

Суд вважає такі доводи Відповідача помилковими, а дії щодо відмови в призначенні пенсії вчинені без урахування усіх обставин, які мають значення для прийняття рішення суб'єктом владних повноважень з огляду на наступне.

Згідно п.7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 року (далі - Порядок), до заяви про призначення пенсії за віком додаються такі документи: посвідчення учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.88 N 122, або довідка військової частини, в складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об'єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС; посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи та довідка про період (періоди) проживання (роботи) на цих територіях, видана органами місцевого самоврядування (при призначенні пенсії із застосуванням норм статті 55 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи").

Згідно до ст. 65 ч. З Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», посвідчення «Учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС» та «Потерпілий від Чорнобильської катастрофи» є документами, що підтверджують статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надають право користування пільгами, встановленими цим Законом».

Наявне у Позивача посвідчення потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи Серія НОМЕР_1 констатує визнання його державою, як потерпілого внаслідок аварії на ЧАЕС.

Згідно із п.5 Постанови Кабінету Міністрів України від 20 січня 1997 р. N 51 «Про затвердження Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що потерпілим від Чорнобильської катастрофи (не віднесеним до категорії 2), які постійно проживали на територіях зон безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення на день аварії або які за станом на 1 січня 1993 р. прожили у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а на території зони гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років та відселені або самостійно переселилися з цих територій, чи таким, що постійно проживають або постійно працюють чи постійно навчаються у зонах безумовного (обов'язкового) та гарантованого добровільного відселення, за умови, що вони за станом на 1 січня 1993 р. прожили або відпрацювали чи постійно навчалися у зоні безумовного (обов'язкового) відселення не менше двох років, а у зоні гарантованого добровільного відселення - не менше трьох років, і віднесеним до категорії 3, видаються посвідчення зеленого кольору, серія Б.

Відповідно до п.2 Порядку видачі посвідчень особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» затвердженого постановою КМ України від 20.01.1997 року за № 51 /зі змінами/, посвідчення є документом, що підтверджує статус громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, та надає право користуватися пільгами й компенсаціями, встановленими Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», іншими актами законодавства.

Відповідно до п.10 Порядку посвідчення потерпілим видаються обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями за поданням місцевих органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування за місцем проживання.

Рішення про видачу або відмову у видачі посвідчення приймається у місячний термін з дня надходження необхідних документів до органу, що видає посвідчення.

Як вбачається із матеріалів справи, посвідчення потерпілого від Чорнобильської катастрофи 3 категорії є чинним і дає Позивачу право на пільги, що передбачені законом, не скасоване та не визнане в судовому порядку недійсним, а відтак свідчить про факт проживання ОСОБА_1 у зоні гарантованого добровільного відселення не менше 3 років.

З огляду посвідчення вбачається, що: «пред'явник посвідчення має право на пільги і компенсації, встановлені Законом УРСР «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Відповідно до ст.55 вищевказаного закону, потерпілим внаслідок Чорнобильської катастрофи пенсія надається із зменшенням віку, передбаченого нормами даної статті.

Отже, Позивач, як потерпілий 3 категорії, на підставі вказаного посвідчення, має право на користування пільгами, передбаченими Законом «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», в т. ч. і пільгами для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку.

Тобто, наявність посвідчення потерпілого внаслідок аварії на ЧАЕС дає ОСОБА_1 право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку, оскільки, видавши його, держава, в особі Рівненської облдержадміністрації, визнала Позивача потерпілим 3 категорії та надала право користуватися Законними пільгами.

Окрім того, факт проживання у зоні гарантованого добровільного відселення підтверджує довідка №9 від 09.03.2016 року, що видавалась Зарічненською районною державною адміністраціє.

Довідка Зарічненської селищної ради від 21.03.2016 року №32 також підтверджує той факт, що ОСОБА_1 дійсно проживав у АДРЕСА_1 з 01.08.1987 року по 16.10.1990 року. У довідці значиться, що дана територія входить в перелік населених пунктів, які зазнали радіоактивного забруднення внаслідок аварії на ЧАЕС і відноситься до 3 зони, що передбачено постановою КМУ №106 від 23.07.1991 року.

Вказані довідки підписані уповноваженими на те посадовими особамита скріплені гербовими печатками установ. Більше того, саме вони враховувались Рівненською обласною державною адміністрацією при видачі посвідчення 3 категорії, як потерпілого внаслідок Чорнобильської катастрофи.

Відповідно до ст. 17 ЦК України 1964 року місцем проживання визнається те місце, де громадянин постійно або переважно проживає.

Постійне місце проживання - це місце проживання на території якої-небудь держави не менше одного року фізичної особи, яка не має постійного місця проживання на території інших держав і має намір проживати на території цієї держави протягом необмеженого строку, не обмежуючи таке проживання певною метою, і за умови, що таке проживання не є наслідком виконання цією особою службових обов'язків або зобов'язань за договором.

Під місцем постійного проживання розуміється те місце, де громадянин розмістився в силу життєвих обставин.

Місцем проживання вважається адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад шість місяців на рік, а місцем перебування - адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком менше шести місяців на рік.

У Відповідача відсутні докази того, що надані йому довідки містять неправдиву інформацію чи видана суб'єктом, в якого відсутнє право на видачу такої довідки.

Враховуючи те, що посвідчення потерпілого внаслідок аварії на ЧАЕС Позивача і довідки, що видані Зарічненською райдержадміністрацією та селищною радою не скасовані і не визнані судом такими, що не відповідають первинним документам чи фактичним обставинам, підтверджені відповідними посадовими особами, відповідальність за достовірність яких несуть, необґрунтованість цих документів не доведена Відповідачем.

Інших доказів, які б підтверджували недостовірність посвідчення та довідки, Відповідачем у відповіді не надано, відсутні будь-які судові рішення про скасування їх чи визнання недійсними, а тому вони слугують основними документами для призначення пенсії.

Таким чином, при зверненні до Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області для призначення пенсії зі зниженням пенсійного віку, Позивачем було надано всі необхідні документи, в т.ч. і посвідчення потерпілого 3 категорії, що надає йому право на призначення пенсії за ст.55 Закону «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» із зниженням пенсійного віку на 1 рік.

Суд вважає, що думка Відповідача про те, що Позивач міг проживати під час роботи в іншому населеному пункті окрім як в смт. Зарічне є лише припущенням і не підтверджена будь-якими іншими доказами, а тому не може вважатися підставою для спростування даних довідок, посвідчення та у відмові зниженні пенсійного віку на 1 рік для визначення права на пенсію за віком.

Згідно п. п. 4, 23 ч. 1 Європейської соціальної хартії від 03.05.1996 року, ратифікованої Законом України «Про ратифікацію Європейської соціальної хартії (переглянутої)» № 137-У 14.09.2006 року усі працівники мають право на справедливу винагороду, яка забезпечить достатній життєвий рівень для них самих та їхніх сімей та кожна особа похилого віку має право на соціальний захист.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України.

Управління Пенсійного фонду України, як територіальний представницький орган Пенсійного фонду України керується у своїй діяльності лише виключно діючим законодавством України в межах своїх повноважень.

Статтею 64 Конституції України визначено, що конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Відповідно до Розділу 11 Конституції України право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням і забезпечується ч. 2 ст. 22 Конституції України конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані (частина друга), при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод (частина третя). Скасування конституційних прав і свобод - це їх офіційна (юридична або фактична) ліквідація. Звуження змісту та обсягу прав і свобод є їх обмеженням.

Згідно частини 3 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Отже, в адміністративному процесі у відповідності до ст. 71 КАС України, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. З урахуванням листа-відповіді Відповідача - не було надано суду жодних доказів стосовно правомірності прийнятого ним рішення.

Згідно копії паспорту Позивач народився ІНФОРМАЦІЯ_1.

Відповідно до ст.26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.

Отже, оскільки ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1, то має право виходу на пенсію починаючи із наступного дня після дня народження із зменшенням віку на 1 рік, тобто із 02.04.2016 (оскільки звернувся до Відповідача з заявою про призначення такої пенсії 22.04.2016 року).

Відповідно до ч. 4 ст. 105 Кодексу адміністративного судочинства України передбачається,що адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії (п.2)

Ч. 5. ст. 105 КАС України встановлює, що адміністративний позов суб'єкта владних повноважень може містити інші вимоги у випадках, встановлених законом.

Ч. 2 ст. 162 КАС України надає суду повноваження при вирішенні справи в разі задоволення позову, а саме: «визнання протиправними рішення суб'єкта владних повноважень чи окремих його положень, дій чи бездіяльності (п. 1); зобов'язання відповідача вчинити певні дії (п.2)».

Таким чином, порушене право Позивача підлягає захисту шляхом визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень з одночасним його відновленням, шляхом зобов'язання Відповідача здійснити призначення та виплату такої пенсії.

З вищевказаного вбачається, що право Позивача на призначення пенсії із зниженням пенсійного віку, відповідно до ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не було реалізоване через відмову Відповідача у її призначенні.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 КАС України: «Негайно виконуються постанови суду про: присудження виплати пенсій, інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів - у межах суми стягнення за один місяць».

На підставі вищевикладеного та керуючись ст.ст. 158-163, 167, 183-2, 185-186, 254, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області задовольнити повністю.

Визнати протиправними дії Рівненського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Рівненської області, що полягають у відмові призначити та виплатити ОСОБА_1 пенсію за віком зі зменшенням пенсійного віку згідно ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи із 02.04.2016 року.

Зобов'язати Рівненське об'єднане управління Пенсійного фонду України Рівненської області здійснити призначення та виплату пенсії за віком ОСОБА_1 зі зменшенням пенсійного віку згідно ст. 55 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» починаючи із 02.04.2016 року.

Постанову суду в межах суми стягнення за один місяць звернути до негайного виконання.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами в апеляційному порядку.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку також іншими особами у зв'язку з тим, що суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов'язки.

Постанова може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський міський суд з поданням в десятиденний строк апеляційної скарги. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. Строк для подання апеляційної скарги стороною або іншою особою, яка брала участь у справі, обчислюється з моменту отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя Рівненського

міського суду Тимощук О.Я.