Постанова № 62531770, 08.11.2016, Машівський районний суд Полтавської області

Машівський районний суд Полтавської області

Справа № 540/645/16-а

Провадження № 2-а/540/10/16

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03.11.2016 Машівський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Хомінець І.В.

за участю: секретаря Мотріченко О.В.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Малісевича І.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в смт Машівка адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Карлівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання призначити пільгову пенсію, -

на підставі частини 3 статті 160 КАС України в судовому засіданні 03.11.2016 проголошено вступну та резолютивну частини постанови,-

в с т а н о в и в :

у травні 2016 року позивач звернулася до суду з зазначеним позовом, посилаючись на те, що 12 березня 2011 року їй виповнилося 50 років, у зв»зку з чим, 14 березня 2016 року, вона звернулася до відповідача з заявою про призначення їй пенсії згідно п. «д» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», оскільки вона працювала дояркою та свинаркою сільськогосподарського підприємства та має стаж на відповідній роботі більше 20 років.Відповідач відмовив у призначенні пенсії через відсутність 20 років пільгового стажу, при цьому зазначивши, що загальний стаж її роботи складає 28 років 11 місяців 16 днів, з яких стаж роботи дояркою-свинаркою - 18 років 11 місяців 29 днів, дояркою 8 місяців 9 днів. Позивач стверджує, що відповідачем не зараховано період перебування її у відпустках по догляду за дітьми, а саме: з 14.05.1980 року по 10.07.1981 року; з 01.05.1982 року по 30.11.1982 року; з 01.06.1983 року по 31.07.1983 року, а також періоди з 01.04.1999 року по 31.05.1999 року, з 01.11.1999 року по 31.12.1999 року, з 01.04.2000 року по 31.05.2000 року, а загалом 2 роки 11 місяців 30 днів.У зв'язку з наведеним позивач просить: визнати незаконним та скасувати рішення Карлівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 20.09.2016 року за № 4, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до п. «д» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; визнати протиправними дії Карлівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах відповідно до п. «д» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; зобов'язати Карлівське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити та оформити належним чином ОСОБА_1 пільгову пенсію відповідно до п. «д» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 14 березня 2016 року, зарахувавши періди перебування у відпустці по вагітності та пологах і по догляду за дітьми до досягнення трьох років з 14.05.1980 року по 10.07.1981 року, з 01.05.1982 року по 30.11.1982 року; з 01.06.1983 року по 31.07.1983 року, а також періоди з 01.04.1999 року по 31.05.1999 року, з 01.11.1999 року по 31.12.1999 року, з 01.04.2000 року по 31.05.2000 року на посаді доярки, у пільговий стаж роботи у колгоспі ім. Жданова с.Новий

Тагамлик Машівського району Полтавської області, реорганізованого в КСП «Прогрес» та СТОВ «Прогрес».

Представник відповідачОСОБА_3.в судовому засіданні позов не визнала на підставах,вказаних в запереченні на позов.

З наданих відполвідачем по справі заперечень вбачається,що відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити в повному обсязі. В обґрунтування своїх доводів зазначив, що необхідною умовою для призначення пенсії відповідно до п. «д» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» є наявність 25 років страхового стажу, з них не менше 20 років на посаді доярки. Згідно ж наданих заявницею документів, її стаж роботи дояркою склав 17 років 8 місяців. Пероіди з з 01.05.1980 року по 31.01.1982 року ; з 01.05.1982 року по 30.11.1982 року ; з 01.06.1983 року по 31.07.1983 року ; з 01.04.1999 року по 31.05.1999 року ; з 01.11.1999 року по 31.12.1999 року; з 01.04.2000 року по 31.05.2000 року не враховані, оскільки відсутні відомості про оплату праці, що свідчить про недоведеність повної зайнятості на зазначених роботах. Період з 01.04.1999 року по 31.12.1999 року не можливо зарахувати через невиконаний мінімум, періоди з 11.07.1981 року по 31.01.1982 року; 01.05.1982 по 31.05.1982 року; з 23.05.1987 по 31.12.1987 року не можливо зарахувати через відсутність записів у трудовій книжці.

У судовому засіданні позивач та її представник наполягають на задоволенні позову з підстав, викладених у позовній заяві, представник відповідача проти задоволення позову заперечує.

Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши докази у справі, прийшов до наступного висновку.

Судом установлено, що рішенням Карлівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Полтавськійобласті (Машівський район) № 4 від 20.09.2016 відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії відповідно до п. «д» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у зв'язку з відсутністю необхідної тривалості стажу роботи дояркою, підтвердженого в установленому законодавством порядку. Вказане рішення мотивоване тим, що трудова книжка колгоспника ОСОБА_1 не містить даних про безпосередню зайнятість у виробництві сільськогосподарської продукції протягом періодів роботи з 12.04.1980р. по 30.09.2002р. в колгоспі ім.Жданова, уточнюючих довідок позивач не надала у зв'язку з ліквідацією підприємства без визначення правонаступника. Також трудова книжка не містить даних про надання заявниці відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею 3-х річного віку протягом 1980-1983, 1987 рр. У документах, наданих архівною установою, є відомості про надання відпустки по догляду за новонародженим з 04.09.1980р. по 10.07.1981р. та по 30.11.1983 року (початок періоду надання відпустки не зазначено). Відомості про надання відпустки по догляду за дитиною протягом 1981,1982,1987 років в колгоспі ім.Жданова відсутні. Таким чином стаж роботи заявниці на посаді доярки склав 18 років 6 місяців 7 днів, що не дає права на призначення пенсії напільгових умовах (а.с.66-67).

Відповідно до п.д ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи жінки, які працюють доярками (операторами машинного доїння), свинарками-операторами в колгоспах, радгоспах, інших підприємствах сільського господарства, - після досягнення 55 років і при стажі зазначеної роботи не менше 20 років за умови виконання встановлених норм обслуговування.

Норми обслуговування для цих цілей встановлюються в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України.

До досягнення віку, встановленого абзацом першим цього пункту, право на пенсію за віком на пільгових умовах мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними віку, встановленого абзацами третім - тринадцятим пункту "б" частини першої цієї статті; Відповідно до яких це право мають жінки 1970 року народження і старші після досягнення ними такого віку: 50 років - по 31 березня 1965 року включно; 50 років 6 місяців - з 1 квітня 1965 року по 30 вересня 1965 року; 51 рік - з 1 жовтня 1965 року по 31 березня 1966 року; 51 рік 6 місяців - з 1 квітня 1966 року по 30 вересня 1966 року; 52 роки - з 1 жовтня 1966 року по 31 березня 1967 року; 52 роки 6 місяців - з 1 квітня 1967 року по 30 вересня 1967 року; 53 роки - з 1 жовтня 1967 року по 31 березня 1968 року; 53 роки 6 місяців - з 1 квітня 1968 року по 30 вересня 1968 року; 54 роки - з 1 жовтня 1968 року по 31 березня 1969 року; 54 роки 6 місяців - з 1 квітня 1969 року по 30

вересня 1969 року; 55 років - з 1 жовтня 1969 року по 31 грудня 1970 року.

На час подання заяви позивач досягла повних 55 років та народилася до 31 березня 1965 року, що надає їй право на призначення пенсії на пільгових умовах при досягненні 50 років.

Зі змісту прийнятого відповідачем рішення вбачається що, відмовляючи в призначенні позивачці пенсії, він виходив з того, що згідно наданих документів стаж роботи позивача на посаді доярки склав 18 років 6 місяців 7 днів, оскільки рішенням комісії з питань підтвердження періодів роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах при Головному управлінні Пенсійного фонду України в Полтавській області № 85 від 03.05.2012 року підтверджено періоди роботи, передбачені п. «д» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» в колгоспі ім..Жданова, КСП «Прогрес», СТОВ «Прогрес»: з 12.04.1980 року по 30.04.1980 року ; з 01.02.1982 року по 30.04.1982 року ; з 01.12.1982 року по 31.05.1983 року ; з 01.08.1983 року по 31.03.1999 року ; з 01.06.1999 року по 31.10.1999 року ; з 01.01.2000 року по 31.03.2000 року ; з 01.06.2000 року по 30.09.2002 року .

Натомість у підсумку цей стаж становить 19 років 05 місяців 16 днів, тобто є більшим, ніж зазначив відповідач у рішенні на 11 місяців 09 днів, оскільки у підтверджених періодах цей стаж має наступну тривалість : з 12.04.1980 року по 30.04.1980 року - 18 днів; з 01.02.1982 року по 30.04.1982 року - 2 місяці 29 днів;з 01.12.1982 року по 31.05.1983 року - 5 місяців 30 днів;з 01.08.1983 року по 31.03.1999 року - 15 років 07 місяців 30 днів;з 01.06.1999 року по 31.10.1999 року - 4 місяці 30 днів;з 01.01.2000 року по 31.03.2000 року - 2 місяці 30 днів; з 01.06.2000 року по 30.09.2002 року - 2 роки 03 місяці 29 днів.

За змістом прийнятого відповідачем рішення не підтверджено наступні періоди пільгового стажу позивача : з 01.05.1980 року по 31.01.1982 року ,що становить 1 рік 08 місяців 30 днів ; з 01.05.1982 року по 30.11.1982 року, який становить 7 місяців; з 01.06.1983 року по 31.07.1983 року, який становить 2 місяці; з 01.04.1999 року по 31.05.1999 року, який становить 2 місяці; з 01.11.1999 року по 31.12.1999 року, що становить 2 місяці та з 01.04.2000 року по 31.05.2000 року, що становить 2 місяці, а загалом : 2 роки 11 місяців 30 днів.

Як убачається з трудової книжки Позивача серії УКР № 1380273 від 10.10.1982 року вона з 12.04.1980 року була прийнята в члени колгоспу ім.Жданова Новотагамлицької сільської ради Машівського району Полтавської області, після реформування колгоспу в КСП «Прогрес», продовжувала працювати та перебувала в членстві КСП «Прогрес», 30.09.2002 року вибула з членів СТОВ «Прогрес», юридичного правонаступника КСП «Прогрес» (а.с.9).

Відповідачем підтверджено, що 02.12.2009 року державна реєстрація юридичної особи СТОВ «Прогрес» припинена в зв'язку з визнанням його банкрутом .

У трудовій книжці запису про невиконання позивачкою встановленого річного мінімуму без поважних причин немає, відсутні записи про те що її виключали з членів колгоспу.

Згідно до п. 5 Постанови Ради Міністрів СРСР від 21.04.1975 року № 310 «Про трудові книжки колгоспників» у трудовій книжці колгоспника вказується прийнятий в колгоспі річний мінімум трудової участі в громадському господарстві, його виконання.

За приписами п. 29 Інструкції про ведення трудових книжок колгоспників від 12.08.1975 року, у трудовій книжці колгоспника в розділі «Трудова участь в громадському господарстві» щорічно вноситься запис про прийняте в колгоспі річному мінімумі трудової участі колгоспників у суспільному господарстві та його фактичне виконання колгоспником за даний рік і, крім того, робиться запис про невиконання встановленого річного мінімуму участі у громадському господарстві із зазначенням, є причина поважною або неповажною (тимчасова непрацездатність, відпустка по вагітності та пологах, прогули та ін.) Записуються також номер і дата рішення загальних зборів колгоспників (зборів уповноважених) або правління колгоспу, що визнали поважною або неповажної цю причину.

Записами вказаної трудової книжки підтверджується, що в1982 році позивачка працювала 41 день та зазначена причина невиконання річного мінімуму декретна відпустка, в 1983 році позивачка працювала 103 дні та зазначена причина невиконання річного мінімуму декретна відпустка по догляду за дитиною, в 1984 році при встановленому мінімумі 210 дні відпрацювала 262 дні, у 1985 році при встановленому мінімумі 210 днів відпрацювала 265 днів, у 1986 році при встановленому мінімумі 220 днів відпрацювала 237 днів, у 1987 році відпрацювала 124 дні в зв'язку з наданням «декретної відпустки» як записано в трудовій книжці , у 1988 році при

встановленому мінімумі 220 днів відпрацювала 288 дні, у 1989 році і при встановленому мінімумі 220 днів відпрацювала 260 днів, у 1990 році при встановленому мінімумі 210 днів відпрацювала 290 днів, у 1991 році при встановленому мінімумі 210 днів відпрацювала 283,5 днів, у 1992 році при встановленому мінімумі 210 днів відпрацювала 299,5 днів, у 1993 році при встановленому мінімумі 210 днів відпрацювала 320 днів, у 1994 році при встановленому мінімумі 210 днів відпрацювала 299 днів, у 1995 році при встановленому мінімумі 210 днів відпрацювала 284 днів, у 1996 році при встановленому мінімумі 210 днів відпрацювала 233 днів, у 1997 році при встановленому мінімумі 210 днів відпрацювала 360 днів, у 1998 році при встановленому мінімумі 200 днів відпрацювала 300 днів, у 1999 році при встановленому мінімумі 200 днів відпрацювала 67,5 днів , у 2000 році при встановленому мінімумі 200 днів відпрацювала 200 днів , у 2001 році при встановленому мінімумі 200 днів відпрацювала 260 днів , у 2002 році при встановленому мінімумі 160 днів відпрацювала 168 днів (а.с.9) .

Згідно архівної довідки № 01-35/97 від 19.09.2012 року у книзі протоколів колгоспу імені Жданова с.Новий Тагамлик Новотагамлицької сільської ради Машівського району Полтавської області за 1980 рік протокол № 17 від 23 вересня 1980 року записано про те що слухали заяву ОСОБА_1 про надання відпустки без оплати з 4 вересня 1980 року по 10 липня 1981 року по догляду за новонародженим. У книзі засідань правління колгоспу ім..Жданова за 1982 рік протокол № 18 від 15 жовтня 1982 року було ухвалено про виплату дородової і післяродової відпустки жінкам -членам колгоспу зокрема і позивачу. У книзі протоколів за 1983 рік , протокол № 9 від 11 липня 1983 року записано про надання позивачу відпустки без оплати до виходу дитині півтора року згідно положення до 30 листопада 1983 року (а.с.13).

Відповідно до Типових норм виробітку і обслуговування в тваринництві, затверджених у 1968 році, норма обслуговування на одну доярку становила 16 голів при ручному доїнні та 25 голів корів при машинному доїнні .

Як зазначає позивач, в період її роботи в господарстві формувалися групи корів в кількості 35-40 корів на одну доярку, кожна доярка обслуговувала не менше 35 корів, а іноді і більше однієї групи. Вона виконувала (перевиконувала) встановлені в господарстві норми обслуговування тварин та кількість відпрацьованих днів на рік був значно більший встановленого мінімуму вихододнів, оскільки вона працювала весь час на фермі дояркою із значно більшою кількістю відпрацьованих людино-днів на рік від встановленого колгоспом мінімуму, вже після обслуговування корів кількістю 35 і більше голів щодня, працювала ще й свинаркою.

Відповідачем не заперечується та підтверджується наданими позивачем архівними документами обставини щодо надання позивачу відпустки по догляду за новонародженим з 04.09.1980 року по 10.07.1981 року .

В період роботи в колгоспному виробництві позивач народила трьох дітей, а саме: ІНФОРМАЦІЯ_1 - сина ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_2 - доньку ОСОБА_6 та ІНФОРМАЦІЯ_3 - доньку ОСОБА_7, що стверджується свідоцтвами про народження (а.с.10,11,12).

Відповідно до ст. 179 Кодексу законів про працю Української РСР (чинної на час виникнення у позивача права на соціальні відпустки ), жінкам надавалися відпустки по вагітності і родах тривалістю п'ятдесят шість календарних днів до родів і п'ятдесят шість (у разі ненормальних родів або народження двох і більше дітей - сімдесят) календарних днів після родів і, за їх бажанням, при наявності загального трудового стажу не менше одного року частково оплачувані відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею віку одного року з виплатою за ці періоди допомоги по державному соціальному страхуванню. Крім зазначених відпусток, жінці, за її заявою, надається додаткова відпустка без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення нею віку півтора року.

У зв'язку з народженням сина ОСОБА_5 позивач, відповідно до ст.179 КЗпП, з 14.05.1980 року по 03.09.1980 року перебувала у відпустці по вагітності та пологах (56 днів до пологів та 56 днів після пологів). Оскільки з архівної довідки № 01-35/97 від 19.09.2012 року (а.с.13) видно про надання відпустки без оплати з 4 вересня 1980 року по 10 липня 1981 року по догляду за новонародженим, а отже відповідач безпідставно не зарахував період її перебування у відпустці по вагітності та пологах і по догляду за дитиною до досягнення трьох роківз 14.05.1980 року по 10.07.1981 року, який становить 1 рік 01 місяць 26 днів .

У подальшому, ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач народила доньку ОСОБА_6. З архівної довідки № 01-35/97 від 19.09.2012 року видно, що у книзі засідань правління колгоспу ім..Жданова за 1982 рік протокол № 18 від 15 жовтня 1982 року було ухвалено про виплату дородової і післяродової відпустки жінкам -членам колгоспу зокрема і позивачці. У книзі протоколів за 1983 рік, протокол № 9 від 11 липня 1983 року записано про надання позивачці відпустки без оплати до виходу дитині півтора року згідно положення до 30 листопада 1983 року. А отже, відповідач безпідставно не зарахував період її перебування у відпустці по вагітності та пологах і по догляду за дитиною до досягнення трьох років з 01.05.1982 року по 30.11.1982 року та з 01.06.1983 року по 31.07.1983 року, оскільки з рішення прийнятого відповідачем видно підтвердження частково пільгових періодів роботи 01.02.1982 року по 30.04.1982 року та з 01.12.1982 року по 31.05.1983 року .

Таким чином, у зв'язку з народженням доньки ОСОБА_6, позивач, відповідно до ст.179 КЗпП, з 04.04.1982 року по 25.07.1982 року перебувала у відпустці по вагітності та пологах (56 днів до пологів та 56 днів після пологів) та з 26.07.1982 року по 30.11.1983 року у відпустці по догляду за новонародженим до досягнення віку півтора року, отже відповідач необґрунтовано частково не зарахував в указаний період а саме період з 01.05.1982 року по 30.11.1982 року та з 01.06.1983 року по 31.07.1983 року до пільгового стажу роботи, який становить 9 місяців.

При обчисленні стажу роботи для призначення трудових пенсій на підставі п.ж ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» до стажу роботи зараховується також час догляду непрацюючої матері за малолітніми дітьми, але не довше ніж до досягнення кожною дитиною 3-річного віку.

За змістом ст.ст. 179, 181 Кодексу законів про працю Української РСР (чинної на час виникнення у Позивача права на соціальні відпустки) час частково оплачуваної відпустки по догляду за дитиною до досягнення нею віку одного року і додаткової відпустки без збереження заробітної плати по догляду за дитиною до досягнення нею віку півтора року зараховується як в загальний, так і в безперервний стаж роботи і в стаж роботи за спеціальністю.

Враховуючи, що фактично, у підсумку, рішенням відповідача підтверджено періоди пільгового стажу роботи 19 років 05 місяців 16 днів при зарахуванні часу перебування позивача у відпустках по вагітності та пологах і по догляду за дитиною, її пільговий стаж становить 21 рік 04 місяці 12 днів(19 років 5 місяців 16 днів + 1 рік 01 місяць 26 днів + 9 місяців), при необхідній умові 20 років, що вбачається і з рішення відповідача, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_3 позивач народила доньку ОСОБА_7 і з рішення відповідача вбачається, що ним підтверджено пільговий стаж роботи у період з 01.08.1983 року по 31.03.1999 року, тобто підтверджено і періоди соціальних відпусток позивача у зв'язку з народженням доньки ОСОБА_7.

Відтак, відповідач протиправно не зарахував до пільгового стажу роботи позивача періоди її перебування в соціальних відпустках з 14.05.1980 року по 10.07.1981 року, з 01.05.1982 року по 30.11.1982 року та з 01.06.1983 року по 31.07.1983 року що загалом становить 1 рік 10 місяців 26 днів та періоди з 01.05.1999 року по 31.05.1999 року ( 1 місяць ), з 01.11.1999 року по 31.12.1999 року (2 місяці), з 01.04.2000 року по 31.05.2000 року (2 місяці), оскільки не навів жодних обгрунтувань причини їх не зарахування .

Так згідно архівної довідки № 01-35/101 від 01.10.2012 року у книзі протоколів КСП «Прогрес» с.Новий Тагамлик Новотагамлицької сільської ради Машівського району Полтавської області за 1999 рік протокол № 1 від 09 лютого 1999 року записано про те, що слухали заяву ОСОБА_1 про надання відпустки за власний рахунок з 01.02.1999 року по 01.05.1999 року, у книгах протоколів рішення про надання їй відпустки за листопад-грудень 1999 року немає (а.с.14).

Та обставина, що в ході ліквідації господарства не всі документи про оплату були передані на архівне збереження, не є виною позивача. Вона звернулася за призначенням пенсії 14 березня 2016 року. Відповідач надіслав їй офіційну відмову в призначенні пенсії від 15.04.2016 року за № 78/05-12, яку обґрунтував відсутностю 20 років пільгового стажу роботи, що дає право на призначення даного виду пенсії, до якої приклав розрахунок стажу, згідно з яким стаж роботи позивача в якості доярки-свинарки склав 18 років 11 місяців 29 днів, загальний стаж 28 років 11 місяців 16 днів.

В судовому засіданні пояснив, що стаж роботи позивача в якості доярки-свинарки склав 18 років 6 місяців 7 днів, цей стаж зазначено у рішенні відповідача і він різниться від стажу зазначеного в розрахунку стажу .

В ході судового розгляду щодо перевірки правомірності відмови відповідача в призначенні позивачу пенсії, 20 вересня 2016 року відповідачем було прийнято рішення за № 4, яким відмовлено позивачу по її заяві від 14.07.2016 року в призначенні відповідно до п. «д» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» пенсії у зв»язку з відсутністю необхідної тривалості стажу роботи доярко, підтвердженого в установленому законодавством порядку, у зв»язку з чим позовні вимоги було уточнено.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на те, що відповідачем не оспорюються наявність у позивача пільгового стажу роботи 18 років 06 місяців та 7 днів, а тому з урахуванням установлених обставин вбачається, що загальний пільговий стаж складає 21 рік 08 місяців 12 днів, а тому дії відповідача по відмові в призначенні пенсії є неправомірними.

З наданих суду доказів вбачається, що позивач зверталася до пенсійного органу 14 березня 2016 року, а тому пенсію позивачу слід призначити саме з цієї дати.

Відповідно до ч.2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ст. 7 Закону України «Про пенсійне забезпечення» звернення за призначенням пенсії може здійснюватися у будь-який час після виникнення права на пенсію.

Статтею 10 вказаного Закону передбачено, що пенсійне забезпечення відповідно до цього Закону здійснюється органами Пенсійного фонду України.

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" передбачено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, за відсутності якої стаж підтверджується в порядку встановленому Кабінетом Міністрів України .

Відповідно до ст. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою КМУ № 637 від 12.08.1993 (далі Порядок № 637), основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

У трудовій книжці позивачки відображено частково її перебування у відпустках по догляду за дітьми (вказано декретна відпустка) та видно, що вона не звільнялася з роботи у ці періоди .

Таким чином, пенсія за віком на пільгових умовах позивачці мала бути призначена відповідачем, оскільки згідно ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на пенсійне забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежнимх від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Тому рішення відповідача № 4 від 20.09.2016 року є протиправним, а відтак підлягає скасуванню, а доводи позивача про необхідність зобов'язання відповідача призначити їй пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «д» ст. 13 закону України «Про пенсійне забезпечення» з дня звернення за призначенням пенсії, тобто з 14.03.2016 року, та зарахувати до пільгового стажу періоди з 14.05.1980 року по 10.07.1981 року, з 01.05.1982 року по 30.11.1982 року та з 01.06.1983 року по 31.07.1983 року, що загалом становить 1 рік 10 місяців 26 днів та періоди з 01.04.1999 року по 31.05.1999 року, з 01.11.1999 року по 31.12.1999 року, з 01.04.2000 року по 31.05.2000 року є обґрунтованими.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 6-14, 17, 71, 159-163, 167, 186 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

позов ОСОБА_1 до Карлівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання призначити пільгову пенсію - задоволити.

Визнати незаконним та скасувати рішення Карлівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області від 20.09.2016 року за № 4, яким відмовлено ОСОБА_1 в призначенні пенсії на пільгових умовах відповідно до п. «д» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Визнати протиправними дії Карлівського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Полтавській області щодо відмови в призначенні ОСОБА_1 пенсії на пільгових умовах відповідно до п. «д» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Зобов'язати Карлівське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Полтавській області призначити та оформити належним чином ОСОБА_1 пільгову пенсію відповідно до п. «д» ст.13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з 14 березня 2016 року, зарахувавши періди її перебування у відпустці по вагітності та пологах і по догляду за дітьми до досягнення трьох років з 14.05.1980 року по 10.07.1981 року, з 01.05.1982 року по 30.11.1982 року; з 01.06.1983 року по 31.07.1983 року, а також періоди з 01.04.1999 року по 31.05.1999 року, з 01.11.1999 року по 31.12.1999 року, з 01.04.2000 року по 31.05.2000 року на посаді доярки, у пільговий стаж роботи у колгоспі ім. Жданова с.Новий Тагамлик Машівського району Полтавської області, реорганізованого в КСП «Прогрес» та СТОВ «Прогрес».

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через Машівський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення постанови апеляційної скарги, а у разі застосування судом ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні, в той же строк з дня отримання її копії.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, а у випадку її оскарження, після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Повний текст Постанови виготовлено та підписано 08.11.2016 року.

Суддя: