Рішення № 62531733, 17.10.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 369/3910/16-ц Головуючий у І інстанції Волчко А. Я.Провадження № 22-ц/780/4454/16 Доповідач у 2 інстанції Березовенко Р. В.Категорія 56 17.10.2016

РІШЕННЯ

Іменем України

Київської області в складі:

головуючого:Березовенко Р.В., суддів:Верланова С.М., Гуля В.В.,при секретарі:Якимчук Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою комунального підприємства «Борщагівка» на рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5 до Комунального підприємства «Борщагівка», третя особа: ОСОБА_6 про захист честі, гідності та ділової репутації та стягнення моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И Л А:

У квітні 2016 року ОСОБА_5 звернулася до суду із позовом до КП «Борщагівка», третя особа: ОСОБА_6 про захист честі, гідності та ділової репутації та стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позову вказувала, що 23 березня 2016 року, вона звернулась до КП «Борщагівка» із інформаційним запитом №1, з метою власного волевиявлення щодо проведення звірки розрахунків за житлово-комунальні послуги в період із 01.07.2012 року по 01.04.2016 року на підставі складеного з її боку Акту-претензії розрахунків по квартирі АДРЕСА_4, але директор КП Борщагівка» ОСОБА_6 відмовився проводити звірку розрахунків.

14.04.2016 року КП «Борщагівка» поширило недостовірну інформацію розклеївши листівки на 4-х парадних дверях будинку за АДРЕСА_1 станом на 01.04.2016 р. значиться борг перед КП «Борщагівка» в розмірі 8 909,86 грн.

Просила визнати недостовірною інформацію поширену КП «Борщагівка» у листівках під назвою «Боржники», що були розклеєні на чотирьох парадних дверях будинку АДРЕСА_1 за ненадані житлово-комунальні послуги, яка порушує право ОСОБА_5, зобов'язати КП «Борщагівка» навести спростування шляхом розклеювання листів на чотирьох парадних дверях будинку №19 із зазначенням у ньому такого тексту «Борг по квартирі АДРЕСА_1 в розмірі 8909,86 грн. станом на 01.04.2016 року, є недостовірною інформацією», зобов'язати КП «Борщагівка» припинити вчиняти неправомірні дії. яка порушує право ОСОБА_5, щодо незаконного збирання, зберігання та поширення у листівках недостовірної інформації про надумані борги, за адресою: квартира АДРЕСА_1, оскільки станом на 01.04. 2016 року, є переплата в розмірі 1 347,67 грн. та стягнути із КП «Борщагівка» на користь ОСОБА_5 моральну (немайнову) шкоду в розмірі 10 000,00 грн. вирішити питання щодо судових втрат.

Рішенням Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 червня 2016 року позов задоволено частково.

Визнано недостовірною інформацію поширену КП «Борщагівка» у листівках під назвою «Боржники», що були розклеєні на чотирьох парадних дверях будинку АДРЕСА_5 АДРЕСА_2 за ненадані житлово- комунальні послуги, яка порушує право ОСОБА_5.

Зобов'язано КП «Борщагівка» навести спростування шляхом розклеювання листів на чотирьох парадних дверях будинку № 19 із зазначенням у ньому такого тексту «Борг по квартирі АДРЕСА_3 в розмірі 8 909, 86 грн. станом на 01.04. 2016 року, є недостовірною інформацією».

Стягнуто з КП «Борщагівка» на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 10 000. 00 грн.

Вирішено питання щодо судових витрат.

В задоволенні інших вимог відмовлено.

Не погоджуючись із судовим рішенням КП «Борщагівка», подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції і ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення і неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, а також матеріали справи та доводи апеляційної скарги в порядку, передбаченому ст. 303 ЦПК України, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення, враховуючи наступне.

Відповідно до вимог ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. У пункті 2 постанови №14 Пленуму Верховного Суду України від 18 грудня 2009 року „Про судове рішення у цивільній справі" зазначено, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд, зокрема, вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані (пропущення строку позовної давності тощо), які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин, тощо.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам закону, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що житловий будинок, що розташований за адресою: АДРЕСА_1, знаходиться в обслуговуванні КП «Борщагівка».

23 березня 2016 року, ОСОБА_5 звернулась до КП«Борщагівка» із інформаційним запитом №1, з метою проведення звірки розрахунків за житлово-комунальні послуги в період із 01.07.2012 року по 01.04.2016 року на підставі складеного з її боку Акту-претензії розрахунків по квартирі АДРЕСА_4.

Директор КП Борщагівка» ОСОБА_6 відмовився проводити звірку розрахунків, що підтверджується інформаційним запитом №1 від 23.03.2016 року.

23.03.2016 року ОСОБА_5 звернулась із запитом за № 2 щодо зменшення розміру плати за ненадані послуги, із належним розрахунком. Вказаний запит відповідач отримав 23.03.2016 року та зареєстрував під № 6, що підтверджується інформаційним запитом №2 від 23.03.2016 року.

Позивач стверджує, що відповідач замість того, щоби провести звірку розрахунків 23.03.2016 року, в прийомний день і час, в присутності позивача, вдруге порушив її права та 14.04.2016 року поширив недостовірну інформацію, без згоди, без укладеного договору, розклеїв листівки на 4-х парадних дверях будинку за АДРЕСА_1 станом на 01.04.2016 р. значиться борг перед КП «Борщагівка» в розмірі 8 909,86 грн., що підтверджується відповідно листівками про заборгованість станом на 01.04.2016 року, (а.с.11)., станом на 01.12.2015 року (а.с.13) .

Позивач наголошувала, що за адресою: в квартирі під АДРЕСА_1, проживає лише одна вона.

14.04.2016 року позивач була вимушена звернутись до директора КП «Борщагівка» ОСОБА_6, із інформаційним запитом на отримання інформації щодо спростування недостовірної поширеної інформації у листівках під назвою «Боржники», які були розклеєні на 4-х парадних дверях за адресою: будинок АДРЕСА_1, в розмірі 8909,86 грн. за ненадані житлово-комунальні послуги станом на 01.04.2016 року та просила його спростувати у такий же спосіб, як було поширено, оскільки ОСОБА_6 розпочав свою діяльність із 01.02.2014 року. Також просила надати відповідь на її адресу на протязі п'яти днів з дня отримання цього запиту. До запиту додала один оригінал листівки під назвою «Боржники». Вказаний запит КП «Борщагівка» отримала та зареєструвала за вхідним № 7 від 14.04.2016 р.

Однак, відповідач не спростував поширену ним недостовірну інформацію у листівках на чотирьох парадних дверях, за ненадані житлово-комунальні послуги по квартирі ОСОБА_5, а також не надав відповіді.

Вказана відповідачем інформація є недостовірною з огляду на наступне:

З розрахунків проведених позивачем вбачається, що станом на 01.04.2016 року по квартирі ОСОБА_5 за АДРЕСА_1, є переплата, що складає в розмірі 1 347,67 грн.

Відповідач, в черговий раз, проігнорував волевиявлення ОСОБА_5 щодо проведення звірки розрахунків, складання Акту та погодження його сторонами, при цьому безпідставно відмовив здійснити звірку розрахунків по квартирі №5 ОСОБА_5 в присутності головного бухгалтера КП «Борщагівка» та підтвердити (або спростувати) наявність переплати в розмірі 1 347,67 грн.

Вказаний факт свідчить про те, що відповідач не може довести, що по квартирі №5 існує борг. Про недоведеність боргу по квартирі №5, також, стверджують рішення Апеляційного суду Київської області від 06.02.2009 р. у цивільній справі № 22ц-5155/2008 та від 28.04.2014 року у цивільній справі № 22ц-/780/647/14. Вказані рішення та інші рішення судів були зазначені в Акті-претензії від 23.03.2016 року.

Відповідно до рішення Апеляційного суду Київської області від 28 квітня 2014 року було встановлено, що заборгованість ОСОБА_5 за комунальні послуги в період з 01 січня 2009 року по 01 листопада 2013 року не доведена КП «Борщагівка» належним чином та не підтверджена відповідним розрахунком, оскільки у квартирі ОСОБА_5 встановлено індивідуальне опалення та прилад обліку холодного водопостачання. Однак, не зважаючи на це, нарахування оплати здійснюється на загальних підставах з урахуванням членів сім'ї, які не проживають у вказаній квартирі.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що інформація, яку поширив відповідач, не відповідає дійсності та є недостовірною, оскільки вона не підтверджена жодним доказом. При цьому, поширена інформація є доведеною до відома багатьох осіб. Порушення прав позивача вбачається в поширенні недостовірної інформації про позивача в очах невизначеного кола осіб, які могли читати таке оголошення, оскільки останнє було оприлюднене в загальнодоступних місцях, з точки зору додержання ним законів України та загальноприйнятих норм моралі.

З такими висновками суду першої інстанції погоджується судова колегія, виходячи із наступного.

Статтею 270 ЦК України встановлено, що відповідно до Конституції України фізична особа, зокрема, має право на повагу до гідності та честі.

Згідно положень статті 277 ЦК України та роз'яснень, які містяться у постанові Пленуму Верховного Суду України від 27 лютого 2009 року №1 «Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» (далі по тексту - Постанова Пленуму ВСУ) фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації.

Разом із тим, згідно з викладеними у пп. 15 та 18 даної Постанові Пленуму ВСУ роз'ясненнями, юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

В свою чергу, недостовірною вважається інформація, яка не відповідає дійсності або викладена неправдиво, тобто містить відомості про події та явища, яких не існувало взагалі або які існували, але відомості про них не відповідають дійсності (неповні або перекручені).

При цьому, згідно з положеннями ст. 277 ЦК України і ст. 10 ЦПК України обов'язок довести, що поширена інформація є достовірною, покладається на відповідача, проте позивач має право подати докази недостовірності поширеної інформації.

За правилами ст. 297 ЦК України кожен має право на повагу до його честі і гідності. Гідність та честь фізичної особи є недоторканими.

Згідно з п. 27 постанови Пленуму Верховного суду України №1 від 27 лютого 2009 року «Про судову практику у спорах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи» способами захисту гідності, честі та ділової репутації від поширення недостовірної інформації можуть бути, крім права на відповідь та спростування недостовірної інформації, також і вимоги про відшкодування збитків та моральної шкоди, заподіяної такими порушеннями як фізичній, так і юридичній особі. Крім того, при визначені розміру моральної шкоди судам слід виходити із засад справедливості, добросовісності та розумності.

У відповідності до п. 15 Пленуму, під поширенням інформації слід розуміти опублікування їх у пресі, передання по радіо, телебаченню чи з використанням інших засобів масової інформації, поширення в мережі Інтернет чи з використанням інших засобів телекомунікаційного зв'язку, викладення в характеристиках, заявах, листах, адресованих іншим особам, повідомлення в публічних виступах, в електронних мережах, а також в іншій формі хоча б одній особі. Також, поширенням відомостей є вивішування (демонстрація) в громадських місцях плакатів, лозунгів, інших творів, а так само розповсюдження серед людей листівок, що за своїм змістом або формою порочать честь і гідність громадянина або організації.

Аналіз зазначених норм права, дає підстави вважати висновок суду першої інстанції про те, що відповідачем, без законних підстав вивішувалося повідомлення про наявність боргу у позивача у розмірі 8909,96 грн. станом на 01.04.2016 року цілком обгрунтованим, оскільки існування такого розміру заборгованості не було доведено жодним належним та допустимим доказом, і тому поширена про позивача відповідачем інформація є недостовірною та була доведена до відома широкого кола осіб, а тому порушує особисті немайнові права позивача, тобто завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам.

За правилами ч. 1, 4, 6, 7 ст. 277 ЦК України фізична особа, особисті немайнові права якої порушено внаслідок поширення про неї та (або) членів її сім'ї недостовірної інформації, має право на відповідь, а також на спростування цієї інформації. Спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється незалежно від вини особи, яка її поширила. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Враховуючи наведене, колегія суддів, також, вважає, що висновки суду першої інстанції, щодо необхідності спросутування недостовірної інформації саме у спосіб обраний позивачем є, також, обгрунтованими, оскільки спростування здійснюється у такий же спосіб, у який була поширена інформація.

Що ж стосується доводів апеляційної скарги про те, що інформація про існуванні заборгованості не стосується безпосередньо позивача, а є загальною, повідомленою про квартиру АДРЕСА_4, і прізвище позивачки там відсутнє, а крім неї у квартирі прописані інші особи, то вони колегією суддів розцінюються критично, оскільки саме позивач є одноосібним власником даної квартира, а тому будь-яка інформація стосовно її квартири ототожнюється безпосередньо з нею.

Доводи апеляційної скарги про існування заборгованості у позивача саме у такому розмірі, також, на думку колегії суддів не заслуговують на увагу, оскільки на їх підтвердження відповідачем не було надано жодного належного та допустимого доказу. Крім того, вони спростовуються діями відповідача, який відмовляється провести з позивачем звірку розміру заборгованості, про що свідчать постійні звернення позивача до відповідача, що містяться в матеріалах справи, які залишені останнім без уваги та постанова Києво-Святошинського рійсуду від 28 травня 2015 року, рішення апеляційного суду від 28 квітня 2014 року.

А, відповідно до ч. 3 ст. 61 ЦПК України, обставини, встановлені судовим рішенням у цивільній, господарській або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Що ж стосується висновків суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог про стягнення моральної шкоди, то повністю з ними колегія суддів погодитися не може, виходячи з нкаступного.

Відповідно до ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Відповідно до ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Пунктом 3 та 5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 "Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди" визначено, що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення моральної шкоди в повному обсязі, суд першої інстанції виходив з того, що у зв'язку з неодноразовим, неправомірним поширенням відповідачем широкому колу осіб недостовірної негативної інформації на протязі тривалого часу, позивач знаходилася у стані постійного нервового напруження та стресу, що впливало на стан її здоров'я і призвело до виявлення у неї онкологічної хвороби, в наслідок чого було їй зроблено операцію в Київському обласному онкологічному диспансері і вона стала інвалідом II групи, та лікується із 02.11.2015 року по даний час. Порушився нормальний хід її життя, що вимагає додатково амбулаторно лікування хіміотерапією до кінця травня 2016 р., що підтверджується випискою із історії хвороби за час перебування на стаціонарному лікуванні із 02.11.2015 року по 30.12.2015 року та документ про встановлення інвалідності II групи із 23.02.2016 року.

Враховуючи характер та обсяг душевних страждань, яких зазнала позивач у зв'язку із зазначенням стосовно неї недостовірної інформації, виходячи з засад розумності та справедливості, суд прийшов до висновку про необхідність визначити розмір відшкодування моральної шкоди у розмірі 10 000 грн. та стягнути цю суму з відповідача КП «Борщагівка» на користь позивача.

Апелянт, в свою чергу спростовуючи висновки суду першої інстанції зазначає, що обставини, на які посилається позивач у своєму позові, а саме: розповсюдження інформації, яку просить спростувати позивач відбулося значно пізніше (у квітні 2016 року), а тому відсутній причинний зв»язок між шкодою (її хворобою) та протиправними діями.

Такі доводи апеляційної скарги на думку колегії суддів частково заслуговують на увагу, з огляду на наступне.

З матеріалів справи вбачається, що в листопаді 2015 року позивачу було проведено операцію, щодо виявленого у неї онкологічного захворювання і призначено курс реабілітації.

З позовної заяви вбачається, що позивач просить спростувати розповсюджену відповідачем недостовірну інформацію у квітні 2016 року, тобто вже після виникнення обставин, якими позивач частково обгрунтовує розмір заподіяної моральної шкоди.

На дані обставини суд першої інстанції уваги не звернув і дійшов помилкового висновку щодо існування причинно-наслідкового зв»язку між цими подіями.

Однак, враховуючи, що внаслідок неправомірних дій відповідача, пов»язаних з розповсюдженням про позивача недостовірної інформації, остання зазнала душевних страждань, що порушило її звичний способ життя та викликало необхідність докладання додаткових зусиль для його нормалізації, колегія суддів вважає обгрунтованою та доведеною моральну шкоду частково, в розмірі 1 000 грн., яка підлягає стягненню на її користь з відповідача.

Приймаючи до уваги викладене, оцінивши всі обставин справи та надані докази як окремо, так і в сукупності, судова колегія приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанцї в частині розміру моральної шкоди та ухвалення в цій частині нового рішення.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 307, 309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, судова колегія, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу комунального підприємства «Борщагівка» задовольнити частково.

Рішення Києво-Святошинського районного суду Київської області від 21 червня 2016 року в частині стягнення моральної шкоди скасувати та ухвалити в цій частині нове рішення.

Стягнути з комунального підприємства «Борщагівка» на користь ОСОБА_5 моральну шкоду в розмірі 1000.00 (одна тисяча) гривень.

В іншій частині рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено у касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Р.В.Березовенко

Судді: С.М. Верланов

В.В. Гуль