Постанова № 62531700, 08.11.2016, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/5625/16-п Головуючий у І інстанції Ткаченко Д. В.Провадження № 33/780/503/16 Доповідач у 2 інстанції ІгнатюкКатегорія 429 08.11.2016

ПОСТАНОВА

Іменем України

08 листопада 2016 року м. Київ

Апеляційний суд Київської області в складі:

судді судової палати з розгляду кримінальних справ ІгнатюкаО.В., з участю: представників правопорушниці ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_4, представника Київської митниці Державної фіскальної служби України ОСОБА_5, розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою представника правопорушниці ОСОБА_2 - ОСОБА_3 на постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 липня 2016 року,

в с т а н о в и в:

Постановою судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 липня 2016 року на

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянку України, проживаючу в АДРЕСА_1

за вчинення порушення митних правил, передбаченого ст. 471 МК України, накладене стягнення у виді штрафу у розмірі 1 700 грн. з конфіскацією вилученої валюти у розмірі 3 500 євро;

стягнуто з ОСОБА_2:

судовий збір в дохід держави у розмірі 275 грн 60 коп;

витрати у справі про порушення митних правил на користь Київської митниці Міндоходів у розмірі 09 грн 14 коп.

ОСОБА_2 притягнуто до відповідальності за те, що вона, 12 червня 2016 року, об 11 годині 50 хвилин, відлітаючи з України до Великобританії м. Лондон, літаком авіакомпанії «British airways», рейсом № 883, обрала проходження митного контролю в каналі, позначеному символами зеленого кольору - «зелений коридор», тим самим, відповідно до ч. 5 ст. 366 МК України, заявила, що переміщувані нею через митний кордон України товари не підлягали письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадали під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо вивезення за межі митної території України та засвідчила про факти, що мають юридичне значення. Після перетину «білої лінії», яка позначає закінчення зони спрощеного митного контролю «зелений коридор», у неї були виявлені незаявлені 13 500 Євро. Зазначена готівка переміщувалась без ознак приховування. Із вказаної суми ОСОБА_2 було пропущено 10 000 Євро та за протоколом про порушення митних правил вилучено 3 500 Євро.

У апеляційній скарзі представник ОСОБА_2 - ОСОБА_3 просив постанову скасувати та закрити провадження, у зв'язку з відсутністю в діях ОСОБА_2 складу порушення митних правил, передбаченого ст. 471 МК України. В обґрунтування скарги, апелянт послався на незаконність постанови та її необґрунтованість. Указав на те, що судом першої інстанції не надано належної оцінки наявним в матеріалах справи доказам та проігноровано пояснення учасників процесу. Вважав, що підставою складання протоколу про порушення митних правил, стала хибна думка працівників митниці про те, що ОСОБА_2 вчинила порушення митних правил, передбаченого ст. 471 МК України, при цьому, не було враховано те, що серед зазначеної кількості грошових коштів, виявлених у ОСОБА_2, перебували сувенірні купюри у розмірі 4 000 євро, які не є обов'язковими до декларування та вказана готівка була виявлена у ОСОБА_2 не під час усного опитування, а під час особистого огляду, що є винятковою формою митного контролю, яка проводиться лише за письмовим рішенням керівника органу доходів і зборів у порядку, визначеному МК України. Окрім цього, апелянт зазначив, що судом першої інстанції не було належним чином встановлено дані про особу правопорушниці ОСОБА_2, оскільки в постанові відсутні дані про її місце роботи, сімейний стан, наявність на утриманні неповнолітніх дітей, батьків похилого віку, розмір отримуваного доходу. Крім цього, в постанові судді зазначено про необхідність сплатити коштів за понесені витрати у справі про порушення митних правил на користь Київської митниці «Мінідоходів», тобто інституту, якого не існує.

Вислухавши пояснення:

представників правопорушниці ОСОБА_2 - ОСОБА_3 та захисника ОСОБА_4, які подану апеляційну скаргу підтримали, підтвердили її доводи та просили її задовольнити;

представника Київської митниці ДФС, який доводи апеляційної скарги вважав необґрунтованими, просив залишити її без задоволення, а постанову судді без зміни;

вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення виходячи із наступного.

Висновки судді про доведеність події порушення митних правил, передбаченого ст. 471 МК України та винності ОСОБА_2 у його вчиненні за обставин, наведених у постанові стверджуються зібраними у справі доказами, а саме: протоколом про порушення митних правил від 12.06.2016 року № 0427/125120104/16, протоколом опитування в справі про порушення митних правил від 12.06.2016 року № 0427/125120104/16, доповідною запискою головного державного інспектора відділу митного оформлення № 4 митного поста «Бориспіль-аеропорт» від 12.06.2016 року, поясненнями ОСОБА_2 та іншими доказами.

На підставі указаних доказів суддя дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність притягнення ОСОБА_2 до відповідальності за ст. 471 МК України та на законних підставах, із дотриманням вимог ст. 33 КУпАП, наклав на неї стягнення у виді штрафу в розмірі 1 700 грн. із конфіскацією вилученої валюти. За своїм видом та розміром накладене на ОСОБА_2 стягнення сприяє досягненню визначеній у ст. 23 КУпАП меті адміністративних стягнень.

Доводи апеляційної скарги про неповноту дослідження обставин справи не ґрунтуються на матеріалах справи, із яких вбачається те, що усі істотні для справи обставини з'ясовані всебічно, повно та об'єктивно, встановленим обставинам дана належна юридична оцінка. Істотних порушень вимог процесуального закону при провадженні у цій справі судом не встановлено.

Посилання представника правопорушниці на те, що ОСОБА_2 переміщувала через митний кордон України грошові кошти у розмірі, що не перевищує 10 000 Євро, оскільки із переміщуваних коштів - 4 000 Євро були сувенірними купюрами, не ґрунтуються на матеріалах справи.

Так, як вбачається із протоколу про порушення митних правил № 0427/125120104/16 від 12.06.2016 року, ОСОБА_2 поставлено у вину те, що вона, після перетину «білої лінії», яка позначає закінчення зони спрощеного митного контролю «зелений коридор», мала при собі незаявлені / незадекларовані 13 500 Євро. Будь-яких зауважень чи незгоди до цього протоколу, ОСОБА_2 не заявила, а в протоколі опитування до складеного протоколу правопорушниця ОСОБА_2 пояснила, що переміщувана нею готівка належить їй особисто та є її заощадженням.

Окрім цього, правопорушницею ОСОБА_2 не висловлювалися будь-які зауваження і під час розгляду протоколу у суді першої інстанції. Із наданих нею пояснень у суді вбачається те, що вона фактично погодилась із порушенням митних правил, передбаченого ст.471 МК України.

Та обставина, що усі кошти, які ОСОБА_2 переміщувала через митний кордон України, були грошовими коштами у розмірі 13 500 Євро без наявності будь-якої сувенірної продукції, підтвердив у судовому засіданні і свідок ОСОБА_6

Не ґрунтуються на матеріалах справи і доводи апеляційної скарги про те, що валюта була виявлена у ході особистого огляду, а не усного опитування, оскільки ці матеріали не містять будь-яких даних про те, що працівниками митниці дійсно проводився огляд ОСОБА_2, що потребувало би рішення начальника органу доходів і зборів.

Таким чином, апеляційну скаргу в частині необхідності скасування рішення судді про визнання ОСОБА_2 винною у вчиненні порушення митних правил, передбаченого ст.471 МК України та накладення на неї стягнення, суд вважає необґрунтованою і залишає у цій частині без змін.

Разом із цим, Апеляційний суд вважає, що вирішуючи питання про відшкодування витрат у справі про порушення митних правил, суд першої інстанції допустився помилки.

Так, суд першої інстанції помилково стягнув з ОСОБА_2 на користь Київської митниці Міндоходів понесені витрати у справі про порушення митних правил на транспортування предметів правопорушення, оскільки провадження у справі про порушення митних правил щодо ОСОБА_2, здійснювалось Київською митницею Державної фіскальної служби України.

За таких обставин, Апеляційний суд приходить до висновку про необхідність зміни постанови судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 липня 2016 року щодо ОСОБА_2 в частині стягнення витрат у справі про порушення митних правил на транспортування предметів правопорушення та приведення його у відповідність до вимог закону.

Апеляційний суд указану справу розглядав у межах поданої апеляційної скарги, із урахуванням виключно її доводів, які були викладені у цій апеляційній скарзі. При цьому, суд звертає увагу на те, що представниками правопорушниці не доводилася та обставина, що внаслідок конфіскації затриманої валюти на правопорушницю буде покладено «надмірний індивідуальний тягар», що давало би можливість застосувати практику Європейського суду з прав людини в контексті положень ст.1 Першого протоколу до Конвенції захисту прав людини і основоположних свобод.

Будь-яких доказів у цій частині, ні представником правопорушниці, ні її захисником, не надавалось. Підстав для виходу суду за межі апеляційної скарги, суд не знаходить.

Керуючись ст. 294 КУпАП, ст.ст. 462, 487, 519, 520 МК України, апеляційний суд, -

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу представника правопорушниці ОСОБА_2 - ОСОБА_3 - задовольнити частково.

Постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 липня 2016 року щодо ОСОБА_2 змінити.

Стягнути з ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, (паспорт громадянки України НОМЕР_1, виданий 18 вересня 2015 року, орган, що видав 8099) на користь Київської митниці Державної фіскальної служби України понесені витрати у справі про порушення митних правил на транспортування предметів правопорушення в розмірі 09 грн. 14 коп., з перерахуванням зазначеної суми на розрахунковий рахунок № 35211035089083, отримувач Київська митниця ДФС, код ЄДРПОУ 39470947, код банку 821018, банк отримувача ГУ ДКСУ у Київській області.

В іншій частині постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 29 липня 2016 року щодо ОСОБА_2 залишити без зміни.

Постанова оскарженню не підлягає.

СУДДЯ Ігнатюк О.В.