Ухвала суду № 62528401, 06.10.2016, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 жовтня 2016 року м. Київ К/800/23278/16

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

Островича С.Е., Степашка О.І., Веденяпіна О. А.

розглянула в порядку попереднього провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 березня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2016 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро" до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Імперія-Агро" (далі - ТОВ "Імперія-Агро") звернулось до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Центральному районі м. Миколаєва Головного управління Державної фіскальної служби у Миколаївській області (далі - ДПІ у Центральному районі) в якому просить визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 березня 2015 року позовні вимоги ТОВ "Імперія-Агро" задоволено в повному обсязі.

Ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2016 року апеляційну скаргу ДПІ у Центральному районі залишено без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 березня 2015 року без змін.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду апеляційної інстанцій ДПІ у Центральному районі подала касаційну скаргу в якій просить скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 березня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2016 року та відмовити позивачеві в задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1 ст. 220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлені такі фактичні обставини справи.

Актом від 19 листопада 2015 року про результати документальної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «Імперія-Агро» з питань дотримання вимог податкового законодавства з податку на прибуток за період 2014 року та з податку на додану вартість встановлено порушення позивачем норм Податкового Кодексу України, внаслідок чого занижено суму податку на додану вартість, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 596619, 00 грн., занижено суму податку на прибуток підприємства, що підлягає сплаті до бюджету в розмірі 3006, 00 грн. за 2014 рік.

Позивач на акт перевірки надіслав заперечення, на які отримав відповідь податкової інспекції, в якій розділ 3 акта перевірки викладено в новій редакції та встановлено заниження суми податку на додану вартість на суму 525264, 00 грн. та сумі податку на прибуток в сумі 3006, 00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 07 грудня 2015 року №0011692203, в зв'язку з чим позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 525264, 00 грн. та 262632, 00 грн. штрафні санкції; №0011702203, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток в сумі 3006, 00 грн. та 751,50 грн.

Позивач частково погодився з податковим повідомленням-рішенням №0011692203 в сумі 4346,58 грн. та 2173, 50 грн. та оплатив в цій частині нараховані грошові зобов'язання, що підтверджується платіжними дорученнями №391, №393 від 10 грудня 2015 року по контрагенту ПП «Садопостач», оскільки позивач загубив документи по цьому контрагенту.

Згідно із п.138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку (пп.139.1.9 п.139.1 ст. 139 Податкового кодексу України).

Відповідно до п.198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п.193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог ст. 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими п.201.11 ст. 201 цього Кодексу.

Тобто, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені та підтверджені належним чином оформленими первинними документами, що відображають реальність здійснення господарської операції.

Відповідно до ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що у перевіряємий період ТОВ «Імперія-Агро» було укладено дистрибюторський договір від 16 січня 2014 року з ТОВ «НЕРТУС» про поставку засобів захисту рослин (гербіцидів) та додаткову угоду №1/15 від 09 січня 2015 року, виконання якого підтверджено видатковими та податковими накладними, товарно-транспортними накладними та банківською випискою по рахунку.

Також, позивачем було укладено договір надання послуг №ЕК-103 від 01 березня 2014 року, укладений з ТОВ «ЕКОЛАЙН-СТ», виконання якого підтверджено актами наданих послуг, податковими та видатковими накладними, банківською випискою по рахунку.

20 серпня 2014 року ТОВ «Імперія-Агро» було укладено з ФГ «СОБ» договір поставки насіння соняшника №ХН-2/14-14 від 20 серпня 2014 року, виконання якого підтверджено видатковою та податковою накладною, актом зарахування зустрічних однорідних вимог від 04 вересня 2014 року, банківською випискою по рахунку.

25 вересня 2014 року ТОВ «Імперія-Агро» було укладено з ПАПП «ВОЛІ ДАР СТЕЦЕВИ» договір поставки насіння соняшника №ЗР-151/14-1, виконання якого також підтверджено податковими та видатковими накладними, банківською випискою по рахунку.

В підтвердження виконання договору перевезення вантажів автомобільним транспортом в межах України №22/2015 від 01 березня 2015 року, який був укладений з контрагентом-постачальником ТОВ «Індастріал-Транс Агро» позивачем надано акти надання послуг, податкові та товарно-транспортні накладні.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що первинні документи містять необхідну для цілей оподаткування інформацію щодо змісту спірних операцій та мають усі необхідні реквізити первинних документів, що дозволяють ідентифікувати учасників цих операцій та встановити факт надання послуг.

Судами попередніх інстанцій зазначено, що господарські операції ТОВ «Імперія-Агро» з вказаними контрагентами були реальними, його діяльність була спрямована на отримання економічної вигоди від підприємницької діяльності, підприємства ознак фіктивності на час здійснення господарської операції не мали. Більш того, до матеріалів справи, ТОВ «Імперія-Агро» були долучені товарно-транспортні накладні, які підтверджують транспортування придбаної продукції, які здійснювались ТОВ «ЕКОЛАЙН-СТ» у відповідності до умов договору про надання послуг №ЕК-103 від 01 березня 2014 року.

Суди попередніх інстанцій дійшли до висновку, що ТОВ «Імперія-Агро» правомірно віднесено до складу валових витрат вартість придбаного товару та послуг від контрагентів та сформовано податковий кредит на підставі виписаних контрагентами податкових накладних, отриманих в ході виконання господарських операцій, підтверджених належними первинними документами, що ґрунтується на вимогах Податкового кодексу України, а отже донарахування податку на прибуток та податку на додану вартість є необґрунтованим.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог ТОВ "Імперія-Агро".

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід відхилити, оскільки рішення судів першої та апеляційної інстанцій постановлені з додержанням норм процесуального та матеріального права, правова оцінка обставинам у справі дана вірно, а доводи касаційної скарги висновок суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 220, 220-1, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Центральному районі м.Миколаєва Головного управління ДФС у Миколаївській області залишити без задоволення, постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 03 березня 2015 року та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеному Кодексом адміністративного судочинства України.

Судді С.Е. Острович О.І. Степашко О.А. Веденяпін