Постанова № 62527911, 01.11.2016, Донецький окружний адміністративний суд

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2016 р. Справа №805/3147/16-а

приміщення суду за адресою: 84122, м.Слов'янськ, вул. Добровольського, 1

час прийняття постанови:

Донецький окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Кониченка Олега Миколайовича при секретарі судового засідання Пидоненко Д.А. розглянувши адміністративну за позовом Приватного акціонерного товариства «Азовський машинобудівний завод» смт. Мангуш

до Мангуської об’єднаної державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Донецькій області

про визнання протиправними дій та про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення №0002221200 від 15.07.2016 року

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Азовський машинобудівний завод», звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Мангуської об’єднаної державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними дій щодо проведення камеральної перевірки своєчасності реєстрації податкових накладних в ЄРПН за період жовтень 2015 року – лютий 2016 року за результатами якої складено акт перевірки №114/05-40/12/32954671 від 27.05.2016 року та прийнято податкове повідомлення – рішення №0002221200 від 15.07.2016 року та визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення №0002221200 від 15.07.2016 року на суму 15114,13 грн.

В обґрунтування позовних вимог позивач, зазначив, що 30 червня 2016 року отримав від відповідача акт №114/05-40-12/32954671 від 27.05.2016 року про результати камеральної перевірки своєчасності реєстрації податкових накладних в ЄРПН за період жовтень 2015 року – лютий 2016 року ПРАТ «АМЗ», згідно висновків якого встановлено порушення позивачем п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України. 15 липня 2016 року відповідачем відносно позивача було прийнято податкове повідомлення-рішення за №00022212200 про застосування штрафу у загальній сумі 15114,13 грн. Позивач вважає такі дії відповідача протиправними та просить суд визнати протиправними дії щодо проведення камеральної перевірки своєчасності реєстрації податкових накладних в ЄРПН за період жовтень 2015 року – лютий 2016 року за результатами якої складено акт перевірки №114/05-40/12/32954671 від 27.05.2016 року та прийнято податкове повідомлення – рішення №0002221200 від 15.07.2016 року та визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення №0002221200 від 15.07.2016 року на суму 15114,13 грн.

Представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив суд задовольнити позов.

Представник відповідача заперечував проти позову з тих самих підстав, що викладені у письмових заперечення на позов.

Суд дослідивши подані матеріали справи встановив наступне.

Позивач, Приватне акціонерне товариство «Азовський машинобудівний завод» зареєстровано в якості юридичної особи, включено до ЄДРПОУ за №32954671, знаходиться на податковому обліку Мангуської об’єднаної державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Донецькій області.

Як вбачається з позовної заяви та підтверджено матеріалами справи, посадовими особами відповідача було проведено камеральну перевірку Приватного акціонерного товариства «Азовський машинобудівний завод» з питань своєчасності реєстрації податкових в ЄРПН за період жовтень 2015 року – лютий 2016 року за результатами чого складено акт №114/05-40-12/32954671 від 27.05.2016 року. Актом перевірки встановлено порушення позивачем п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України, щодо порушення термінів реєстрації податкових накладних.

Позивач не погодившись з висновками акту перевірки надав відповідача заперечення від 07 липня 2016 року.

Відповідач супровідним листом від 15.07.2016 року за №3793/10/05-40/12-013-3 направив на адресу позивача відповідь на заперечення за №3795/10/05-40-12-011-4 відповідно до якої зазначив про правомірність проведення камеральної перевірки та податкове повідомлення-рішення від 15 липня 2016 року за №0002221200 прийняте за підсумками акту перевірки.

Відповідно до податкового повідомлення-рішення до позивача застосовано штраф у загальному розмірі 15114,13 грн.

Несвоєчасність реєстрації податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних не є спірним у справі та не підлягає доказуванню.

Спірним питанням даної справи є правомірність проведення відповідачем камеральної перевірки з огляду на приписи пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» та як наслідок прийняття податкового повідомлення-рішення.

З підстав викладеного суд зазначає наступне.

Відповідно до вимог п.75.1 ст.75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

28 грудня 2014 року Верховною Радою України прийнято Закон N 71-VIII «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи" (надалі - Закон N 71-VIII), відповідно до п. 3 Прикінцевих положень якого встановлено, що у 2015 та 2016 роках перевірки підприємств, установ та організацій, фізичних осіб - підприємців з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній календарний рік контролюючими органами здійснюються виключно з дозволу Кабінету Міністрів України, за заявкою суб'єкта господарювання щодо його перевірки, згідно з рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України. Зазначене обмеження не поширюється:

- з 1 січня 2015 року на перевірки суб'єктів господарювання, що ввозять на митну територію України та/або виробляють та/або реалізують підакцизні товари, на перевірки дотримання норм законодавства з питань наявності ліцензій, повноти нарахування та сплати податку на доходи фізичних осіб, єдиного соціального внеску, відшкодування податку на додану вартість;

- з 1 липня 2015 року на перевірки платників єдиного податку другої і третьої (фізичні особи - підприємці) груп, крім тих, які здійснюють діяльність на ринках, продаж товарів у дрібнороздрібній торговельній мережі через засоби пересувної мережі, за винятком платників єдиного податку, визначених пунктом 27 підрозділу 10 розділу XX "Перехідні положення" Податкового кодексу України, з питань дотримання порядку застосування реєстраторів розрахункових операцій.

Таким чином, обмеження стосовно проведення перевірок стосуються підприємств, установ та організацій, фізичних осіб-підприємців, з обсягом доходу до 20 мільйонів гривень за попередній рік. Підприємства, установи та організації, фізичні особи-підприємці, у яких обсяг доходів перевищує 20 мільйонів гривень за попередній рік, не підпадають під ці обмеження.

Суд зауважує, що норми Закону N 71-VIII, є спеціальними та стосуються контролюючих органів, що забезпечують формування єдиної державної податкової, державної митної політики щодо адміністрування податків, зборів та митних платежів.

Відповідно до пп.41.1. ст. 41 Податкового кодексу України, контролюючими органами є органи доходів і зборів - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування єдиної державної податкової, державної митної політики в частині адміністрування податків і зборів, митних платежів та реалізує державну податкову, державну митну політику, забезпечує формування та реалізацію державної політики з адміністрування єдиного внеску, забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері боротьби з правопорушеннями при застосуванні податкового та митного законодавства, а також законодавства з питань сплати єдиного внеску (далі - центральний орган виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику), його територіальні органи.

Тобто, відповідно до Податкового кодексу України, контролюючими органами є Державна фіскальна служба України та її територіальні органи.

Зі змісту приписів пункту 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» не вбачається, що наведене обмеження, як то вказує у свої заперечення відповідач, стосується певних видів перевірок платників податків, оскільки таке обмеження розповсюджується на всі види перевірок, що зазначені у статті 75 Податкового кодексу України - документальних, фактичних та камеральних.

Такому висновку відповідає правова позиція Державної фіскальної служби України, яка відображена, зокрема в листі від 21.05.15 №10758/6/99-99-22-04-02-15, (що знаходиться в матеріалах справи) за змістом якого фіскальна служба зазначила що норми частини 3 Закону №71-ІІІ не містять посилань на види перевірок, зазначені у статті 75 Податкового кодексу України, таким чином встановлені обмеження стосуються всіх видів перевірок, у тому числі й камеральних.

Як вбачається зі змісту декларацій з податку на прибуток позивача за 2014 та 2015 рік та не заперечується відповідачем, сукупний річний дохід Приватного акціонерного товариства «Азовський машинобудівний завод» за вказані роки є меншім установленого обмеження в 20 мільйонів гривень.

Таким чином, проведена відповідачем камеральна перевірка з питань несвоєчасної сплати податку на додану вартість згідно податкового повідомлення-рішення, підпадає під законодавчу заборону, яка встановлена в пункті 3 Розділу ІІ Закону України від 28 грудня 2014 року №71-VII "Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи".

Крім того, позивач не підпадає під жодне виключення із заборони, оскільки камеральна перевірка призначена не за заявкою суб'єкта господарювання, не за рішенням суду або згідно з вимогами Кримінального процесуального кодексу України, позивач не здійснює операцій з підакцизними товарами та доказів протилежного до суду не надано. Не містять матеріали справи і доказів того, що Кабінет Міністрів України надавав дозвіл відповідачу на проведення камеральної перевірки позивача, за результатом якої прийнято оскаржуване рішення, або доказів про те, що обсяг доходу позивача перевищує 20 мільйонів гривень.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що камеральна перевірка позивача проведена контролюючим органом всупереч законодавчій заборони на її проведення (в період дії мораторію), тобто протиправно, наслідком чого є відсутність у Мангуської об’єднаної державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Донецькій області права на прийняття рішення за підсумками такої перевірки

Правова позиція, відповідно до якої у разі визнання перевірки незаконною виключає наявність у податкового органу компетенції на прийняття податкового повідомлення-рішення та такі повідомлення-рішення є протиправними та підлягають скасуванню в силу незаконності податкової перевірки та відсутності правових наслідків, висловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалі від 22 червня 2016 року по справі К/800/53023/15.

Враховуючи, те, що позивач підпадає під дію зазначених в пункті 3 розділу ІІ Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи» обмежень, тому відсутні підстави для застосування відповідальності за допущені позивачем порушення.

Крім того, згідно з частиною 3 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги.

Отже, докази на підтвердження встановлених камеральною перевіркою фактів неналежного виконання відповідачем приписів Податкового кодексу України, в частині порушення термінів реєстрації податкових накладних, судом до уваги не приймаються, як такі що одержані з порушенням закону, з огляду на незаконність проведеної перевірки.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

З урахуванням вищевикладеного, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Керуючись Конституцією України, ст. ст. 2-15, 17-18, 33-35, 45-46, 47-51, 56-59, 69-71, 79, 86, 87, 94, 99, 104-107, 110-111, 121, 122-143, 151-154, 158, 160, 162, 163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Податковим кодексом України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Позов Приватного акціонерного товариства «Азовський машинобудівний завод» до Мангуської об’єднаної державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Донецькій області про визнання протиправними дій та про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення – рішення №0002221200 від 15.07.2016 року – задовольнити.

Визнати протиправними дії Мангуської об’єднаної державної податкової інспекції Головного Управління ДФС у Донецькій області щодо проведення камеральної перевірки своєчасності реєстрації податкових накладних в ЄРПН за період жовтень 2015 року – лютий 2016 року за результатами якої складено акт перевірки №114/05-40/12/32954671 від 27.05.2016 року та прийнято податкове повідомлення – рішення №0002221200 від 15.07.2016 року.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення – рішення №0002221200 від 15.07.2016 року на суму 15114,13 грн.

Повний текст постанови складено та підписано 07 листопада 2016 року.

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Кониченко О.М.