Ухвала суду № 62525079, 31.10.2016, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

31 жовтня 2016 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у складі:

судді-доповідача Кривенди О.В.,

суддів: Гриціва М.І., Прокопенка О.Б., -

розглянувши заяву Головного управління Пенсійного фонду України (далі - ГУ ПФУ, ПФУ відповідно) про перегляд Верховним Судом України судового рішення в адміністративній справі за його позовом до Головного територіального управління юстиції у Львівській області, управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання дій протиправними,

в с т а н о в и л а:

Вищий адміністративний суд України ухвалою від 25 липня 2016 року касаційну скаргу ГУ ПФУ на ухвалу Львівського апеляційного адміністративного суду від 2 червня 2016 року повернув заявнику на підставі пункту 1 частини третьої статті 108 та частини третьої статті 214 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) у зв'язку із неусуненням її недоліків.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою, ГУ ПФУ звернулося до Верховного Суду України із заявою, за змістом якої просить переглянути цю ухвалу з підстав, передбачених пунктами 2, 5 частини першої статті 237 КАС.

У заяві ГУ ПФУ посилається на неоднакове застосування судом касаційної інстанції положень статті 8 Закону України від 8 липня 2011 року № 3674-VI «Про судовий збір» (далі - Закон № 3674-VI), статті 73 Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», постанови Кабінету Міністрів України від 10 березня 2016 року № 190 «Про затвердження бюджету Пенсійного фонду України на 2016 рік».

На обґрунтування заяви додано копії ухвал Вищого адміністративного суду України від 19 серпня 2016 року та Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 липня 2016 року, які, на думку заявника, підтверджують неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм процесуального права, та постанови Верховного Суду України від 30 червня 2015 року - на підтвердження невідповідності оскаржуваного судового рішення викладеному у цій постанові висновку.

Проте аналіз зазначених судових рішень не дає підстав для висновку про наявність неоднакового застосування норм процесуального права чи невідповідність оскаржуваного судового рішення викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, оскільки всі ці рішення ухвалені за різних фактичних обставин, із яких виходив суд при вирішенні питання щодо сплати судового збору.

Так, оскаржуваною ухвалою суд повернув касаційну скаргу заявнику, оскільки за її подання не сплачено судовий збір.

Водночас у наданому для порівняння рішенні від 19 серпня 2016 року суд касаційної інстанції вирішував питання щодо сплати в 2009 році витрат на інформаційно-технічне забезпечення відповідно до Порядку оплати витрат з інформаційно-технічного забезпечення судових процесів, пов'язаних з розглядом цивільних та господарських справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 грудня 2005 року № 1258 (чинного на час виникнення спірних відносин), і суд в цій справі визнав, що за позов в порядку адміністративного судочинства оплата таких витрат не передбачена.

В іншій долученій ухвалі від 11 липня 2016 року суд, виходячи з положень цивільно-процесуального законодавства, визнав за можливе звільнити управління ПФУ від сплати судових витрат, враховуючи доводи заявника, наведені в його клопотанні про таке.

У наданій заявником постанові Верховного Суду України викладено правовий висновок, який полягає в тому, що за подання адміністративного позову про оскарження рішення про відмову в оформленні документів для вирішення питання щодо визнання біженцем або особою, яка потребує додаткового захисту, та при оскарженні судових рішень у цих справах у касаційному порядку судовий збір відповідно до пункту 23 частини першої статті 5 Закону № 3674-VI (у редакції, що діяла на час виникнення спору) сплаті не підлягає.

Таким чином, оскаржувана ухвала та надані як приклад рішення не містять різного застосування норм права, про які йдеться у заяві ГУ ПФУ, оскільки питання сплати судового збору в кожній конкретній справі вирішувалося на підставі різного правового регулювання.

Зазначене дає підстави для висновку про необґрунтованість поданої ГУ ПФУ заяви.

Враховуючи викладене та керуючись пунктом 6 Прикінцевих та перехідних положень Закону України від 2 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів», статтями 235-240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

Відмовити у допуску до провадження справи за позовом Головного управління Пенсійного фонду України до Головного територіального управління юстиції у Львівській області, управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Львівській області про визнання дій протиправними за заявою про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 25 липня 2016 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач О.В. Кривенда

Судді: М.І. Гриців

О.Б. Прокопенко