Ухвала суду № 62524988, 02.11.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2016 р.м.ОдесаСправа № 814/1239/16

Категорія: 6.2 Головуючий в 1 інстанції: Біоносенко В. В.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого судді - Осіпова Ю.В.,

суддів - Золотнікова О.С., Скрипченка В.О.,

при секретарі Мадюді В.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2016 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головного управління Держгеокадастру України у Миколаївській області про визнання протиправною відмову та зобов'язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

14.06.2016 року ОСОБА_2 звернувся до Миколаївського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до ГУ Держгеокадастру України у Миколаївській області, в якому просив суд:

- визнати протиправною відмову відповідача у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність;

- зобов'язати відповідача розглянути його клопотання про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, щодо відведення земельної ділянки у власність, орієнтованою площею 2,00 га для ведення особистого селянського господарства, за рахунок земель сільськогосподарського призначення державної власності, яка знаходиться в межах території Краснопільської сільської (селищної) ради Врадіївського району Миколаївської області (за межами населеного пункту) та надати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивовану відмову у його наданні відповідно до вимог чинного законодавства.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 02.11.2015 року позивач звернувся до ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області із заявою про надання дозволу на розроблення проекту, однак 23.05.2016 року відповідачем з необгрунованих підстав було відмовлено у наданні такого дозволу.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2016 року у задоволені адміністративного позову ОСОБА_2 відмовлено у повному обсязі.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою суду 1-ї інстанції, представник позивача - ОСОБА_1 08.09.2016 року подав апеляційну скаргу, в якій зазначив, що судом, при винесенні оскаржуваної постанови порушено норми матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18.08.2016 року та прийняти нову, якою задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Заслухавши суддю - доповідача, виступ представника позивача, та перевіривши матеріали справи і доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність належних підстав для її задоволення.

Судом першої інстанції встановлені наступні обставини справи.

19.08.2015 року Кабінетом Міністрів України видано Розпорядження №898-р «Питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників АТО земельними ділянками», яким Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру, обласним та Київській міській державним адміністраціям доручено, за участю з органами місцевого самоврядування, визначити протягом місяця на території відповідної області земельні ділянки для відведення учасникам АТО та сім'ям загиблих.

31.08.2015 року ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області, на виконання вказаного вище розпорядження КМУ, видано наказ №315СГ «Про визначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані учасникам АТО», відповідно до якого включено 10,000 га земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства в межах Краснопільскої сільської ради.

21.09.2015 року ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області видано наказ №806СГ «Про внесення змін до переліку земельних ділянок, які можна передати у власність учасникам АТО в межах території Миколаївської області, визначеного наказом ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 31.08.15 №315-сг».

02.11.2015 року ОСОБА_2 звернувся до ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га в межах території Краснопільскої сільської ради Врадіївського району Миколаївської області.

23.05.2016 року ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області відмовило йому у задоволенні зазначеного клопотання, оскільки дана земельна ділянка, згідно інформації Відділу Держгеокадастру у Миколаївській області, зарезервована для передачі учасникам АТО на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 21.09.2015 року №806-сг.

Не погоджуючись з зазначеною вище відмовою відповідача, позивач звернувся до суду із вказаним позовом.

Вирішуючи справу по суті та повністю відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції виходив з необґрунтованості та недоведеності позовних вимог та, відповідно, з правомірності дій відповідача.

Колегія суддів апеляційного суду, уважно дослідивши матеріали справи та наявні в них докази, погоджується з такими висновками суду 1-ї інстанції і вважає їх обгрунтованими, з огляду на наступне.

Частиною 2 ст.19 Конституції України та ст.24 Закону України «Про місцеве самоврядування» встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до змісту ст.ст.1,78 Земельного кодексу України, земля в Україні може перебувати у приватній, комунальній і державній власності та є, в свою чергу, основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною Держави.

Так, як слідує з положень ч.ч.1,2,3 ст.22 Земельного кодексу України, землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать: сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги); несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель лісогосподарського призначення, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо). Землі сільськогосподарського призначення передаються у власність та надаються у користування громадянам - для ведення особистого селянського господарства, садівництва, городництва, сінокосіння та випасання худоби, ведення товарного сільськогосподарського виробництва, фермерського господарства.

Згідно із ч.ч.1,2 ст.116 ЗК України, громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону. Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.

Частиною 1 ст.117 ЗК України передбачено, що передача земельних ділянок державної власності у комунальну власність чи навпаки здійснюється за рішеннями відповідних органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, які здійснюють розпорядження землями державної чи комунальної власності відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.

А відповідно до вимог ч.ч.6,7 ст.118 ЗК України, громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства).

Відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених ст.122 цього Кодексу розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності, зокрема для ведення особистого селянського господарства - не більше 2 гектарів (п. б ч.1 ст.121 ЗКУ).

Згідно з абз.1 ч.3 ст.123 ЗК України, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування в межах їх повноважень у місячний строк розглядає клопотання і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні.

Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування земельної ділянки вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, а також генеральних планів населених пунктів, іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування території населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.

Таким чином, зміст ст.ст.118,122 Земельного кодексу України свідчить про те, що отримання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не означає прийняття позитивного рішення про надання її у власність, оскільки процес передачі земельної ділянки громадянам у власність є стадійним, зокрема, першою стадією якого є надання уповноваженим органом дозволу на розробку проекту землеустрою, що свідчить про відсутність у відповідача законних підстав для встановлення будь-яких обмежень у надані дозволу на розробку проекту землеустрою іншій особі при дотриманні нею вимог вказаних статей Земельного кодексу України.

Так, як вже зазначалось вище, 19.08.2015 року Кабінетом Міністрів України видано Розпорядження №898-р «Питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками».

Даним розпорядженням Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру, обласним та Київській міській державним адміністраціям доручено за участю з органами місцевого самоврядування доручено визначити протягом місяця на території відповідної області земельні ділянки для відведення учасникам АТО та сім'ям загиблих учасників АТО.

Так, як видно з п.2 зазначеного Розпорядження КМУ від 19.08.2015 року, Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру, обласним та Київській міській державним адміністраціям забезпечити:

- розгляд у першочерговому порядку звернень учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції щодо відведення їм земельних ділянок;

- розміщення на власних офіційних веб-сайтах інформації про місце розташування, цільове призначення та площу земельних ділянок, які можуть бути відведені учасникам антитерористичної операції та сім'ям загиблих учасників антитерористичної операції;

- надання в 10-денний строк після подання учасниками антитерористичної операції або членами сімей загиблих учасників антитерористичної операції заяв про надання їм земельних ділянок відповідної інформації Державній службі у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції.

Отже, з зазначеного вбачається, що даним розпорядженням від 19.08.2015 року встановлено першочерговий розгляд звернень учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції щодо відведення їм земельних ділянок. Т.б. визначається, що такі звернення можливі і від не учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції щодо відведення їм земельних ділянок.

До того ж, окремим пунктом вказаного Розпорядження доручено визначити протягом місяця на території відповідної області земельні ділянки для відведення саме учасникам АТО та сім'ям загиблих учасників АТО.

Як встановлено судами обох інстанцій та вже зазначалося вище, 31.08.2015 року ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області видано наказ №315СГ «Про визначення земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які можуть бути передані учасникам АТО», відповідно до якого включено 10,000 га земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства в межах Краснопільскої сільської ради.

21.09.2015 року ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області видано ще один наказ №806-СГ, яким внесено зміни до переліку земельних ділянок.

В подальшому, як встановлено по справі, 02.11.2015 року ОСОБА_2 звернувся до відповідача з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 2,00 га в межах території Краснопільскої сільської ради Врадіївського району Миколаївської області.

Таким чином, в даному випадку, земельну ділянку, яку позивач бажав відвести йому, відповідно до ст.12 Закону України, Розпорядження КМУ №898-р від 19.08.2015 року та наказу ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 31.08.2015 року №315СГ, було раніше вирішено передати у власність (користування) громадян - учасників АТО.

А отже, за таких обставин, судова колегія вважає, що судом першої інстанції було вірно встановлено правомірність відмови ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області позивачу у задоволенні зазначеного клопотання, оскільки місце розташування запитуваної земельної ділянки фактично не відповідає вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку, оскільки, згідно інформації Відділу Держгеокадастру у Миколаївській області, остання була зарезервована для передачі учасникам АТО на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Миколаївській області від 21.09.2015 року №806-сг та Розпорядження КМУ №898-р від 19.08.2015 року.

До того ж, ще слід зазначити й про те, що відповідно до приписів ст.ст.11,71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд, згідно ст.86 цього ж Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

А відповідно до ч.2 ст.71 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні даної справи не допустив, вірно встановив фактичні обставини справи та надав їм належної правової оцінки. Наведені ж у апеляційній скарзі доводи, правильність висновків суду не спростовують, оскільки ґрунтуються на припущеннях та невірному трактуванні норм матеріального права.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України, суд апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін.

Отже, за таких обставин, колегія суддів апеляційного суду, діючи виключно в межах позовних вимог та доводів апеляційної скарги, відповідно до ст.200 КАС України, залишає цю апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржувану постанову окружного суду - без змін.

Керуючись ст.ст.195,196,198,200,205,206,254 КАС України, апеляційний суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2016 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили судовим рішенням апеляційного суду.

Головуючий: Ю.В. Осіпов

Судді: О.С. Золотніков

В.О. Скрипченко