Рішення № 62523544, 01.11.2016, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 686/12906/15-ц

Провадження № 22-ц/792/1845/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2016 року м. Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючої судді Федорової Н.О.,

суддів Карпусь С.А., Ярмолюка О.І.,

секретаря Бондаря О.В.,

з участю: позивача ОСОБА_1 та

її представника ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3 та

її представника ОСОБА_4,

представника третьої особи ОСОБА_5,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 9 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, ОСОБА_6, треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору Хмельницька міська рада, Комунальне підприємство по організації роботи міського пасажирського транспорту, про встановлення факту проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу, визнання будівельних матеріалів обєктом права спільної сумісної власності,

в с т а н о в и л а:

2 липня 2015 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вищевказаним позовом. В його обґрунтування зазначила, що з 1999 року вона та ОСОБА_7 проживали однією сімєю без реєстрації шлюбу. Вони спільно вели господарство, мали спільний бюджет, разом займались підприємницькою діяльністю та виховували доньку ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1.

У 2011 році ОСОБА_7 отримав дозвіл Хмельницької міської ради на спорудження магазину та облаштування автобусної зупинки для громадського транспорту у мікрорайоні Лезнево м. Хмельницького. Будівництво даних обєктів здійснювали разом. На придбання будівельних матеріалів та оплату послуг з будівництва з сімейного бюджету витратили 38000 грн.

18 червня 2015 року ОСОБА_7 помер. Після смерті останнього відкрилась спадщина. Спадкоємцями першої черги є мати померлого ОСОБА_3 та син від першого шлюбу ОСОБА_6

________________

Доповідач у першій інстанції ОСОБА_9 Провадження № 22-ц/792/1845/16

Суддя-доповідач ОСОБА_10 Категорія № 48

Будівельні матеріали, витрачені на будівництво магазину та автобусної зупинки, вважає спільною сумісною власністю подружжя. На даний час будівництво магазину не завершено. Для завершення спорудження даного обєкту їй необхідно переоформити дозвільні документи, які видані були на імя чоловіка.

А тому, просила суд встановити факт проживання однією сімєю ОСОБА_1 та ОСОБА_7 без реєстрації шлюбу з 18 листопада 1999 року по 18 червня 2015 року; визнати право спільної сумісної власності подружжя на будівельні матеріали, з яких побудоване приміщення магазину та облаштовано зупинку громадського транспорту по вул. Вінницьке шосе, 92, у м. Хмельницькому на загальну суму 58 000 гривень.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 9 серпня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.

Непогоджуючись з даним рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, у якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким позов задовольнити.

Рішення вважає незаконним, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Суд першої інстанції всупереч положенням ст. 174 ЦПК України та визнанню позову відповідачем, ухвалив рішення про відмову у задоволенні позову, при цьому не зазначив причин відмови у прийнятті такого визнання.

Безпідставним та таким, що суперечить вимогам ст.ст. 60, 74 СК України є посилання суду у рішенні на недоведеність нею того, що будівельні матеріали, витрачені на зведення павільйону, кіоску та зупинки громадського транспорту були придбані за рахунок спільних із ОСОБА_7 коштів. Суд не врахував, що всі будівельні матеріали закуповувались ОСОБА_7 не як підприємцем, а як фізичною особою.

Не згідна апелянтка і з висновком суду про те, що на день смерті ОСОБА_7 проживав за іншою адресою. Так, у матеріалах справи є рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 вересня 2015 року, де зазначено, що останній проживав за їхньою спільною адресою АДРЕСА_1.

Суд першої інстанції не врахував, що малолітня донька ОСОБА_8 в силу положень чинного законодавства вважається такою, що прийняли спадщину, а тому вона, як матір, не зобовязана зверталась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини в інтересах доньки.

На думку апелянта, встановлення факту проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу підлягало розгляду за правилами СК України, оскільки його норми поширюються на триваючі відносини, що виникли до моменту набрання ним чинності.

У судовому засіданні апеляційного суду апелянт ОСОБА_1 та її представник підтримали апеляційну скаргу з мотивів, які в ній наведені.

Відповідач ОСОБА_3 та її представник заперечили проти задоволення апеляційної скарги, вважаючи рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Представники Хмельницької міської радита комунального підприємства по організації роботи міського пасажирського транспорту при вирішенні питання про встановлення факту покладаються на думку суду, що стосується апеляційної скарги на рішення в частині відмови у задоволенні позову про визнання за позивачкою права на будівельні матеріали заперечують.

Відповідач ОСОБА_6 своїм правом на безпосередню участь у судовому засіданні не скористався.

Заслухавши доповідача, пояснення учасників процесу, свідків, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до п.п. 1, 3, 4 ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є неповне зясування судом обставин справи, що мають значення для справи; невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Встановлено та ці обставини оспорені не були, що з 13 травня 1997 року ОСОБА_7 був зареєстрований як фізична особа-підприємець, здійснював підприємницьку діяльність, отримував від неї постійні доходи. Припинив таку 18.06.2015 року у звязку із смертю.

25 листопада 2011 року УДАІ УМВС України в Хмельницькій області видало комунальному підприємству по організації роботи міського пасажирського транспорту технічні умови на розробку проектно-кошторисної документації на влаштування зупинки для чекання пасажирами громадського транспорту із торгівельними павільйонами по вул. Вінницьке шосе в м. Хмельницькому.

Рішенням виконавчого комітету Хмельницької міської ради від 08.12.2011 року за № 1349 надано дозвіл комунальному підприємству по організації роботи міського пасажирського транспорту на влаштування зупинки з встановленням торговельного павільйону для продажу продовольчих товарів загальною площею 55 кв.м., в тому числі торговельного павільйону площею 30 кв.м.

27 травня 2013 року між комунальним підприємством по організації роботи міського пасажирського транспорту та ОСОБА_7 укладено договір на облаштування зупинки громадського транспорту, за яким останньому строково надано дозвіл на встановлення павільйону та приміщення на зупинці міського громадського транспорту. По закінченню терміну дії договору, його розірвання чи припинення ОСОБА_7 в 10-денний термін передає обєкт на баланс підприємства (п. 1.4.) Умови договору обовязкові для правонаступників та спадкоємців (п. 6.5.).

3 квітня 2014 року та 7 квітня 2014 року між Управлінням торгівлі міської ради та ФОП ОСОБА_7 були укладені договори за №№ 128, 135 про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення з метою провадження підприємницької діяльності тимчасових споруд павільйону під магазин для торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами, площею 30,0 кв.м. та кіоску для торгівлі продовольчими та непродовольчими товарами, площею 6,0 кв.м. відповідно.

Станом на час розгляду справи кіоск, площею 6,0 кв.м. збудований на 100 %, павільйон, площею 30,0 кв.м. (включно із зупинкою) на 88 %. Ринкова вартість використаних на їх будівництво матеріалів складає 87 630 грн., в тому числі кіоску, площею 6,0 кв.м. 17 401 грн., павільйону, площею 30 кв.м. (без врахування зупинки) 59 472 грн., зупинки 10 757 грн.

24 жовтня 2011 року в м. Хмельницькому народилась ОСОБА_8, її батьками у свідоцтві про народження було зазначено: ОСОБА_11 та ОСОБА_1.

18 червня 2015 року ОСОБА_7 помер в м. Києві.

22 червня 2015 року відповідач ОСОБА_6 звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті батька. Однак, 16 вересня 2015 року подав заяву про відмову від належної йому спадщини за законом, що залишилась після смерті ОСОБА_7

20 жовтня 2015 року, тобто в строки обумовлені законом, відповідач ОСОБА_3, звернулась до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини за законом після смерті сина ОСОБА_7

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 30 вересня 2015 року, яке набрало законної сили 13 жовтня 2015 року, на підставі заяви ОСОБА_1 встановлено факт про те, що померлий 18.06.2015 року ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, є рідним батьком ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_3. У звязку з цим, внесено зміни в актовий запис про народження дитини. У свідоцтві про народження, виданому 14 січня 2016 року відділом державної РАЦСу по м. Хмельницькому Хмельницького МРУЮ у Хмельницькій області, батьком дитини зазначено ОСОБА_7 (а.с. 173).

Вказане підтверджується даними: копії запису про укладення шлюбу № 1718 (а.с. 219); копії запису акту про розірвання шлюбу № 298 (а.с. 220); копії свідоцтва про смерть ОСОБА_7, виданого 20 червня 2015 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по місту Хмельницькому реєстраційної служби ХМРУЮ у Хмельницькій області, № 255873 (а.с. 6); копій заяв ОСОБА_6 та ОСОБА_3 до нотаріальної контори (а.с. 39, 42); копії рішення суду (а.с. 174); свідоцтва про народження ОСОБА_12 (а.с. 173); копії технічних умов на розробку проектно-кошторисної документації на влаштування зупинки для чекання пасажирами громадського транспорту із торгівельними павільйонами по вул. Вінницьке шосе в м. Хмельницькому № 5/51-18635 від 25 листопада 2011 року (а.с. 56-57); копії рішення виконавчого комітету Хмельницької міської ради «Про надання дозволу комунальному підприємству по організації роботи міського пасажирського транспорту на влаштування зупинки для очікування пасажирами громадського транспорту з встановленням торговельного павільйону по вул. Вінницьке шосе» № 1349 від 8 грудня 2011 року (а.с.51); копії договору № 41 «На облаштування зупинки громадського транспорту» від 27 травня 2013 року (а.с. 147-148); копії договору № 128 про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди від 3 квітня 2014 року (а.с. 43-44); копії договору № 135 про встановлення особистого строкового сервітуту для розміщення тимчасової споруди від 7 квітня 2014 року (а.с. 58-59); висновку експерта 371/016 (а.с. 94-101).

Відмовляючи у задоволенні вимоги про встановлення факту проживання однією сімєю без реєстрації шлюбу, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не надала будь-яких доказів на підтвердження тієї обставини, що в зазначений нею період часу, а ні вона, а ні ОСОБА_7 в іншому зареєстрованому шлюбі не перебували. Також у рішенні суду про встановлення факту батьківства зазначена інша адреса проживання ОСОБА_7, ніж адреса позивача. Окрім того, від встановлення даного факту не буде залежати виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав, оскільки у другій вимозі про визнання права на будівельні матеріали відмовлено.

Проте, повністю з таким висновком погодитись неможливо.

Сімейний кодекс України набирав чинності одночасно з набранням чинності Цивільним кодексом України, тобто з 1 січня 2004 року.

До 1 січня 2004 року шлюбні правовідносини регулювалися КпШС України, а створення спільної власності громадян, які не перебували у шлюбі Законом України «Про власність» та ЦК УРСР.

Із прийняттям Сімейного кодексу України (далі СК) законодавець закріпив рівні права чоловіка та жінки, які проживають у незареєстрованому шлюбі, зокрема на придбане майно в період цього шлюбу, а в ЦК право на спадщину.

За правилами ст. 256 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, що має юридичне значення, у тому числі суд може встановити факт проживання однією сімєю чоловіка та жінки без шлюбу.

Відповідно до ст. 3 СК України сімю складають особи, які спільно проживають, пов'язані спільним побутом, мають взаємні права та обовязки.

За положеннями ч.ч. 1, 2 ст. 21 СК України шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєстрований у державному органі реєстрації актів цивільного стану. Проживання однією сімєю жінки та чоловіка без шлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обовязків подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 36 цього Кодексу шлюб є підставою для виникнення прав та обовязків подружжя.

Статтею 60 СК України передбачено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу).

Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є обєктом права спільної сумісної власності подружжя.

Згідно з ст. 61 СК України обєктом права спільної сумісної власності подружжя може бути будь-яке майно, за винятком виключеного з цивільного обороту.

За правилами ст. 74 СК України якщо жінка та чоловік проживають однією сімєю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено письмовим договором між ними.

На майно, що є обєктом права спільної сумісної власності жінки та чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі, поширюються положення глави 8 цього Кодексу.

Тобто при застосуванні ст. 74 СК України слід виходити з того, що указана норма поширюється на випадки, коли чоловік і жінка не перебувають у будь-якому іншому шлюбі та між ними склалися усталені відносини, що притаманні подружжю.

Крім того, для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі ст. 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сімєю чоловіка та жінки без шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.

Як вбачається з матеріалів справи, з 28 вересня 1991 року ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, перебував у зареєстрованому шлюбі із Сторожук (прізвище після одруження Костік) ОСОБА_13.

28 жовтня 1992 року у них народився син ОСОБА_6, відповідач у справі.

Рішенням Хмельницького міського суду від 05.06.2000 року даний шлюб було розірвано, про що 12.10.2000 року зроблено запис в акті про розірвання шлюбу за № 958.

Ні ОСОБА_1, ні ОСОБА_7 у період часу з 1 січня 2004 року по 18 червня 2015 року не перебували в інших зареєстрованих шлюбах.

Допитані у судовому засіданні свідки ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16, ОСОБА_17, ОСОБА_18 підтвердили факт спільного проживання ОСОБА_1 та ОСОБА_7 у зазначений період часу однією сімєю в АДРЕСА_2. Пояснили, що в них був спільний бюджет, вони разом облаштовували та вели спільний побут, у них були взаємні права та обовязки, разом займались будівництвом зупинки, павільйону, кіоску та торгівлею в них. У період хвороби позивачка також опікувалась чоловіком. Похорони ОСОБА_7 відбувались з їх спільної вищевказаної адреси проживання.

При цьому суд не бере до уваги покази свідків ОСОБА_19, ОСОБА_20, ОСОБА_21 та ОСОБА_22, оскільки такі були загальними, неконкретними, суперечливими та не узгодженими між собою.

Також судом не береться до уваги договір-замовлення на організацію та проведення поховання № 37015 та довідка, видана 20.10.2016 року Спеціалізованим комунальним підприємством «Хмельницька міська ритуальна служба» ОСОБА_3, оскільки такі підтверджують лише факт замовлення останньою поховання ОСОБА_7 на міському кладовищі Раково 20.06.2015 року та ніяким чином не спростовують факту спільного проживання її сина з позивачкою. З тих же підстав не може бути взята до уваги копія заяви ОСОБА_7, адресована ПАТ КБ «ПриватБанк», в якій він вказав, що не проживає однією сімєю з будь-якою особою. Натомість, відомості про те, що вказаний факт банком перевірявся та підтвердився відсутні.

Отже, за таких умов, відповідно до вимог закону, у даному конкретному випадку є всі підстави для встановлення факту проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_7 однією сімєю без реєстрації шлюбу у період часу з 1 січня 2004 року по 18 червня 2015 року, оскільки встановлення такого (шляхом подачі позовної заяви) впливає на виникнення у позивачки майнових прав на спільно нажите та створене ними майно.

Разом з тим, доводи апеляційної скарги про незаконність рішення суду про відмову у вимогах про визнання за позивачкою права спільної сумісної власності подружжя на будівельні матеріали, з яких побудоване приміщення магазину та облаштовано зупинку громадського транспорту по вул. Вінницьке шосе, 92, у м. Хмельницькому на загальну суму 58 000 гривень є необґрунтованими.

Суд першої інстанції правильно виходив з того, що відповідно до ст. 25 ЦК України цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті, отже не може набуватись право власності на майно після смерті фізичної особи. Позивачка може претендувати лише на частину конкретного майна, придбаного та створеного у період спільного проживання з ОСОБА_7, в тому числі і з метою виключення його із спадкової маси.

Не знайшло свого підтвердження в апеляційному суді і твердження апелянта про незаконність рішення суду у звязку з визнанням позову відповідачем. Так, як вбачається з пояснень відповідача даних в апеляційному суді та технічного звукозапису таких в суді першої інстанції, ОСОБА_3 позовні вимоги ОСОБА_1 не визнає.

Враховуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції постановлене з порушенням норм матеріального права, через неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи, а висновки суду не відповідають обставинам справи. У звязку з цим, воно підлягає скасуванню в частині відмови у встановленні факту проживання однією сімєю ОСОБА_1 та ОСОБА_7 без реєстрації шлюбу з ухваленням апеляційним судом нового рішення про часткове задоволення позову.

В іншій частині рішення суду є законним та обґрунтованим, ухваленим з додержанням норм матеріального та процесуального права і підстав в межах доводів апеляційної скарги для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 313, 314, 316, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 9 серпня 2016 року в частині встановлення факту скасувати та ухвалити нове.

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Встановити факт проживання однією сімєю ОСОБА_1 та ОСОБА_7 без реєстрації шлюбу з 1 січня 2004 року по 18 червня 2015 року.

В решті рішення суду залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуюча: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду Н.О. Федорова