Рішення № 62523529, 01.11.2016, Апеляційний суд Хмельницької області

Копія

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа № 686/12368/15-ц

Провадження № 22-ц/792/1529/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2016 року м. Хмельницький Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого судді Костенка А.М.,

суддів: Гринчука Р.С., Спірідонової Т.В.

секретар Гриньова А.М.

з участю представника відповідача ОСОБА_1 ОСОБА_2

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу № 686/12368/15-ц за апеляційною скаргою публічного акціонерного товариства "ОСОБА_3 Аваль" на рішення Хмельницького міськрайонного суду від 16 червня 2016 року по справі за позовом публічного акціонерного товариства "ОСОБА_3 Аваль" до ОСОБА_1 в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - служба у справах дітей Хмельницької міської ради, про звернення стягнення на предмет іпотеки.

Заслухавши доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши матеріали справи, ознайомившись з апеляційною скаргою, колегія суддів

в с т а н о в и л а :

ПАТ "ОСОБА_3 Аваль", звертаючись до суду з позовом, вказувало, що 11 вересня 2006 року між АППБ "Аваль", (правонаступником якого є ПАТ «ОСОБА_3 Аваль») та ОСОБА_6 була укладена Генеральна кредитна угода №014/02-07/4-9360, відповідно до якої зобов'язався надати позичальнику кредитні кошти на умовах визначених у кредитних договорах, укладених в рамках цієї Генеральної кредитної угоди. Загальний розмір позичкової заборгованості позичальника не повинен перевищувати суми еквівалентної 130000 грн., за офіційним курсом НБУ на дату надання кредиту. Строк дії угоди до 10 вересня 2011 року. 14 червня 2007 року між ними була укладена додаткова угода №1 до генеральної кредитної угоди, відповідно до якої загальний розмір позичкової заборгованості було збільшено до суми еквівалентної 305000 грн.. З метою забезпечення виконання зобов'язань позичальника за генеральною угодою між ОСОБА_6 та банком було укладено договір іпотеки, відповідно до якого в іпотеку було передано нерухоме майно - квартиру № 14, по вул. Зарічанській, 26/1 в м.Хмельницькому, яка належить іпотекодавцю на праві власності. 08 січня 2009 року між позичальником та банком було укладено додаткову угоду, відповідно до якої додаток №1 (графік погашення кредиту) викладено в новій редакції. 14 червня 2007 року між ОСОБА_6 та банком було укладено кредитний договір №014/02-07/4-9474, відповідно до якого позичальнику було надано кредит в сумі 40000 дол. США, строком на 84 місяців із сплатою 14,5% річних за користування кредитними коштами. 28 липня 2009 року ОСОБА_6 (ОСОБА_7А.) померла.

______________

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_8 Провадження № 22-ц/792/1529/16

Доповідач Костенко А.М. Категорія № 27

Першою Хмельницькою державною нотаріальною конторою 1 червня 2010 року видані свідоцтва про право на спадщину за законом, відповідно до даних свідоцтв спадкоємцями померлої ОСОБА_6 є ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Станом на 26 березня 2014 року заборгованість по кредитному договорі становить 188972,02 доларів США, що еквівалентно 4451617 грн. 84 коп., з яких заборгованість за кредитом 16084,03 долари США, що еквівалентно 378891 грн. 83 коп., заборгованість по процентах 7947,53 долари США, що еквівалентно 187220 грн. 13 коп., пеня за прострочення сплати кредиту та процентів 164940,46 дол. США, що еквівалентно 3885505 грн. 80 коп.. Тому позивач, уточнивши позовні вимоги, просив в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором №014/02-07/4-9474 від 14 червня 2007 року укладеного між ОСОБА_6 та АТ «ОСОБА_3 Аваль» в розмірі 26344,30 доларів США, що еквівалентно 707204 грн. 60 коп., звернути стягнення на квартиру № 14, по вул. Зарічанській, 26/1 в м.Хмельницькому, яка належить на праві спільної часткової власності ОСОБА_5 в розмірі 3/4 частини квартири згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом та ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частини квартири згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом, шляхом її реалізації на прилюдних торгах, встановивши початкову ціну реалізації на рівні 404987 грн., стягнути з відповідачів судовий збір.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 16 червня 2016 року в задоволені вказаного позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ПАТ "ОСОБА_3 Аваль", просив скасувати вказане рішення суду, ухвалити нове, яким задовольнити позов, посилався на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального права. Зазначав, що судом першої інстанції не було взято до уваги надану представником позивача ксерокопію вимоги кредитора, оскільки її дійсність не була засвідчена належним чином. Хоча представником позивача було надано суду оригінал даної вимоги, а суд при його наявності мав би сам засвідчити копію. Про смерть позичальника ОСОБА_7 (яка померла 25 липня 2009 року) банку стало відомо лише 12 липня 2011 року, оскільки проплату по кредиту проводив чоловік померлої ОСОБА_7 ОСОБА_1. Крім того, ухвалюючи рішення судом першої інстанції не було взято до уваги положення Пленуму ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ, викладені в Постанові від 30 березня 2012 року. "Про практику застосування судами законодавства при вирішені спорів, що виникають із кредитних правовідносин".

Перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а рішення суду скасуванню з постановленням нового рішення про відмову в задоволенні позову з наступних мотивів.

У відповідності до п. п. 3, 4 ч. 1 та ч. 2, ст. 309 підставою для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права. Норми матеріального права вважаються порушеними або неправильно застосованими, якщо застосовано закон, який не поширюється на ці правовідносини, або застосовано закон, який підлягав застосуванню.

Відмовляючи в задоволенні позову суд виходив з того, що банком, як кредитором пропущено шестимісячний строк предявлення вимоги до спадкоємців, передбачений ч. 2 ст. 1281 Цивільного кодексу України, що позбавляє кредитора права вимоги до них, однак з таким висновком суду повністю погодитись не можна.

Так судом встановлено, що 11 вересня 2007 року між акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "ОСОБА_3 Аваль", та ОСОБА_6 було укладено Генеральну кредитну угоду № 014/02-07/4-9360, за умовами якої кредитор на підставі даної угоди зобовязується надавати позичальнику кредитні кошти в порядку і на умовах, визначених в кредитних договорах, укладених в рамках цієї Генеральної угоди і які є її невідємною частиною. Загальний розмір позичкової заборгованості позичальника в рамках даної угоди не повинен перевищувати суми, еквівалентної 130 000 грн. за офіційним курсом НБУ станом на дату надання кредиту. Також умовами угоди визначено, що в рамках даної Генеральної угоди можуть використовуватись строкові кредити в іноземній валюті з укладенням кредитних договорів. Термін дії даної кредитної угоди до 10 вересня 2011 року.

В цей же день 11 вересня 2006 року між акціонерним поштово-пенсійним банком «Аваль», правонаступником якого є публічне акціонерне товариство "ОСОБА_3 Аваль", та ОСОБА_6 з метою забезпечення виконання вимог банку, що витікають з Генеральної кредитної угоди № 014/02-07/4-9360 від 11 вересня 2006 року , а також додаткових угод до неї, що можуть бути укладені в подальшому (надалі кредитні договори) було укладено договір іпотеки. Предметом договору іпотеки є квартира АДРЕСА_1.

14 червня 2007 року між тими ж сторонами було укладено Додаткову угоду до Генеральної кредитної угоди № 014/02-07/4-9360 від 11 вересня 2006 року, за умовами якої загальний розмір позичкової заборгованості позичальника за наданими в рамках даної угоди кредитами не повинен перевищувати суми, еквівалентної 305 000 грн. за офіційним курсом НБУ станом на дату надання кредиту.

В цей же день 14 червня 2007 року між тими ж сторонами на положеннях Генеральної кредитної угоди № 014/02-07/4-9360 від 11 вересня 2006 року, Додаткової угоди до неї від 14 червня 2007 року було укладено кредитний договір № 014/02-07/4-9474, за умовами якого банк надає позичальнику кредит в сумі 40 000 доларів США строком на 84 місяці до 01 липня 2014 року зі сплатою 14,5% річних за користування кредитом, сплати комісії в розмірі 0,99% від суми кредиту.

15 червня 2007 року між тими ж сторонами було укладено додатковий договір до договору іпотеки від 11 вересня 2006 року та умовами цього правочину встановлено, що договір іпотеки забезпечує вимоги іпотекодержателя, що витікають з Генеральної кредитної угоди № 014/02-07/4-9360 від 11 вересня 2006 року, Додаткової угоди до неї від 14 червня 2007 року, а також додаткових угод до них, що можуть бути укладені в подальшому, за умовами яких іпотекодавець зобовязується перед іпотекодержателем повернути кредит, розмір якого не повинен перевищувати суму еквіваленту 305 000 грн., сплатити процентів, комісійну винагороду, неустойку в розмірах та строках визначених законом. Заставна вартість предмету іпотеки визначається сторонами в сумі 404 987 грн..

В липні 2007 року ОСОБА_6 уклала шлюб з ОСОБА_1 та змінила прізвище на «Гоголь».

08 січня 2009 року між сторонами було укладено додаткову угоду до кредитного договору від № 014/02-07/4-9474 від 14 червня 2007 року, за якою було встановлено новий графік погашення кредиту.

25 липня 2009 року ОСОБА_7 померла.

Після смерті ОСОБА_7 спадщину у вигляді предмету іпотеки - квартири АДРЕСА_1 прийняли неповнолітній ОСОБА_4 син спадкодавця та мати спадкодавця ОСОБА_5.

На підставі свідоцтв про право на спадщину за законом від 01 червня 2010 року ОСОБА_4 є власником ?, а ОСОБА_5 власником ? квартири АДРЕСА_1.

Після смерті ОСОБА_7 її чоловік продовжував погашати кредит за договором від 14 червня 2007 року.

08 липня 2011 року чоловік померлої ОСОБА_7 ОСОБА_1 повідомив ПАТ «ОСОБА_9 Аваль», що ОСОБА_7 померла.

Станом на 25 липня 2009 року простроченої заборгованості по кредиту в ОСОБА_7 не було та позичальником ОСОБА_7 на час її смерті не було допущено порушень умов договору щодо виконання основного зобовязання за кредитним договором щодо повернення тіла кредиту і процентів за його користування.

Вказані обставини підтверджуються матеріалами справи.

Згідно з нормою статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обовязків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обовязки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обов'язків, що зазначені у статті 1219 ЦК України (статті 1218, 1231 ЦК України).

Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (частина друга статті 1220 ЦК України).

Згідно з частиною третьою статті 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Відповідно до частини першої статті 608 ЦК України зобовязання припиняються смертю боржника, якщо воно є нерозривно повязане з його особою і в звязку з цим не може бути виконане іншою особою.

Перелік зобовязань, які не входять до складу спадщини визначені статтею 1219 ЦК України, отже зобовязання за кредитним договором та за договором іпотеки входять до складу спадщини.

За змістом статті 1281 ЦК України спадкоємці зобовязані повідомити кредитора спадкодавця про відкриття спадщини, якщо їм відомо про його борги. Кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, предявити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги. Якщо кредитор спадкодавця не знав і не міг знати про відкриття спадщини, він має право предявити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, протягом одного року від настання строку вимоги. Кредитор спадкодавця, який не предявив вимоги до спадкоємців, що прийняли спадщину, у строки, встановлені частинами другою і третьою цієї статті, позбавляється права вимоги.

Статтею 17 Закону України «Про іпотеку» передбачено підстави припинення іпотеки, однак такої підстави, як смерть іпотекодавця, положення зазначеної норми не містять.

Відповідно до статті 23 Закону України «Про іпотеку» у разі переходу права власності на предмет іпотеки від іпотекодавця до іншої особи, у тому числі в порядку спадкування чи правонаступництва, іпотека є дійсною для набувача відповідного нерухомого майна навіть у тому випадку, якщо до його відома не доведена інформація про обтяження майна іпотекою.

Особа, до якої перейшло право власності на предмет іпотеки, набуває статус іпотекодавця і має всі його права і несе всі його обовязки за іпотечним договором у тому обсязі і на тих умовах, що існували до набуття ним права власності на предмет іпотеки.

Якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи - іпотекодавця, такий спадкоємець не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання основного зобовязання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки.

Таким чином, якщо боржник та іпотекодавець одна й та сама особа, то після її смерті до спадкоємця в разі порушення боржником своїх зобовязань переходять обовязки іпотекодавця у межах вартості предмета іпотеки.

Отже, аналізуючи вищезазначені цивільно-правові норми слід дійти висновку про те, що правила статті 1281 Цивільного кодексу України регулюють порядок предявлення кредитором спадкодавця вимог до спадкоємців щодо виконання зобовязань спадкодавця перед своїм кредитором, а не порядок звернення стягнення на предмет іпотеки. Строк, в межах якого іпотекодержатель може звернутися з вимогою про звернення стягнення на предмет іпотеки, встановлюється загальними положеннями про позовну давність (глава 19 ЦК України).

Така ж правова позиція Верховного Суду України, висловлена у постановах від 17 лютого 2016 року у справі № 6-31цс16, від 2 березня 2016 року у справі № 6-1286цс15, прийнятих за наслідками розгляду заяв про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права в подібних правовідносинах, яка згідно ст. 360-7 ЦПК України є обовязковою для всіх субєктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права, та має враховуватись судами загальної юрисдикції при застосування таких норм права.

У справі, яка переглядається, встановлено, що ОСОБА_7 була позичальником за кредитним договором та іпотекодавцем за договором іпотеки, тобто одночасно виступала і боржником, і іпотекодавцем. В звязку з її смертю відкрилася спадщина, яку прийняли відповідачі, перебравши на себе обовязки іпотекодавця в межах вартості предмета іпотеки.

За таких обставин рішення суду про відмову в позові з посиланням на норми ст. 1281 Цивільного кодексу України в звязку з не дотриманням банком шестимісячного строку предявлення вимоги до спадкоємців ухвалено в порушенням норм матеріального права та підлягає скасуванню.

В той же час відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України «Про іпотеку» якщо право власності на предмет іпотеки переходить до спадкоємця фізичної особи - іпотекодавця, такий спадкоємець не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання основного зобовязання, але в разі його порушення боржником він відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя в межах вартості предмета іпотеки.

Отже, обовязковою умовою звернення стягнення на предмет іпотеки, право власності на який перейшло до інших осіб в порядку спадкування, є можливим лише за умови, якщо на день смерті зобовязання за кредитним договором боржником було порушено.

Така ж правова позиція Верховного Суду України, висловлена у постанові від 17 лютого 2016 року у справі № 6-31цс16, прийнятій за наслідками розгляду заяв про перегляд судового рішення з мотивів неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.

Як вбачається з наданого позивачем на вимогу суду розрахунку заборгованості по кредиту (а. с. 97-98) на день смерті ОСОБА_7 - 25 липня 2009 року простроченої заборгованості по кредиту не було, зобовязання позичальником по кредитному договору на день смерті виконувалось в повному обсязі, порушень умов договору щодо виконання основного зобовязання за кредитним договором щодо повернення тіла кредиту і процентів за його користування позичальником теж допущено не було, борг по кредитному договору на день смерті позичальника відсутній.

Крім того, після смерті ОСОБА_7 її чоловік ОСОБА_1 продовжив сплачувати кредит до 2011 року.

З врахуванням викладеного колегія суддів приходить до висновку, що, оскільки право власності на предмет іпотеки перейшло до спадкоємців ОСОБА_7, яка була позичальником і іпотекодержатилем в одній особі, а порушень боржником зобовязань за кредитним договором станом на день смерті позичальника ним допущено не було, боргів по кредитному договору на день смерті позичальника теж не було, то відповідно до вимог ч. 3 ст. 23 Закону України «Про іпотеку» відсутні підстави для звернення стягнення на предмет іпотеки, а в позові слід відмовити.

Керуючись ст.ст. 307, 309, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "ОСОБА_3 Аваль" задовольнити частково.

Рішення Хмельницького міськрайонного суду від 16 червня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення :

В позові публічного акціонерного товариства "ОСОБА_3 Аваль" до ОСОБА_1, який діє в інтересах неповнолітнього ОСОБА_4, ОСОБА_5, третя особа, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, - служба у справах дітей Хмельницької міської ради, про звернення стягнення на предмет іпотеки відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягомдвадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий (підпис) Судді (підписи)

З оригіналом згідно : Суддя А.М. Костенко