Ухвала суду № 62522740, 27.10.2016, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27.10.2016 Справа №607/23981/13-ц

м. Тернопіль

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі:

головуючого судді Сташків Н.М.,

за участі секретаря судового засідання Крупи О.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі скаргу ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 у вересні 2016 року звернулася до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області зі скаргою на дії Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, в якій просила визнати неправомірними дії старшого державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Тернопільської області ОСОБА_2, начальника Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції Тернопільської області ОСОБА_3, щодо винесення і затвердження постанови про закінчення виконавчого провадження №51518506 від 30 серпня 2016 року при примусовому виконанні виконавчого листа №607/23981/13-ц, виданого 19 листопада 2014 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області відносно боржника ОСОБА_4, скасувати постанову про закінчення виконавчого провадження №51518506 від 30 серпня 2016 року, відновити виконавче провадження №51518506 з примусового виконання виконавчого листа №607/23981/13-ц, відповідно до ст. 51 Закону України «Про виконавче провадження» та вжити всіх законних заходів для своєчасного і повного виконання рішення суду шляхом стягнення заборгованості в сумі - 982,81 доларів США в порядку ст. 533 ЦК України на день платежу. Скаргу обґрунтовує тим, що в провадженні Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області перебувало зазначене виконавче провадження. Відповідно до інформації про виконавче провадження 30 серпня 2016 року старшим державним виконавцем Ярмусь М.І. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження у звязку з повним та фактичним виконанням, з тих підстав, що відповідно до платіжного доручення №999 від 22 липня 2016 року боржником сплачено борг у повному обсязі в розмірі 12846,86 гривень. На момент здійснення боржником платежу від 13 липня 2016 року, сума яка підлягала до сплати - 12846,86 гривень, в еквіваленті до курсу валюти НБУ становила 517,18 доларів США. Отже, після часткового погашення боргу, залишок заборгованості станом на даний час становить 982,81 доларів США, а тому вважає, що постанова старшого державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області від 30 серпня 2016 року є незаконною і підлягає до скасування.

В судовому засіданні представник заявника ОСОБА_1 ОСОБА_5 подану скаргу підтримав із наведених у ній підстав, просив її задовольнити.

Старший державний виконавець Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснила, що на її думку нею виконано рішення суду в повному обсязі, тому вона винесла постанову про закінчення виконавчого провадження.

Після оголошення у розгляді справи перерви від представника заявника ОСОБА_5 та старшого державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_2 в судове засідання надійшли заяви про розгляд скарги за їх відсутності.

Суд, дослідивши матеріали справи, вважає скаргу обґрунтованою та такою, що підлягає до задоволення з таких підстав.

Відповідно до статті 383 ЦПК України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Згідно із вимогами ч. 4 статті 82 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року №606-XIV(далі - Закон України «Про виконавче провадження»), який підлягає застосуванню до даних правовідносин відповідно до ч. 7 Розділу ХІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» від 02 червня 2016 року №14404-VIII, рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами до суду, який видав виконавчий документ, а іншими учасниками виконавчого провадження та особами, які залучаються до проведення виконавчих дій, - до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконання рішення суду є невід'ємною частиною права на справедливий суд. Судові рішення є обов'язковими до виконання на всій території України (стаття 124 Конституції).

Згідно зі ст. 6 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб. Рішення, дії або бездіяльність державного виконавця можуть бути оскаржені в порядку, встановленому цим Законом.

Відповідно до ст. 11 цього Закону державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Судом установлено, що рішенням Тернопільського міськрайонного суду від 06 лютого 2014 року з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_1 стягнуто 15000 доларів США, що еквівалентно 11988,00 гривень, 3% річних у розмірі 858,86 гривень, та 229,40 гривень судового збору.

29 липня 2014 року винесено ухвалу про виправлення описки в рішенні суду від 06 лютого 2014 року у тексті резолютивної частини рішення стосовно суми боргу, яка підлягає стягненню, а саме вказано 1500 доларів США, замість 15000 доларів США.

На підставі вказаного рішення суду 19 листопада 2014 року Тернопільським міськрайонним суду було видано виконавчий лист №607/23981/13-ц.

Зазначений виконавчий лист предявлено стягувачем до виконання до Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільської області та 30 червня 2016 року державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №51518506.

Відповідно до ч. 1 статті 6 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний використовувати надані йому права відповідно до закону і не допускати у своїй діяльності порушення прав та законних інтересів фізичних і юридичних осіб.

Відповідно до ч. 2 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення, у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

Згідно ч. 2 ст. 533 Цивільного кодексу України, якщо у зобовязанні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно правовим актом.

Частиною 3 статі 53 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті державний виконавець у результаті виявлення у боржника коштів у відповідній валюті стягує ці кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби для їх подальшого перерахування стягувачу. У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті державний виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби.

30 серпня 2016 року старшим державним виконавцем Ярмусь М.І. винесено постанову про закінчення виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа №607/23981/13-ц від 19 листопада 2014 року, виданого Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області, у звязку із тим, що згідно з платіжним дорученням №999 від 22 липня 2016 року боржником ОСОБА_4 борг сплачено.

Як слідує з платіжного доручення №999 від 22 липня 2016 року, ОСОБА_4 погасив заборгованість за виконавчим провадженням у розмірі 13500,68 гривень.

Проте, старшим державним виконавцем не враховано те, що сума яка підлягала стягненню за виконавчим документом була виражена у іноземній валюті, та становила 1500 доларів США, що за офіційним курсом Національного банку України гривні до долара США (2481,61 гривень за 100 доларів США) станом на день сплати боржником боргу 22 липня 2016 року, становило 37224,15 гривень. Крім цього, сплаті підлягало 3% річних у розмірі 858,86 гривень та 229,40 гривень судового збору.

Беручи до уваги, що боржником ОСОБА_4 відповідно до платіжного доручення №999 від 22 липня 2016 року сплачено лише 13500,68 гривень боргу, у звязку із цим залишилась недоплачена сума боргу в розмірі 24582,33 гривень (з урахуванням сплати боргу в гривневому еквіваленті станом на 22 липня 2016 року) та 229,40 гривень судового збору.

Більше того, сторони виконавчого провадження, а також сам старший державний виконавець у ході виконавчого провадження вправі звернутись до суду в порядку статті 221 ЦПК України про розяснення рішення суду, якщо рішення суду є незрозумілим.

Згідно ч. 2 статті 387 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Крім того, 19 вересня 2016 року постановою №14 про перевірку виконавчого провадження начальником Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_3 у звязку із надходженням скарги про скасування постанови про закінчення виконавчого провадження від 09 вересня 2016 року ОСОБА_1 в порядку ст. 83 ЗУ «Про виконавче провадження» проведено перевірку виконавчого провадження ВП №51518506 від 24 червня 2016 року про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики в сумі 1500 доларів США, що еквівалентно 11988 гривень та 3% річних в розмірі 858,86 гривень та визнано дії старшого державного виконавця такими, що вчинені в порядок та спосіб визначені Закону України «Про виконавче провадження».

Виконання рішення суду не відбулося у спосіб, який встановлений законом.

Закриття виконавчого провадження на підставі платіжного доручення, в якому старшому державному виконавцю надається вказівка на наявність підстав для закінчення виконавчого провадження, не може розцінюватись як виконання рішення у встановлений законом спосіб.

Суд звертає увагу на те, що згідно виконавчого листа №607/23981/13-ц, виданого 19 листопада 2014 року Тернопільським міськрайонним суду, з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_1 стягнуто 1500 доларів США, що еквівалентно 11988,00 гривень, 3% річних у розмірі 858,86 гривень заборгованості за договорами позики та 229,40 гривень судового збору. А відповідно до оскаржуваної постанови закінчено виконавче провадження з виконання виконавчого листа про стягнення з ОСОБА_4 в користь ОСОБА_1 заборгованості за договором позики в сумі 11988 гривень та 3% річних в розмірі 858,86 гривень.

Наведене свідчить про порушення прав стягувача, оскільки рішенням суду (з урахуванням ухвали про виправлення описки) в її користь стягнуто інші суми, ніж ті, з приводу яких державним виконавцем проводились виконавчі дії.

За таких обставин, закінчення виконавчого провадження №51518506 порушує право заявника на справедливий суд у контексті статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, оскільки порушується право стягувача на виконання судового рішення, ухваленого на його користь.

На підставі викладеного суд приходить до висновку про неправомірність дій старшого державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадженння.

На підставі викладеного, відповідно до ст. 1, 6, 11, 49, 53 Закону України «Про виконавче провадження», ст. 124 Конституції України, керуючись ст. ст. 210, 213, 386 389 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Скаргу ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області задовольнити.

Визнати дії головного державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області ОСОБА_2 та начальника Тернопільського районного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області ОСОБА_3 незаконними і неправомірними щодо винесення і затвердження постанови про закінчення виконавчого провадження №51518506 від 30 серпня 2016 року при примусовому виконанні виконавчого листа №607/23981/13-ц, виданого 19 листопада 2014 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області відносно боржника ОСОБА_4.

Скасувати постанову старшого державного виконавця Тернопільського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області ОСОБА_2 про закінчення виконавчого провадження №51518506 від 30 серпня 2016 року.

Зобовязати Тернопільський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Тернопільській області відновити виконавче провадження №51518506 по примусовому виконанню виконавчого листа №607/23981/13-ц, виданого 19 листопада 2014 року Тернопільським міськрайонним судом Тернопільської області відносно боржника ОСОБА_4 в порядкуст. 51 Закону України « Про виконавче провадження»та вжити всіх законнихзаходів для своєчасного і повного виконання виконавчого документа у цій справі.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження.

Апеляційна скарга подається Апеляційному суду Тернопільської області через Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя