Рішення № 62522407, 03.11.2016, Апеляційний суд Сумської області

Справа №585/2840/15-ц Головуючий у суді у 1 інстанції - Євтюшенкова В. І.Номер провадження 22-ц/788/1738/16 Суддя-доповідач - Околот Г. М. Категорія - 5

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2016 року м.Суми

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого-судді - Околота Г. М.,

суддів - Левченко Т. А. , Собини О. І.

з участю секретаря судового засідання - Чуприни В.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 15 вересня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про визнання права власності на частину будинку,

в с т а н о в и л а:

У вересні 2015 року позивач ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_5, звернулася до суду із зазначеним позовом до ОСОБА_3, який неодноразово уточнювала у судовому засіданні, та в обґрунтування своїх вимог зазначила, що 23 серпня 2007 року вона та ОСОБА_3, перебуваючи в зареєстрованому шлюбі, на підставі договору купівлі-продажу, придбали житловий будинок з надвірними спорудами та земельну ділянку за адресою: АДРЕСА_1. При цьому майно придбавалося в таких частинах: ОСОБА_3 - 2/3 частки, а ОСОБА_5 - 1/3 частка. На підставі вказаного договору купівлі-продажу за ОСОБА_3 було зареєстровано 2/3 частки вказаного домоволодіння. Оскільки домоволодіння та земельна ділянка були придбані ними за час шлюбу за спільні кошти, воно є спільною сумісною власністю, а тому, вважає, що вона є власником 1/3 частки домоволодіння, тобто половини спільної сумісної власності подружжя. Рішенням Роменського міськрайонного суду від 09 жовтня 2014 року шлюб між ними розірваний. На час звернення до суду з позовом вони однією адресою не проживають, не пов'язані спільним побутом, спільного господарства не ведуть. Вона неодноразово пропонувала відповідачу сплатити вартість його частки, однак останній від пропозиції відмовляється. У зв'язку з чим просить визнати за нею право власності на 1/3 частку з житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 та стягнути з відповідача понесені нею судові витрати. ( а.с. 2-5, 117, 126)

Рішенням Роменського міськрайонного суду Сумської області від 15 вересня 2016 року позов ОСОБА_4, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_5 задоволений. Визнано за ОСОБА_4 право власності на 1/3 частку із житлового будинку дерев'яного, обкладеного цеглою літ. «А», що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею 69,1 кв. м, жилою площею 29,9 кв. м, допоміжною площею 39,2 кв.м, літня кухня літ. «Б», сарай цегляний літ. «В», гараж цегляний літ. «Г», сарай дощатий літ. «Е», сарай дощатий літ. «Ж», прибудова дощата літ. «ж», погріб цегляний літ. «п/г», вбиральня цегляна літ. «У», огорожа дощата літ. «N».

Стягнуто з ОСОБА_3, на користь держави судовий збір в розмірі 551 грн. 20 коп. та на користь ОСОБА_4 понесені судові витрати за проведення судової будівельно-технічної експертизи в розмірі 3 840 грн. ( а.с. 131-132)

Не погодившись з рішенням суду відповідач ОСОБА_3 подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, неповне з'ясування судом обставин справи, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволені позову ОСОБА_4 у повному обсязі. В обґрунтування скарги зазначає, що зважаючи на змінені позовні вимоги співвідповідачем у даній справі мав бути залучений малолітній ОСОБА_5, як власник 1/3 частини спірного домоволодіння, однак суд першої інстанції не залучив його до участі у даній справі. Вважає, що надані позивачем на підтвердження її вимог документи є недопустимими доказами, оскільки не є оригіналами, або ж належним чином завіреними копіями. Вважає, що суд порушив його права, оскільки належним чином не повідомив його про уточнення позову, а фактично, про зміну позовних вимог, йому не була вручена копія заяви про уточнення позову від 15 вересня 2016 року та не надано часу для підготовки захисту, оскільки у судовому засіданні у вищезазначену дату він присутнім не був. Крім того, просить визнати недопустимим доказом квитанцію про сплату вартості судової будівельно - технічної експертизи, оскільки до заяви про уточнення позовних вимог від 15 липня 2016 року позивач жодних клопотань про залучення доказів не надавала, а відтак є незрозумілим, яким чином у матеріалах справи з'явилася дана квитанція, на підставі якої, вважає, з нього незаконно стягнуті кошти за проведення експертизи. Крім того, вважає, що ОСОБА_4 пропустила строк позовної давності, встановлений ст.257 ЦК України, зважаючи на те, що їй було достовірно відомо про договір купівлі - продажу спірного житлового будинку з надвірними будівлями від 23 серпня 2007 року. ( а.с. 141-142)

Під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд, керуючись принципом диспозитивності, відповідно до вимог ч. 1 ст. 303 ЦПК України та роз'яснень Верховного Суду України викладених в постанові Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 12 "Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку", перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції не роблячи висновків щодо неоскарженої частини судового рішення.

Оскільки відповідач ОСОБА_3 відмовився від апеляційної скарги в частині оскарження рішення суду щодо визнання права власності на 1/3 частину будинку за позивачем ОСОБА_4 і така відмова прийнята судом, апеляційний суд перевіряє рішення суду першої інстанції лише щодо вирішення питання про стягнення з відповідача ОСОБА_3 судових витрат.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат та стягуючи з відповідача ОСОБА_3 на користь позивача ОСОБА_6 понесені нею витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, а також стягуючи з відповідача на користь держави судовий збір за подання позову до суду, суд першої інстанції керувався вимогами ст.. 79,88 ЦПК України та Законом України «Про судовий збір».

Проте з такими висновками суду першої інстанції у повній мірі погодитись неможливо, оскільки такий висновок зроблено судом без належного з'ясування дійсних обставин справи, прав та обов'язків сторін та без належної оцінки наданих сторонами доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем ОСОБА_4 при зверненні до суду з вищевказаним позовом не було сплачено судовий збір.

В оскарженому рішенні суд першої інстанції, задовольнивши повністю позов ОСОБА_6, відповідно до ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір» стягнув з відповідача ОСОБА_3 на користь держави судовий збір у розмірі 551 грн. 20 коп. (1% від позовних вимог, але не менше 0,4 розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня календарного року).

Колегія суддів вважає, що при вирішенні питання про стягнення судового збору в дохід держави, суд першої інстанції вірно врахував вимоги ст.. ст..79, 88 ЦПК України, оскільки відповідно до вищевказаної норми ЦПК, якщо на користь позивача було ухвалено рішення, однак ним не був сплачений судовий збір при зверненні до суду, то судовий збір повинен бути стягнутий судом з відповідача у дохід держави.

Тому доводи апеляційної скарги щодо безпідставності стягнення з відповідача у дохід держави судового збору колегія судів до уваги не приймає та відхиляє їх.

Що стосується вирішення питання про стягнення з відповідача на користь позивача ОСОБА_4 витрат, пов'язаних з проведенням судової експертизи, то колегія суддів не вбачає підстав для стягнення цих витрат.

Відповідно до пункту 4 частини 3 статті 79 ЦПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати пов'язані з проведенням судових експертиз.

Як вбачається з матеріалів справи, 11 травня 2016 року судом за клопотанням представника позивача була призначена судова будівельно-технічна експертиза, вартість якої була сплачена позивачем у розмірі 3840 грн. На вирішення експертизи були поставлені питання щодо можливості виділу ? частини з 2/3 часток домоволодіння та визначення розміру компенсації сторонам у разі відхилення від ідеальних часток. ( а.с. 84, 87-106, 125)

Однак позивач у ході розгляду справи неодноразово зменшувала розмір позовних вимог та остаточно уточнивши свої вимоги просила суд лише визнати за нею право власності на 1/3 частину спірного будинку, а не поділити будинок і ці уточнені вимоги були задоволені судом.

Суд першої інстанції ухвалюючи рішення про задоволення позову, розгляну лише вимоги про визнання права власності та в основу свого рішення не поклав висновки експертизи щодо можливих варіантів виділу частки в житловому будинку, оскільки такі вимоги заявлені позивачем не були.

Після закінчення розгляду справи витрати, пов'язані з проведенням судової експертизи, підлягають розподілу судом на загальних підставах, визначених статтею 88 ЦПК України.

Колегія суддів вважає, що у зв'язку з тим, що суд першої інстанції не розглядав позовні вимоги щодо виділу частки в спірному будинку, оскільки позивач таких вимог не заявляла і вони не були предметом розгляду у суді, тому і вимога про стягнення витрат, пов'язаних з проведенням експертизи не підлягає задоволенню, оскільки понесені позивачем витрати не пов'язані з розглядом її позовних вимог.

За таких обставин доводи апеляційної скарги в цій частині є обґрунтованими, колегія суддів їх приймає до уваги, суд першої інстанції безпідставно стягнув з відповідача ці витрати, у зв'язку з чим рішення суду в частині стягнення витрат, пов'язаних з проведенням експертизи необхідно скасувати.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 316, 317, 319, 325 ЦПК України, колегія суддів,

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 15 вересня 2016 року в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 судових витрат за проведення судової будівельно-технічної експертизи в розмірі 3840 грн. скасувати.

В іншій частині рішення Роменського міськрайонного суду Сумської області від 15 вересня 2016 року щодо вирішення питання судових витрат - залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий -

Судді -