Рішення № 62521013, 02.11.2016, Ковпаківський районний суд м. Суми

Справа№592/9957/15-ц

Провадження №2/592/74/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2016 року м.Суми

Ковпаківський районний суд м. Суми в особі судді Князєва В.Б., за участю секретаря судових засідань Шипиленко О.Я., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Суми цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Сумської міської ради, треті особи: Житлово-будівельний кооператив - 90, Друга Сумська державна нотаріальна контора про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за законом та за позовом ОСОБА_4, як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, до ОСОБА_2, Житлово-будівельного кооперативу - 90, треті особи: Сумська міська рада, Друга Сумська державна нотаріальна контора про визнання права власності за набувальною давністю, -

встановив:

Позивач звернулась з позовом до суду та свої уточнені позовні вимоги мотивує тим, що ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її батько. Після смерті батька залишилось спадкове майно, а саме: квартира за адресою: АДРЕСА_1, яка належала йому на праві власності, оскільки він був членом ЖБК -90. Разом з батьком вона вселилась в зазначену квартиру та мешкає в ній. Шлюб між батьком на матір'ю був розірваний 12.09.1989 р. Тому перший та остаточний внесок за квартиру батьком був внесений особисто після розірвання шлюбу, отже квартира є його власністю на підставі ст.15 ЗУ «Про власність» від 07.02.1991 р. Після смерті батька в шестимісячний строк вона не зверталась в нотаріальну контору з заявою про прийняття спадщини, але фактично спадщину прийняла. На момент смерті батька вона була неповнолітня, крім того, вона була зареєстрована та проживала разом з батьком квартирі за адресою: АДРЕСА_1, та залишилась в ній після смерті батька до теперішнього часу, користувалася належним йому майном, сплачувала комунальні послуги, тобто вступила в управління та володіння майном батька, пізніше була визнана наймачем даної квартири. Таким чином, спадщину після смерті батька вона фактично прийняла. Отримати свідоцтво про спадщину в порядку спадкування за законом вона не має можливості, оскільки за своє життя батько не встиг отримати свідоцтво про право власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1. При зверненні в нотаріальну контору їй в усному порядку було роз'яснено, що їй потрібно звернутися до суду з позовом про визнання права власності в порядку спадкування за законом, оскільки на даний час відсутній правовстановлюючий документ на право власності батька на квартиру та отримати його на даний час немає можливості у зв'язку зі смертю батька. У зв'язку з цим, вона просить суд встановити факт прийняття нею спадщини після смерті її батька - ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2; визнати за нею право власності в порядку спадкування, як спадкоємця першої черги за законом, на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, після смерті батька - ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2

Позивач ОСОБА_2 та її представник, ОСОБА_6, в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та дали пояснення аналогічні вищевикладеному.

Представник ОСОБА_4, як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору - ОСОБА_7, в судовому засіданні заперечував проти задоволення позову позивача та пояснив, що позивачем не надано суду доказів, які б свідчили про те, що вона фактично вступила в управління або володіння спадковим майном. Сам по собі факт реєстрації позивача в спірній квартирі на момент смерті батька не говорить про те, що ОСОБА_2 фактично вступила в управління або володіння спадковим майном. ОСОБА_2 не проживала постійно зі своїм батьком як на момент смерті, так і до смерті батька. ОСОБА_2 після відкриття спадщини не вчинила жодної активної дії, для того, щоб фактично вступити в управління або володіння спадком майном. Після смерті батька позивач ОСОБА_2 проживала зі своєю матір'ю за іншою адресою, а квартира пустувала. В спірну квартиру вселилась ОСОБА_2 та ОСОБА_4 після реєстрації шлюбу, в липні 1993 р. В зустрічному уточненому позові просив визнати за ОСОБА_4 право власності на 1/2 частину квартири за адресою: АДРЕСА_1, за набувальною давністю. Зазначає, що ОСОБА_4 на даний час являється колишнім чоловіком позивача та з 1993 р. по теперішній час проживає в спірній квартирі, іншого власного житла у нього не має. ОСОБА_4 вселився в спірну квартиру відразу після весілля з ОСОБА_2, яке відбулося 16.07.1993 р. Подружжя після вселення в спірну квартиру своїми власними силами робили ремонт, купували меблі. ОСОБА_4 вважає, що він має право визнати за собою право власності на частину житлової квартири, так як він безперервно, добросовісно, відкрито володіє чужим майном вже більше 10 років.

Третя особа - ОСОБА_8 в судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_2 підтримав в повному обсязі, а з позовом свого батька - ОСОБА_4, не згоден.

Представник Сумської міської ради, Карпенко К.О. в судове засідання не з'явилася, надала до суду відгук, в якому просила розглядати справу без її участі. Щодо вимог ОСОБА_4, як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, про визнання за ним права власності на частку квартири за набувальною давністю надала заперечення. Зазначила, що у ОСОБА_4 відсутні будь-які правові підстави для набуття права власності на спірну квартиру, так як у даному випадку власник відомий.

Представник третьої особи - Житлово-будівельний кооператив - 90, в судове засідання не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Представник третьої особи, Другої Сумської державної нотаріальної контори, в судове засідання не з'явився, надав до суду лист, в якому просив розглядати справу без його участі.

Суд, дослідивши матеріали цивільної справи, приходить до висновку, що позов ОСОБА_2 підлягає задоволенню, а в задоволенні позову ОСОБА_4 необхідно відмовити, враховуючи наступні обставини.

Судом встановлено, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, є дочкою ОСОБА_5, що підтверджується свідоцтвом про народження позивача (т.1, а.с.5).

Зі свідоцтва про смерть, серія НОМЕР_1, вбачається, що ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.1, а.с. 10).

ОСОБА_2 змінила прізвище на «ОСОБА_2» у зв'язку з укладенням шлюбу 16.07.1993 р. (т.1, а.с.6).

З довідки № 21 від 08.09.2015 р., виданої на ім'я ОСОБА_5 як власника квартири АДРЕСА_1 та члену ЖБК №90, вбачається, що ОСОБА_5 виплатив повністю повну вартість квартири у розмірі 9429,07 руб. у листопаді 1992 року (т.1, а.с. 9).

В ході розгляду справи судом досліджено спадкову справу № 619/15, заведену Другою Сумською державною нотаріальною конторою, до майна померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5, з якої вбачається, що з заявою про прийняття спадщини звернулася 12.11.2015 р. ОСОБА_2 Постановою державного нотаріуса від 03.12.2015 р. відмовлено ОСОБА_5 у вчиненні нотаріальної дії, а саме у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на квартиру АДРЕСА_1, після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5, оскільки не надано документів, необхідних для вчинення нотаріальних дій, оскільки право власності не зареєстроване в законному порядку (т.1, а.с.150-158).

Згідно ст. 15 Закону України «Про власність», що був чинний на момент виникнення правовідносин, член житлового, житлово-будівельного, дачного, гаражного чи іншого кооперативу або товариства, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, дачу, гараж, іншу будівлю або приміщення, надані йому в користування, набуває права власності на це майно.

Згідно вимог діючого законодавства, яке регулює правовідносини в частині набуття права власності на житло в житлово-будівельних кооперативах, зокрема п. 5-1 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 18.09.1987 р. «Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи» (Із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України від 25.12.1992р. та 25.05.1998р.) встановлено, що згідно із ст.15 Закону України "Про власність" ,- член ЖБК, який повністю вніс свій пайовий внесок за квартиру, надану йому в користування, набуває право власності на квартиру і вправі розпоряджатись нею на свій розсуд - продавати, заповідати, обмінювати.

Так, з урахуванням довідки № 21 від 08.09.2015 р., судом встановлено, що ОСОБА_5 у листопаді 1992 р. виплатив повну вартість квартири у розмірі 9429,07 руб., та у зв'язку із чим, відповідно до положень Постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 від 18.09.1987 року «Про практику застосування судами законодавства про житлово-будівельні кооперативи» ОСОБА_5 являється законним власником спірної квартири.

Відповідно до роз'яснень, даних в п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року,- відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилась не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу УРСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилась до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Отже при вирішенні спорів про спадкування, спадщина по яких відкрилась і була прийнята до 01 січня 2004 року застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокрема ЦК УРСР.

Судом встановлено, що спадщина у вигляді квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, яка відкрилася після смерті ОСОБА_5, померлого ІНФОРМАЦІЯ_2, була прийнята позивачем ОСОБА_2, як спадкоємцем першої черги, яка проживала із спадкодавцем на момент смерті, отже спірні правовідносини підлягають врегулюванню за нормами ЦК УРСР, який діяв на час її відкриття.

В ст. 529 ЦК УРСР визначено першу чергу спадкоємців за законом. При спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

За змістом ст. 549 ЦК УРСР (в редакції 1963 року) спадкоємець визнається таким, що прийняв спадщину, як у разі подання ним у шестимісячний строк відповідної заяви до державної нотаріальної контори, так і в разі фактичного його вступу в управління або володіння спадковим майном, тобто вчинення відповідних дій, у тому числі одержання до закінчення шестимісячного строку з часу відкриття спадщини певних речей із спадкового майна.

Окрім того, Інструкція про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що затверджена наказом Міністерства юстиції України №18/5 від 14 червня 1994 року, яка діяла на час відкриття спадщини, передбачала, що доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном можуть бути: довідка житлово-експлуатаційної організації, правління житлово-будівельного кооперативу, виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів чи відповідної місцевої державної адміністрації про те, що спадкоємець безпосередньо перед смертю спадкодавця проживав разом з ним, або про те, що спадкоємцем було взято майно спадкодавця; довідка державної податкової служби, страховика чи іншого органу про те, що спадкоємцем після відкриття спадщини сплачувались податки або страхові платежі по обов'язковому страхуванню, квитанція про сплату податку, страхового платежу; копія рішення суду, що, набрало законної сили, про встановлення факту своєчасного прийняття спадщини; запис у паспорті спадкоємця або в будинковій книзі, який свідчить про те, що спадкоємець був постійно прописаний в спадковому будинку (квартирі) в період шести місяців після смерті спадкодавця, та інші документи, що підтверджують факт вступу спадкоємця в управління чи володіння спадковим майном.

Доказом вступу в управління чи володіння спадковим майном може бути наявність у спадкоємців ощадної книжки, іменних цінних паперів, квитанцій про здані в ломбард речі, свідоцтва про реєстрацію (технічного паспорта, реєстраційного талону) на автотранспортний засіб чи іншу самохідну машину або механізм, державного акта на право приватної власності на землю та інших документів, виданих відповідними органами на ім'я спадкодавця на майно, користування яким можливе лише після належного оформлення прав на нього. Ці документи приймаються державним нотаріусом з урахуванням у кожному випадку всіх конкретних обставин і при відсутності заперечень з боку інших спадкоємців (п. 113 вищевказаної Інструкції).

Судом встановлено, що ОСОБА_2 після смерті свого батька у шестимісячний строк заяви про прийняття спадщини за законом до Другої Сумської державної нотаріальної контори не подавала; на час смерті батька була неповнолітньою.

Отже, даною нормою передбачено прийняття спадщини у спосіб фактичного вступу у володіння та користування спадковим майном, якщо особа зареєстрована та проживає за місцем відкриття спадщини.

При цьому, норми ст. 548 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), на відмінну від норм ст. 1268 ЦК України, не передбачають автоматичне прийняття спадщини спадкоємцем, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини.

З довідки, наданої багатоквартирним будинком «Моя оселя» №66 від 22.09.2015 р. вбачається, що ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрована в спірній квартирі за адресою: АДРЕСА_1, з 06.08.1992 р. (т.1, а.с.8).

Згідно витягу з рішення Виконавчого комітету Сумської міської ради народних депутатів за № 312 від 25.05.1993 р., - ОСОБА_2 визнана наймачем двокімнатної з жилою площею 28,71 кв.м квартири АДРЕСА_1, одиноку, замість попереднього наймача - її батька ОСОБА_5, що помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (т.1, а.с.13).

Як вбачається з даних технічного паспорту від 15.09.2015 р., квартира АДРЕСА_1, зареєстрована за ОСОБА_2 (т.1, а.с.11-12).

Оскільки, за життя ОСОБА_5 повністю виплатив вартість спірної квартири, однак не встиг зареєструвати своє право власної у відповідних органах реєстрації нерухомого майна, та враховуючи, що ОСОБА_2 є дочкою померлого, не заявляла про відмову від спадщини, зареєстрована та проживала в спірній квартирі з 06.08.1992 р., на час смерті батька була неповнолітньою, визнана наймачем даної квартири, інших спадкоємців не має, то суд приходить до висновку про можливість задовольнити позов позивача та встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_2 після смерті її батька - ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2; а також визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування, як спадкоємця першої черги за законом, на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, після смерті батька - ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2

Суд не погоджується з посиланнями третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, ОСОБА_4 за зустрічним позовом на визнання за ними право власності на 1/2 частину квартири в порядку набувальної давності, оскільки ст.344 ЦК України чітко визначено, що набуттям права власності за набувальною давністю визнається, якщо особа добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років.

Також суд приймає до уваги лист Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ №24-150/0/4-13 від 28.01.2013 р. «Про практику застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про застосування судами законодавства під час розгляду цивільних справ про захист права власності та інших речових прав», з якого вбачається, що за набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника, або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно та майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Як убачається з матеріалів справи, третій особі, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, ОСОБА_4 було достеменно відомо, що власником спірного майна був ОСОБА_5, а після його смерті - його дочка ОСОБА_2, а тому суд вважає, що відсутні підстави для визнання за ОСОБА_4 права власності на нерухоме майно за набувальною давністю.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 57-60, 62-64, 88, 209, 212-215 ЦПК України, ст.ст. 548, 549 ЦК УРСР (в редакції 1963 року), Інструкцією про порядок вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, що затверджена наказом Міністерства юстиції України №18/5 від 14 червня 1994 року, Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про спадкування» №7 від 30.05.2008 року, ст. 15 Закону України «Про власність», суд, -

ухвалив:

Позов ОСОБА_2 до Сумської міської ради, треті особи: Житлово-будівельний кооператив - 90, Друга Сумська державна нотаріальна контора про встановлення факту прийняття спадщини та визнання права власності в порядку спадкування за законом задовольнити повністю.

Встановити факт прийняття спадщини ОСОБА_2 після смерті її батька - ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2

Визнати за ОСОБА_2 право власності в порядку спадкування, як спадкоємця першої черги за законом, на квартиру, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, після смерті батька - ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_2

В зустрічному позові ОСОБА_4, як третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, до ОСОБА_2, Житлово-будівельного кооперативу - 90, треті особи: Сумська міська рада, Друга Сумська державна нотаріальна контора про визнання права власності за набувальною давністю відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом десяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Сумської області через Ковпаківський районний суд м. Суми. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя В.Б. Князєв