Ухвала суду № 62520727, 03.11.2016, Святошинський районний суд міста Києва

пр. № 2/759/5749/16

ун. № 759/14352/16-ц

У Х В А Л А

про відмову в забезпеченні позову

03 листопада 2016 року суддя Святошинського районного суду м. Києва Заєць Т.О., розглянувши заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Грек Анжеліка Василівна, комунальне підприємство «Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна», Святошинська районна в м. Києві державна адміністрація, Управління державної реєстрації Головного територіального управління юстиції у м. Києві про визнання договору купівлі - продажу квартири недійсним,

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом про визнання недійсним договору купівлі - продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 23.09.2016 року, посвідчений приватним нотаріусом КМНО Грек А.В.

02.11.2016 року позивач подала заяву про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на квартиру АДРЕСА_1, заборони будь - яким особам у будь - який спосіб відчужувати житло, вчиняти будь - які дії, пов'язані з проведенням державної реєстрації (перереєстрації, поділу, тощо) права власності на квартиру. В обґрунтування вимог заяви посилається на те, що відповідач ОСОБА_3 здійснила продаж квартири, що є предметом спору, іншим особам, які змінили замки на вхідних дверях, надали оголошення про продаж квартири. Вказані дії спрямовані на подальше відчуження житла, що призведе до неможливості виконання рішення суду. Заяву передано судді 03.11.2016 року.

Суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду (ч. 1, ч. 3 ст. 151 ЦПК України). Позов забезпечується накладенням.арешту на майно або грошові кошти, що належить відповідачеві і знаходиться у нього або ін..ших осіб (п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України). Заява про забезпечення позову розглядається судом, у провадженні якого перебуває справа, в день її надходження без повідомлення відповідача та інших осіб, які беруть участь у справі. (ч.1 ст. 153 ЦПК України).

Пунктом 4 постанови Пленуму Верховного Суду України № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову» постановлено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При встановленні зазначеної відповідності слід враховувати, що вжиті заходи не повинні перешкоджати господарській діяльності юридичної особи або фізичної особи, яка здійснює таку діяльність і зареєстрована відповідно до закону як підприємець. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів. Питання про забезпечення позову вирішує суддя одноособово або суд у судовому засіданні (залежно від стадії розгляду справи) в день надходження заяви (п. 7 постанови).

Види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами (ч. 3 ст. 152 ЦПК України).

Цивільний процесуальний закон не зобов'язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову. Види забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду, а таке рішення може бути постановлено тільки у відповідно до заявлених позовних вимог. Заходи забезпечення позову повинні застосовуватись лише у разі необхідності та бути співмірними із заявленими вимогами, оскільки безпідставне забезпечення позову може привести до порушення прав і законних інтересів інших осіб.

Заявник просить вжити заходи забезпечення позову, шляхом накладення арешту на квартиру. Проте, в порушення вказаних процесуальних норм та роз'яснень Постанови Пленуму Верховного Суду України, заявник не зазначає, а судом встановлено відсутність об'єктивних обставин вважати, що невжиття заявлених заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову. Заява про забезпечення позову вмотивована припущеннями та побоюваннями щодо невиконання рішення суду в разі задоволення позову. Заявник посилається на відчуження квартири третім особам, про що розміщено відповідне оголошення, проте належних доказів в підтвердження своїх вимог, не надає. Матеріали справи не містять доказів того, що позивач була чи є власником квартири (відсутні докази наявності спору). Крім того, вимога заяви щодо заборони відчуження майна не містить відомостей кому саме необхідно заборонити здійснювати відчуження та у який конкретно спосіб. Вимоги заяви не підтверджені належними доказами, що свідчили б про обґрунтованість тверджень заявника, наявність у відповідача нерухомого майна жодним доказом не підтверджена, а тому заява є безпідставною, необґрунтованою та такою, що не підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 151- 153 ЦПК України, суд

У Х В А Л И В:

Відмовити в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду м. Києва шляхом подачі апеляційної скарги протягом п'яти днів з дня її проголошення. Особи, які не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом п'яти днів з дня отримання копії рішення.

СУДДЯ: Т.О. ЗАЄЦЬ