Ухвала суду № 62520505, 31.10.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2016 р.Справа № 547/764/16-аКолегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Старостіна В.В.

Суддів: Бегунца А.О. , Рєзнікової С.С.

за участю секретаря судового засідання Машури Г.І. Машури Г.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Управління Пенсійного фонду України в Семенівському районі Полтавської області на постанову Семенівського районного суду Полтавської області від 14.09.2016р. по справі № 547/764/16-а

за позовом ОСОБА_2

до Управління Пенсійного фонду України в Семенівському районі Полтавської області

про визнання протиправним, скасування рішення про відмову в перерахунку пенсії та зобов`язання перерахувати призначену пенсію,

ВСТАНОВИЛА:

Позивач, ОСОБА_2, звернувся до Семенівського районного суду з адміністративним позовом до Управління Пенсійного фонду України в Семенівському районі Полтавської області, в якому просив суд визнати протиправними дії відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії та зобов'язати відповідача здійснити перерахунок пенсії, починаючи з 01.01.2016 року, виходячи з розрахунку 90% від суми місячної заробітної плати на підставі довідки прокуратури Полтавської області від 28.07.2016 року, у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідної категорії прокурорсько-слідчих працівників згідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» та здійснити відповідні виплати з урахуванням виплачених сум. Позовні вимоги обгрунтовув тим, що на даний час він є пенсіонером органів прокуратури. Пенсію йому призначено за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру», виходячи із максимального розміру чинної на той час заробітної плати на відповідній посаді працівника прокуратури.

Постановою Семенівського районного суду Полтавської області від 14.09.2016 року по справі № 547/764/16-а адміністративний позов задоволено частково.

Визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України у Семенівському районі Полтавської області щодо відмови у перерахунку пенсії ОСОБА_2, виходячи із 90% від суми заробітку відповідно до довідки № 18-427/вих16 від 28.07.2016 року, виданої прокуратурою Полтавської області.

Зобов'язано Управління Пенсійного фонду України в Семенівському районі Полтавської області здійснити перерахунок та виплачувати пенсію ОСОБА_2 з 01 серпня 2016 року, виходячи з 90% від суми заробітку відповідно до довідки № 18-427/вих16 від 28.07.2016 року, виданої прокуратурою Полтавської області.

Не погодившись з постановою суду першої інстанції, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

Позивач не скористався своїм правом на подання заперечень на апеляційну скаргу і не оскаржив постанову суду першої інстанції в частині залишення частини позовних вимог без розгляду.

Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено у суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_2 є пенсіонером органів прокуратури і перебуває на обліку в Управління Пенсіонного фонду України в Семенівському районі Полтавської області як отримувач пенсії за вислугу років з 27.12.2010 року.

Як вбачається з матеріалів справи, 03.08.2016 року позивач звернувся до відповідача із письмовою заявою про здійснення йому перерахунку пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» з урахуванням довідки, виданої прокуратурою Полтавської області № 18-427/вих16 від 28.07.2016 року (а.с. 11).

Зі змісту письмової відповіді відповідача від 09.08.2016 року вбачається, що ОСОБА_2 було відмовлено у здійсненні такого перерахунку, посилаючись на відсутність законних підстав для цього у відповідності до п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року за № 213, яким визначено, що у разі неприйняття до 01.06.2015 року закону щодо призначення всіх пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах, з 1 червня 2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (щомісячне довічне грошове утримання) призначаються, в тому числі, і відповідно до Закону України «Про прокуратуру» (а.с. 12).

Відповідно ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року (в редакції, що діяла на час призначення пенсії позивачу 27.12.2010 року) прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем призначення пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку. Призначені працівникам прокуратури пенсії перераховуються у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників. Таким чином, позивачу була призначена пенсія у розмірі 90 відсотків від суми місячної (чинної) заробітної плати за відповідною посадою, що відповідало положенням ч. 1 ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року.

Згідно до ст. 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Колегія суддів звератає увагу на те, що Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 06.07.1999 року № 8-рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20.03.2002 року № 5-рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України зазначив, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно-правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства, а правовідносини щодо їхнього пенсійного забезпечення виникають на момент звернення за призначенням пенсії.

Конституційний суд України у своїх рішеннях від 06.07.1999 року № 8-рп/99 та від 20.03.2002 року № 5-рп/2002 зазначив, що Конституція України виокремлює категорії громадян України, які потребують додаткових гарантій держави, зокрема гарантій соціального захисту. До них насамперед належать громадяни, які відповідно до ст. 17 Конституції України перебувають на службі в органах, що забезпечують суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку. Конституційний суду України вважає, що положення ст. 17 Конституції щодо соціального захисту таких громадян, поширюється, крім іншого, і на службу в органах прокуратури.

Виходячи з викладеного вище, колегія суддів приходить до висновку, що розмір пенсії, призначеної позивачу 27.12.2010 року у розмірі 90 % від суми місячної (чинної) заробітної плати за відповідною посадою, з якої позивач вийшов на пенсію, не може бути зменшений у відсотковому відношенні до чинної заробітної плати відповідної категорії осіб, що працюють в органах прокуратури.

Крім того, колегія суддів зазначає, що на час призначення пенсії позивачу чинною була норма ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року (в редакції, чинній на час призначення пенсії позивачу 27.12.2010 року), відповідно до якої позивач мав право на перерахунок пенсії у зв'язку з підвищенням заробітної плати відповідних категорій прокурорсько-слідчих працівників.

Таким чином, з огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку, що норма ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» від 05.11.1991 року, яка діяла на час набуття позивачем права на пенсійне забезпечення та передбачала його право на отримання пенсії в розмірі 90% за відповідною посадою, з якої він вийшов на пенсію та право на її перерахунок, зберігає свою юридичну силу і на день звернення позивача 03.08.2016 року з письмовою заявою до відповідача про перерахунок пенсії.

Зазначений висновок суду узгоджується з правовою позицією, викладеною Верховним Судом України в постанові від 01.07.2014 року по справі № 21-244а14.

Що стосується відмови відповідача в здійсненні перерахунку пенсії позивачу у зв'язку із скасуванням з 01.06.2015 року норм щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначаються, в тім числі, і відповідно до Закону України «Про прокуратуру», колегія суддів вважає її такою, що не може бути застосовано з наступних підстав.

У відповідності до п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015 року № 213 у разі неприйняття до 01.06.2015 року закону щодо призначення пенсій, у тому числі спеціальних, на загальних підставах з 01.06.2015 року скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії (довічне грошове утримання) призначаються відповідно до законів України, в тім числі і Закону України «Про прокуратуру».

Разом з тим, ст. 86 Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року, який набрав чинності 15.07.2015 року, було врегульовано питання пенсійного забезпечення та перерахунку пенсій працівникам прокуратури, зокрема, зазначено, що пенсії за вислугу років відповідно до цієї статті призначаються, перераховуються і виплачуються уповноваженими на це державними органами.

Враховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що норми Закону України «Про прокуратуру» від 14.10.2014 року, які регулюють питання пенсійного забезпечення працівників органів прокуратури, не можуть бути скасовані п. 5 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення», оскільки набрали чинності 15.07.2015 року, тобто вже після дати 01.06.2015 року, з якої скасовуються норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсії призначені відповідно до Закону України «Про прокуратуру».

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про задоволення позову ОСОБА_2 в частині визнання дій відповідача Управління Пенсіонного фонду України в Семенівському районі Полтавської області протиправними та зобов'язання відповідача провести перерахунок пенсії відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру».

Стосовно позовної вимоги про здійснення ОСОБА_2 перерахунку пенсії, починаючи з 01.01.2016 року, колегія суддів зазначає наступне.

Згідно до ч. 4 ст. 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» перерахунок призначеної пенсії у разі виникнення права на підвищення пенсії провадиться з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача із письмовою заявою про здійснення йому перерахунку пенсії 03.08.2016 року. Отже з огляду на зазначені вище положення законодавства, позивачу необхідно провести перерахунок пенсії саме з 01.08.2016 року.

Таким чином, колегія суддів відмічає, що суд першої інстанції належним чином оцінив надані докази і на підставі встановленого обґрунтовано частково задовольнив адміністративний позов.

Відповідно до ст. 159 КАС України, судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що постанова Семенівського районного суду Полтавської області від 14.09.2016 року відповідає вимогам ст. 159 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог відповідача.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновком суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків, щодо встановлення фактичних обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Доводи апеляційної скарги, з наведених вище підстав, висновків суду не спростовують та доказів в їх обґрунтування відповідачем не надано.

Керуючись ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Семенівському районі Полтавської області залишити без задоволення.

Постанову Семенівського районного суду Полтавської області від 14.09.2016р. по справі № 547/764/16-а залишити без змін.

Стягнути з Державного бюджету за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Управління Пенсійного фонду України в Семенівському районі Полтавської області (банківські реквізити отримувач УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, МФО 851011, код ЄДРПОУ 37999628, банк: ГУ ДКСУ в Харківській області, рахунок - 31210206781011, код класифікації доходів бюджету - 22030001, код ЄДРПОУ Харківського апеляційного адміністративного суду 3433117) судовий збір за подання спеляційної скарги на рішення суду першої інстанції у розмірі 606,32 грн. (шістьсот шість грн. тридцять дві коп.).

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя (підпис)Старостін В.В.Судді(підпис) (підпис) Бегунц А.О. Рєзнікова С.С. Повний текст ухвали виготовлений 07.11.2016 р.