Постанова № 62518158, 03.11.2016, Дарницький районний суд міста Києва

ДАРНИЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.КИЄВА

справа № 753/16733/16-а

провадження № 2-а/753/735/16

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" листопада 2016 р. суддя Дарницького районного суду міста Києва Лужецька О.Р., розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Лівобережного Об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до відповідача Лівобережного Об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним рішення про відмову в призначенні їй пенсії за вислугою років, скасувати рішення та просить зобов'язати відповідача призначити йому вищезазначену пенсію з 17 серпня 2016 року.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлені вимоги за вищевикладеними обставинами та просив позов задовольнити в повному обсязі.

В судовому засіданні представник відповідача подала письмові заперечення на адміністративний позов, в яких просить суд відмовити в задоволенні позовних вимог, зазначивши, що питання пенсійного забезпечення працівників прокуратури регулюється Законом України «Про прокуратуру» (№1789-ХІІ). Згідно вищевказаного Закону починаючи із 01.06.2015 року згідно з пунктом 5 Прикінцевих положень Закону України від 02.03.2015 року №213-УШ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" скасовано норми щодо пенсійного забезпечення осіб, яким пенсія/щомісячне довічне грошове утримання призначаються відповідно до Законів України в тому числі "Про прокуратуру". Тобто з 01.06.2015 року, пенсії, що визначені в порядку та на умовах, згідно із Законом України "Про прокуратуру", не призначаються, а раніше призначені пенсії - не перераховуються. Просили в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі.

За відсутністю заперечень позивача, його представника та представника відповідача розгляд справи здійснюється судом у передбаченому ст. 122-2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі по тексту - КАС України) порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, суд вважає що вимоги позову підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що 17 серпня 2016 року позивач звернувся до Лівобережного Об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві із заявою про призначення пенсії за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру».

Листом від 25.08.2016 року за вих. №775/14 відповідач відмовив позивачу у призначенні пенсії за вислугою років у зв'язку тим, що працівники прокуратури права на призначення пенсії відповідно до Закону України «Про прокуратуру» з урахуванням пункту 5 Закону України № 213-VIII від 02.03.2015 не мають.

З трудової книжки ОСОБА_2 серії АС №330337 вбачається, що безперервний стаж роботи складає 22 роки 8 місяців 01 день, у тому числі на посадах прокурорів та слідчих прокуратури - 15 років 6 місяців 24 дня.

Частиною першою статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" №1789-XII (в редакції 12.07.2001) встановлено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної (чинної) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного (чинного) заробітку.

До стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у ст. 56 цього Закону, у тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ ,офіцерських посадах СБУ, посадах державних службовців ,які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково-навчальних закладах Генеральної прокуратури України працівникам, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах, частково оплачувана відпустка жінкам по догляду за дитиною до досягненню нею трьох років .

Статтею 22 Конституції України передбачено, що при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Відповідно до статті 62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» документом, що посвідчує стаж роботи є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Зазначений стаж роботи підтверджується завіреною копією трудової книжки позивача АС №330337 та завіреної належним чином.

Частиною першою статті 50-1 Закону України "Про прокуратуру" (в редакції 12.07.2001) було встановлено, що прокурори і слідчі зі стажем роботи не менше 20 років, у тому числі зі стажем роботи на посадах прокурорів і слідчих прокуратури не менше 10 років, мають право на пенсійне забезпечення за вислугу років незалежно від віку. Пенсія призначається в розмірі 80 відсотків від суми їхньої місячної ( чинної ) заробітної плати, до котрої включаються всі види оплати праці, на які нараховуються страхові внески, одержуваної перед місяцем звернення за призначенням пенсії. За кожен повний рік роботи понад 10 років на цих посадах пенсія збільшується на 2 відсотки, але не більше 90 відсотків від суми місячного ( чинного) заробітку.

До 20- річного стажу роботи, що дає право на пенсію за вислугою років, зараховується час роботи на прокурорських посадах, перелічених у статті 56 Закону України "Про прокуратуру", в тому числі у військовій прокуратурі, стажистами в органах прокуратури, слідчими, суддями, на посадах начальницького складу органів внутрішніх справ, офіцерських посадах Служби безпеки України, посадах державних службовців, які займають особи з вищою юридичною освітою, в науково - навчальних закладах Генеральної прокуратури України, яким присвоєно класні чини, на виборних посадах у державних органах, на посадах в інших організаціях, якщо працівники, що мають класні чини, були направлені туди, а потім повернулися в прокуратуру, строкова військова служба, а також половина строку навчання у вищих юридичних навчальних закладах.

Вирішуючи питання про застосування Закону України «Про прокуратуру» в часі, суд виходить із того, що згідно зі ст. 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Конституційний Суд України неодноразово розглядав питання, пов'язані з реалізацією права на соціальний захист, і сформулював правову позицію, згідно з якою Конституція України виокремлює певні категорії громадян України, що потребують додаткових гарантій соціального захисту з боку держави. До них, зокрема, належать громадяни, які відповідно до статті 17 Конституції України перебувають на службі у військових формуваннях та правоохоронних органах держави, забезпечуючи суверенітет і територіальну цілісність України, її економічну та інформаційну безпеку, а саме: у Збройних Силах України, органах Служби безпеки України, міліції, прокуратури, охорони державного кордону України, податкової міліції, Управління державної охорони України, державної пожежної охорони, Державного департаменту України з питань виконання покарань тощо (рішення Конституційного Суду України від 6 липня 1999 року № 8рп/99 у справі щодо права на пільги та від 20 березня 2002 року № 5рп/2002 у справі щодо пільг, компенсацій і гарантій).

У зазначених рішеннях Конституційний Суд України вказав, що необхідність додаткових гарантій соціальної захищеності цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення зумовлена насамперед тим, що служба у Збройних Силах України, інших військових формуваннях та правоохоронних органах держави пов'язана з ризиком для життя і здоров'я, підвищеними вимогами до дисципліни, професійної придатності, фахових, фізичних, вольових та інших якостей. Це повинно компенсуватися наявністю підвищених гарантій соціальної захищеності, тобто комплексу організаційно правових економічних заходів, спрямованих на забезпечення добробуту саме цієї категорії громадян як під час проходження служби, так і після її закінчення.

Виходячи із висловленого у рішеннях Конституційного Суду України розуміння сутності соціальних гарантій працівників правоохоронних органів, зокрема працівників прокуратури, зміст та обсяг досягнутих ними соціальних гарантій не може бути звужено шляхом внесення змін до законодавства.

З урахуванням викладеного суд доходить висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню правила ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» у редакції до внесення змін Законом № 3668VI, оскільки внесеними вказаним Законом № 3668VI, а також Законами України «Про внесення змін та визнання такими, що втратили чинність, деяких законодавчих актів України» від 28.12.2014р. № 76VIII та «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення» від 02.03.2015р. № 213VIII змінами, на які посилається відповідач, на порушення ст. 22 Конституції України було звужено зміст та обсяг соціальних гарантій працівників прокуратури.

Доводи відповідача, наведені у запереченнях на адміністративний позов, спростовуються встановленими судом обставинами, наявними в матеріалах справи доказами та наведеними нормами права.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що позов обґрунтований та підлягає до задоволення.

У відповідності до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

З матеріалів справи вбачається, що при зверненні до суду з адміністративним позовом ОСОБА_2 сплатив судовий збір в розмірі 551 грн. 20 коп., які підлягають стягненню з держави.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 11, 17, 18, 71, 94, 160, 161, 162, 163, 171-2 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_2 до Лівобережного Об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії - задовольнити.

Визнати неправомірними дії Лівобережного Об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві щодо відмови ОСОБА_2 у призначенні пенсії за вислугу років.

Зобов'язати Лівобережне Об'єднане Управління Пенсійного фонду України в м. Києві здійснити з 17 серпня 2016 року призначити та виплатити ОСОБА_2 пенсію за вислугу років відповідно до ст. 50-1 Закону України «Про прокуратуру» (в редакції на час призначення пенсії) у розмірі 90 відсотків від розміру її місячної заробітної плати, обчисленого за останні 60 календарних місяців роботи.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі Лівобережного Об'єднаного Управління Пенсійного фонду України в м. Києві на користь ОСОБА_2 судовий збір в розмірі 551,20 грн.

Постанова за результатами скороченого провадження може бути оскаржена сторонами протягом десяти днів з дня отримання копії постанови шляхом подачі апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване рішення.

СУДДЯ О.Р.ЛУЖЕЦЬКА