Ухвала суду № 62516611, 31.10.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 жовтня 2016 р.Справа № 820/2122/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Любчич Л.В.

Суддів: Сіренко О.І. , Спаскіна О.А.

за участю секретаря судового засідання Медяник А.О.

представника відповідача Вишневського О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної міграційної служби України на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2016 по справі № 820/2122/16

за позовом ОСОБА_2

до Державної міграційної служби України третя особа Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області

про скасування рішення,

ВСТАНОВИЛА:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2016 задоволено позов ОСОБА_2 (далі - позивач) до Державної міграційної служби України (далі - відповідач, ДМС України) третя особа Головне управління Державної міграційної служби України в Харківській області (далі - ДМС України в Харківській обл.) про скасування рішення.

Відповідач, не погодившись з судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18.08.2016 та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначив, що позивач не вважається такою, що має дозвіл на імміграцію, оскільки вона незаконно отримано посвідку на постійне проживання. Станом на 16.05.2002 (на момент звернення позивача з заявою) оформлення посвідки на постійне проживання без надання дозволу на імміграцію відповідно до абзацу 4 пункту 4 розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про імміграцію" не було передбачено, отже положення статей 12-15 цього Закону на позивачку не поширюються.

Позивач в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду повідомлена належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення.

На адресу позивача судом було направлено повістку про дату, час та місце розгляду справи. Проте дана кореспонденція поштовим відділенням була повернута на адресу суду з відміткою "за спливом терміну зберігання".

Відповідно до положень ч.11 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України (далі- КАС України) повістка позивачу вважається вручена належним чином.

Відповідно до положень ч.4 ст. 196 КАС України справа розглянута без участі позивача.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника відповідача, перевіривши доводи апеляційної скарги, правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, дослідивши письмові докази по справі, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з обґрунтованості позовних вимог.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції з огляду на наступне.

Судовим розглядом встановлено, що позивач, громадянка СРВ ОСОБА_2, прибула до України в у 1996 році з метою навчання, до 1997 року навчалась у ПТУ № 33, з 1998 року продовжувала навчання у Харківському аграрному університеті до 2000 року та залишилась проживати в Україні.

За заявою позивача від 24.05.2002 керівництвом ВГП та ІС УМВС України в Харківській області було прийнято рішення щодо документування гр. СРВ ОСОБА_2 посвідкою на постійне проживання в Україні серії НОМЕР_1 від 24.05.2002. Як підтверджено матеріалами справи, дане рішення було прийняте відповідно до абз.4 п.4 Прикінцевих положень закону України "Про імміграцію". Згідно даних тимчасової посвідки, місце проживання позивача зареєстровано за адресою: АДРЕСА_1.

В подальшому, громадянці СРВ ОСОБА_2 продовжено безстроково термін дії посвідки на постійне проживання в Україні для іноземних громадян та видано посвідку на постійне проживання серії НОМЕР_2 від 14.05.2004.

Позивач звернулась до ГУ ДМС України в Харківській обл. щодо обміну посвідки на постійне проживання, проте листом від 11.04.2016 №04/1-7062 6118 "Щодо обміну посвідки на постійне проживання гр. СРВ ОСОБА_2" була повідомлена про скасування посвідки на постійне проживання в Україні, виданої на підставі Прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію" від 07.06.2001, наказом ДМС України від 08.02.2016.

Відповідно до п. 11 Наказу ДМС України від 08.02.2016 № 21 на підставі висновку ГУ ДМС у Харківській обл. від 23.112.2015 стосовно ОСОБА_2 наказано:

- скасувати повністю рішення відділу ГП та ІС УМВС України в Харківській області від 24.05.2002 про документування посвідкою на постійне проживання громадянки Соціалістичної Республіки В'єтнам ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1;

- видані на підставі цього рішення посвідки на постійне проживання серії НОМЕР_1 від 31.05.2002 та серії НОМЕР_2 від 14.05.2004 визнати недійсними та такими, що підлягають вилученню.

Перевіряючи правомірність доводів апеляційної скарги, колегія суддів виходить з наступного.

Відповідно до ст. 26 Конституції України, іноземці та особи без громадянства, які знаходяться в Україні на законних підставах користуються тими ж правами та свободами, а також несуть такі ж самі обов'язки, що і громадяни України.

Відповідно до Порядку оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 березня 2012 року № 251, цей Порядок визначає механізм оформлення, виготовлення і видачі посвідки на постійне проживання та посвідки на тимчасове проживання іноземцям та особам без громадянства, які іммігрували в Україну на постійне проживання або прибули в Україну на тимчасове проживання.

Строк дії посвідки на постійне проживання не обмежується. Посвідка на постійне проживання підлягає обміну в разі досягнення особою 25 - і 45 - річного віку згідно ст. 9 зазначеної постанови Кабінету Міністрів України.

Для обміну посвідки на постійне проживання в разі досягнення іноземцем та особою без громадянства 25- і 45-річного віку подаються документи, зазначені у підпунктах 1 - 4 і 6 пункту 15 цього Порядку (п. 16 Порядку).

Пунктом 12 Порядку №251 визначено, що посвідка видається іноземцеві та особі без громадянства під розписку після пред'явлення паспортного документа іноземця або документа, що посвідчує особу без громадянства, в якому на останній вільній сторінці проставляється відмітка про отримання посвідки за встановленим МВС зразком, що скріплюється печаткою (за бажанням іноземця та особи без громадянства така відмітка може проставлятися у вкладному талоні).

Пунктом 15 Порядку встановлено перелік документів для оформлення та обміну посвідки на постійне проживання в разі досягнення іноземцями та особою без громадянства 25- і 45-річного віку, а саме: 1) заява, зразок якої встановлюється МВС; 2) паспортний документ іноземця або документ, що посвідчує особу без громадянства (після пред'явлення повертається), та його копія; 3) посвідка, що підлягає обміну; 4) квитанція про сплату державного мита або документ, який підтверджує наявність пільг щодо його сплати; 5) дві фотокартки іноземця та особи без громадянства розміром 3,5 х 4,5 сантиметра (на матовому папері).

Позивачем під час оформлення посвідки серії НОМЕР_1 від 24.05.2002 було надано усі необхідні документи, будь-яких зауважень у міграційної служби не було.

Відповідно до п. 4 Прикінцевих положень Закону України "Про імміграцію", вважати такими, що мають дозвіл на імміграцію в Україну іноземців та осіб без громадянства, які прибули в Україну до 6 березня 1998 року за Угодою між Урядом Соціалістичної Республіки В'єтнам та Урядом СРСР про направлення і прийняття в'єтнамських громадян на професійне навчання та роботу на підприємства і в організації СРСР від 2 квітня 1981 року, залишилися проживати в Україні і звернулися протягом шести місяців з дня набрання чинності цим Законом із заявою про видачу їм посвідки на постійне проживання в Україні.

Тобто зазначена норма регулює відносини, які виникають між уповноваженим органом та іноземцем при наданні дозволу на імміграцію, та не містить підстав та випадків визнання неправомірними рішень про документування посвідок на постійне проживання в Україні.

Судовим розглядом встановлено, що ВГІРФО УМВС України в Харківській обл. при наданні позивачу посвідки на проживання в Україні проводив процедуру перевірки законності залишення на постійне проживання на території України позивача та керувався п.4 Розділу V "Прикінцеві положення Закону України "Про імміграцію", підстав для відмови у наданні дозволу на імміграцію не виявив та надав посвідку на постійне проживання в Україні.

Згідно з п. 3 ст. 5 та п. 2 Розділу 5 "Прикінцеві положення" Закону України "Про імміграцію" Кабінет Міністрів України у двомісячний термін з дня набрання чинності цим Законом зобов'язаний був прийняти нормативно-правові акти, необхідні для реалізації цього Закону.

07 серпня 2001 року з метою забезпечення виконання Закону України "Про імміграцію" Президентом України видано Указ №596, яким покладено на Міністерство внутрішніх справ України виконання функцій спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань імміграції та зобов'язано Кабінет міністрів України затвердити у двомісячний строк зразок посвідки на постійне проживання в Україні, правила та порядок її оформлення і видачі, а також порядок видачі посвідки на постійне проживання в Україні особам, зазначеним у пункті 4 розділу V "Прикінцеві положення" Закону України "Про імміграцію".

Постанова Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку формування квоти імміграції, Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і подання про його скасування та виконання прийнятих рішень, Порядку оформлення і видачі посвідки на постійне проживання" від 26.12.2002 №1983, яка була видана з прострочкою встановленого терміну понад 1 рік 2 місяці. З цих підстав строки, зазначені в Прикінцевих положеннях Закону України "Про імміграцію" для подання заяв про документування, були продовжені до 26.06.2003.

З огляду на зазначене, оскільки до моменту прийняття Кабінетом Міністрів України постанови від 26.12.2002 №1983 був відсутній порядок оформлення і видачі посвідки на постійне проживання іноземцям та особам без громадянства, які іммігрували в Україну, шестимісячний строк, встановлений абзацом 4 пункту 4 розділу V Закону України "Про імміграцію", фактично почав спливати саме з 26.12.2002.

Окрім того, відповідно до ст. 12 Закону України "Про імміграцію" дозвіл на імміграцію може бути скасовано, якщо: з'ясується, що його надано на підставі свідомо неправдивих відомостей, підроблених документів чи документів, що втратили чинність; іммігранта засуджено в Україні до позбавлення волі на строк більше одного року і вирок суду набрав законної сили; дії іммігранта становлять загрозу національній безпеці України, громадському порядку в Україні; це є необхідним для охорони здоров'я, захисту прав і законних інтересів громадян України; іммігрант порушив законодавство про правовий статус іноземців та осіб без громадянства; в інших випадках, передбачених законами України.

Відповідно до ч.1 ст.13 Закону України "Про імміграцію", центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері імміграції, не пізніш як у тижневий строк надсилає копію рішення про скасування дозволу на імміграцію особі, стосовно якої прийнято таке рішення, та вилучає у неї посвідку на постійне проживання.

Таким чином, підставою для вилучення у іноземця посвідки на постійне проживання в Україні є рішення компетентного органу про скасування раніше наданого дозволу на імміграцію.

Відповідно до п.п. 21-24 "Порядку провадження за заявами про надання дозволу на імміграцію і подання про його скасування та виконання прийнятих рішень", затвердженого Постановою КМ України від 26.12.2002, дозвіл на імміграцію скасовується органом, який його видав. Для започаткування процедури розгляду питання про скасування дозволу на імміграцію відповідне подання надсилається до органу, який приймав рішення про надання такого дозволу. Департамент, територіальні органи і підрозділи всебічно вивчають у місячний термін подання щодо скасування дозволу на імміграцію, запитують у разі потреби додаткову інформацію в ініціатора подання, інших органів виконавчої влади, юридичних і фізичних осіб, а також запрошують для надання пояснень іммігрантів, стосовно яких розглядається це питання. На підставі результату аналізу інформації приймається відповідне рішення. Про прийняте рішення письмово повідомляються протягом тижня ініціатори процедури скасування дозволу на імміграцію та іммігранти. Рішення про скасування дозволу на імміграцію надсилається протягом тижня органам, що його прийняв, до територіального підрозділу за місцем проживання для вилучення посвідки на постійне проживання в іммігранта та вжиття заходів відповідно до статті 13 Закону України "Про імміграцію". Копія рішення надсилається Держкомкордон.

З письмових доказів у справі вбачається, що протягом всього часу проживання на території України позивач не порушувала чинного законодавства України, в тому числі про правовий статус іноземців, злочинів не скоювала, що не спростовано відповідачем.

У висновку від 23.12.2015 відповідачем жодних правових підстав, з якими законодавець пов'язує прийняття рішення про відмову у оформленні посвідки на постійне проживання в Україні, не вказано, а наведені ним в обґрунтування обставини є такими, що не відповідають нормам чинного законодавства.

Доводи апеляційної скарги про те, що посвідка на постійне проживання в Україні була видана позивачці протиправно з огляду на те, що абзац 4 пункту 4 розділу V Закону України "Про імміграцію", що став підставою для видачі останньої, на момент звернення позивача із відповідною заявою, втратив чинність, не відповідають дійсності.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що постанова суду першої інстанції ухвалена з дотриманням норм процесуального права, у відповідності до вимог норм матеріального права, тому колегія суддів вважає, що підстав для її скасування немає.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 209, 254 КАС України колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної міграційної служби України залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 18 серпня 2016 року по справі № 820/2122/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання ухвали у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.В. ЛюбчичСудді О.І. Сіренко О.А. СпаскінПовний текст ухвали виготовлений 04.11.2016