Постанова № 62516532, 01.11.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2016 р. Справа № 820/2510/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Русанової В.Б.

Суддів: Курило Л.В. , Присяжнюк О.В. ,

за участю секретаря судового засідання Дудка О.А.

позивача ОСОБА_1

представника відповідача Блудової О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2016р. по справі № 820/2510/16

за позовом ОСОБА_1

до Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці , Міністерства внутрішніх справ України

про визнання нечинним наказу та зобов'язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИЛА

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2016р. адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Скасовано наказ Управління МВС України на Південній залізниці № 235 о/с від 22 березня 2016 року, в частині звільнення ОСОБА_1 з органів внутрішніх справ України відповідно до пунктів 10 та 11 розділу XI Закону України Про Національну поліцію та пункту 64 "г" (у запас через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України з 6 листопада 2015 року.

Поновлено ОСОБА_1 з 6 листопада 2015 року на посаді інспектора відділу інформаційно - аналітичного забезпечення Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці, а у разі відсутності такої - на іншій рівнозначній посаді.

Зобов'язано Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці розглянути рапорт ОСОБА_1 від 26 жовтня 2015 року про звільнення за пунктом 64 "З", у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) згідно до Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у зв'язку із виявленням бажання проходити службу в Національній поліції України.

В іншій частині позову - відмовлено.

Ліквідаційна комісія Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці (далі Відповідач), не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2016р. та прийняти нове судове рішення, яким в частині задоволених позовних вимог відмовити

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, не вірне встановлення обставин справи, що призвело до неправильного вирішення справи.

В судовому засіданні представник відповідач підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити та скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволених позовних вимог. Позивач, проти апеляційної скарги заперечувала, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, відповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши докази по справі, вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав.

Згідно з ч. 1 ст. 195 КАС України оскаржувана постанова переглянута в межах апеляційної скарги.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено в суді апеляційної інстанції, що ОСОБА_1 (далі - позивач) з 09.06.1997 року по 22.03.2016 року проходила службу в Управлінні МВС України на Південній залізниці, остання посада, яку обіймала позивач - інспектор відділу інформаційно-аналітичного забезпечення Управління МВС України на Південній залізниці.

Станом на 22.03.2016 року ОСОБА_1 перебувала у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку. Має дитину, яка потребує домашнього догляду , згідно довідки № 406 від 14.12.2015р. (а.с.28)

26.10.2015р. ОСОБА_1 засобами поштового зв'язку направила на ім'я начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці рапорт з проханням звільнити її з органів внутрішніх справ України на підставі п.п. «з» п. 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у зв'язку з переходом у встановленому законом порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади, установи, організації. (а.с. 23)

22.03.16р. ОСОБА_1 звільнено з посади інспектора відділу інформаційно-аналітичного забезпечення Управління МВС України на Південній залізниці згідно п.п.10,11 розділу ХІ Закону України «Про Національну поліцію» та відповідно до п.64 "г" (через скорочення штатів) Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України .(а.с.15)

Вважаючи звільнення не законним, позивач звернулася до суду з зазначеним позовом.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що звільнення позивача здійснено відповідачем неправомірно, не в спосіб встановлений законом, а також відповідачем не розглянуто рапорт позивача про звільнення у зв'язку з переходом на іншу роботу.

Колегія суддів частково погоджується з висновками суду з наступних підстав.

Законом України "Про Національну поліцію" від 02.07.2015р. № 580-VIII визначено правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України.

Відповідно до пункту 1 Розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію", зокрема, пункти 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17 - 18 розділу XI "Прикінцеві та перехідні положення" цього Закону, набирають чинності з дня, наступного за днем його опублікування.

Закон України "Про Національну поліцію" опублікований в газеті "Голос України" 06 серпня 2015 року № 141-142, і відповідно, пункти 1, 2, 3, 7 - 13, 15, 17 - 18 цього Закону набирають чинності з 07 серпня 2015 року.

Згідно з п. 8 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію", з дня опублікування цього Закону всі працівники міліції (особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ), а також інші працівники Міністерства внутрішніх справ України, його територіальних органів, закладів та установ вважаються такими, що попереджені у визначеному порядку про можливе майбутнє звільнення через скорочення штатів.

Відповідно до п. 9 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію", працівники міліції, які виявили бажання проходити службу в поліції, за умови відповідності вимогам до поліцейських, визначеним цим Законом, упродовж трьох місяців з дня опублікування цього Закону можуть бути прийняті на службу до поліції шляхом видання наказів про призначення за їх згодою чи проходження конкурсу на посади, що заміщуються поліцейськими, у будь-якому органі (закладі, установі) поліції. Посади, що пропонуються особам, зазначеним у цьому пункті, можуть бути рівнозначними, вищими або нижчими щодо посад, які ці особи обіймали під час проходження служби в міліції.

Згідно з п. 10 ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію", працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів. Указані в цьому пункті особи можуть бути звільнені зі служби в органах внутрішніх справ до настання зазначеного в цьому пункті терміну на підставах, визначених Положенням про проходження служби рядовим та начальницьким складом органів внутрішніх справ.

Відповідно до п. 11 розділу ХІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про Національну поліцію", перебування працівників міліції на лікарняному чи у відпустці не є перешкодою для їх звільнення зі служби в органах внутрішніх справ відповідно до "Прикінцевих та перехідних положень" цього Закону.

Порядок проходження служби працівниками органів внутрішніх справ України регулюється Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 29 липня 1991 року № 114 (далі - Положення).

Згідно з п. 64 "г" Положення, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Відповідно до п.10 Положення, особи рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ користуються всіма соціально-економічними, політичними та особистими правами і свободами, виконують усі обов'язки громадян, передбачені Конституцією та іншими законодавчими актами, а їх права, обов'язки і відповідальність, що випливають з умов служби, визначаються законодавством, Присягою, статутами органів внутрішніх справ і цим Положенням.

Згідно з п. 17 Положення, про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ передбачено, що вагітні жінки і матері з числа осіб рядового і начальницького складу користуються всіма правами і пільгами, встановленими законодавством.

Відповідно до абз. 3 ст. 184 Кодексу законів про працю України, звільнення вагітних жінок і жінок, які мають дітей віком до трьох років (до шести років - частина шоста статті 179), одиноких матерів при наявності дитини віком до чотирнадцяти років або дитини-інваліда з ініціативи власника або уповноваженого ним органу не допускається, крім випадків повної ліквідації підприємства, установи, організації, коли допускається звільнення з обов'язковим працевлаштуванням. Обов'язкове працевлаштування зазначених жінок здійснюється також у випадках їх звільнення після закінчення строкового трудового договору. На період працевлаштування за ними зберігається середня заробітна плата, але не більше трьох місяців з дня закінчення строкового трудового договору.

Судом встановлено, що відповідачем не враховано положень п. 17 розділу 2 Положення, статті 179, 184 Кодексу законів про працю України, якими встановлено гарантії, передбачені для жінок, які мають дітей -інвалідів, які потребують домашнього догляду, не запропоновано позивачці жодної посади в поліції, а отже не виконано обов'язку по встановленню можливості використання її на службі в поліції.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції , що оскаржуваний наказ в частині звільнення позивачки з органів внутрішніх справ було видано всупереч вимог чинного законодавства України, у зв'язку з чим наказ в цій частині є незаконним та правомірно скасовано судом.

Проте колегія суддів вважає, що зобов'язуючи поновити позивача на іншій рівнозначній посаді, суд першої інстанції помилково застосував норми права, у зв'язку з чим постанова суду в цій частині підлягає зміні, шляхом виключення слів « у разі відсутності такої- на іншій рівнозначній посаді» з резолютивної частини судового рішення.

Згідно з правовою позицією Верховного суду України викладеної у постановах від 28.10.2014 р., 04.11.2014 р. встановлена законодавством можливість ліквідації державної установи (організації) з одночасним створенням іншої, яка буде виконувати повноваження (завдання) особи, що ліквідується, не виключає, а включає зобов'язання роботодавця (держави) зі працевлаштування працівників ліквідованої установи. При цьому, у випадку незаконного звільнення працівника з роботи, його порушене право повинно бути відновлене шляхом поновлення його на посаді, з якої його було незаконно звільнено.

Відповідно до п.24 Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

Оскільки діяльність відповідача не припинена, то наявні підстави для поновлення позивача на посаді в органі, з якого її було звільнено.

Щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача розглянути рапорт ОСОБА_1 від 26.10.2015р. колегія суддів зазначає наступне.

Судом першої інстанції встановлено, що 26.10.2015р. ОСОБА_1 до на ім'я начальника Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці подано рапорт про звільнення за пунктом "з" п .64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, у зв'язку з переходом у встановленому порядку на роботу (службу) в інші міністерства, центральні органи виконавчої влади (установи, організації) .(а.с.23)

Доказів розгляду зазначеного рапорту відповідачем до суду першої та апеляційної інстанції не надано, а отже колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, щодо зобов'язання відповідача розглянути зазначене звернення позивача.

Доводи апеляційної скарги щодо не надсилання та не надходження зазначеного рапорту до відповідача спростовуються доказами, що містяться в матеріалах справи, а саме копією рапорту від 26.10.2016р. , описом вкладення поштового відправлення , квитанцією про поштове відправлення. (а.с.22,24-25)

Доводи апеляційної скарги щодо подання рапорту до неналежної особи, на ім'я неіснуючої посадової особи, так як всі посади в Управлінні Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці були скорочені, не своєчасне його подання, колегія суддів вважає такими, що не спростовуються висновків суду про не розгляд рапорту позивача від 26.10.2015р.

Відповідно до ст.159 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно бути законним та обґрунтованим.

Згідно ч.1 ст. 201 Кодексу адміністративного судочинства України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання але з помилковим застосуванням норм матеріального права.

Враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції зміні.

Керуючись ст.ст.41 160, 167, 195, 196, п.1 ч.1 ст.201, 205, 207, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А

Апеляційну скаргу Ліквідаційної комісії Управління Міністерства внутрішніх справ України на Південній залізниці задовольнити частково.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2016р. по справі № 820/2510/16 змінити , виключивши з абзацу 3 резолютивної частини постанови суду слова " у разі відстуності - на іншій рівнозначній посаді".

В іншій частині постанову Харківського окружного адміністративного суду від 19.08.2016р. по справі № 820/2510/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання постанови у повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Русанова В.Б.Судді Курило Л.В. Присяжнюк О.В. Повний текст постанови виготовлений та підписаний 07.11.2016 р.