Ухвала суду № 62516506, 01.11.2016, Харківський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2016 р.Справа № 816/1057/16Колегія суддів Харківського апеляційного адміністративного суду у складі

Головуючого судді: Чалого І.С.

Суддів: П'янової Я.В. , Зеленського В.В.

за участю секретаря судового засідання: Городової А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничої компанії "Біопрепарат" на постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.08.2016р. по справі № 816/1057/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Біопрепарат" до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИЛА:

08 липня 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Біопрепарат" (надалі по тексту - позивач, ТОВ "ВК "Біопрепарат") звернулося до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області (надалі по тексту - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 15 червня 2016 року № 0001841401, № 0001901401, № 0001891401, № 0000121305, № 0001881401.

Постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 10.08.2016р. було відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Біопрепарат" до Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про скасування податкових повідомлень-рішень.

Позивач, не погодившись з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.08.2016р. та прийняти нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Відповідач надав заперечення на апеляційну скаргу, виклав свій погляд на обставини справи, зазначивши, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, в зв'язку з чим просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.08.2016р. без змін.

Відповідно до ч. 6 ст. 12 та ч. 1 ст. 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання 01.11.2016 року за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Колегія суддів, заслухавши доповідь обставин справи, перевіривши рішення суду першої інстанції, доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що ТОВ «ВК «Біопрепарат», ідентифікаційний код 34815758, є юридичною особою, знаходиться на податковому обліку в Кременчуцькій ОДПІ (Глобинське відділення) та в перевіряємому періоді було зареєстроване платником податку на додану вартість з 18.07.1997, свідоцтво про реєстрацію платника ПДВ № 100332450 від 08.04.2011 /а.с. 103/.

Згідно виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців ТОВ "ВК «Біопрепарат" займається таким видом економічної діяльності за КВЕД: 46.21 оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тварин /том 1, а.с. 103, зворот/.

У термін з 10.05.2016 по 30.05.2016 року посадовими особами Головного управління ДФС у Полтавській області проведено планову документальну виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробнича компанія "Біопрепарат" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, правильності нарахування та обчислення єдиного внеску на загальнообов'язкове соціальне страхування за період з 01.01.2013 по 31.12.2015, за результатами якої складено акт від 06.06.2016 № 198/16-31-14-01-09/34 / том 1, а.с. 8 - 61/.

За висновками перевірки встановлено наступні порушення:

- п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток в сумі 351613 грн, в т.ч. за 2015 рік в сумі 351613 грн;

- п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в сумі 284352 грн, в т.ч. за серпень 2015 року в розмірі 284325 грн;

- п. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено р. 24 "Сума від'ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду" декларації з ПДВ на загальну суму 106329 грн, в т.ч. за грудень 2015 - 106329 грн;

- пп. 164.2.11 п. 164.2 ст. 164, абз. «е» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164, п. 164.5 ст. 164, пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168, п. 170.9 ст. 170, абзац «а» п. 176.2 ст. 176 Податкового кодексу України , в результаті чого встановлено порушення вимог податкового законодавства під час перевірки питань щодо повноти обчислення та своєчасного внесення до бюджету сум податку на доходи фізичних осіб за перевіряємий період на загальну суму 1358, 15 грн;

- п. 3.1, 3.2, 7.39, 7.41 "Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні", затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 № 637 із змінами та доповненнями, а саме проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів оригіналу платіжного документа (встановленої форми та змісту), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів на суму 5921,12 грн.

На підставі зазначеного акту перевірки відповідачем 15 червня 2016 року винесено податкові повідомлення - рішення:

-№ 0001841401, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у сумі 351613 грн;

-№ 0001901401, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість в сумі 284 352 грн за податковими зобов'язаннями та 142176 грн за штрафними (фінансовими) санкціями;

-№ 0001891401, яким зменшено від'ємне значення суми податку на додану вартість в сумі 106329 грн;

-№ 0000121305, яким визначено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб та пеню у розмірі 1971,24 грн (в тому числі основний платіж- 1044,67, штрафна санкція - 750,91 грн, пеня 175,66 грн);

-№ 0001881401, яким застосовано штрафну санкцію за порушення законодавства про регулювання обліку готівки та застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій (штрафу) у розмірі 5 921,12 грн.

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що відповідач в ході судового розгляду справи довів, що у спірних відносинах він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а позивач не надав суду належних доказів того, що оспорюванні рішення відповідача не відповідають фактичним обставинам справи та порушують його права і законні інтереси у сфері публічно-правових відносин.

Колегія суддів погоджується з таким висновками суду першої інстанції та зазначає.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як вбачається з матеріалів справи, а саме акту перевірки від 06.06.2016 № 198/16-31-14-01-09/34, підставами для висновку про заниження позивачем податку на додану вартість та заниження податку на прибуток, став висновок податкового органу про те, що первинні документи оформлені з порушенням вимог Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", не було надано сертифікати якості, висновки на показники безпеки та висновки на вміст ГМО, які передбачені пунктом 2.8 договору поставки від 28 серпня 2015 року № 121/Б та які б могли підтвердити якість продукції.

Також при перевірці дотримання підприємством вимог податкового законодавства щодо виплат коштів, наданих під звіт та на відрядження у межах України та за кордон, наявності наказів про відрядження встановлено порушення, а саме проведення готівкових розрахунків без надання одержувачем коштів платіжного документа (встановленої форми та змісту), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів у сумі 5 921,12 грн. Згідно акту перевірки дані витрати платника податку не пов'язані із веденням господарської діяльності, не підлягають включенню до складу валових витрат та вважаються витратами, спрямованими на фінансування особистих потреб фізичних осіб.

За висновками перевірки вищевказані порушення виникли у зв'язку із включенням позивачем у перевіряємому періоді до складу валових витрат та податкового кредиту фінансових результатів безтоварних господарських операцій із контрагентом ТОВ "Бонасент-Агро" (код ЄДРПОУ 39877164).

Судом першої інстанції встановлено та підтверджено судом апеляційної інстанції, що позивачем укладено з ТОВ "Бонасент-Агро" (код ЄДРПОУ 39877164) договір поставки від 28 серпня 2015 року № 121/Б / том 1, а.с. 67-68/.

За умовами вищевказаного договору передбачено, що Постачальник (ТОВ "Бонасент-Агро") зобов'язується поставити Покупцю (ТОВ "ВК "Біопрепарат") у встановлені строки партіями товар (соя урожаю 2015 року). Постачальник за власний рахунок та власними силами здійснює поставку товару на умовах DAP відповідно до правил ІНКОТЕРМС на склад Покупця.

Виконання вищевказаного договору оформлено первинними документами - актами приймання - передачі, податковими накладними.

До податкового кредиту позивачем віднесено по господарським взаємовідносинам із ТОВ "Бонасент-Агро" суму 390 6814 грн, в т.ч. за серпень 2015 - 390 681 грн, що відображено в реєстрі податкових накладних, які відповідають даним додатку 5 до податкової декларації з податку на додану вартість.

Оплата здійснювалася у безготівковій формі.

Колегія судів зазначає, що вимоги до підтвердження даних, визначених у податковій звітності, встановлені статтею 44 Податкового кодексу України. Так, згідно з положеннями пункту 44.1 цієї статті для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні визначає Закон України № 996-ХIV "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" (далі - Закон № 996-XIV).

Згідно із частинами першою та другою статті 9 Закону № 996-XIV підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Тобто для бухгалтерського обліку мають значення лише ті документи, які підтверджують фактичне здійснення господарської операції і при цьому містять дані, що, зокрема, дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні такої операції.

Наведене кореспондує з положеннями статті 201 Податкового кодексу України, пункт 201.1 якої передбачає, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу складену за вибором покупця (отримувача) в один із установлених цією статтею способів податкову накладну, підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою.

Форма та порядок заповнення податкової накладної затверджуються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику (пункт 201.2 статті 201 ПК).

На виконання зазначеної норми Податкового кодексу України Міністерство фінансів України наказом від 1 листопада 2011 року № 1379 затвердило форму податкової накладної та Порядок заповнення податкової накладної (був чинним на час заповнення податкових накладних у спірних відносинах; далі - Порядок).

Згідно з пунктом 1 Порядку податкову накладну заповнює особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі та якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника ПДВ.

Податкова накладна вважається недійсною у разі її заповнення іншою особою, ніж зазначена у цьому пункті.

За правилами заповнення податкової накладної, встановленими у пункті 16 Порядку, усі складені примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати поставку товарів (послуг), та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця.

Пунктом 138.2 статті 138 Податкового кодексу України встановлено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому відповідно до підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог суд апеляційної інстанції приймає до уваги те, що відповідно до правової позиці, викладеної в постанові Верховного Суду України від 05.03.2012 (23740257), первинні документи підписані від імені підприємств та організацій, що зареєстровані у встановленому порядку, особами, які заперечують свою участь у створенні та діяльності цих товариств, зокрема й у підписанні будь-яких первинних документів, не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Так, як вбачається з матеріалів справи, у ході кримінального провадження за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 27 та ч. 1 ст. 205-1 Кримінального кодексу України було встановлено, що директор ТОВ "Бонасент-Агро", від імені якого підписані видані цим товариством позивачу первинні документи, лише формально рахувався директором, жодної фінансово-господарської діяльності не здійснював, як і фактично не виконував обов'язків керівника підприємства, не мав наміру здійснювати господарську діяльність від імені новоствореної юридичної особи, що підтверджується вироком Дзержинського районного суду м. Харкова про справі № 638/9210/16, яким його визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення та , який є в наявності в матеріалах справи.

Тобто, надані до матеріалів справи позивачем первинні бухгалтерські (видаткові накладні) та податкові документи (податкові накладні) не можна вважати належно оформленими та підписаними повноважними особами, які посвідчують факт придбання товарів, а тому віднесення відображених у них сум ПДВ та витрат до податкового кредиту та валових витрат є безпідставним.

Зазначені обставини, на думку суду апеляційної інстанції, дають підстави для висновку про те, що первинні документи, які стали підставою для формування Товариством з обмеженою відповідальністю "Виробничої компанії "Біопрепарат" податкового кредиту та витрат, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, видані контрагентом - ТОВ "Бонасент-Агро", діяльність якого мала ознаки фіктивного підприємництва, та первинні документи, якого підписані від імені особи, яка не брала участь у діяльності товариства, не можуть вважатися належно оформленими та підписаними повноважними особами звітними документами, які посвідчують факт придбання товарів, робіт чи послуг, а тому віднесення відображених у них сум до податкового кредиту та визначених пунктом 138.1 статті 138 ПК витрат є безпідставними.

За таких обставин суд апеляційної інстанції погоджується з доводами податкового органу, що позивачем безпідставно сформований податковий кредит та витрати вказаний період, що призвело до втрат дохідної частини Державного бюджету України.

Крім того, відповідно до п. 3.1 «Положення про ведення касових операцій в національній валюті в Україні», затвердженого постановою Правління НБУ від 15.12.2004 № 637, касові операції оформляються касовими ордерами, видатковими відомостями, розрахунковими документами, документами за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів, іншими касовими документами, які згідно із законодавством України підтверджували б факт продажу (повернення) товарів, надання послуг, отримання (повернення) готівкових коштів.

Судом першої інстанції було встановлено та не спростовано у суді апеляційної інстанції, що позивачем проведено готівкові розрахунки без надання одержувачем коштів платіжного документа встановленої форми та змісту, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, а саме реєстри для запису поштових переказів та рекомендованих поштових відправлень, накладна на відправлену пошту або розрахунковий документ взагалі відсутній /том 1, а.с. 38- 47, том 2, а.с. 2-159/. Загальна сума становить 5 921,12 грн. Дані витрати платника податку не пов'язані з господарською діяльністю, не підлягають включенню до складу валових витрат та вважаються витратами , спрямованими на фінансування особистих потреб фізичних осіб.

Зазначена сума коштів була перерахована за рахунок підприємства і відповідно до п. 14.1.47 п. 14.1 ст.14 ПКУ є додатковим благом платника податку. Додаткове благо- кошти, матеріальні чи нематеріальні цінності, послуги, інші види доходу, що виплачуються (надаються) платнику податку податковим агентом, якщо такий дохід не є заробітною платою та не пов'язаний з виконанням обов'язків трудового найму або не є винагородою за цивільно-правовими договорами (угодами), укладеними з таким платником податку…»

Відповідно до пп. 164.2.11 п. 164.2 ст. 164 ПКУ до складу загального місячного оподаткування включаються сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої обчислюється відповідно до пункту 170.9 статті 170 цього Кодексу.

Згідно абзацу «е» пп. 164.2.17 п. 164.2 ст. 164 ПКУ до складу загального місячного оподаткованого доходу включаються дохід, отриманий платником податку від його працедавця як додаткове благо (крім випадків, передбачених статтею 165 цього Кодексу) у вигляді вартості безоплатно отриманих товарів (робіт, послуг), а також суми знижки звичайної ціни (вартості) товарів (робіт, послуг), індивідуально призначеної для такого платника податку.

Згідно пп. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 ПКУ податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

На підставі вищевикладеного, суд апеляційної інстанції вважає, що судом першої інстанції було вірно визначено, що оскільки з перерахованої суми податок з доходів фізичних осіб не утримувався, чим порушено абз. «а» п. 176.2 ст. 176 ПКУ, в результаті чого підприємством недоутримано податку з доходів фізичних осіб за період з 01.01.2013 по 31.12.2015 в сумі 1044,67 грн, податковим органом правомірно прийнято податкове повідомлення - рішення.

Доводи апеляційної скарги, з наведених підстав, висновків суду першої інстанції не спростовують.

Таким чином, колегія суддів переглянувши, у межах апеляційної скарги, рішення суду першої інстанції, вважає, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, ретельно дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права.

Відповідно до ст. 200 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 195, 196, 197, п.1 ч.1 ст. 198, 200, 205, 206, 209, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Виробничої компанії "Біопрепарат" залишити без задоволення.

Постанову Полтавського окружного адміністративного суду від 10.08.2016р. по справі № 816/1057/16 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили.

Головуючий суддя Чалий І.С.Судді П'янова Я.В. Зеленський В.В.

Повний текст ухвали виготовлений 04.11.2016 р.