Постанова № 62516467, 03.11.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2016 року № 876/6392/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді Старунського Д.М.,

суддів Багрія В.М., Рибачука А.І.,

за участю секретаря судового засідання Лемцьо І.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у м.Тернополі Департаменту патрульної поліції на постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 червня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління патрульної поліції у м. Тернополі про визнання незаконною та скасування постанови,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_1 28.04.2016 року звернулася в суд з адміністративним позовом до Управління патрульної поліції у м.Тернополі, в якому просила визнати незаконною та скасувати постанову у справі про адміністративне правопорушення ПС 2 №962433 від 24.04.2016 року інспектора роти № 4 батальйону Управління патрульної поліції у м.Тернополі Департаменту патрульної поліції рядовим поліції Боценюк П.С., якою її притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП.

Постановою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 червня 2016 року адміністративний позов задоволено частково. Скасовано постанову серії ПС 2 №962433 від 24.04.2016 року про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП і накладення 255 грн. штрафу та звільнено її від адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП за малозначністю вчиненого адміністративного правопорушення. Оголошено ОСОБА_1 усне зауваження та провадження у справі закрито.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції Управління патрульної поліції у м.Тернополі Департаменту патрульної поліції оскаржило його в апеляційному порядку. В апеляційній скарзі просить рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти нове, яким в задоволенні адміністративного позову відмовити за безпідставністю.

Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що постанова суду першої інстанції не відповідає нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи. Вказує, що суд першої інстанції не вправі закрити провадження у справі у зв'язку із звільненням від адміністративної відповідальності через малозначність правопорушення.

Особи, які беруть участь в справі, в судове засідання не з'явилися, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання, тому відповідно до ч.1 ст.41, ч.4 ст.196 КАС України суд розглядає справу за їхньої відсутності без здійснення фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу.

Заслухавши суддю-доповідача по справі, перевіривши матеріали справи та апеляційну скаргу в межах наведених у ній доводів, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 24 квітня 2016 року приблизно о 23 год. 20 хв. позивач - ОСОБА_3, керуючи автомобілем марки «Мітсубісі Талант» днз. НОМЕР_1, на вул.І.Франка, в м. Тернополі здійснила проїзд під дію дорожнього знака 3.2 «Рух механічних транспортних засобів заборонено».

За цим фактом ОСОБА_3 притягнута до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП на підставі постанови у справі про адміністративне порушення серії ПС2 №962433 від 24.04.2016 року, згідно з якою до ОСОБА_3 застосовано адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 255 грн.

Задовольняючи частково адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, вина позивачки у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, в справі не доведена.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушення (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ч. 1 ст. 122 КУпАП, перевищення встановлених обмежень швидкості руху транспортних засобів більш як на двадцять кілометрів на годину, порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг, правил перевезення вантажів, буксирування транспортних засобів, зупинки, стоянки, проїзду пішохідних переходів, ненадання переваги у русі пішоходам на нерегульованих пішохідних переходах, а так само порушення встановленої для транспортних засобів заборони рухатися тротуарами чи пішохідними доріжками, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі п'ятнадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або 50 штрафних балів.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Як видно з матеріалів справи, позивач здійснила проїзд під дію дорожнього знака 3.2 «Рух механічних транспортних засобів заборонено».

Пунктом 3.2 Правил дорожнього руху передбачено, що не поширюється дія знака:

-на транспортні засоби, що рухаються за встановленими маршрутами;

-за наявності під ним таблички на водіїв-інвалідів, що керують мотоколяскою або автомобілем, позначеними розпізнавальним знаком «Інвалід»;

-на транспортні засоби, що обслуговують громадян чи належать громадянам, які проживають або працюють у цій зоні, а також на транспортні засоби, що обслуговують підприємства, які розташовані у позначеній зоні. У таких випадках транспортні засоби повинні в'їжджати до позначеної зони і виїжджати з неї на найближчому перехресті до місця призначення.

Відповідно до ст. 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази.

Вказану норму позивачу було роз'яснено на місці розгляду адміністративної справи, про що ОСОБА_1 власноручно поставила підпис в оскаржуваній постанові.

Своїм правом надати будь-які докази, а в даному випадку пояснення з приводу проживання за адресою АДРЕСА_1 позивач не скористалась, вказавши, що не знала про наявність забороненого та підтвердила факт скоєння нею адміністративного правопорушення.

Натомість, позивач сама вказала свою адресу проживання АДРЕСА_2. Ця ж адреса вказана у картці водія з автоматизованої інформаційної системи НАІС (а.с.18-19).

Також, колегія суддів зазначає, що наявний у матеріалах справи договір оренди кімнати у квартирі від 10.01.2016 року за адресою АДРЕСА_1 не є належним доказом того, що позивач проживає саме за цією адресою і на неї не поширюється дія знака 3.2 «Рух механічних транспортних засобів заборонено, оскільки на місці розгляду адміністративної справи такої інформації позивач не надала, а лише потім зазначила у своєму позові для уникнення відповідальності.

Згідно ст. 251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Згідно зі ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Оскільки вина позивачки в правопорушенні, передбаченому ч. 1 ст. 122 КУпАП доведена судова колегія приходить до висновку, що оскаржувана постанова посадової особи відповідача серії ПС2 №962433 від 24.04.2016 про притягнення позивачки до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП винесена правомірно, оскільки зафіксовано факт вчинення правопорушення, а саме в'їзд в зону дії знаку «Рух механічних транспортних засобів заборонено» з додатковою табличкою, що вказує на час дії такої заборони (22:00 - 06:00) о 23:20, а позивачем не було подано жодних пояснень чи клопотань, які б підтвердили її право відступати від вимог даного знаку.

Обгрунтовано прийшовши до висновку про наявність в діях позивачки складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, разом з тим, суд першої інстанції, приймаючи оскаржувану постанову, допустив порушення норм процесуального права, застосувавши положення ст. 22 КУпАП.

Так, статтею 22 КУпАП передбачено, що при малозначності вчиненого адміністративного правопорушення орган (посадова особа), уповноважений вирішувати справу, може звільнити порушника від адміністративної відповідальності і обмежитись усним зауваженням.

Проте, суд не врахував, що в даній справі він не є органом, який уповноважений вирішувати справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП. Суд розглядав справу не в порядку КУпАП, а за нормами КАС України.

Таким чином суд першої інстанції, приймаючи спірну постанову, вийшов за межі наданих йому повноважень.

З урахуванням наведених вище правових норм, колегія суддів приходить до висновку, що до компетенції суду при вирішенні справ за правилами КАС України не належить вирішення питання про звільнення порушника від адміністративної відповідальності, оскільки такі повноваження надані особам, уповноваженим вирішувати справи про адміністративне правопорушення.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню у зв'язку із порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, з прийняттям нової постанови про відмову позивачці в задоволенні позову з наведених вище підстав.

Керуючись ст. ст. 41 ч. 1, 160, 195, 196, 198 п. 3, 202 п. 4, 205 ч. 2, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу Управління патрульної поліції у м.Тернополі Департаменту патрульної поліції задовольнити.

Постанову Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 15 червня 2016 року у справі №607/4639/16-а скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту проголошення.

На постанову може бути подано касаційну скаргу безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання нею законної сили.

Головуючий суддя Д.М.Старунський

Судді В.М.Багрій

А.І.Рибачук

Постанова у повному обсязі складена 07.11.2016 року.