Ухвала суду № 62516456, 03.11.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2016 р. Справа № 876/6711/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі колегії суддів:

головуючого судді: Матковської З.М.,

суддів: Затолочного В.С., Каралюса В.М.,

при секретарі судового засідання: Дутка І.С.

з участю представників: позивача Пастернак П.І., відповідача Міклюш Т.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2016 року у адміністративній справі №813/6034/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю « 50х50» до Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про скасування податкового повідомлення-рішення,-

В С Т А Н О В И В :

ТзОВ « 50х50» звернулось в суд з позовом до Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області, у якому, з урахуванням заяви про збільшення розміру позовних вимог, просить визнати протиправними дії щодо прийняття податкових повідомлень-рішень №0000242200, №0000252200, №0003121720 від 29.07.2015 року та скасувати податкові повідомлення-рішення №0000242200, №0000252200 та №0004121720 від 29.07.2015 року.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2016 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області №0000242200 від 29.07.2015 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Присуджено за рахунок бюджетних асигнувань Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області на користь Товариства з обмеженою відповідальністю « 50х50» судовий збір у розмірі 329407,92 грн.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, відповідачем подана апеляційна скарга, в якій зазначає, що постанова суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог є незаконною, необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм матеріального та процесуального права тому підлягає скасуванню. Зокрема посилається на те, що позивачем належними та допустимими письмовими доказами не доведено реальність здійснених господарських операцій із його контрагентами. Просить постанову суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

В судовому засіданні апеляційного розгляду справи представник відповідача апеляційну скаргу підтримав з підстав зазначених у скарзі, просив постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні позову відмовити в повному обсязі. Крім того зазначив, що вироком Сихівського районного суду м. Львова від 15.02.2016 р. визнано винним ОСОБА_3 у вчиненні злочину передбаченого ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України.

Представник позивача проти апеляційної скарги заперечив, просив скаргу залишити без задоволення, а постанову суду без змін. Що стосується посилань представника відповідача на копію вироку, то такий належним чином не завірений, не набрав законної сили та в суді першої інстанції представлений не був. Крім цього зазначив, що реальність господарських операцій підтверджена належними первинними документами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. ТзОВ « 50х50» зареєстроване як юридична особа 26.08.2004 року державним реєстратором Жидачівської районної державної адміністрації Львівської області, узято на облік в органах ДПС 21.01.2009 року.

У період з 15.06.2015 року по 06.07.2015 року Миколаївською ОДПІ проведено планову виїзну перевірку ТОВ «50х50» (код ЄДРПОУ 32991624) з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2014 року, за наслідками якої складено № 67/13-21-22/32991624 від 13.07.2015 року.

У висновках акта перевірки відповідач зазначив про порушення ТОВ « 50х50» п. 189.1 ст. 189, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.3, п. 198.5 ст.198 Податкового кодексу України, що призвело до завищення від'ємного значення ПДВ за травень 2012 року в сумі 15822,00 грн. та заниження суми ПДВ, яка підлягає сплаті до бюджету на загальну суму 18201236,00 грн.; п. 2.8., п. 3.4., п. 3.5., п. 5.8., п. 7.24. «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», внаслідок якого встановлено перевищення ліміту каси, загальна сума понадлімітних залишків становить 1468,80 грн.; п. п. «б» п. 176.2. ст. 176 розділу IV та п. 51.1. ст. 51, п. п. 49.18.2. п.49.18. ст. 49 Податкового кодексу України.

На основі висновків відповідача було прийнято податкові повідомлення-рішення №0000242200, №0000252200 та №0003121720 від 29.07.2015 року.

Позивач із вказаними податковими повідомленнями-рішеннями не погодився, оскаржив їх в адміністративному порядку. За наслідками адміністративного оскарження скарги позивача було залишено без задоволення, а податкові повідомлення-рішення без змін.

Суд першої інстанції позов задовольнив частково з тих підстав, що реальність господарських підтверджена належними первинними документами, а відповідачем доказів на підтвердження того, що позивач був обізнаний щодо неправомірної діяльності його контрагентів, прямої чи опосередкованої причетності до такої діяльності з метою отримання податкової вигоди не надано.

Колегія суддів апеляційного суду погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального права та обставинам справи з огляду на наступне.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.3 ст. 198 ПК України визначено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу. У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Беручи до уваги наведені вище норми закону, необхідною умовою для формування валових витрат та віднесення платником ПДВ до податкового кредиту звітного періоду сум ПДВ, включених в ціну придбаних товарів (послуг), є факт придбання таких товарів (послуг) з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності такої особи - платника. Закон не ставить у залежність необхідність попередньої сплати ПДВ до бюджету кінцевим споживачем чи первісним постачальником як умову для формування податкового кредиту платника податку. Аналіз господарської діяльності платника податку повинен здійснюватися на підставі даних його податкового, бухгалтерського обліку та відповідності їх дійсному економічному змісту операцій.

Податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично здійснений і підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується наступне. Позивачем укладено договір поставки та договори купівлі-продажу з наступними контрагентами: ПП «Хімінвест» - договір поставки № 22 від 22.04.2014 року; ТОВ «Айті Аутсорсінг» - договір купівлі-продажу № П-46 від 18.06.2012 року; ТОВ «Фінанс Пан Трейд» - договір купівлі-продажу № П-32 від 29.03.2012 року; ТОВ «Нові Технології ТПВ» - договір купівлі-продажу № П-29 від 01.03.2012 року; ТОВ «ТПК Груп» - договір купівлі-продажу № П-72 від 23.08.2012 року.

Відповідно до умов вказаних договорів ТзОВ « 50х50» (продавець) зобов'язується поставити, а ПП «Хімінвест», ТОВ «Айті Аутсорсінг», ТОВ «Фінанс Пан Трейд», ТОВ «Нові Технології ТПВ», ТОВ «ТПК Груп» прийняти та оплатити цемент та інші будівельні матеріали (товар) та послуги у кількості, асортименті, терміни і за ціною відповідно до умов даних Договорів та додатково погоджених Специфікацій, що є невідємною частиною даних Договорів.

Товар вважається зданим Продавцем і прийнятим Покупцем: по якості - згідно документа про якість; по кількості - відповідно до ваги, зазначеній у накладній (товарно-транспортній накладній) - відвантаження автомобілями.

Кількість прийнятого від Продавця товару визначається кількістю місць, вказаних в накладній. Поставка товару здійснюється автотранспортом Продавця або автотранспортом Покупця (самовивіз).

На виконання умов вказаних договорів ТзОВ « 50x50» оформлено податкові та видаткові накладні на поставку цементу на загальну суму 34700850,45 грн. в т.ч. ПДВ 5783475,06 грн., для наступних покупців: 1) ПП «Хімінвест» на загальну суму 15820000,00грн. в т.ч. ПДВ 2636666,66грн., а саме: квітень 2014 року на загальну суму 2250810,00 грн. в т.ч. ПДВ 375135,00 грн.; травень 2014 року на загальну суму 3959509,22 грн. в т.ч. ПДВ 659918,20 грн.; червень 2014 року на загальну суму 4049938,02 грн. в т.ч. ПДВ 674989,67 грн.; липень 2014 року на загальну суму 4559812,45 грн. в т.ч. ПДВ 759968,74 грн.; серпень 2014 року на загальну суму 999930,31 грн. в т.ч. ПДВ 166655,06 грн.; 2) ТОВ «Айті Аутсорсінг» - на загальну суму 12051828,00 грн. в т.ч. ПДВ 2008638,00 грн., а саме: червень 2012 року на загальну суму 1482180,00 грн. в т.ч. ПДВ 247030,00 грн.; липень 2012 року на загальну суму 4972000,00 грн. в т.ч. ПДВ 828666,66 грн.; серпень 2012 року на загальну суму 2600000,00 грн. в т.ч. ПДВ 433333,33 грн.; вересень 2012 року на загальну суму 1450000,00 грн. в т.ч. ПДВ 241666,67 грн.; жовтень 2012 року на загальну суму 830000,00 грн. в т.ч. ПДВ 138333,33 грн.; листопад 2012 року на загальну суму 617648,00 грн. в т.ч. ПДВ 102941,33 грн.; грудень 2012 року на загальну суму 100000,00 грн. в т.ч. ПДВ 16666,67 грн.; 3) ТОВ «Фінанс Пан Трейд» на загальну суму 1485246,45 грн. в т.ч. ПДВ 247541,07 грн., а саме: квітень 2012 року на загальну суму 458813,00 грн. в т.ч. ПДВ 76468,83 грн.; травень 2012 року на загальну суму 457322,00 грн. в т.ч. ПДВ 76220,33 грн.; червень 2012 року на загальну суму 569111,45 грн. в т.ч. ПДВ 94851,91 грн.; 4) ТОВ «Нові Технології ТПВ» на загальну суму 4398850,00 грн. в т.ч. ПДВ 733141,66 грн., а саме: квітень 2012 року на загальну суму 1807241,00 грн. в т.ч. ПДВ 301206,83 грн.; травень 2012 року на загальну суму 1095793,00 грн. в т.ч. ПДВ 182632,17 грн.; червень 2012 року на загальну суму 915458,00 грн. в т.ч. ПДВ 152576,33 грн.; серпень 2012 року на загальну суму 46818,00 грн. в т.ч. ПДВ 7803,00 грн.; вересень 2012 року на загальну суму 412920,00 грн. в т.ч. ПДВ 68820,00 грн.; жовтень 2012 року на загальну суму 120620,00 грн. в т.ч. ПДВ 20103,33 грн.; 5) ТОВ «ТПК Груп» на загальну суму 944926,00 грн. в т.ч. ПДВ 157487,67 грн., а саме: серпень 2012 року на загальну суму 539088,00 грн. в т.ч. ПДВ 89848,00 грн.; вересень 2012 року на загальну суму 230139,00 грн. в т.ч. ПДВ 38356,50 грн.; жовтень 2012 року на загальну суму 175699,00 грн. в т.ч. ПДВ 29283,17 грн.

Оплату за поставлений товар покупцями проведено в безготівковій формі з розрахункового рахунку відповідно до копій платіжних доручень на загальну суму 34700850,45 грн. в т.ч.: ПП «Хімінвест» - на загальну суму 15820000,00 грн. в т.ч. ПДВ 2636666,66 грн.; ТОВ «Айті Аутсорсінг» - на загальну суму 12051828,00 грн. в т.ч. ПДВ 2008638,00 грн.; ТОВ «Фінанс Пан Трейд» - на загальну суму 1485246,45 грн. в т.ч. ПДВ 247541,07 грн.; ТОВ «Нові Технології ТПВ» - на загальну суму 4398850,00 грн. в т.ч. ПДВ 733141,66 грн.; ТОВ «ТПК Груп» - на загальну суму 944926,00 грн. в т.ч. ПДВ 157487,67 грн.

Станом на 31.12.2014 року заборгованість вказаних покупців перед ТзОВ « 50x50» відсутня.

Щодо господарських операцій позивача з контрагентами ТзОВ «Арон Пром Союз», ТОВ «Арс Сіті», ТОВ «Білдекс», ТОВ «Будівельна фірма «Укрбудсервіс», ПП «Ворк Супорт», ТОВ «Ерідл», ТОВ «Мета-Днепр», ТОВ «Семикс», ТОВ «Техно-Еліт», ТОВ «Трентова ЛТД», ТОВ «Аверс Груп ЛТД», ТОВ «Алдо Груп», ТОВ «Бігліон», ТОВ «Білдекс», ТОВ «Брокбудкепітал», ТОВ «Віта Союз», ТОВ «Гарант Максимум», ТОВ «Грант Буд», ТОВ «Дельта Союз», ТОВ «Актив Торг», ТОВ «Крістал Буд», ТОВ «Лаванда Континент», ТОВ «Нестіан Трейд», ТОВ «Регіон Кепітал», ПП «Санвік», ТОВ «Сантехресурс» судом встановлено наступне.

Як слідує з матеріалів справи, у період 2013-2014 р.р. ТзОВ « 50х50» уклало договори комісії з вищевказаними контрагентами.

Відповідно до п. 1.1. Розділу 1 укладених договорів Комісіонер (ТзОВ « 50х50») зобов'язується за дорученням Комітента за винагороду укласти від свого імені та за рахунок Комітента договір купівлі-продажу товарів для Комітента.

На підтвердження фактичного здійснення господарських операцій із зазначеними контрагентами позивачем додано до матеріалів справи копії відповідних первинних документів, зокрема: з ПП «Ворк Супорт»: договір 4-ДК від 01.05.2013 року; податкові накладні за період травень-жовтень 2013 року; видаткові накладні за період травень-жовтень 2013 року; звіти комісіонера; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг); з ТОВ «Ерідл»: договір 1-ДК від 01.03.2013 року та договір ПР-12 від 20.02.2013 року; податкові накладні за період березень-липень 2013 року; видаткові накладні за період березень-липень 2013 року; звіти комісіонера; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг); з ТзОВ «Будівельна фірма «Укрбудсервіс»: договір 3-ДК від 10.04.2013 року; податкові накладні за період квітень-травень 2013 року; видаткові накладні за період квітень-травень 2013 року; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг); звіти комісіонера; з ТОВ «Арс Сіті»: договір 2-ДК від 10.04.2013 року; податкові накладні за період квітень-травень 2013 року; видаткові накладні за період квітень-травень 2013 року; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг); звіти комісіонера; з ПП «Техно-Еліт»: договір 5-ДК від 31.05.2013 року; податкові накладні за період травень-серпень 2013 року; видаткові накладні за період травень-серпень 2013 року; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг); звіти комісіонера; з ТзОВ «Трентова ЛТД»: договір 10-ДК від 05.08.2013 року; податкові накладні за серпень 2013 року; видаткові накладні за серпень 2013 року; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг); звіти комісіонера; з ТзОВ «ТД «Грандвест»: договір 6-ДК від 23.07.2013 року; податкові накладні за липень-серпень 2013 року; видаткові накладні за липень-серпень 2013 року; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг); звіти комісіонера; з ТОВ «Акрон Пром Союз»: договір 8-ДК від 14.08.2013 року; податкові накладні за серпень-жовтень 2013 року; видаткові накладні за серпень-жовтень 2013 року; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг); звіти комісіонера; з ТзОВ «Семикс»: договір 9-ДК від 16.08.2013 року; податкові накладні за серпень-листопад 2013 року; видаткові накладні за серпень-листопад 2013 року; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг); звіти комісіонера; з ТОВ «Мета-Днепр»: договір 7-ДК від 02.08.2013 року; податкові накладні за серпень-листопад 2013 року; видаткові накладні за серпень-листопад 2013 року; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг); звіти комісіонера; з ТзОВ «Бігліон»: договір ДК-18 від 01.10.2014 року; податкові накладні за період жовтень-грудень 2014 року; видаткові накладні за період жовтень-грудень 2014 року; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг); звіти комісіонера; з ТзОВ «Грант Буд»: договір ДК-15 від 01.10.2014 року; податкові накладні за період жовтень-листопад 2014 року; видаткові накладні за період жовтень-листопад 2014 року; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг); звіти комісіонера; з ТзОВ «Регіонал Кепітал»: договір ДК-11/1 від 01.09.2014 року; податкові накладні за період вересень-жовтень 2014 року; видаткові накладні за період вересень-жовтень 2014 року; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг); звіти комісіонера; з ТОВ «Віта Союз»: договір ДК-3 від 20.02.2014 року; податкові накладні за період лютий-квітень 2014 року; видаткові накладні за період лютий-квітень 2014 року; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг); звіти комісіонера; з ТзОВ «Крістал Буд»: договір ДК-14 від 01.10.2014 року; податкові накладні за жовтень 2014 року; видаткові накладні за жовтень 2014 року; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг); звіт комісіонера; з ТОВ «Алдо Груп»: договір ДК-4/1 від 03.02.2014 року; податкові накладні за період лютий-березень 2014 року; видаткові накладні за період лютий-березень 2014 року; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг); звіти комісіонера; з ТОВ «Білдекс»: договір 11-ДК від 31.10.2013 року; договір ДК-2 від 20.02.2014 року; податкові накладні за період лютий-березень 2014 року, листопад 2013 року; видаткові накладні за період лютий-березень 2014 року, листопад 2013 року; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг); звіти комісіонера; з ТзОВ «Дельта Союз»: договір ДК-6 від 01.04.2014 року; податкові накладні за період квітень-червень 2014 року; видаткові накладні за період квітень-червень 2014 року; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг); звіти комісіонера; з ТзОВ «Гарант Максимум»: договір ДК-8 від 25.04.2014 року; податкові накладні за період квітень-червень 2014 року; видаткові накладні за період квітень-червень 2014 року; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг); звіти комісіонера; з ПП «Санвік»: договір ДК-16 від 11.12.2014 року; податкові накладні за період листопад-грудень 2014 року; видаткові накладні за період листопад-грудень 2014 року; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг); звіти комісіонера; з ТзОВ «Нестіан Трейд»: договір ДК-11 від 03.07.2014 року; податкові накладні за період липень-вересень 2014 року; видаткові накладні за період липень-вересень 2014 року; акти здачі-прийняття робіт (надання послуг); звіти комісіонера; з ТзОВ «Компанія Актив Торг»: договір ДК-10 від 02.06.2014 року; податкові накладні за червень 2014 року; видаткові накладні за червень 2014 року; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг); звіт комісіонера; з ТзОВ «Брокбудкепітал»: договір ДК-4 від 03.02.2014 року; податкові накладні за лютий-квітень 2014 року; видаткові накладні за лютий-квітень 2014 року; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг); звіт комісіонера; з ТОВ «Аверс Груп ЛТД»: договір ДК-9 від 02.06.2014 року; податкові накладні за червень-липень 2014 року; видаткові накладні за червень-липень 2014 року; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг); звіт комісіонера; з ТзОВ «Сантехресурс»: договір ДК-12 від 14.07.2014 року; податкові накладні за липень-жовтень 2014 року; видаткові накладні за липень-жовтень 2014 року; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг); звіт комісіонера; з ТзОВ «Лаванда-континент»: договір ДК- 13 від 01.09.2014 року; податкові накладні за вересень-листопад 2014 року; видаткові накладні за вересень-листопад 2014 року; акт здачі-прийняття робіт (надання послуг); звіт комісіонера.

Оплату за товар зазначеними контрагентами проведено в безготівковій формі з розрахункового рахунку відповідно до копій платіжних доручень в повному обсязі.

Здійснення зазначених господарських операцій відображено позивачем у податковій звітності за відповідний період, копії якої додано до матеріалів справи.

У акті перевірки зазначено про розрив ланцюга поставки (продажу) товарів за номенклатурою, а саме: в період проведення взаєморозрахунків контрагенти позивача ПП «Хімінвест», ТОВ «Айті Аутсорсінг», ТОВ «Фінанс Пан Трейд», ТОВ «Нові Технології ТПВ», ТОВ «ТПК Груп» придбавали у нього цемент, однак в подальшому його реалізацію не відображали (відображено реалізацію ТМЦ іншої номенклатури), відтак, відповідач стверджує про відсутність самого факту отримання цементу від ТзОВ « 50х50».

Також відповідач у акті перевірки зазначає, що фінансово-господарські операції позивача та його контрагентів ТзОВ «Арон Пром Союз», ТОВ «Арс Сіті», ТОВ «Білдекс», ТОВ «Будівельна фірма «Укрбудсервіс», ПП «Ворк Супорт», ТОВ «Ерідл», ТОВ «Мета-Днепр», ТОВ «Семикс», ТОВ «Техно-Еліт», ТОВ «Трентова ЛТД», ТОВ «Аверс Груп ЛТД», ТОВ «Алдо Груп», ТОВ «Бігліон», ТОВ «Білдекс», ТОВ «Брокбудкепітал», ТОВ «Віта Союз», ТОВ «Гарант Максимум», ТОВ «Грант Буд», ТОВ «Дельта Союз», ТОВ «Актив Торг», ТОВ «Крістал Буд», ТОВ «Лаванда Континент», ТОВ «Нестіан Трейд», ТОВ «Регіон Кепітал», ПП «Санвік», ТОВ «Сантехресурс» носять характер безтоварних та спрямованих на безпідставне формування податкового кредиту та легалізації готівкових коштів. При цьому зазначено, що в період проведення розрахунків ТзОВ « 50х50» реалізовувало цемент, в той час як контрагенти реалізовували інші ТМЦ.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансові звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно пункту 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.95 року № 88 (зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.95 року за № 168/704), первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі) посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

Відповідно до пунктів 2.15, п. 2.16 вищевказаного Положення, забороняється приймати до виконання первинні документи на операції, що суперечать законодавчим та нормативним актам.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Отже, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Згідно зі статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Надані позивачем первинні документи містять всі необхідні реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», а відтак, є належними первинними документами, які фіксують факт здійснення господарських операцій.

Факт реального придбання послуг відповідно до договорів поставки товарів та факт надання послуг за договорами комісії із зазначеними контрагентами позивача підтверджується первинними документами встановленої форми, які оформлені із урахуванням вимог Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» та Господарського кодексу України. Долучені позивачем документи мають усі необхідні реквізити та відомості, у повній мірі відображають зміст господарських операцій, і в суду немає підстав ставити під сумнів їх достовірність. Податкові накладні, які засвідчують факт поставки товарів та надання послуг, також належно оформлені. Отже, реальність господарських операцій ТОВ « 50х50» з продажу товарів та надання послуг підтверджується долученими до справи письмовими доказами та не викликає сумнівів.

Викладені відкладені в акті перевірки від 13.07.2015 року висновки не ґрунтуються на дослідженні наданих до перевірки первинних документів, тому, висновки про відсутність реальності здійснення господарських операцій ґрунтуються виключно на припущеннях, не підтверджених жодними доказами.

Щодо доводів апелянта про відсутність зазначення у видаткових накладних, виписаних на адресу вказаних контрагентів, посади та прізвища особи, яка їх підписала, суд зазначає, що такий факт не свідчить про відсутність фактичного здійснення господарських операцій, якщо іншими доказами підтверджено реальність господарських операцій та отримання економічного ефекту від їх здійснення.

Крім того, судом встановлено, що позивачем було укладено договір із ПАТ «Івано-Франківськцемент» про постачання цементу на постійній основі.

Апелянт вважає, що позивачем не здійснювалось транспортування товару з ПАТ «Івано-Франківськцемент» для подальшої його передачі контрагентам на виконання договорів комісії, проте такі висновки спростовуються настпним.

Відповідно до умов вищезгаданих договорів способом отримання товару є самовивіз з вантажної прохідної ПАТ «Івано-Франківськцемент», тому ТзОВ « 50х50» не отримувало вказаний товар, не доставляло його власними силами на свої склади, не передавало товар контрагентам. Натомість контрагенти, за допомогою власного транспорту, самостійно отримували товар на прохідній та доставляли його до власного місця зберігання.

Судом встановлено, що відповідачем не досліджувалось питання того, хто саме та коли саме по укладених договорах отримував цемент з вантажної прохідної ПАТ «Івано-Франківськцемент», передача товару проходила шляхом його самостійного вивозу комітентом, а твердження відповідача про розрив ланцюга поставки (продажу) товарів за номенклатурою не знайшло підтвердження під час розгляду адміністративної справи.

Наведені у сукупності обставини та досліджені документальні докази суд вважає достатніми для висновку про те, що господарські операції з поставки товарів та надання послуг мали реальний характер, факти поставки позивачем товарів та надання відповідних послуг оформлені документально та спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені укладеними договорами поставки та комісії.

Оцінюючи доводи відповідача про відсутність реалізації контрагентами позивача товару, придбаного на виконання договорів комісії, суд надає перевагу письмовим доказам (первинним документам), дослідженим під час розгляду адміністративної справи, а також враховує, що характер надання послуг відповідає видам діяльності позивача.

Відповідно до ст. ст. 46-49 Податкового кодексу України ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку. При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Якщо контрагент позивача в подальшому не дотримувався у своїй діяльності законодавчих норм, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо нього. Зазначені обставини не є підставою для нарахування позивачу додаткових платежів у разі якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо віднесення сплачених сум до податкового кредиту і має всі необхідні для цього документальні підтвердження.

Закон не ставить у залежність право платника податку на бюджетне відшкодування від податкового обліку (стану) інших осіб і фактичної сплати податку до бюджету як його контрагентами, так і іншими учасниками (контрагентами) по всьому ланцюгу товарообігу. Чинне законодавство не передбачає за покупцем обов'язку сплачувати ПДВ повторно, якщо такий податок не буде сплачений продавцем або іншою особою, оскільки ПДВ, який включено до ціни товару (робіт, послуг), є податковим зобов'язання продавця товару і саме продавець несе обов'язок по сплаті цього податку до бюджету. Невиконання чи неналежне виконання контрагентом покупця свого обов'язку, а також наявність інших обставин, що можуть свідчити про недобросовісне ведення господарської діяльності таким контрагентом, не може створювати наслідки для самого покупця.

Доказів на підтвердження того, що позивач був обізнаний щодо неправомірної, на думку податкового органу, діяльності його контрагентів, прямої чи опосередкованої причетності до такої діяльності з метою отримання податкової вигоди не надано відповідачем. Відносини між учасниками наступних ланок постачання товарів не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності вчиненої господарської операції між конкретними контрагентами. В разі наявності у органу державної податкової служби інформації щодо порушення окремим платником податків податкового законодавства, негативні наслідки повинні застосовуватись саме до цієї особи.

Вказане узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, Європейський Суд у рішенні від 22 січня 2009 року у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати податок на додану вартість другий раз, а також сплачувати пеню. На думку суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Податковим кодексом України визначено єдину підставу для формування податкового кредиту, а саме наявність у платника податку належно оформленої податкової накладної. Отже, єдиними факторами, які можуть впливати на формування податкового кредиту є наявність податкової накладної та наявність господарської операції.

Подання платником до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з ціллю отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Доводи ж контролюючого органу про отримання платником необґрунтованої податкової вигоди мають ґрунтуватись на сукупності доказів, що безспірно підтверджують існування обставин, які виключають право платника на формування податкового кредиту, такі у матеріалах справи відсутні.

За таких обставин, суд зазначає, що наявність або відсутність окремих документів не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Такого ж правового висновку дійшов Верховний суд України у постанові від 22.09.2015 року у справі № 2а-2717/11/2670.

З огляду на наведене, податкове повідомлення-рішення № 0000242200 від 29.07.2015 року в цій частині є протиправним та підлягає скасуванню.

Щодо доводів апелянта про безпідставне списання позивачем дизельного палива на транспортний засіб (Бортовий-С, модель-MAN 26,403 Silent, державний номер НОМЕР_2), який знаходився у користуванні позивача відповідно до договору позички від 01.01.2012 року, то суд зазначає наступне.

Контролюючий орган обґрунтовує безпідставність списання дизельного палива тим, що згаданий договір не був нотаріально посвідчений, а отже вважається таким, що не був вчинений.

Судом встановлено, що 01.01.2012 року між ТзОВ « 50х50» та фізичною особою ОСОБА_8 було укладено договір позички транспортного засобу. Згідно з п. п. 1.1, 1.2. цього договору, у порядку та на умовах, які ним визначені, ОСОБА_8 передає, а позивач приймає у строкове безоплатне користування транспортний засіб, а саме Бортовий-С, модель-MAN 26,403 Silent, державний номер НОМЕР_2, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_4, рік випуску: 1997.

01.01.2012 року між ТзОВ « 50х50» та фізичною особою ОСОБА_9 було укладено договір позички транспортного засобу. Згідно з п.п. 1.1, 1.2. цього договору, у порядку та на умовах, які ним визначені, ОСОБА_9 передає, а позивач приймає у строкове безоплатне користування транспортний засіб, а саме Причіп Бортовий-Е, марка та модель ПР KOGEL, державний номер НОМЕР_3, номер шасі (кузова, рами): НОМЕР_5, рік випуску: 1998.

Як зазначає Вищий адміністративний суд України у листі від 02.06.2011 року №742/11/13-11, установлення факту недійсності або нікчемності правочину не є необхідною умовою для визначення контролюючим органом грошових зобов'язань платнику податків у разі якщо буде встановлено відсутність реального вчинення цієї господарської операції. Таким чином, згідно із вказаним висновком ВАС України, встановлення недійсності чи нікчемності зазначених договорів позички транспортних засобів від 01.01.2012 року не є підставою вважати, що списання палива, яке використовувалось під час їхнього використання, є незаконним. Окрім цього, Вищий адміністративний суд України вказує на обов'язкову наявність первинних документів, які б свідчили, що відповідна господарська операція відбулась.

Позивачем до матеріалів справи додано належним чином засвідчені копії наступних документів: журнал обліку подорожніх листів, у якому містяться номери подорожніх листів, відомості про водія, який здійснював перевезення, дати повернення відповідних подорожніх листів та підписи відповідальної особи. Крім цього, до матеріалів справи додано примірники самих подорожніх листів з усіма необхідними реквізитами, які підтверджують факт перевезення відповідним водієм вантажу, а також товарно-транспортних накладних та реєстру товарно-транспортних накладних.

З огляду на встановлені обставини та з урахуванням позиції ВАС України, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що позивачем було правомірно проведено списання дизельного палива, про що складено відповідні акти. Також відповідач не взяв до уваги штатні розписи ТОВ « 50х50», затверджені директором підприємства, які підтверджують факт наявності в останнього необхідної кількості водіїв, тобто трудових ресурсів.

Таким чином, дослідивши та оцінивши наявні в матеріалах справи докази, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що податкове повідомлення-рішення Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Львівській області №0000242200 від 29.07.2015 року не відповідає критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки прийнято необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для його прийняття та непропорційно, а позивач довів обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправним та скасування вказаного податкового повідомлення-рішення належними та допустимими доказами, тому податкове повідомлення-рішення №0000242200 від 29.07.2015 року в цій частині є протиправним та підлягає скасуванню.

Що стосується посилань апелянта на вирок Сихівського районного суду м. Львова, яким засуджено ОСОБА_3 за ч. 2 ст. 27, ч. 1 ст. 205 КК України, то колегія суддів зазначає наступне.

Суд має оцінити належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, зокрема, провести всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов. Дана правова позиція викладена у рішенні Верховного Суду України у справі № 2а-4201/11/2670 від 26.04.2016р.

Відповідно до ст. 61 Конституції України, юридична відповідальність особи має індивідуальний характер.

Посилання апелянта на порушення контрагентом вимог податкового законодавства щодо декларування сум податкових зобов'язань є безпідставними, оскільки за дане порушення податкового законодавства передбачена індивідуальна відповідальність саме для контрагента, а не для скаржника, оскільки ведення податкового обліку покладено на кожного окремого платника податку, при цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів.

Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 31.01.2011 у справі №21-47а10, відповідно до якої чинне законодавство не ставить у залежність право платника податків на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства його контрагентом.

Крім того, однією із засад податкового законодавства України є презумпція добросовісності платника податків, яка означає, що подані платником контролюючому органу документи податкової звітності є дійсними, повно та об'єктивно відтворюють господарські операції, що є об'єктом оподаткування та/або фінансові показники яких впливають на податковий обов'язок платника податків, якщо інше не буде доведено контролюючим органом.

Частиною 4 ст. 72 КАС України передбачено, що вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Вищий адміністративний суд листом від 14.11.2012р. за №2379/12/13-12 конкретизував преюдицівність вищевказаної норми вказавши, що судам варто враховувати, що норма частини четвертої статті 72 КАС України поширюється лише на особу, щодо якої постановлено відповідний вирок або прийнято постанову, тому обов'язковими є лише обставини щодо безпосередньо цієї особи (засудженого (виправданого) або притягнутого (не притягнутого) до адміністративної відповідальності), а не щодо інших осіб. Адміністративний суд під час розгляду конкретної справи на підставі встановлених ним обставин (у тому числі з урахуванням преюдиційних обставин) повинен самостійно кваліфікувати поведінку особи і дійти власних висновків щодо правомірності такої поведінки з відповідним застосуванням необхідних матеріально-правових норм. Водночас правова кваліфікація діяння особи , наведена у вироку в кримінальній справі або постанові про адміністративний проступок (тобто застосування тих чи інших правових норм до відповідної поведінки), не є обов'язковою для адміністративного суду.

Крім того, на недопустимість покладення тягаря негативних наслідків від встановлення протиправності дій контрагента платника податків неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, зокрема 9 січня 2007 року у рішенні «Інтерсплав проти України», а також Верховний Суд України, зокрема у постанові №21-1578 від 13.01.2009 року.

Платник податків, за умови його необізнаності, не може нести відповідальність за недобросовісні дії свого контрагента, а тим більше перевіряти чи реальною була воля засновників даного підприємства на здійснення господарської діяльності.

Вищенаведений висновок Європейський суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні від 18.03.2010 року по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії». При цьому у п. 23 даного рішення Європейський суд з прав людини наголошує, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Втім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський суд з прав людини чітко констатує правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через будь-які негаразди із його контрагентом.

Крім того, на момент винесення оскаржуваної постанови, даний вирок не набрав законної сили та суду першої інстанції не надавався.

Також, колегія суддів зазначає, що даний вирок не стосується усіх контрагентів позивача, з якими у нього були господарські взаємовідносин, що слугували підставою для прийняття відповідачем оскаржуваного податкового повідомлення-рішення, даний вирок не стосується саме періоду в який існували взаємовідносини, що відображені в акті перевірки податкового органу, що слугував підставою для винесення оскаржуваного повідомлення рішення.

З урахуванням наведеного вище, відповідно до абз. 2 ч. 1 ст. 244-2 КАС України, суд апеляційної інстанції зазначає вище викладені мотиви, як підстави для відступу від правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 26.01.2016 р.

Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції та вважає, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводами апеляційної скарги висновки, викладені в судовому рішенні, не спростовуються і підстав для його скасування не вбачається.

Приведені в апеляційні скарзі доводи, висновку суду не спростовують, а зводяться до переоцінки доказів та незгоди з ними.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких підстав апеляційна скарга задоволенню не підлягає, підстав для скасування постанови суду першої інстанції колегія суддів не знаходить.

Керуючись статтями 160 ч. 3, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Миколаївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області - залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 02 лютого 2016 року у адміністративній справі №813/6034/15 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції, а у разі складення в повному обсязі відповідно до ч. 3 ст. 160 КАС України - з дня складення в повному обсязі.

Головуючий суддя З.М. Матковська

Судді В.С. Затолочний

В.М. Каралюс

Повний текст ухвали складено 07.11.2016р.