Ухвала суду № 62516422, 02.11.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2016 року Справа № 876/6138/16

Львівський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Онишкевича Т.В.,

суддів Попка Я.С., Іщук Л.П.

з участю секретаря судових засідань Гелецького П.В.,

представників позивача Тепак Л.П., Патрій Г.В.,

представника відповідача Яремака Т.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 липня 2016 року у справі за позовом приватного підприємства «Інтеренергоінвест» до Головного управління ДФС в Івано-Франківській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

У червні 2016 року приватне підприємство «Інтеренергоінвест» (далі - ПП «Інтеренергоінвест») звернулося до суду з адміністративним позовом, у якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС в Івано-Франківській області (далі - ГУ ДФС) від 01.06.2016 року:

№ 0000622201 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість (далі - ПДВ) за основним платежем на суму 85590 грн. та на суму 21398 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями;

№ 0000612201, яким підприємству збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток (далі - ПНП) на суму 86796 грн.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 липня 2016 року у справі № 809/689/16 позов задоволено частково. Визнано протиправними і скасовано податкові повідомлення-рішення ГУ ДФС від 01.06.2016 року № 0000622201 повністю та № 0000612201 у частині нарахування грошових зобов'язань з ПНП на суму 77031,00 грн. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

У апеляційній скарзі відповідач ГУ ДФС просить скасувати зазначене судове рішення та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову ПП «Інтеренергоінвест» відмовити. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що під час проведення ГУ ДФС планової виїзної перевірки ПП «Інтеренергоінвест» за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року було встановлено проведення позивачем фінансово-господарських операцій із ТОВ «Про-Біз» за вересень 2015 року на підставі договору № 01/09-15 від 01.09.2015 року.

Однак, у ході аналізу наявної податкової інформації неможливо дослідити походження товару, який був придбаний ПП «Інтеренергоінвест» у ТОВ «Про-Біз» у вересні 2015 року. Відтак, податковим органом зроблено висновок про неможливість реального здійснення господарських операцій ПП «Інтеренергоінвест» протягом вересня 2015 року із ТОВ «Про-Біз» в частині придбання товару саме від ТОВ «Про-Біз». Тому, у порушення вимог п. 44.1, п. 44.2 ст. 44 Податкового кодексу України (далі - ПК України) ПП «Інтеренергоінвест» занижено фінансовий результат до оподаткування (прибуток або збиток), визначений у фінансовій звітності за 2015 рік, у сумі 427951 грн. та у порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п.201.1, п.201.4, п.201.10 ст.201 ПК України завищено податковий кредит з ПДВ при отриманні товарно-матеріальних цінностей від ТОВ «Про-Біз» за вересень 2015 року у сумі 85590 грн.

Представник відповідача у ході апеляційного розгляду підтримав подану апеляційну скаргу, просив скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Представники позивача у судовому засіданні апеляційного суду заперечили обґрунтованість доводів апелянта, просили залишити постанову суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

Заслухавши суддю-доповідача та учасників процесу, перевіривши матеріали справи та проаналізувавши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов висновку, що скаргу слід залишити без задоволення з таких мотивів.

Задовольняючи частково позовні вимоги ПП «Інтеренергоінвест», суд першої інстанції виходив із того, що враховуючи наявність у позивача належним чином оформлених податкових накладних та інших первинних документів на підтвердження здійснення операцій з ТОВ «Про-Біз», а також відсутність у податкового органу належних і допустимих доказів на спростування відомостей, які у таких документах зазначені, висновки контролюючого органу про безтоварність господарських операції позивача з ТОВ «Про-Біз» є необґрунтованими. Разом із тим, суд погодився із відповідачем про заниження ПП «Інтеренергоінвест» витрат на суму 54250 грн. через відсутність доказів (первинних документів бухгалтерського та податкового обліку) правомірності декларування в податкових деклараціях за 2015 рік витрат на вказану суму, що призвело до заниження в 2015 році сум ПНП в розмірі 9765 грн.

Даючи правову оцінку постанові суду першої інстанції у частині, що підлягає перегляду у апеляційному порядку, та доводам апелянта, що викладені у апеляційній скарзі, суд апеляційної інстанції виходить із таких міркувань.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, ГУ ДФС проведена планова виїзна перевірка ПП «Інтеренергоінвест» за період з 01.01.2013 року по 31.12.2015 року, за результатами якої складено акт від 18.05.2016 року № 282/09-19-14-01/34844181, у якому зроблено висновок про порушення позивачем п. 44.1, п. 44.2 ст. 44 ПК України, що призвело до заниження ПНП за 2015 рік в сумі 86796 грн., та порушення п. 198.1, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 ПК України, у результаті чого було занижено суму ПДВ, яка підлягає нарахуванню до сплати в бюджет за вересень 2015 року, в сумі 85590 грн.

На підставі наведеного відповідачем 01.06.2016 року прийнято оспорювані податкові повідомлення-рішення № 0000622201 та № 0000612201.

На переконання апеляційного суду, суть даного адміністративного спору зводиться до обґрунтованості висновків податкового органу про відсутність у позивача належних доказів про реальність господарських операцій з ТОВ «Про-Біз» у вересні 2015 року

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами та вимоги до таких документів передбачено приписами п.1.2 ст. 1, п.2.1, 2.4, 2.15, 2.16 ст. 2 «Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку», затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, ст. 2, п.3.2 ст. 3, ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Відповідно до п. 44.1. ст. 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із п. 44.2. ст. 44 ПК України для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Положеннями п. 138.2 ст. 138 ПК України передбачено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього Кодексу. У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконання робіт, наданням послуг у цьому періоді. Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Згідно з п. 138.4 ст. 138 ПК України витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг.

Відповідно до пп. 139.1.9.п.139.1 ст. 139 ПК України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Приписами пп. 14.1.181. п. 14.1 ст. 14 ПК України визначено, що податковим кредитом є сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Пунктом 198.2. ст. 198 ПК України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг.

Згідно із п. 198.3. ст. 198 ПК України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з:

придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку;

придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

За правилами п. 198.4. ст. 198 ПК України якщо платник податку придбає (виготовляє) товари/послуги та необоротні активи, які призначаються для їх використання в операціях, що не є об'єктом оподаткування або звільняються від оподаткування, то суми податку, сплачені (нараховані) у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не відносяться до податкового кредиту зазначеного платника.

Положеннями п. 198.6. ст. 198 ПК України передбачено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Як безспірно встановлено судом першої інстанції, позивачем з ТОВ «Про-Біз» було укладено договір № 01/09-15 від 01.09.2015 року на постачання товарів.

На підтвердження правомірності віднесення до податкового кредиту суми ПДВ, нарахованих (сплачених) на користь ТОВ «Про-Біз», позивачем було надано видані останнім податкові накладні: № 18 від 22.09.2015 року, № 19 від 24.09.2015 року; № 20 від 30.09.2015 року, які внесені до реєстру отриманих податкових накладних за звітний період 2015 року та відображенні у податковому та бухгалтерському обліку підприємства.

На підтвердження реальності господарських операцій з ТОВ «Про-Біз» позивачем було надано видаткові накладні № РН-0000008 від 22.09.2015 року; № РН-0000009 від 24.09.2015 року; № РН-0000010 від 30.09.2015 року; № 158 від 05.10.2015 року; № 165 від 08.10.2015 року; № 173 від 13.10.2015 року; № 171 від 19.10.2015 року; № 6 від 22.09.2015 року; № 10 від 24.09.2015 року.

Окрім того, з цією ж метою було надано подорожній лист № 13 від 30.09.2015 року; сертифікати відповідності № UA 1.055.0075978-14 від 01.07.2015 року; № UA 1.094.0041607-15 від 01.07.2015 року; № UA 1.055.0075971-14 від 01.08.2014 року; № UA 1.094.0041606-15 від 01.07.2015 року; висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 24.09.2012 року № 05.03.02-04/93390; висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи від 24.09.2012 року № 05.03.02-04/93389; сертифікат від 12.12.2012 року; сертифікат по стандарту ISO 14001:2004 від 12.12.2012 року; сертифікат ISO 9001:2008 від 12.12.2012 року; висновки державної санітарно-епідеміологічної експертизи.

Допитаний у судовому засіданні у якості свідка директор ПП «Інтеренергоінвест» ОСОБА_5 підтвердив вчинення господарських операцій з ТОВ «Про-Біз», особисте підписання видаткових накладних при особистому отриманні товару на складі продавця за адресою м. Івано-Франківськ, с. Хриплин, вул. Пресмашівська, 3 та те, що товар перевозився автомобілем Mersedes Benz Sprinter 413-DI, державний номер НОМЕР_3, водієм якого був головний інженер ОСОБА_6

На підтвердження вказаних свідчень було додатково надано договір № 3 від 01.06.2015 року про використання власного автомобіля без компенсації; подорожні листи № 6 від 22.09.2015 року, № 10 від 24.09.2015 року, № 13 від 30.09.2015 року; акт списання палива № СпТ-000020 від 30.09.2015 року; копію наказу № 01-од від 02.01.2015 року «Про затвердження типової форми подорожнього листа»; копію наказу № 02-п від 02.01.2015 року «Про використання паливо-мастильних матеріалів для автомобілів».

З метою підтвердження використання придбаних у ТОВ «Про-Біз» товарно-матеріальних цінностей у господарській діяльності позивача було представлено копії довідок про вартість виконання будівельних робіт та витрат за вересень 2015 року та актів приймання виконаних будівельних робіт за вересень 2015 року на об'єктах ПАТ «Волиньобленерго», копію підсумкової відомості ресурсів за вересень 2015 року, копію довідки про вартість виконання будівельних робіт та витрат за жовтень 2015 року та актів приймання виконаних будівельних робіт за жовтень 2015 року, копію підсумкової відомості ресурсів за жовтень 2015 року, копію довідки про вартість виконання будівельних робіт та витрат за грудень 2015 року та актів приймання виконаних будівельних робіт за грудень 2015 року, копію підсумкової відомості ресурсів за грудень 2015 року.

Проведення оплати ПП «Інтеренергоінвест» за придбаний наданий товар підтверджується копіями відповідних платіжних доручень, що не заперечується відповідачем.

Таким чином, на переконання апеляційного суду, наявні у позивача первинні документи у повній мірі підтверджують реальність господарських відносин, що виникли у нього із ТОВ «Про-Біз» у вересні 2015 року.

Щодо покликань апелянта на те, що відповідно до даних системи АС «Податковий блок» та ЄРПН відсутні відомості про придбання ТОВ «Фрі-Лайф» товару у постачальників, який у подальшому через ТОВ «Про-Біз» було у вересні 2015 року придбано позивачем, а також те, що у штаті ТОВ «Фрі-Лайф» у ІІІ кварталі 2015 року працювала лише одна особа апеляційний суд зазначає таке.

У ході судового розгляду встановлено, що податковим органом не проводились перевірки ні ТОВ «Про-Біз», ні ТОВ «Фрі-Лайф» щодо спірних господарських операцій.

При цьому відповідно до п.п. 36.1, 36.5 ст. 36, п. 38.1 ст. 38, п. 44.1 ст. 44, п. 47.1 ст. 47, п. 49.2 ст. 49 ПК України обчислення, декларування та/або сплата суми податку та збору є персональним податковим обов'язком кожного окремого платника податків, який і несе відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку. Тобто, платник податку несе самостійну відповідальність за порушення ним правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватись на третіх осіб, в тому числі і на його контрагентів. Таким чином, формування суб'єктом господарювання податкового кредиту не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами, а пов'язане з призначенням придбаних товарів (послуг) для використання у господарській діяльності та наявності податкової накладної (накладних). Якщо контрагент не виконав свого зобов'язання по сплаті податку до бюджету, то це тягне відповідальності та негативні наслідки саме щодо цієї особи.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується також практикою Європейського суду з прав людини, зокрема, у справах «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (рішення від 22.01.2009 року) та «Інтерсплав проти України» (рішення від 09.01.2007 року), на що вірно звернув увагу суд першої інстанції.

Окрім того, припускаючи, що певні матеріали могли бути передані іншими контрагентами позивача за спірний період чи придбані в необлікованому порядку, відповідач не вказав якими саме суб'єктами господарювання здійснено таке постачання товарів і виконання робіт, якими ідентичними по кількості, сумі і характеристиці бухгалтерськими документами із іншими постачальниками і контрагентами сформовано податковий облік позивача на спірну суму податкового кредиту з ПДВ і обліковано валові витрати.

Одночасно апеляційний суд погоджується із судом першої інстанції у тому, що відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарських операцій, вчинених між останнім у ланцюгу постачань платником податків, і за умови невстановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху грошових коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його контрагента, для одержання незаконної податкової вигоди, він не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу, з огляду на принцип індивідуальної відповідальності платника у сфері податкових правовідносин.

Оцінюючи заперечення відповідача щодо недоліків поданих позивачем документів щодо спірних операцій, суд апеляційної інстанції зазначає про те, що відсутність окремих документів бухгалтерського обліку, недоліки їх форми та оформлення, не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Таким чином, на переконання апеляційного суду, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 01.06.2016 року № 0000622201 в цілому та № 0000612201 в частині нарахування грошових зобов'язань з ПНП на суму 9765 грн.

У іншій частині постанова суду першої інстанції учасниками судового розгляду в установленому законом порядку не оскаржувалася і підстав для її перегляду апеляційним судом немає.

З огляду на викладене, апеляційний суд приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та надав їм належну правову оцінку, а відтак апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України апеляційний суд,

УХВАЛИВ :

апеляційну скаргу Головного управління ДФС в Івано-Франківській області залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 20 липня 2016 року у справі № 809/689/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів з дня складання у повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя Т.В.Онишкевич

Судді Я.С.Попко

Л.П.Іщук

Ухвала у повному обсязі складена 04 листопада 2016 року.