Постанова № 62516413, 02.11.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2016 року Справа № 876/2066/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Костіва М.В.

суддів Гулида Р.М., Шавеля Р.М.

за участю секретаря Богдан А.О.,

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2

представника відповідача Бортника Р.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області на постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 24.02.2016 року в справі №345/3975/15-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, УМВС України в Івано-Франківській області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити дії,

встановив:

У жовтні 2015 року позивач - ОСОБА_1 - звернувся в суд з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, УМВС України в Івано-Франківській області, в якому просив визнати дії уповноваженого представника Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області - УМВС України в Івано-Франківській області про відмову в призначенні довічної пенсії за вислугу років неправомірними; зобов'язати уповноваженого представника Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області - УМВС України в Івано-Франківській області підготувати та подати до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області документи для призначення позивачу довічної пенсії за вислугу років; зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області прийняти, оформити та призначити позивачу довічну пенсію за вислугу років.

Постановою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 24.02.2016 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, Головне управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області оскаржило його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав апеляційну скаргу з наведених в ній мотивів.

Позивач та його представник вимоги апеляційної скарги заперечили за їх безпідставністю.

Заслухавши суддю - доповідача, учасників судового процесу, проаналізувавши доводи апелянта та вивчивши матеріали справи у їх сукупності, апеляційний суд дійшов переконання, що подана апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Суд встановив та матеріалами справи підтверджується, що позивач з 15.05.1987 року по 30.05.1989 рік служив в лавах ВМФ на посаді матрос, водій в/ч 10638, в/квиток НОМЕР_1.

З 01.09.1990 по 30.05.1995 року навчався в Національній юридичній академії.

З 31.10.1995 по 19.05.2006 року позивач проходив службу в УМВС України в Івано- Франківській області, що підтверджується копією трудової книжки. 19.05.2006 року звільнений за п. «ж» ст.64 в запас (за власним бажанням), наказ № 49 о/ с 17.05.2006р. Підстава - рапорт від 19.04.2006р. Вислуга років станом на 19 травня 2006 року становить: у календарному обчисленні - 14 років 11 місяців 18 днів, у пільговому обчисленні немає, загальний трудовий стаж - 17 років 05 місяців 10 днів, що підтверджується витягом з наказу від 17.05.2006 року №49 о/с .

09.09.2015 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області, через уповноважений пенсійний орган УМВС України в Івано-Франківській області подав заяву про призначення йому довічної пенсії за вислугу років.

23 вересня 2015 року уповноваженим представником Головного управління Пенсійного фонду в Івано-Франківській області - УМВС України в Івано-Франківській області позивачу було відмовлено в прийнятті заяви про призначення довічної пенсії за вислугу років, посилаючись на те, що на день звільнення зі служби в органах внутрішніх справ, а саме - на 19.05.2006 року він не досяг 45 річного віку, тому немає підстав для призначення йому пенсії у відповідності до пункту «б» ст.12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб». Зазначена відмова послужила підставою для звернення позивача до суду.

Суд першої інстанції, задовольняючи адміністративний позов, керувався тим, що позивач має право на призначення пенсії відповідно до ст. 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», виходячи з того, що згідно зі ст. 22 Конституції України закріплені нею права і свободи не є вичерпними, гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законодавчих актів, не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Колегія суддів не погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх помилковими з наступних мотивів.

Відповідно до пункту «б» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» (у редакції Закону від 4 липня 2002 року) право на пенсію за вислугу років мали особи офіцерського складу, прапорщики і мічмани, військовослужбовці надстрокової служби та військової служби за контрактом, особи, які мають право на пенсію за цим Законом, звільнені зі служби незалежно від підстав та часу звільнення і досягли 45-річного віку, крім осіб, позбавлених військових або спеціальних звань, а також звільнених із служби у зв'язку з засудженням за умисний злочин, вчинений з використанням свого посадового становища, або вчиненням корупційного діяння, а ті з них, що є інвалідами війни, - незалежно від віку, і мають загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба, служба в органах внутрішніх справ або служба в державній пожежній охороні.

За змістом зазначеної правової норми, незалежно від підстав та часу звільнення, правом на призначення пенсії за вислугу років користувалися перелічені в цій статті особи, які досягли на час звернення за призначенням пенсії 45-річного віку, мали загальний трудовий стаж 25 календарних років і більше, з яких не менше 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ.

Пізніше, у зв'язку з набранням чинності Законом України від 4 квітня 2006 року № 3591-VІ «Про внесення змін до деяких законів України з питань пенсійного забезпечення та соціального захисту військовослужбовців пункт «б» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» був викладений у наступній редакції: «особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах «б» - «д» статті 12 цього Закону, в разі досягнення ними на день звільнення зі служби 45-річного віку, крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону, за наявності у них страхового стажу 25 років і більше, з яких не менше ніж 12 календарних років і 6 місяців становить військова служба або служба в органах внутрішніх справ, державній пожежній охороні, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України». Зазначені зміни набрали чинності 29 квітня 2006 року.

З огляду на викладене, особи які звернулися за призначенням пенсії за вислугу років, передбаченої пунктом «б» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» в період з 6 серпня 2002 року по 29 квітня 2006 року мали право на призначення такого виду пенсії у разі досягнення 45-річного віку, незалежно від часу звільнення зі служби.

На момент виникнення у позивача права на пенсію та на момент звернення з заявою про її призначення діяла редакція пункту «б» статті 12 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», що пов'язувала право на пенсію, зокрема, з досягненням особою 45-річного віку на день звільнення зі служби, а не на день звернення із заявою про призначення пенсії. Оскільки ж позивач на день звільнення встановленого законом віку не досяг, то у нього відсутнє право на призначення відповідної пенсії.

З врахуванням усіх вищенаведених обставин колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, постанова суду прийнята з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Згідно зі ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання, а так само розгляд і вирішення справи неповноважним судом; участь в ухваленні постанови судді, якому було заявлено відвід на підставі обставин, які викликали сумнів у неупередженості судді, і заяву про його відвід визнано судом апеляційної інстанції обґрунтованою; ухвалення чи підписання постанови не тим суддею, який розглянув справу.

Скаржник у встановленому законом порядку довів наявність передбачених законом підстав для скасування постанови суду.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 160, 195, 197, 198, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Івано-Франківській області задовольнити.

Скасувати постанову Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 24.02.2016 року в справі №345/3975/15-а та прийняти нову постанову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову.

Постанова набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили, а у разі складення такої в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Головуючий суддя Костів М.В.

Судді Гулид Р.М.

Шавель Р.М.

Повний текст постанови складено 07.11.2016 року.