Ухвала суду № 62516409, 02.11.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 листопада 2016 р. Справа № 876/5690/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді Костіва М.В.

суддів Гулида Р.М., Шавеля Р.М.

за участю секретаря Богдан А.О.

позивача ОСОБА_1

представника позивача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.07.2016 року в справі №807/709/16 за позовом Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Закарпатській області до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу,

встановив:

У червні 2016 року позивач - Ужгородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління ДФС у Закарпатській області - звернувся в суд з позовом до Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу в розмірі 91616,83 грн., в т.ч. пені 1304,88 грн. за наступними платежами: 50 11010500 «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» у розмірі 1304,88 грн. пені; 14010100 «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» у розмірі 90311,95 грн.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.07.2016 року адміністративний позов задоволено повністю.

Не погоджуючись з вказаним судовим рішенням, ОСОБА_1 оскаржив його в апеляційному порядку. Вважає, що оскаржувана постанова ухвалена з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, у зв'язку з чим просить її скасувати та ухвалити нову постанову, якою відмовити в задоволенні адміністративного позову. Вказує, зокрема, на недодержання строків та порядку звернення позивача до суду з позовом, оскільки відповідно до положень п.95.2 ст.95 ПК України таке право виникає у податкового органу після спливу 60-денного строку з моменту вручення податкової вимоги. Крім того, заперечує правомірність нарахування пені за платежем «податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування».

В судовому засіданні відповідач та його представник підтримали апеляційну скаргу з наведених в ній мотивів.

Заслухавши суддю - доповідача, учасників судового процесу, проаналізувавши доводи апелянта та вивчивши матеріали справи у їх сукупності, апеляційний суд дійшов переконання, що подана апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Суд встановив та матеріалами справи підтверджується, що у відповідності до облікової картки за відповідачем рахується податковий боргу у загальному розмірі 91616,83 грн. в тому числі пені 1304,88 грн. за наступними платежами: 50 11010500 «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» у розмірі 1304,88 грн. пені та 14010100 «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» у розмірі 90311,95 грн.

Податковий борг за платежем «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування» стягувався на підставі постанови Закарпатського окружного адміністративного суду від 04.09.2014 року по справі №807/2717/14 в порядку виконавчого провадження частинами та станом на 17.05.2016 року стягнуто податковий борг в загальному розмірі 2 932, 51 грн.

Оскільки погашення податкового боргу відбулося з порушенням строків, передбачених податковим законодавством, позивач в порядку пп.129.1.1 п.129.1 ст. 129 ПК України нарахував пеню в розмірі 1304,88 грн.

Відтак, колегія суддів вважає підставним висновок суду першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені в розмірі 1304.88 грн. за платежем 50 11010500 «Податок на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування», оскільки такі підтверджені належними та допустимими доказами.

Щодо тверджень апелянта про недодержання строків та порядку звернення позивача до суду з позовом про стягнення податкового боргу за платежем податок на додану вартість, необхідно зазначити таке.

Матеріалами справи підтверджується, що ФОП ОСОБА_1 звертався до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовом до Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції Закарпатської області Державної податкової служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 10.01.2013р. №5/17-2/НОМЕР_1, яким донараховано грошове зобов'язання та застосовані штрафні санкції по податку на додану вартість на загальну суму 90311,95 грн. в тому числі основного платежу 80071,36 грн. та за штрафними санкціями 10240,59 грн.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 15.08.2013 року, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 22.03.2016 року, в задоволенні позовної заяви відмовлено.

Відтак, 18.04.2016 року Ужгородською ОДПІ у інтегрованій картці платника за платежем 14010100 «Податок на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг)» проведено нарахування заборгованості по повідомленню-рішенню від 10.01.2013р. №5/17-2/НОМЕР_1 за основним платежем 80071,36 грн та за штрафними санкціями 10240,59 грн.

Згідно з п. 57.3 статті 57 Податкового кодексу України, у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення - рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до абз. 4 п.56.18. ст. 56 Податкового кодексу України при зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

Так, податкове повідомлення рішення від 10.01.2013р. №5/17-2/НОМЕР_1 за основним платежем 80071,36 грн та за штрафними санкціями 10240,59 грн було неузгоджене до постановлення Львівським апеляційним адміністративним судом ухвали від 22.03.2016.

Відповідно до пп. 14.1.175 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий борг - сума грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкцій за їх наявності), самостійно узгодженого платником податків або узгодженого в порядку оскарження, але не сплаченого у встановлений цим Кодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.

Таким чином, 22.03.2016 року відбулось узгодження грошового зобов'язання, визначеного податковим повідомленням-рішенням від 10.01.2013р. №5/17- 2/НОМЕР_1.

Оскільки відповідач відповідно до п. п. 57.3 статті 57 Податкового кодексу України не сплатив дану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження (набранням судовим рішенням законної сили), то вказана сума грошового зобов'язання у розмірі 90311,95 грн стала податковим боргом - 02.04.2016 року.

Відповідно до п. 102.4 ст. 102 Податкового кодексу України у разі якщо грошове зобов'язання, нараховане контролюючим органом до закінчення строку давності, визначеного у пункті 102.1 цієї статті, податковий борг, що виник у зв'язку з відмовою у самостійному погашенні такого грошового зобов'язання, може бути стягнутий протягом наступних 1095 календарних днів з дня виникнення податкового боргу.

Таким чином, оскільки податковий борг у розмірі 90311,95 грн виник 02.04.2016 року, то такий можливо стягнути протягом наступних 1095 календарних днів.

Щодо направлення відповідачу податкової вимоги, то відповідно до статті 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення - рішення.

Відповідно до пп.14.1.153 п.14.1 ст.14 ПК України податкова вимога - письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачу була направлена поштою рекомендованим листом з повідомленням про вручення поштового відправлення податкова вимога №211-25 від 12.06.2014 року, яка вручена 29.06.2014.

Відповідно до п. 59.5 ст. 59 ПКУ у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податків, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилась, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Оскільки з дня винесення податкової вимоги №211-25 від 12.06.2014 року до для звернення із адміністративним позовом про стягнення з ФОП ОСОБА_1 податкового боргу у розмірі 90311,95 грн борг не переривався, то відповідно до п. 59.5 ст. 59 ПКУ додаткова вимоги відповідачу не надсилалася.

Відтак, доводи апеляційної скарги в цій частині є безпідставними та висновків суду першої інстанції не спростовують.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційної інстанції дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об'єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування немає.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасовано правильне по суті рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, апеляційний суд -

ухвалив:

Апеляційну скаргу Суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 14.07.2016 року в справі №807/709/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого адміністративного суду України протягом 20-ти днів після набрання нею законної сили, а у разі складення такої в порядку ч. 3 ст. 160 КАС України, протягом того ж строку з часу складення в повному обсязі.

Головуючий суддя Костів М.В.

Судді Гулид Р.М.

Шавель Р.М.

Повний текст ухвали складено 07.11.2016 року.