Ухвала суду № 62516399, 01.11.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2016 р. Справа № 876/5521/16

Львівський апеляційний адміністративний суду складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Гулида Р. М., Улицького В. З.,

за участю секретаря Бедрій Х. П.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Департаменту державної виконавчої служби Міністерства Юстиції України на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 червня 2016 року по справі № 813/1740/16 за позовом ОСОБА_1 до Департаменту державної виконавчої служби Міністерства Юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 26 травня 2016 року звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача, яким просить визнати протиправною та скасувати постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 17 травня 2016 року ВП№51115821 про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 17 травня 2016 року постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України відмовлено у відкритті виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого листа №813/7679/14, виданого Львівським окружним адміністративним судом 29 березня 2016 року, про поновлення позивача на посаді начальника Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області з 28 жовтня 2014 року. Підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження щодо примусового виконання вищезгаданого виконавчого листа №813/7679/14 слугувала відсутність у виконавчому документі індивідуального ідентифікаційного номеру стягувача. В той же час, звернула увагу, що у відповідності до пункту 3 частини 3 статті 11 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну. Проте, всупереч наведеному положенню, державний виконавець таким правом не скористався. Крім того, вказала, що видання наказу про звільнення, як і наказу про поновлення на роботі, не пов'язане з індивідуальним ідентифікаційним номером стягувача. Відтак, вважає, що відповідачем безпідставно відмовлено у відкритті виконавчого провадження, а тому спірну постанову ВП №5111582 від 17 травня 2016 року просить скасувати. Крім того, долучила до матеріалів справи копію конверту, в якому була надіслана оскаржувана постанова від 17 травня 2016 року, та витяг з реєстру поштових відправлень, з яких видно, що спірний документ надісланий на адресу позивача 20 травня 2016 року, тобто з порушенням встановленого законом строку

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 16 червня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправною та скасовано постанову Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України від 17 травня 2016 року ВП №51115821 про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Зазначену постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач. У поданій апеляційній скарзі покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить вказану постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

У апеляційні скарзі зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що відповідач діяв строго у межах покладених на нього Законами України обов'язків та повноважень. Так, Законом України встановлено вимоги до виконавчого документа, одна з яких - наявність у ньому ідентифікаційного коду стягувача. У виконавчому документів, поданому позивачем, такого коду зазначено не було.

Сторони явку своїх представників не забезпечили, хоч і були належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання, що не перешкоджає слухати справу в їх відсутності без здійснення звукозапису.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Вивчивши матеріали справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що постановою Львівського окружного адміністративного суду від 29 березня 2016 року у справі №813/7679/14 адміністративний позов ОСОБА_1 задоволено повністю: визнано протиправним та скасовано наказ Міністерства юстиції України від 27 жовтня 2014 року №2331/к Про звільнення ОСОБА_1; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області з 28 жовтня 2014 року. Постанову суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області звернено до негайного виконання.

29 березня 2016 року Львівським окружним адміністративним судом видано виконавчий лист №813/7679/14 про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області з 28 жовтня 2014 року.

28 квітня 2016 року позивачем направлено на адресу начальника Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України заяву про відкриття виконавчого провадження щодо примусового виконання вищезгаданого виконавчого листа №813/7679/14 від 29 березня 2016 року.

17 травня 2016 року постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України на підставі пункту 6 частини 1 статті 26 Закону України Про виконавче провадження відмовлено у відкритті виконавчого провадження щодо примусового виконання виконавчого листа №813/7679/14, виданого Львівським окружним адміністративним судом 29 березня 2016 року, про поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника Самбірського міськрайонного управління юстиції Львівської області з 28 жовтня 2014 року. Як зазначено в постанові, виконавчий лист не відповідає вимогам статті 18 Закону України Про виконавче провадження, а саме: в документі не зазначено ідентифікаційний код стягувача.

Відповідно до статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» у виконавчому документі зазначаються:

1) назва і дата видачі документа, найменування органу, прізвище та ініціали посадової особи, що його видали;

2) дата прийняття і номер рішення, згідно з яким видано документ;

3) повне найменування (для юридичних осіб) або ім'я (прізвище, власне ім'я та по батькові) (для фізичних осіб) стягувача і боржника, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), ідентифікаційний код суб'єкта господарської діяльності стягувача та боржника (для юридичних осіб), індивідуальний ідентифікаційний номер стягувача та боржника (для фізичних осіб - платників податків) або номер і серія паспорта стягувача та боржника для фізичних осіб - громадян України, які через свої релігійні або інші переконання відмовилися від прийняття ідентифікаційного номера, офіційно повідомили про це відповідні органи державної влади та мають відмітку в паспорті громадянина України, а також інші дані, якщо вони відомі суду чи іншому органу, що видав виконавчий документ, які ідентифікують стягувача та боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню, зокрема, дата народження боржника та його місце роботи (для фізичних осіб), місцезнаходження майна боржника, рахунки стягувача та боржника тощо;

4) резолютивна частина рішення;

5) дата набрання законної (юридичної) сили рішенням;

6) строк пред'явлення виконавчого документа до виконання.

Згідно з пунктом 3 частини 3 статті 11 Закону України Про виконавче провадження державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну.

Відповідно до пункту 6 частини 1 статті 26 Закону України Про виконавче провадження, у разі невідповідності виконавчого листа вимогам, передбаченим статтею 18 цього Закону, державний виконавець відмовляє у відкритті виконавчого провадження.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що зазначення індивідуального ідентифікаційного номеру стягувача у виконавчому документі не є його обов'язковим реквізитом. В той же час, даючи оцінку відповідності виконавчого листа №813/7679/14 від 29.03.2016 року вимогам закону, суд враховує, що форма згаданого виконавчого документа відповідає вимогам додатку №15 до Інструкції з діловодства в адміністративних судах України, затвердженої наказом Державної судової адміністрації України від 17.12.2013 року №174. Беручи до уваги вищевикладене, суд дійшов висновку, що якщо в адміністративній справі відсутня інформація про ідентифікаційні коди сторін, суд не може зазначити ці відомості у виконавчому листі. Повноваження для з'ясування цієї інформації після завершення розгляду справи у суду відсутні.

Проаналізувавши матеріали справи та наведені вище законодавчі положення, суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції і вважає за необхідне зазначити, що відсутність у виконавчому листі ідентифікаційного номеру стягувача не є підставою для відмови державним виконавцем у відкритті виконавчого провадження.

Аналогічної позиції дотримується Верховний Суд України у постановах від 25 червня 2014 року (справа №6-62цс14) та від 21 травня 2014 року (справа №6-45цс14).

Крім того відповідно до вимог частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Оскільки апелянтом не було надано документу про сплату судового збору за подання апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про необхідність стягнути вказану суму в користь державного бюджету за реквізитами за реквізитами: отримувач коштів - УДКСУ у Галицькому районі м. Львова, код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 38007573, банк отримувача - ГУДКСУ у Львівській області, код банку отримувача (МФО) - 825014, рахунок отримувача - 31219206781004, код класифікації доходів бюджету - 22030101, призначення платежу - судовий збір за подання апеляційної скарги ______ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Львівський апеляційний адміністративний суд.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Департаменту державної виконавчої служби Міністерства Юстиції України залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 16 червня 2016 року по справі № 813/1740/16 - без змін.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень - Департаменту державної виконавчої служби Міністерства Юстиції України на користь Державного бюджету судовий збір в розмірі 606,32 грн.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дати складення в повному обсязі.

Головуючий Кузьмич С. М.

Судді Гулид Р. М.

Улицький В. З.

Повний текст ухвали складено 7 листопада 2016 року