Постанова № 62516388, 03.11.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2016 року Справа № 876/5912/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Яворського І.О., Носа С.П.

з участю секретаря судового засідання: Джули В.М.

представника позивача: ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 липня 2016 року за позовом ОСОБА_2 до Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області) про стягнення коштів,

в с т а н о в и в :

У лютому 2016 року ОСОБА_2 звернувся в суд із зазначеним адміністративним позовом, в якому з урахуванням уточнених позовних вимог просив стягнути з УДАІ ГУ МВС України у Львівській області в його користь залишок одноразової грошової допомоги в розмірі 10 508,80 грн., залишок зарплати за жовтень 2015 року в розмірі 796,44 грн., заробіток за один місяць 3 280,42 грн., що належиться в році звільнення, середній заробіток за період затримки розрахункових сум по заробітку з 10.10.2015 по 01.07.2016 в розмірі 28 586,43 грн., а також зобов'язати УДАІ ГУ МВС України у Львівській області нарахувати та виплатити на його користь компенсацію за додаткову відпуску тривалістю 15 днів (відповідно до вислуги років), на яку він має право в році звільнення.

Позов мотивований тим, що УДАІ ГУ МВС України у Львівській області не виплатило йому при звільненні з органів внутрішніх справ в запас Збройних Сил України одноразову грошову допомогу в повному обсязі, а частково 11.03.2016 в розмірі 28 856,24 грн., замість 39 364,04 грн., що на 10 508,80 грн. менше, з безпідставним стягненням військового збору. Крім одноразової допомоги, при звільненні йому не було нараховано та виплачено середньомісячне грошове забезпечення за один місць та компенсацію за додаткову відпустку тривалістю 15 днів (відповідно до вислуги років), на яку він має право в році звільнення відповідно до Інструкції, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 638 від 04.07.2014, яка поширюється, в тому числі на деяких інших військовослужбовців, зокрема й на осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ. За затримку виплати розрахункових сум по заробітку відповідач є відповідальний, оскільки за наявності грошових коштів не виплатив йому належних сум у строки, зазначені ст.116 КЗпП України.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 12.07.2016 в задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, представник позивача ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, яка мотивована тим, що суд першої інстанції прийшов до необґрунтованого висновку про те, що до спірних правовідносин не застосовуються положення Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей», невірно витлумачив постанову Вищого адміністративного суду України щодо неможливості поширення та застосування до спірних правовідносин КЗпП України. Наявність спеціального закону не виключає можливості застосування до правовідносин, пов'язаних із проходженням громадянами публічної служби, окремих норм інших законів та норм трудового законодавства. Суд не вірно встановив, що за затримку розрахункових сум роботодавець не несе відповідальності, як бюджетна організація, оскільки відсутність коштів не виключає його вини у невиплаті належних працівникові коштів та не звільняє його від відповідальності. Невірним також є висновок суду першої інстанції про відсутність посадової особи в УДАІ ГУ МВС України у Львівській області, яка мала право підписувати фінансові документи, оскільки ГУ МВС України, видаючи накази про звільнення, зобов'язане було виконати вимоги ст.116 КЗпП України. Про ліквідацію УДАІ було прийнято рішення 30.11.2015, а отже до 03.12.2015, до створення ліквідаційної комісії, був керівник та головний бухгалтер даної юридичної особи. Також, є невірним висновок суду першої інстанції про те, що розрахунки з позивачем повністю завершені 10.03.2016, оскільки виплату одноразової грошової допомоги не проведено в повному обсязі за останнім базовим місяцем його служби, який є основою для визначення її розміру. Тому просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову, якою повністю задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2

Заслухавши суддю-доповідача, представника апелянта ОСОБА_1, який просив апеляційну скаргу задовольнити, перевіривши обставини справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково, а постанову суду першої інстанції скасувати та прийняти нову про часткове задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що наказом начальника ГУ МВС України у Львівській області №3714 о/с від 09.10.2015 ОСОБА_2 було звільнено з органів внутрішніх справ 12.10.2015 у запас Збройних Сил України на підставі пункту «б» статті 64 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ. Вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні та для виплати одноразової грошової допомоги на момент звільнення складала 24 роки 4 місяці і 6 днів.

Відповідно до довідки УДАІ в Івано-Франківській області №823/15/03.2016 від 04.07.2016, позивачу було нараховано і виплачено вихідну допомогу в сумі 29 295,68 грн., з яких утримано військовий збір 1,5% від нарахованої суми вихідної допомоги, спрямовано до державного бюджету в розмірі 439,44 грн. та виплачено через картку ПАТ КБ "Приватбанк" 28856,24 грн.

Відмовляючи в задоволені позову, суд першої інстанції своє рішення мотивовував тим, що позивачу на дату звільнення з органів внутрішніх справ була нарахована одноразова грошова допомога з розрахунку 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повий рік вислуги років у сумі 29295,68 грн. Виплата одноразової грошової допомоги проведена після виділення для УДАІ ГУ МВС України у Львівській області додаткових кошторисних асигнувань та після надходження відповідних коштів на розрахунковий рахунок Головного управління Державної казначейської служби України у Львівській області (платіжне доручення № 6 від 10.03.2016). При цьому, у відповідності до п.п.1.1 п.16-1 підрозділу 10 розділу ХХ ПК України, із вказаної суми утримано 1,5 % військового збору, що становить 439,44 грн. З врахування викладеного, на розрахункову картку було перераховано 28856,24 грн. Крім того, розрахунки з позивачем у жовтні 2015 року були проведені в повному обсязі, що підтверджується розгорнутою довідкою. Стосовно покликання позивача на інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та деяким іншим особам, затверджену наказом Міністерства внутрішніх справ України № 638 від 04.07.2014, то така не поширюється на осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ. У зв'язку з ліквідацією УДАІ, лише 09.12.2015 ліквідаційна комісія УДАІ ГУ МВС України у Львівській області юридично отримала можливість підписувати фінансові документи та проводити фінансові розрахунки. Розрахунки з позивачем були повністю проведені 10.03.2016. Також, суд першої інстанції вказав, що передбачені законодавством про працю норми її оплати і порядок вирішення спорів про останню не поширюються на військовослужбовців та прирівняних до них осіб (рядовий і начальницький склад органів внутрішніх справ тощо), а отже гарантії визначені КЗпП України на позивача не поширюються.

Проте, колегія суддів вважає, що до таких висновків суд першої інстанції прийшов з неповним з'ясуванням всіх обставин, що мають значення для справи та з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, виходячи з наступного.

Щодо вимоги про стягнення з УДАІ ГУ МВС України у Львівській області в користь ОСОБА_2 середнього заробітку за період затримки розрахункових сум (з 10.10.2015 по 01.07.2016) в розмірі 28 586,43 грн., колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.10 Розділу ХІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про Національну поліцію» №580-VIII від 02.07.2015, працівники міліції, які відмовилися від проходження служби в поліції та/або не прийняті на службу до поліції в тримісячний термін з моменту попередження про наступне вивільнення, звільняються зі служби в органах внутрішніх справ через скорочення штатів.

Згідно з п.64 «г» Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 114 від 29.07.1991, особи середнього, старшого і вищого начальницького складу звільняються зі служби в запас (з постановкою на військовий облік) через скорочення штатів - при відсутності можливості подальшого використання на службі.

Відповідно до положень ч.1 ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», у разі звільнення зі служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, у зв'язку з безпосереднім підпорядкуванням близькій особі, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, а також у зв'язку з настанням особливого періоду та небажанням продовжувати військову службу військовослужбовцем-жінкою, яка має дитину (дітей) віком до 16 років одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби виплачується за наявності вислуги 10 років і більше.

Виплата зазначеної в ч. 1-2 цієї статті одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби особам рядового, сержантського, старшинського та офіцерського складу та деяким іншим особам, які мають право на пенсію за цим Законом, здійснюється Міністерством оборони України, Міністерством внутрішніх справ України, Державною службою спеціального зв'язку та захисту інформації України, центральними органами виконавчої влади, що реалізують державну політику у сферах цивільного захисту, транспорту, виконання кримінальних покарань, пожежної і техногенної безпеки, єдину державну податкову політику, іншими утвореними відповідно до законів України військовими формуваннями та правоохоронними органами, за рахунок коштів Державного бюджету України, передбачених на їх утримання. (ч.4 ст.9 вказаного Закону).

Аналогічне положення закріплено в абз.3 п.10 Постанови Кабінету Міністрів України «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» № 393 від 17.07.1992, в редакції, чинній на момент звільнення позивача, згідно з яким військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, які звільняються із служби за віком, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, закінченням строку контракту, систематичним невиконанням умов контракту командуванням, за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби.

Виходячи зі змісту вказаних норм та з урахування того, що позивача звільнено з органів внутрішніх справ через хворобу, на час звільнення вислуга років складала 24 роки 04 місяці 06 день, тому одноразова грошова допомога в розмірі 50% місячного грошового забезпечення повинна бути виплачена за кожний повний календарний рік служби.

Відповідно до п.3 Наказу Міністерства внутрішніх справ України №499 від 31.12.2007 «Про впорядкування структури та умов грошового забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ», грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за спеціальним званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Згідно з п.1.3 Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ України №499 від 31.12.2007, грошове забезпечення осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ визначається залежно від посади, спеціального звання, наукового ступеня і вченого звання, тривалості та умов служби.

Відповідно до Довідки УДАІ в Івано-Франківській області №339/02/15-2016 від 03.03.2016, середньомісячне грошове забезпечення ОСОБА_2 складало 3397,61 грн., середньоденне грошове забезпечення 111,40 грн.

До складових грошового забезпечення, відповідно до Довідки УДАІ в Івано-Франківській області №823/15/03.2016 від 04.07.2016, включено посадовий оклад, оклад за спеціальне звання, надбавка за вислугу років, надбавка за виконання особливо важливих завдань, щомісячна премія, що відповідає вимогам Наказу Міністерства внутрішніх справ України №499 від 31.12.2007.

Згідно платіжного доручення №9 від 10.03.2016 та розрахункового листа УДАІ за березень 2016 року, одноразова грошова допомога при звільненні визначена в розмірі 29295,68 грн., з врахуванням відрахувань обов'язкового судового збору 439 грн., всього 28 856,24 грн., яка виплачена позивачу 13.03.2016.

Вищим адміністративним судом України в Аналітичній довідці про вивчення та узагальнення практики розгляду адміністративними судами спорів з приводу прийняття громадян на публічну службу, її проходження, звільнення з публічної служби від 01.02.2009 зазначено, що трудове законодавство підлягає застосуванню у випадках, якщо нормами спеціальних законів не врегульовано спірних правовідносин або коли про це йдеться у спеціальному законі.

Згідно з ч.7 ст.9 КАС України, у разі відсутності закону, що регулює відповідні правовідносини, суд застосовує закон, що регулює подібні правовідносини (аналогія закону), а за відсутності такого закону суд виходить із конституційних принципів і загальних засад права (аналогія права).

Оскільки спеціальним законодавством України не врегульовано питання щодо строку здійснення виплати одноразової грошової допомоги при звільненні з органів внутрішніх справ, суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що в даному випадку підлягають до застосовування положення КЗпП України.

Так, відповідно до ч.1 ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Згідно з ч.1 ст. 117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Таким чином, оскільки відповідачем не виконано обов'язку щодо виплати позивачу всіх сум, що належали до виплати при звільненні, в день звільнення, відповідач повинен виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку (10.03.2016).

Середній заробіток позивача за весь період затримки та повного розрахунку зі вказаним звільненим працівником складає не 28586,43 грн., як заявлено позивачем, а 11 362,80 грн., виходячи з наступного розрахунку: 102 робочих днів затримки виплати (період з 12.10.2015 по 09.03.2016 включно) множиться на 111, 40 грн. (розмір середньоденного грошового забезпечення), що підтверджується Довідкою відповідача №339/02/15-2016 від 03.03.2016.

Щодо позовної вимоги про стягнення з УДАІ ГУ МВС України у Львівській області в користь ОСОБА_2 залишку зарплати за жовтень 2015 року в розмірі 796,44 грн., колегія суддів зазначає наступне.

З матеріалів справи, а саме з довідки № 823/15/03-2016 від 04.07.2016 та архіву розрахункових листків за період січня-листопада 2015 року, вбачається, що в січні 2015 року ОСОБА_2 не був премійований. В той же час, в лютому 2015 року позивачу було виплачено подвійний розмір премії в сумі 2397,60 грн. (2*1273,73 грн.). В подальшому, при звільненні, безпідставно виплачену премію було частково утримано із грошового забезпечення позивача в сумі 796,44 грн. Відтак, зазначена сума 796,44 грн. не є частиною грошового забезпечення за жовтень 2015 року, як про це стверджує позивач.

У зв'язку з цим, колегія суддів вважає, що у задоволенні даної вимоги позивачу слід відмовити.

Щодо позовної вимоги про стягнення з УДАІ ГУ МВС України у Львівській області в користь ОСОБА_2 грошового забезпечення за один місяць в розмірі 3 280,42 грн., що належать в році звільнення, колегія суддів зазначає наступне.

ОСОБА_2, при обґрунтуванні даної позовної вимоги, покликається на наказ Міністерства внутрішніх справ України № 638 від 04.07.2014 "Про затвердження Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовців Національної гвардії України та іншим особам".

Однак, п. 1.1 вказаної Інструкції передбачено, що така Інструкція визначає порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії України, які займають посади в Головному управлінні Національної гвардії України, територіальних управліннях, з'єднаннях, військових частинах, підрозділах і загонах, вищих навчальних закладах, навчальних військових частинах (центрах), базах, установах та закладах Національної гвардії України.

Позивач до перелічених вище осіб не належить, відтак, суд дійшов висновку відмовити у задоволенні даної вимоги повністю.

Крім того, позивачем жодним чином не обґрунтовано розмір середньомісячного грошового забезпечення в сумі 3 280,42 грн., яку слід було б стягнути з УДАІ ГУ МВС України у Львівській області відповідно до Інструкції про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовців Національної гвардії України та іншим особам.

Щодо стягнення з УДАІ ГУ МВС України у Львівській області в користь ОСОБА_2 залишку одноразової грошової допомоги в розмірі 10508,80 грн., колегія суддів зазначає наступне.

ОСОБА_2, при обґрунтуванні даної позовної вимоги, покликається на те, що одноразова грошова допомога виплачена не в повному розмірі, а частково у розмірі 28 856,24, що на 10 508,80 (враховуючи 1,5 % військового збору в сумі 439,44 грн.) є меншою.

Відповідно до абз.3 п.10 Постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17.07. 1992 «Про порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей» військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, особам рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ, Державної інспекції техногенної безпеки, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, Державної кримінально-виконавчої служби, у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів за наявності вислуги 10 років і більше виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 50 відсотків місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби. При цьому згідно абз. 8 цього ж пункту строк календарної служби для визначення розміру одноразової грошової допомоги обчислюється згідно з пунктами 1 і 2 цієї постанови.

Згідно Наказу Головного управління МВС України в Львівській області №714 о/с від 09.10.2015, ОСОБА_2 розрахована вислуга років у календарному обчисленні та для виплати грошової допомоги у кількості 23 роки 09 місяців 04 день.

Відповідно до п.п. «є» та «л» п. 1 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 8.02.1995, цей Порядок застосовується, зокрема, у випадках виплати вихідної допомоги; у інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться виходячи із середньої заробітної плати.

Згідно абзацу 3 пункту 2 цього Порядку, у всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати (крім обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток та для виплати компенсації за невикористані відпустки) середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.

Останні два (повних) місяця роботи (служби), які передували звільненню позивача серпень та вересень 2015 року.

Відповідно до Довідки УДАІ в Івано-Франківській області № 339/02/15-2016 від 03.03.2016 середньомісячне грошове становить 3397,61 грн.

Таким чином, розмір грошової одноразової грошової допомоги, що мала бути нарахована та сплачена позивачу під час його звільнення за скороченням штатів відповідно до абз. 3 п. 10 Постанови Кабінету Міністрів України № 393 від 17.02.1992, складає : 39072,52 грн. = 3397,61 грн. /2 * 23 роки.

Згідно довідки № 823/15/03.2016 від 04.07.2016 одноразова грошова допомога у розмірі 29 295,68 грн. була виплачена позивачу 10.03.2016.

Тобто, загальна сума яка підлягає виплаті ОСОБА_2 у якості одноразової грошової допомоги, становить 9 776, 84 грн. (39072,52 - 29 295,68 = 9 776, 84 грн.)

При таких обставинах колегія суддів вважає правильним стягнення на користь ОСОБА_2 одноразової грошової допомоги при звільненні виходячи з розміру грошового забезпечення за серпень - вересень 2015 року.

Крім того, щодо 1,5 % військового збору колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п. 16-1 підрозділу 10 розділу XX ПК України, тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір.

Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу.

Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу, тобто доходи у формі заробітної плати, інших заохочувальних та компенсаційних виплат або інших виплат і винагород, які нараховуються (виплачуються, надаються) платнику у зв'язку з трудовими відносинами та за цивільно-правовими договорами; виграшу в державну та недержавну грошову лотерею, виграш гравця (учасника), отриманий від організатора азартної гри.

Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту.

Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту, тобто в порядку, передбаченому для нарахування, утримання і сплати податку на доходи фізичних осіб.

Згідно п.162.1 ст.162 ПК України, платниками військового збору є фізичні особи - резиденти, які отримують дохід з джерела їх походження в Україні; фізичні особи - нерезиденти, які отримують доходи з джерела їх походження в Україні; податкові агенти.

Відповідно до п. 2 ст.9 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", (із змінами та доповненнями) до складу грошового забезпечення входять посадовий оклад, оклад за військовим званням, щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія), а також одноразові додаткові види грошового забезпечення. При цьому до грошового забезпечення відносяться суми одноразової грошової допомоги при звільненні зі служби.

З аналізу вищевказаного випливає, що одноразова грошова допомога при звільненні для осіб рядового і начальницького складу ОВС входить до складу грошового забезпечення, а, отже, з неї повинен утримуватись військовий збір.

Стосовно вимоги позивача щодо зобов'язання УДАІ ГУ МВС України у Львівській області в користь ОСОБА_2 нарахувати і виплатити компенсацію за додаткову відпуску тривалістю 15 днів (відповідно до вислуги років), на яку він має право в році звільнення, колегія суддів зазначає, що позивачем не надано жодних доказів, які б вказували на його право на додаткову відпустку, а його покликання на Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової вихідної допомоги при звільненні військовослужбовців (наказ МВС України № 638 від 04.07.2014) судом до уваги не береться, оскільки, як вже було вказано вище, вказана Інструкція стосується виключно військовослужбовців Національної гвардії України, які займають посади в Головному управлінні Національної гвардії України, територіальних управліннях, з'єднаннях, військових частинах, підрозділах і загонах, вищих навчальних закладах, навчальних військових частинах (центрах), базах, установах та закладах Національної гвардії України.

У зв'язку з чим, в цій вимозі слід відмовити за безпідставністю.

Підсумовуючи наведене вище, колегія судів приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з УДАІ ГУ МВС України у Львівській області на користь позивача суми середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільнення за період з 12.10.2015 по 09.03.2015 включно в розмірі 11 362,80 грн.

Згідно з ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ст.159 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст. 202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.

З врахуванням того, що висновки суду першої інстанції не відповідають встановленим обставинам справи, судове рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, а тому постанова суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової про часткове задоволення адміністративного позову.

Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, 202, 205, 207, 254 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 12 липня 2016 року по справі № 813/516/16 скасувати та прийняти нову, якою позовом ОСОБА_2 до Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Головне управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області) про стягнення одноразової грошової допомоги, середньомісячного грошового забезпечення при звільненні задовольнити частково.

Стягнути з Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (код ЄДРПОУ 23312239, 79053, м. Львів, вул. Перфецького, 19) на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, АДРЕСА_1) середній заробіток за час затримки розрахунку при звільнення за період з 12.10.2015 по 09.03.2015 включно в розмірі 11 362,80 грн.

Стягнути з Управління державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області (код ЄДРПОУ 23312239, 79053, м. Львів, вул. Перфецького, 19) на користь ОСОБА_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, АДРЕСА_1) залишок одноразової грошової допомоги при звільненні розмірі 9 776, 84 грн.

В задоволені решти позовних вимог відмовити.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий : Р.В.Кухтей

Судді : І.О. Яворський

С.П. Нос

Повний текст постанови складений 07.11.2016.