Ухвала суду № 62516360, 03.11.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2016 року Справа № 876/4635/16 Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Яворського І.О., Носа С.П.

з участю секретаря судового засідання: Джули В.М.

представника відповідача: Савчин Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Долина-Сервіс» на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 червня 2016 року за позовом Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Долина-Сервіс» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені,

в с т а н о в и в :

У травні 2016 року Івано-Франківське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулося в суд із зазначеним позовом, в якому просило стягнути з ТзОВ «Фірма Долина-Сервіс» на користь Фонду адміністративно-господарські санкції у розмірі 41 675,56 грн. та пеню в розмірі 350,14 грн.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.06.2016 позов було задоволено повністю.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, ТзОВ «Фірма Долина-Сервіс» подало апеляційну скаргу, яку мотивує тим, що не працевлаштування направлених центром зайнятості осіб на підприємство не може бути підставою для застосування адміністративно-господарських санкцій до підприємства у зв'язку з тим, що таке відбулося не по причині небажання товариства працевлаштувати інвалідів у передбаченій законодавством порядку, а по причині невідповідності вказаних осіб вимогам підприємства. Тому просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01.06.2016 та прийняти нову, якою в задоволені позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача Савчин Л.В., яка підтримала апеляційну скаргу, дослідивши наявні в справі матеріали та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що 08.02.2016 ТзОВ «Фірма Долина-Сервіс» було подано звіт про зайнятість і працевлаштування інвалідів за 2015 рік (форма № 10-ПI), відповідно до якого середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 27 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність - 1 особа, кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на підприємстві відповідача на робочих місцях для інвалідів складає - 1 особа; вид оплати праці штатних працівників 1125239,37 грн., середньорічна заробітна плата штатного працівника 41675,53 грн.

Згідно розрахунку адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2015 рік, сума їх визначена в розмірі 41 675,56 грн., а також нарахована пеня за прострочення сплати вказаних санкцій у розмірі 350,14.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що підприємством не було фактично працевлаштовано інвалідів у кількості, визначеній згідно ч.1 ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», норматив робочих місць виконано не було.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Відповідно до п.6 ч.1 ст.14 Закону України «Про зайнятість населення» інваліди, які не досягли пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» належать до категорій громадян, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню.

Згідно ч.1 ст.17 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», з метою реалізації творчих і виробничих здібностей інвалідів та з урахуванням індивідуальних програм реабілітації їм забезпечується право працювати на підприємствах, в установах, організаціях, а також займатися підприємницькою та іншою трудовою діяльністю, яка не заборонена законом.

Відповідно до частини 2 вказаної статті, підприємства, установи і організації за рахунок коштів Фонду соціального захисту інвалідів або за рішенням місцевої ради за рахунок власних коштів, у разі необхідності, створюють спеціальні робочі місця для працевлаштування інвалідів, здійснюючи для цього адаптацію основного і додаткового обладнання, технічного оснащення і пристосування тощо з урахуванням обмежених можливостей інваліда.

Згідно ч.1 ст.18 цього Закону, забезпечення прав інвалідів на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості.

Частиною 3 статті 18 вказаного Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов'язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування інвалідів, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені чинним законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування інвалідів, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування інвалідів у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно ч.1 ст.19 цього ж Закону, для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Відповідно до ч.5 вказаної статті, виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських організацій інвалідів, фізичною особою, яка використовує найману працю, інвалідів, для яких це місце роботи є основним.

Слід вказати, що основним місцем роботи є місце роботи, де заявник працює на підставі укладеного трудового договору із оформленням трудової книжки та занесенням до неї запису про працевлаштування, спеціальним робочим місцем для інваліда є окреме робоче місце або ділянка виробничої площі, які потребують здійснення додаткових заходів з організації праці особи з урахуванням її індивідуальних функціональних можливостей, обумовлених інвалідністю, шляхом пристосування основного і додаткового устаткування, технічного обладнання тощо.

Порядок подання підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій інвалідів, фізичними особами, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб (далі - роботодавці), звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів відділенням Фонду соціального захисту інвалідів (далі - відділення Фонду) та інформації про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів - центру зайнятості встановлено Порядком подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України «Про реалізацію статей 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» № 70 від 31.01.2007 (надалі - Порядок).

Згідно абзацу 3 пункту 2 Порядку, інформацію про наявність вільних робочих місць (вакантних посад) для працевлаштування інвалідів роботодавці подають центру зайнятості за місцем їх реєстрації як платників страхових внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття за формою, затвердженою Мінпраці за погодженням з Держкомстатом.

Наказом Міністерства соціальної політики України № 316 від 31.05.2013, який набрав чинності з 12.07.2013, затверджено форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» та Порядок її подання.

Згідно з вимогою пункту 2.1 Порядку подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», така звітність подається за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше 10-ти робочих днів з дати відкриття вакансії(й). Датою відкриття вакансії є наступний день після створення робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.

Підпунктом 3.1.3 пункту 3.1 даного Порядку визначено, що у звіті №3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» у пункті 3 вказується кількість вакансій, на які можуть бути працевлаштовані громадяни, що мають додаткові гарантії у сприянні працевлаштуванню (відповідно до статті 14 Закону України «Про зайнятість населення»), і за необхідності зазначаються категорії таких громадян.

Законодавець зобов'язує підприємства надавати державній службі зайнятості відповідну звітність щодо наявності вакантних місць, створених для працевлаштування осіб з обмеженими фізичними можливостями, для організації працевлаштування інвалідів. Звіт за формою 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», є актом інформування органів працевлаштування про створені робочі місця і водночас запитом про направлення на підприємство осіб з обмеженими фізичними можливостями для працевлаштування.

В матеріалах справи наявний лист-відповідь № 184 від 11.04.2016, на запит Івано-Франківського відділення Фонду соціального захисту інвалідів № 03-48/214 від 18.03.2016, з якого видно, що протягом 2015 року від ТзОВ «Фірма Долина-Сервіс» надійшов 1 звіт з інформацією про вільні робочі місця та вакантні посади, на яких може використовуватися праця інвалідів, зокрема від 02.04.2015 на посаду «чистильник димоходів, лежаків та топок».

Отже, колегія суддів зазначає, що протягом періоду, коли посада для працевлаштування інваліда була вакантною, товариством не було вжито усіх залежних від нього заходів щодо створення робочих місць для працевлаштування інвалідів, своєчасно не надано інформацію про наявне вакантне робоче місце територіальному органу центру зайнятості, а також самостійно не сплачено адміністративно-господарські санкції у строки, встановлені Законом і представник апелянта не надав суду доказів на підтвердження цих обставин.

Суд апеляційної інстанції зауважує, що адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Податковим кодексом України, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Разом із тим, відповідно до положень статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Елементами правопорушення є вина та наявність причинного зв'язку між самим порушенням та його наслідками. При цьому застосування принципу вини як умови відповідальності пов'язане з необхідністю доведення порушення зобов'язання.

За таких обставин суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги Івано-Франківського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів про стягнення з відповідача адміністративно-господарських санкцій у розмірі 41 675,56 та пені 350,14 грн. задоволені судом першої інстанції обґрунтовано.

При цьому, колегія суддів, в контексті Порядку подання підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів та інформації, необхідної для організації їх працевлаштування та Порядку подання форми звітності № 3-ПН не бере до уваги як належний доказ ефірну довідку ТзОВ «Телерадіокомпанія «Ефіком» № 104 від 20.09.2016 та довідку ФОП ОСОБА_2 № 05 від 20.09.2016.

Згідно ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. За наведених обставин, суд апеляційної інстанції вважає, що позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами і підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову - без змін, якщо визнає що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Підсумовуючи вищенаведене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції, вирішуючи даний спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а тому така не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст.160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фірма Долина-Сервіс» - залишити без задоволення, а постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 01 червня 2016 року по справі № 809/463/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий : Р.В.Кухтей

Судді : І.О. Яворський

С.П. Нос

Повний текст ухвали складено 07.11.2016.