Ухвала суду № 62516357, 03.11.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2016 року Справа № 876/4559/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Яворського І.О., Носа С.П.

з участю секретаря судового засідання: Джули В.М.

представників позивача : Королік І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Волинської митниці ДФС на постанову Волинського окружного адміністративного суду від 24 травня 2016 року за позовом Дочірнього підприємства «Вітаут» Закритого акціонерного товариства «Хостіліа» до Волинської митниці ДФС (третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Дюна-Плюс») про визнання протиправною та скасування картки відмови, рішення про коригування митної вартості товарів та зобов'язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в :

У квітні 2016 ДП «Вітаут» ЗАТ «Хостіліа» звернулося в суд із зазначеним адміністративним позовом, в якому просило визнати протиправними та скасувати картку відмови у митному оформленні № 205060000/2016/00002 від 11.02.2016 та рішення про коригування митної вартості товарів № 205000011/2016/000022/2 від 11.02.2016 та зобов'язати визнати заявлену декларантом митну вартість товару щодо товарів, які імпортуються.

Постановою Волинського окружного адміністративного суду від 24.05.2016 позов було задоволено частково. Визнав протиправним та скасував рішення Волинської митниці ДФС про коригування митної вартості товарів від 11.02.2016 № 205000011/2016/000022/2 та картку відмови у митному оформленні (випуску) товарів від 11.02.2016 № 205060000/2016/00002. В задоволенні решти позовних вимог відмовив.

Не погодившись із постановою суду першої інстанції, Волинська митниця ДФС подала апеляційну скаргу, яка мотивована тим, що посадовою особою Волинської митниці ДФС під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості товару, перевірки поданих для здійснення митного контролю та митного оформлення документів було встановлено, що надані декларантом документи для підтвердження заявленої митної вартості не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості та містять розбіжності. В порушення вимог п.2 ч.2 ст.52 Митного кодексу України (далі - МК України), декларантом не було подано обов'язкового документу, який подається для підтвердження митної вартості, а саме : специфікацію на дану партію товару. Пунктом 3.3 контракту від 30.03.2015 визначено умови оплати, зокрема передоплата або 100 % оплата впродовж семи календарних днів після відвантаження товару у відповідності до специфікації. Згідно інвойсу від 08.02.2016 ціна імпортованого товару складає 11130,20 Євро та визначено умови оплати, зокрема передоплата. При цьому, у платіжному дорученні від 05.02.2016 вказано, що передоплата була здійснена у сумі 11110 Євро, що не відповідає вартості, вказаній у вищевказаному інвойсі, у зв'язку з чим митниця мала обґрунтовані сумніви у достовірності поданих декларантом відомостей щодо митного оформлення товару. Тому суд першої інстанції прийшов до необґрунтованого висновку про те, що позивачем були надані усі необхідні документи. На підставі наведеного просить скасувати постанову Волинського окружного адміністративного суду від 24.05.2016 та прийняти нову, якою відмовити позивачу у задоволенні адміністративного позову.

Заслухавши суддю-доповідача, представника позивача Королік І.В., яка просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, дослідивши наявні в справі письмові докази та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що 30.03.2015 між польською фірмою LERG Spolka Akcyjna (Продавець) та ДП «Вітаут» ЗАТ «Хостіліа» Україна (Покупець) було укладено контракт № 1/2015, відповідно до якого Продавець зобов'язується передати, а Покупець отримати на умовах (Інкотермс 2010 року) карбамідну смолу, фенольну смолу Lignofen G/3, наповнювач Lignofiller 10 на загальну суму 46 000 євро. Умови оплати та поставки : передоплата, DAP Ратно Україна. До контракту складена специфікація, яка є його невід'ємною частиною та доповнення № 1 від 30.03.2015, в якому внесено зміни щодо ціни фенольної смоли Lignofen G/3, яка становить 505 євро за кг.

Відповідно до договору доручення № 31 від 19.06.2012 декларантом ТзОВ «Дюна-Плюс» 10.02.2016 на митний пост «Ковель» Ягодинської митниці ДФС для митного оформлення партії товару - фенол формальдегідної смоли подавалися наступні документи : декларація митної вартості, документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, зовнішньоекономічний контракт, рахунок-фактура, банківські платіжні документи, бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару, вантажна митна декларація та ціновий висновок про вартість, сертифікат про походження, посвідчення якості.

В подальшому, згідно повідомлення митниці МД № 205060000/2016/001872 від 10.02.2016 були надані додаткові документи для підтвердження митної вартості товару, а саме : копія платіжного доручення в іноземній валюті № 448 від 22.10.2015, копія МД № 205060000/2015/007267 від 30.10.2015, прайс-лист від 19.10.2015, наданий фірмі ДП «Вітаут» від виробника товару, експертний висновок Волинської торгово-промислової палати № В-969 від 30.10.2015 щодо вартісної характеристики товару, а саме : смоли фенол формальдегідної марки Lignofen G/3, яка поставлена згідно контракту № 1/2015 від 30.03.2015.

Крім того, листом № 3/02 від 10.02.2016 декларантом були подані додаткові документи, однак, на думку митниці будь-яких документів, які б підтверджували наявність залишку коштів, в сумі 20,2 євро та те, що передоплата була здійснена в розрахунку за 22,0 тони нетто товару декларантом не надано, тому витребувані митницею належні документи було надано не в повному обсязі, а додатково надані документи містили розбіжності, що дало можливість закінчити процедуру консультацій та визначити митну вартість у спосіб, передбачений ст.57 МК України.

За результатами розгляду поданих декларантом документів Волинською митницею ДФС було прийнято рішення про коригування митної вартості товарів № 205000011/2016/000022/2 від 11.02.2016, у графі 33 якого було зазначено, що митна вартість товарів за методом, обраним декларантом, не може бути визнана, у зв'язку з тим, що документи, які подані для підтвердження митної вартості, не містять усіх даних, необхідних для визначення митної вартості за методом обраним декларантом та містять розбіжності. Під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товару було встановлено, що сума оплати за товар відповідно до наданого платіжного доручення не відповідає вартості товару згідно рахунку-фактури. Крім того, декларантом не було подано специфікацію на дану партію товару.

На цій підставі, 11.02.2015 позивачу було відмовлено у митному оформленні товару та видано картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № 205060000/2016/00002.

Як зазначено у вказаній картці відмови, митний пост «Ковель» повідомляє про відмову у митному оформленні (випуску) товарів у зв'язку з отриманням рішення щодо коригування митної вартості № 205060000/2016/00002. У цій же картці відмови митний орган роз'яснив вимоги, виконання яких забезпечує можливість прийняття митної декларації, митного оформлення, випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, а саме приведення рівня митної вартості в графах 12, 45 ВМД у відповідності до рішення про визначення митної вартості № 205000011/2016/000022/2 від 11.02.2016.

Разом з тим, представником ДП «Вітаут» ЗАТ «Хостіліа» було подано нову митну декларацію № 205060000/2016/001978 із сплатою митних платежів, товар випущено у вільний обіг.

Як вірно встановив суд першої інстанції, спір між сторонами виник з приводу правильності визначення декларантом митної вартості товару : фенол формальдегідної смоли Lignofen G/3 за основним методом (за ціною договору) та надання відповідачу необхідних додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару. Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем було надано всі необхідні документи для визначення митної вартості, за методом обраним декларантом, а саме за ціною контракту від 30.03.2015 відповідно до наданих документів, натомість представник митного органу не підтвердила наявність у поданих декларантом документах розбіжностей, ознак підробки або відсутність інших відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що фактично підлягає сплаті за ці товари. Суд також погодився з доводами декларанта, що останнім подано документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися арифметичному обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору. Крім того, у оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості відсутнє обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митницею, не зазначено митна вартість якого товару бралася за основу, торгова марка, фактурна вартість, країна експорту цього товару, час експорту в Україну, виробник, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки, та факти, які вплинули на таке коригування, не зазначено наявну в митного органу інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом. Також, митний орган не довів і неможливості застосування попередніх методів для визначення митної вартості.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, вважає їх вірними та такими, що відповідають нормам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, з огляду на наступне.

Відповідно до ч.1 ст.49 МК України, митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно ст.51 цього Кодексу, митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.

Частинами 1-2 статті 53 цього ж Кодексу передбачено, що у випадках, визначених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Зокрема, документами, які підтверджують митну вартість товарів, є : 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Частиною 3 статті 53 МК України встановлено, що в разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи : 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

В силу вимог частини 5 статті 53 МК України, забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.

В свою чергу, відповідно до ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Згідно ч.2 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

Частиною 3 статті 54 МК України передбачено, що за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Частиною 6 статті 54 МК України визначено, що орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі : 1) невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; 2) неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; 3) невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; 4) надходження до органу доходів і зборів документально підтвердженої офіційної інформації органів доходів і зборів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Частиною 1 статті 55 МК України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

При цьому, частиною 1 статті 57 МК України закріплено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами : 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні : а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

В силу вимог частини 2-3 статті 57 МК України, основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією (частина 4 статті 57).

Таким чином, до виключних повноважень органу доходів і зборів належить здійснення контролю за правильністю визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, яке полягає у перевірці числового значення та методу визначення заявленої митної вартості.

Разом з тим, з урахуванням положень частини 3 статті 318 МК України, яка встановлює, що митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, реалізація зазначених повноважень повинна відбуватись із обмеженим втручанням у процедуру самостійного визначення декларантом митної вартості імпортованих товарів, котрому повинна передувати наявність в органу доходів і зборів обґрунтованих сумнiвiв у правильності визначення заявленої митної вартості товарів.

Отже, як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, ДП «Вітаут» ЗАТ «Хостіліа» на вимогу відповідача було надано копію платіжного доручення в іноземній валюті № (MUR) 448 від 22.10.2015, копія МД № 205060000/2015/007267 від 30.10.2015, прайс-лист від 19.10.2015, наданий позивачу від виробника товару, експертний висновок Волинської торгово-промислової палати № В-969 від 30.10.2015 щодо вартісної характеристики товару. Крім того, декларантом вказано, що специфікація на дану партію товару відсутня у зв'язку з тим, що товар однотипний та поставляється в рідкому стані наливом в автомобільній цистерні. Таким документом, який містить назву товару, його кількість, суму та ціну є інвойс (проформа інвойсу) та товарно-транспортна накладна, яка фактично вірно відображає назву товару та його кількість (тонаж).

Експертними висновками, які аналогічні за своїм змістом, № В-969 від 30.10.2015 та № В-314 від 16.02.2016, складеними Волинською торгово-промисловою палатою, встановлено, що вартість товарів, зазначена в рахунку (інвойс) № S2016001299 від 08.02.2016 та в прайс-листі фірми «Lerg S.A» (Польща), відповідає рівню цін, який панує на ринку і складає 505 євро за 1 тонну фенольної смоли. Висновки Волинської ТПП зареєстровані, містять печатку та жодним органом недійсними не визнано, тому беруться судом до уваги.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції, що позивачем було надано всі необхідні документи для визначення митної вартості, за методом обраним декларантом, а саме за ціною контракту № 1/2015 від 30.03.2015 відповідно до вищезазначених документів.

Крім того, посилання митного органу на різницю сум у платіжних дорученнях та рахунку-фактурі, наданих для митного оформлення є безпідставними, оскільки був залишок коштів в сумі 20,2 євро у зв'язку з недопоставкою товару в жовтні 2015 року, передоплата була здійснена в розрахунку за 22 тонни товару, а фактично поставлено 21, 96 тонни товару, що підтверджується МД № 205060000/2015/007267 від 30.10.2015 та прибутковою накладною № ВІ-0001405 від 29.10.2015. Проте, при поставці товару в лютому 2016 року 40 кг недопоставленого товару було поставлено, що підтверджується прибутковою накладною № ВІ-0000209 від 11.02.2016 та товарно-транспортною накладною.

Відповідно до ч.4 ст.58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.

Разом з тим, як було встановлено за приписами статей 57, 58 МК України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Колегія суддів зазначає, що за загальним правилом формально інший рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення, сам по собі не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.

Митний орган має право самостійно визначати митну вартість товарів, однак це повинно відбуватись із дотриманням вимог чинного законодавства, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дій), з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, з врахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення.

Як убачається з матеріалів справи, у митній декларації позивачем зазначено 1 метод визначення митної вартості, проте у зв'язку з неможливістю застосування наступних методів визначення митної вартості, а саме методу 2а та методу 2б з причин відсутності у митного органу та декларанта інформації про ідентичні та подібні (аналогічні товари), методу 2в та методу 2г з причин відсутності вартісної основи для розрахунку митної вартості у митного органу та декларанта. Митну вартість визначено за резервним методом на підставі цінової інформації наявної в митного органу.

Перевіряючи правомірність застосування методів визначення митної вартості, суд керується статтею 58 Митного кодексу України, за якою перший метод визначення митної вартості може бути використаний лише за умови, якщо дані, заявлені декларантом, підтверджені документально та є достовірними, підтверджені документально або визначені кількісно і достовірні та/або наявна хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Крім того, декларантом подано документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися арифметичному обчисленню, які підтверджували ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товарів за ціною договору.

Оскільки декларант подав документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що піддавалися обчисленню, які підтверджували ціну товару, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, тобто підтверджували митну вартість товару за ціною договору, а відповідачем не доведено, що подані позивачем документи в своїй сукупності не дають можливість здійснити митне оформлене товару за визначеним декларантом основним методом - за ціною договору, суд дійшов висновку, що відповідач не мав правових підстав для застосування резервного методу.

Крім того, у оскаржуваному рішенні про коригування митної вартості відсутнє обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митницею, не зазначено митна вартість якого товару бралася за основу, торгова марка, фактурна вартість, країна експорту цього товару, час експорту в Україну, виробник, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки, та факти, які вплинули на таке коригування, не зазначено наявну в митного органу інформацію, яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом.

Натомість, у спірному рішенні лише зазначено, що коригування митної вартості ґрунтується на раніше визначеній митними органами митної вартості по митній декларації № 205070000/2016/4516 від 11.02.2016, де була заявлена смола фенол формальдегідна, яка використовується як сполучна речовина для виробництва мінеральної вати. Однак як зазначив представник позивача у судовому засіданні згідно отриманої інформації від представника виробника вона має зовсім інші якісні та кількісні характеристики, а також інший процес виробництва, ніж смола Lignofen G/3, яка використовується в якості компоненту клеєної композиції, що застосовується при виготовленні водостійкої фанери.

Визначивши митну вартість за резервним методом без послідовного застосування попередніх, митний орган виходив з неможливості послідовного застосування попередніх методів визначення митної вартості у зв'язку з відсутністю цінової інформації на ідентичні та подібні (аналогічні) товари, основи для віднімання (додавання) вартості, не зазначаючи будь-якого обґрунтування неможливості їх застосування в рішенні про визначення митної вартості товарів.

Інших переконливих аргументів, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару судом не встановлено.

Отже, судом встановлено, що позивачем подано на митницю достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом, тому заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам статті 58 Митного кодексу України.

Натомість коригування відповідачем митної вартості здійснено неправомірно з порушенням частини третьої статті 53, частини шостої статті 54, частини першої статті 55 Митного кодексу України та всупереч правилам, визначеним у статті 58 цього Кодексу.

Встановлено, що суд першої інстанції також врахував правову позицію Верховного Суду України щодо проведення консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості та дійшов вірного висновку, що саме по собі повідомлення про відсутність інформації не доводить факту проведення митним органом процедури консультацій, оскільки така процедура передбачає обмін інформацією, а не сповіщення декларанта про причини обрання останнього методу.

Разом з тим, Волинською митницею, в силу положень ч.2 ст.71 КАС України, не доведено правомірності прийняття оскаржуваного рішення та картки відмови у митному оформленні.

Аналізуючи вищенаведені законодавчі приписи та фактичні обставини справи, колегія суддів прийшла до висновку, що доводи апеляційної скарги є безпідставними та не спростовують висновків суду першої інстанції.

З врахуванням вищенаведеного колегія суддів вважає, що суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому відповідно до ч.1 ст.200 КАС України апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, суд,

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Волинської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Волинського окружного адміністративного суду від 24 травня 2016 року по справі № 803/563/16 - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання ухвали в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий : Р.В.Кухтей

Судді : І.О.Яворський

С.П.Нос

Повний текст ухвали складений 07.11.2016.