Постанова № 62516353, 03.11.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 листопада 2016 року Справа № 876/4303/16

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого-судді: Кухтея Р.В.

суддів: Яворського І.О., Носа С.П.

з участю секретаря судового засідання: Джули В.М.

позивача: ОСОБА_1

представника відповідача: Лаврука В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Державної фіскальної служби України на постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 травня 2016 року за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області, Державної фіскальної служби України про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,

в с т а н о в и в :

У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся в суд із зазначеним адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправною відмову Департаменту персоналу Державної фіскальної служби України, оформлену листом № 45874/7/99-99-04-04-02-17 від 16.12.2015 та Головного управління Державної фіскальної служби в Івано-Франківській області (далі - ГУ ДФС в Івано-Франківській області), оформлену листом № 2128/10/09-19-04-42 від 23.12.2015 щодо проведення виплати йому одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності та втрати працездатності та зобов'язати відповідачів здійснити нарахування та виплату йому одноразової грошової допомоги у 150-кратному розмірі прожитковому мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.05.2016 позов було задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність ДФС України щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 від 18.11.2015 та зобов'язано її розглянути та прийняти рішення по суті. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із постановою суду першої інстанції, ДФС України подало апеляційну скаргу, яку мотивує тим, що постанова суду першої інстанції прийнята з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В апеляційній скарзі зазначає, що пунктом 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 850 від 21.01.2015 (далі - Порядок № 850) встановлено, що особам, які мають право на отримання одноразової грошової допомоги у разі каліцтва працівника міліції до набрання чинності Законом України № 208-VІІІ від 13.02.2015 «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію», одноразова грошова допомога виплачується відповідно до Порядку та умов виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або інвалідності працівника міліції, податкової міліції, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України № 707 від 12.05.2007 (далі - Порядок № 707). Оскільки позивачу було встановлено групу інвалідності 21.10.2015, а звільнено 17.08.2015, тобто після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію», тому відповідач діяв в порядку, визначеному чинним законодавством і виплату не міг здійснювати відповідно до Порядку № 850, оскільки даний Порядок та Закону України «Про національну поліцію» не поширюються на працівників податкової міліції. Крім того, право на отримання одноразової грошової допомоги в розмірі 50 % місячного грошового забезпечення за кожний повний календарний рік служби, встановлене ст.9 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», поширюється в тому числі і на працівників податкової міліції, яке було реалізоване позивачем, шляхом написання рапорту на звільнення на підставі п.п. «б» п.64 (через хворобу) Положення про проходження служби рядовим складом органів внутрішніх справ, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 114 від 29.07.1991, зі змінами, з долученням до свого рапорту свідоцтва про хворобу № 219 від 30.07.2015. Тому виплати, передбачені ст.9 Закону України «Про забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» є саме одноразовою грошовою допомогою, що встановлена іншим законом, про яку йдеться у ст.23 Закону України «Про міліцію». У зв'язку з цим просить скасувати постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13.05.2016 та прийняти нову, якою відмовити в задоволені позову.

Заслухавши суддю-доповідача, представника відповідача Лаврука В.В., який підтримав апеляційну скаргу, позивача ОСОБА_1, який просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції без змін, перевіривши обставини справи та доводи апеляційної скарги в їх сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а постанова суду першої інстанції зміні в частині її мотивів, а в решті залишенню без змін, виходячи з наступного.

З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1 з 01.08.1993 по 14.10.2003 проходив службу в органах внутрішніх справ України, а з 15.10.2003 по 17.08.2015 в органах податкової міліції на посадах рядового і начальницького складу.

Згідно наказу ГУ ДФС в Івано-Франківській області № 244-о від 14.08.2015 ОСОБА_1 було звільнено зі служби за п.п. «б» п.64 (через хворобу) «Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх», затвердженого постановою Кабінету Міністрів УРСР №114 від 29.07.1991 та п.7 Положення про Державну фіскальну службу України, затвердженого постановою КМУ № 236 від 21.05.2014.

Наказом ГУ ДФС в Івано-Франківській області № 244-о від 17.08.2015 були внесені зміни в п.2 наказу № 243-о від 14.08.2015 в частині вислуги років.

За результатами визначення у застрахованої особи ступеня втрати професійної працездатності у відсотках ОСОБА_1 було встановлено ступінь втрати професійної працездатності 40 %, що підтверджується довідкою серії АГ № 0003176, виданої на підставі акта огляду медико-соціальної експертної комісії №1258 від 21.10.2015.

Згідно довідки до вищезазначеного акта огляду серії АВ № 0624540 від 21.10.2015, ОСОБА_1 було встановлено ІІІ групу інвалідності, з причин захворювання пов'язаного із проходженням служби в органах внутрішніх справ.

18.11.2015 ОСОБА_1 подав до ГУ ДФС в Івано-Франківській області заяву (рапорт), в якій просив виплатити йому одноразову грошову допомогу у зв'язку з отриманням під час проходження служби в органах податкової міліції третьої групи інвалідності.

Листом ГУ ДФС в Івано-Франківській області № 4881/8/09-19-04-31 від 23.11.2015 матеріали щодо виплати грошової допомоги були направлені в Департамент персоналу ДФС України.

В подальшому ДФС України надіслало в ГУ ДФС в Івано-Франківській області лист за № 45874/7/99-99-04-04-02-17 від 16.12.2015, яким матеріали про виплату позивачу одноразової грошової допомоги були повернуті та повідомлено, що розгляд матеріалів про виплату одноразової грошової допомоги працівникам податкової міліції буде відновлено після внесення відповідних змін до нормативно-правових актів. При цьому, ДФС України покликалося на те, що з 07.11.2015 втратив чинність Закон України «Про міліцію», на який посилається стаття 356 Податкового кодексу України.

На повторне звернення ОСОБА_1 від 02.02.2016 щодо проведення перерахунку коштів для виплати одноразової грошової допомоги, ГУ ДФС в Івано-Франківській області повідомлено про направлення його звернення до ДФС України для подальшого розгляду.

З приводу наведеного, 26.02.2016 ДФС України листом № 6888/7/99-99-99-04-04-02-17 повернула ГУ ДФС в Івано-Франківській області матеріали про виплату ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги та знову повідомила, що розгляд матеріалів про виплату одноразової грошової допомоги працівникам податкової міліції буде відновлено після внесення відповідних змін до нормативно-правових актів. Копію вказаного листа ГУ ДФС в Івано-Франківській області направило позивачу 16.03.2016 листом за № 468/10/09-19-04-12.

Задовольняючи частково позов, суд першої інстанції вийшовши за межі позовних вимог вказав, що ДФС України не прийнявши рішення про призначення ОСОБА_1 виплати одноразової грошової допомоги або відмови в призначенні такої виплати, своєю протиправною бездіяльністю допустила порушення вимог діючого законодавства, що визначає гарантії соціального і правового захисту працівників податкової міліції та встановлює порядок виплати одноразової грошової допомоги у разі інвалідності таких працівників. Оскільки суд не вправі підміняти орган, на який покладено вирішення питання про призначення одноразової грошової допомоги та з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів позивача, суд зобов'язав ДФС України розглянути заяву позивача від 18.11.2015 та прийняти за результатами її розгляду рішення по суті. Щодо позовних вимог до ГУ ДФС в Івано-Франківській області, суд першої інстанції відмовив у їх задоволенні та вказав, що ГУ ДФС в Івано-Франківській області діяло на підставі та у спосіб, що передбачені Порядком № 707. При цьому, суд першої інстанції не взяв до уваги доводи представника відповідача про неможливість застосування до спірних правовідносин Порядку № 707, оскільки до нього не були внесені зміни на виконання Закону України № 208-VІІІ від 13.02.2015 «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію» та вказав, що внесеними змінами не встановлено нового порядку виплати одноразової грошової допомоги, а передбачено лише нові розміри такої виплати.

Проте, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції по суті правильно вирішив справу, проте із помилковим застосуванням норм матеріального права, виходячи з наступного.

Діяльність податкової міліції регулюється Розділом XVIII ПК України.

Відповідно до ст. 356 цього Кодексу, держава гарантує правовий та соціальний захист осіб начальницького і рядового складу податкової міліції та членів їхніх сімей. На них поширюються гарантії соціального і правового захисту, передбачені статтями 20-23 Закону України «Про міліцію» та Законом України «Про статус ветеранів військової служби, ветеранів органів внутрішніх справ і деяких інших осіб та їх соціальний захист».

Згідно ч.6 ст.23 Закону України «Про міліцію» (в редакції від 13.02.2015, який набрав чинності 12.03.2015), у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного працівнику міліції під час виконання ним службових обов'язків, яке призвело до встановлення йому інвалідності, а також інвалідності, що настала в період проходження служби в органах внутрішніх справ або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження служби в органах внутрішніх справ, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності I групи, 200-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності II групи, 150-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб, - у разі встановлення інвалідності III групи в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України. Визначення ступеня втрати працездатності працівником міліції у період проходження служби в органах внутрішніх справ у кожному випадку ушкодження здоров'я здійснюється в індивідуальному порядку відповідно до законодавства.

У пункті 5 Порядку № 707 визначено, що для виплати грошової допомоги в разі поранення (контузії, травми або каліцтва) чи установлення групи інвалідності працівник міліції, податкової міліції подає органу внутрішніх справ, органу державної податкової служби за місцем проходження служби заяву (рапорт) про виплату грошової допомоги згідно з додатком, довідку медико-соціальної експертної комісії щодо визначення ступеня втрати працездатності внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва) та (або) установлення групи інвалідності, довідку про грошове забезпечення, копію сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові, видачу документа та місце реєстрації (довідку органу реєстрації або відповідного житлово-експлуатаційного підприємства, організації чи органу місцевого самоврядування про місце реєстрації або місце перебування заявника, копію ідентифікаційного номера.

Згідно п.7 Порядку № 707, орган внутрішніх справ, орган державної податкової служби, у якому проходив службу працівник міліції, податкової міліції, подає МВС та ДПА у семиденний строк з дня реєстрації документів висновок щодо можливості проведення грошової допомоги разом з документами, зазначеними у пунктах 4 і 5 цього Порядку, копію висновку службового розслідування за фактом поранення (контузії, травми або каліцтва) такого працівника, установлення групи інвалідності чи загибелі (смерті).

МВС та ДПА у десятиденний строк приймає рішення про призначення виплати і надсилає його разом із документами, зазначеними у пунктах 4 і 5, органу внутрішніх справ, органу державної податкової служби, у якому проходив службу працівник міліції, податкової міліції, для проведення виплати.

Виплата грошової допомоги працівнику міліції, податкової міліції проводиться шляхом перерахування суми виплати на рахунок, відкритий заявником в установі банку, або через касу органу внутрішніх справ, органу державної податкової служби, у разі його загибелі (смерті) членам його сім'ї, а в разі їх відсутності - його батькам та утриманцям.

Грошова допомога виплачується не пізніше двох місяців з дня прийняття відповідного рішення у межах коштів, передбачених у державному бюджеті на такі цілі.

За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно - правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно - правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

21.10.2015 Кабінетом Міністрів України була прийнята Постанова № 850 «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без установлення інвалідності працівника міліції».

Частиною 2 вказаної постанови визначено, що особам, які до набрання чинності Законом України № 208-VІІІ від 13.02.2015 «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію» щодо виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті) або каліцтва працівника міліції», мають право на отримання одноразової грошової допомоги, яка призначається і виплачується відповідно до Порядку № 707.

Відповідно до Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до статті 23 Закону України «Про міліцію», Кабінет Міністрів України, міністерства та інші центральні органи виконавчої влади зобов'язувалися у тримісячний строк після набрання чинності цим Законом привести свої нормативно-правові акти у відповідність із цим Законом.

За правилами ч.4 ст.9 КАС України, у разі невідповідності нормативно-правового акта Конституції України, закону України, міжнародному договору, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України, або іншому правовому акту суд застосовує правовий акт, який має вищу юридичну силу.

Отже, призначення одноразової грошової допомоги позивачу в розмірі відповідно до Порядку №707 було б можливим лише за умови, що він мав право на отримання такої допомоги до 12.03.2015. Однак, оскільки він набув таке право після 12.03.2015 та у період чинності ст.23 Закону України «Про міліцію», розмір допомоги має бути визначений саме у відповідності із вказаним законом.

Як вбачається з наявної в матеріалах справи довідки до акта огляду медико-соціальної експертної комісії серії АВ № 0624540, ОСОБА_1 встановлено III групу інвалідності, причиною якої є захворювання, пов'язане з проходженням служби в органах внутрішніх справ України, 21.10.2016, а отже право на отримання спірної грошової допомоги у нього виникло саме з цієї дати.

Отже, колегія суддів прийшла до висновку, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню Закон України «Про міліцію», в редакції зі змінами, внесеними Законом України «Про внесення змін до ст.23 Закону України «Про міліцію» та Порядок № 850, яким встановлено, що грошова допомога призначається і виплачується у разі установлення працівникові міліції ІІІ групи інвалідності, в розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму, установленого законом для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Таким чином, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про застосування до спірних правовідносин Порядку № 707.

Також, колегія суддів не бере до уваги твердження відповідачів про неможливість виплатити позивачу одноразову грошову допомогу позивачу в розмірі, встановленому статтею 23 Закон України «Про міліцію» в редакції від 13.02.2015, в зв'язку з тим, що на момент звернення ним за виплатою одноразової грошової допомоги, цей закон втратив чинність, з огляду на наступне.

У рішенні Конституційного Суду України від 09 лютого 1999 року №1-рп/99 надано офіційне тлумачення принципу дії закону в часі.

Так, в даному рішенні, зокрема зазначено, що за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першій статті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Таким чином, зважаючи на те, що датою виникнення у позивача права на отримання грошової допомоги є довідка медико-соціальної експертної комісії про встановлення інвалідності, а не дата розгляду ДФС України заяви про призначення цієї виплати, то у останнього не було правових підстав для повернення матеріалів для виплати одноразової грошової допомоги ГУ ДФС в Івано-Франківській області у зв'язку з втратою чинності Законом України «Про міліцію».

Пунктами 9-11 Порядку № 850 передбачено, що МВС в місячний строк після надходження зазначених у п.8 цих Порядку та умов документів приймає рішення про призначення або у випадках, передбачених п.14 цих Порядку та умов, про відмову в призначенні грошової допомоги і надсилає його разом із зазначеними документами керівникові органу внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, для видання наказу про виплату такої допомоги, або у разі відмови - для письмового повідомлення осіб із зазначенням мотивів відмови.

Грошова допомога виплачується в порядку черговості відповідно до дати прийняття МВС рішення про її призначення, але не пізніше двох місяців із дня прийняття зазначеного рішення в межах та за рахунок коштів, передбачених державним бюджетом на утримання МВС.

Виплата грошової допомоги проводиться шляхом перерахування органом внутрішніх справ, у якому проходив (проходить) службу працівник міліції, суми виплати на рахунок, відкритий особою, якій призначається грошова допомога, в установі банку або через касу органу внутрішніх справ.

Таким чином, призначення одноразової грошової допомоги здійснюється шляхом прийняття ДФС України відповідного рішення, яке, разом з іншими документами, надсилається керівникові Управління, для видання наказу про безпосередню виплату такої допомоги у встановленому порядку.

Отже, без відповідного чинного рішення ДФС України про призначення одноразової грошової допомоги керівник Управління не має повноважень виплачувати таку.

Враховуючи наведене вище, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що оскільки звернення позивача про виплату одноразової грошової допомоги ДФС України не розглядала та відповідного рішення не прийняла, тому належним способом захисту порушеного права є зобов'язання відповідача ДФС України розглянути звернення позивача згідно вимог чинного законодавства України, зокрема у відповідності до Порядку № 850.

Така правова позиція узгоджується із правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у справі № 21-11а14 від 18.03.2014, рішення якого, згідно ст. 244-2 КАС України, у подібних правовідносинах є обов'язковими для всіх судів України.

Отже, належним способом захисту прав позивача є зобов'язання відповідача ДФС України розглянути заяву позивача та висновки військово-лікарської комісії УМВС в Івано-Франківській області щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги по інвалідності ІІІ групи, що настала внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням служби в органах внутрішніх справ, відповідно до ст. 23 Закону України «Про міліцію» та Порячдку № 850, з урахуванням висновків суду.

Відповідно до частини 1 статті 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право, зокрема, змінити постанову суду.

Згідно ч.1 ст.201 КАС України, підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 198, 201, 205, 207, 254 КАС України, суд,

п о с т а н о в и в :

Апеляційні скарги Державної фіскальної служби України задовольнити частково.

Постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 травня 2016 року по справі № 809/219/16 у частині мотивів задоволення позову ОСОБА_1 змінити.

У решті постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 13 травня 2016 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання постанови в повному обсязі, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий : Р.В.Кухтей

Судді : І.О. Яворський

С.П. Нос

Повний текст постанови складений 07.11.2016.