Ухвала суду № 62516336, 01.11.2016, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2016 р. Справа № 876/5225/16

Львівський апеляційний адміністративний суду складі колегії суддів:

головуючого-судді Кузьмича С. М.,

суддів Гулида Р. М., Улицького В. З.,

за участю секретаря Бедрій Х. П.

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові справу за апеляційною скаргою Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року по справі № 813/1632/16 за позовом Державного підприємства "Львіввугілля" в особі ВП "Управління технічного контролю якості вугілля і стандартів" до Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Позивач 17 травня 2016 року звернувся до суду із адміністративним позовом до відповідача про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 26 березня 2015 року за №00027761720.

Позовні вимоги обґрунтовує тим, що сума вже нарахована в обліку платника, але не сплачена, а тому не підлягає повторному нарахуванню. Також, статтею 127 ПК України передбачено, що штрафні санкції нараховуються за не нарахування, неутримання, несплату (неперерахування) податку, а в даному випадку штрафні санкції нараховані за несвоєчасну сплату такого податку. Окрім того, позивач стверджує, що згідно з розрахунку повноти і своєчасності перерахування до бюджету утриманих сум податку на доходи фізичних осіб та донарахованих фінансових санкцій відповідачем застосовано штраф у розмірі 50% та 75% згідно з пунктом 127.1 статті 127 ПК України, в той час як до платника податків протягом 1095 днів не застосовувалися штрафні санкції саме за повторне вчинення діянь. Окрім того, нарахована та несплачена з 1 жовтня 2011 року до 30 вересня 2014 року сума податку з доходів фізичних осіб з заробітної плати станом на момент прийняття податкового повідомлення - рішення часткового знаходилась за межами встановленого пунктом 102.1 статті 102 ПК України строку давності 1095 днів, а тому визначене грошове зобов'язання за основним платежем відбулось з порушенням строку давності.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року адміністративний позов задоволено повністю.

Визнано протиправним та скасовано, прийняте Сокальською об'єднаною державною податковою інспекцію Головного управління ДФС у Львівській області, податкове повідомлення-рішення від 26 березня 2015 року №00027761720.

Зазначену постанову в апеляційному порядку оскаржив відповідач. У поданій апеляційній скарзі покликається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просить вказану постанову скасувати та прийняти нову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити.

У апеляційні скарзі зазначає, що судом першої інстанції не взято до уваги той факт, що податковий орган має повне право нараховувати податкові зобов'язання котрі були самостійно нараховані але не сплачені податковим агентом. Також апелянт зазначає, що строки притягнення до відповідальності передбачені статтею 126 ПК України не застосовуються до податку на доходи фізичних осіб.

Сторони явку своїх представників не забезпечили, хоч і були належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання, що не перешкоджає слухати справу в їх відсутності без здійснення звукозапису.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції - без змін, з наступних підстав.

Вивчивши матеріали справи, судом апеляційної інстанції встановлено, що за результатами планової виїзної перевірки Відокремленого підрозділу "Управління технічного контролю якості вугілля і стандартів" ДП "Львіввугілля" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 1 жовтня 2011 року до 30 вересня 2014 року, валютного та іншого законодавства за період з 1 жовтня 2011 року до 30 вересня 2014 року, Сокальською ОДПІ Головного управління ДФС у Львівській області складено акт від 3 березня 2015 року №153/2200/26360227 та прийнято податкове повідомлення-рішення від 26 березня 2015 року за №00027761720, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з доходів фізичних осіб на 523941,10 грн, в тому числі основний платіж - 8255,12 грн та штрафні (фінансові) санкції (штрафи) - 515685,98 грн.

Відповідно до висновків акта перевірки, перевіркою встановлено порушення підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16, пункту 54.2 статті 54, статті 167, підпунктів 168.1.2, 168.1.4, 168.1.5 пункту 168.1 статті 168 ПК України в частині несплати податку на доходи фізичних осіб у серпні 2014 року в сумі 8255,12 грн та несвоєчасної сплати податку на доходи з фізичних осіб в сумі 790478,48 грн.

Відповідно до підпункту 168.1.1 пункту 168.1 статті 168 ПК України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Як передбачено підпунктом 168.1.2 цього ж пункту, податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом. Банки приймають платіжні документи на виплату доходу лише за умови одночасного подання розрахункового документа на перерахування цього податку до бюджету.

Згідно з вимогами пункту 58.1 статті 58 ПК України, контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення, якщо сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян) або якщо за результатами перевірки контролюючим органом встановлено факт:

невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації;

завищення розміру задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованої платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу;

заниження або завищення суми податкових зобов'язань, заявленої у податковій декларації, або суми податкового кредиту, заявленої у податковій декларації з податку на додану вартість, крім випадків, коли зазначене заниження або завищення враховано при винесенні інших податкових повідомлень-рішень за результатами перевірки.

Відповідно до пункту 87.9 статті 87 ПК України, у разі наявності у платника податків податкового боргу контролюючі органи зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. У такому ж порядку відбувається зарахування коштів, що надійдуть у рахунок погашення податкового боргу платника податків відповідно до статті 95 цього Кодексу або за рішенням суду у випадках, передбачених законом.

Згідно з положеннями пункту 126.1 статті 126 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств, рентної плати протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах:

при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу;

при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкового боргу.

Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з того, що з приводу збільшення грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в частині основного платежу судом встановлено та не заперечується сторонами, що позивач самостійно визначив суму грошового зобов'язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 8255,12 грн, що підтверджується наявними в матеріалах справи податковими розрахунками сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь фізичних осіб, і сум утриманого з них податку (форма №1ДФ), та не сплатив її у строки, визначені статтею 168 ПК України.

При цьому, в акті перевірки зазначено, що перевіркою з питань правильності заповнення відомостей про суми нарахованого (сплаченого) доходу на користь платника податку, а також суми утриманого з них податку за встановленою формою 1ДФ не встановлено.

В даному ж випадку, контролюючий орган в оскаржуваному податковому повідомленні - рішенні збільшив позивачу суму грошового зобов'язання по податку з доходів фізичних осіб за основним платежем в розмірі 8255,12 грн, яка вже була попередньо нарахована ним згідно з розрахунків форми №1ДФ.

Щодо нарахування штрафних санкцій штрафні санкції до платника податків було застосовано на підставі пункту 127.1 статті 127 ПК України, яка встановлює відповідальність за ненарахування, неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків.

В той же час, в акті перевірки контролюючий орган зазначає, що перевіркою встановлено несвоєчасне перерахування податку на доходи фізичних осіб в сумі 790478,48 грн.

Відтак зазначене в акті перевірки порушення позивачем податкового законодавства у вигляді прострочення встановленого строку сплати податку з доходів фізичних осіб відповідає складу порушення, передбаченому статтею 126 ПК України.

Проаналізувавши матеріали справи та наведені вище законодавчі положення, суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції і вважає за необхідне зазначити, що заперечення апелянта проти застосування судом першої інстанції строку притягнення до відповідальності є беззмістовним, оскільки судом першої інстанції не застосовувались такі строки.

Крім того відповідно до вимог частини 2 статті 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Водночас відповідачем не надано достатніх доказів порушення позивачем саме тих норм податкового законодавства, відповідно до якого його були винесено спірне податкове повідомлення-рішення.

Зважаючи на вищевикладене, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було правильно встановлено обставини справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а постанову суду - без змін. Доводи апеляційної скарги не спростовують рішення суду першої інстанції.

Керуючись статтями 160, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Сокальської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Державної фіскальної служби у Львівській області залишити без задоволення, а постанову Львівського окружного адміністративного суду від 30 червня 2016 року по справі № 813/1632/16 - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили негайно після проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом 20-ти днів з дати складення в повному обсязі.

Головуючий Кузьмич С. М.

Судді Гулид Р. М.

Улицький В. З.

Повний текст ухвали складено 4 листопада 2016 року