Ухвала суду № 62515835, 07.11.2016, Дніпропетровський апеляційний господарський суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

У Х В А Л А

07.11.2016 Справа № 41/1-10

Дніпропетровський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів :

головуючого судді Виноградник О.М. (доповідач)

суддів: Джихур О.В., Дмитренко Г.К.

проаналізував матеріали справи № 41/1-10 в зв’язку з поданням апеляційної скарги Самарським відділом державної виконавчої служби міста Дніпропетровська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, м.Дніпро на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2016 року у справі № 41/1-10

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс», м.Київ

до Приватного підприємства «Рамс Агро», м.Дніпро

про стягнення 67 555,51 грн.

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2016 року у справі № 41/1-10 (суддя Суховаров А.В.) за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Ніко-Тайс», м.Київ до Приватного підприємства «Рамс Агро», м.Дніпро про стягнення 67 555,51 грн. була задоволена скарга позивача на дії державної виконавчої служи; визнано бездіяльність Самарського ВДВС міста Дніпропетровська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровської області при примусовому виконання виконавчого провадження № 49828512 щодо примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області по справі № 41/1-10 від 11.01.2011р. незаконною; визнано незаконними дії Самарського ВДВС міста Дніпропетровська ГТУЮ у Дніпропетровській області щодо примусового виконання наказу господарського суду Дніпропетровської області по справі № 41/1-10 від 11.01.2011р., які виражені у винесенні постанови від 23.08.2016р. про повернення наказу господарського суду Дніпропетровської області від 11.01.2011р. по справі № 41/1-10 стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження»; визнано недійсною постанову Самарського ВДВС міста Дніпропетровська ГТУЮ у Дніпропетровській області від 23.08.2016р. про повернення наказу господарського суду Дніпропетровської області по справі № 41/1-10 від 11.01.2011р. стягувачеві на підставі п.2 ч.1 ст.47 Закону України «Про виконавче провадження», винесену у виконавчому провадженні № 49828512 (а.с.186, 192, т.2).

Ухвалу господарського суду Дніпропетровської області мотивовано фактом неналежного виконання державним службовцем своїх обов`язків щодо виконання наказу господарського суду від 11.01.2011р. впродовж шестимісячного строку, належного для виконання наказу суду; в якості норм матеріального права господарський суд послався на ст.ст.1, 2, 6, 11, 32, 52, 65, 66 Закону України «Про виконавче провадження».

Не погодившись з вищезазначеною ухвалою, її оскаржив в апеляційному порядку Самарський відділ державної виконавчої служби міста Дніпропетровська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, м.Дніпро, посилається на порушення господарським судом Дніпропетровської області при її прийнятті норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи, невідповідність висновків господарського суду дійсним обставинам справи. Одночасно, скаржником подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в зв`язку з пізнім отриманням (21.10.2016р.) від Головного територіального управління юстиції платіжного доручення про сплату судового збору.

Колегія суддів Дніпропетровського апеляційного господарського суду, ознайомившись з матеріалами справи та апеляційної скарги вважає за необхідне повернути апеляційну скаргу без розгляду в силу наступного.

Частиною 3 ст.94 ГПК України встановлено, що до скарги додаються докази сплати судового збору і надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Статтею 95 ГПК України передбачено, що особа, яка подає апеляційну скаргу, надсилає іншій стороні у справі копію цієї скарги і доданих до неї документів, які у сторони відсутні.

Відповідно до п.п.2, 3 ч.1 ст.97 ГПК України апеляційна скарга не приймається до розгляду і повертається заявникові, якщо до апеляційної скарги не додано доказів надсилання її копії іншій стороні (сторонам) по справі, якщо до скарги не надано документів, що підтверджують сплату судового збору у встановленому порядку та розмірі.

Порядок та розмір справляння судового збору встановлений Законом України «Про судовий збір» № 3674-VІ від 08.07.2011 року (з подальшими змінами та доповненнями), що набрав чинності 01.11.2011 року.

Відповідно до статті 4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

За подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру судовий збір складає 1,5 відсотки ціни позову, але не менше 1 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 150 розмірів мінімальної заробітної плати (п.п.1 п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір»).

За подання апеляційної скарги на ухвалу господарського суду ставка судового збору складає 1 розмір мінімальної заробітної плати (п.п.7 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір»).

Отже, судовий збір за оскарження ухвали суду першої інстанції має становити 1378,00 грн.

Поняття доказів регламентоване ст.32 ГПК України, зокрема, доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Відповідно до частин 1, 2 ст.36 ГПК України письмовими доказами є документи і матеріали, які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору; письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії; якщо для вирішення спору має значення лише частина документа, подається засвідчений витяг з нього.

Згідно з матеріалами апеляційної скарги, в якості додатку до апеляційної скарги скаржником надана ксерокопія платіжного доручення № 11907 від 07.10.2016р. про сплату судового збору в розмірі 1378 грн., засвідчена належним чином, в якій зазначені реквізити отримувача: «УДКСУ у Баб.р.м.Дніпр/Бабуш.р./22030101; банк отримувача: ГУДКСУ у Дніпропетровській області; р/р отримувача: 31218206780004; код отримувача: 37989274; МФО: 805012; призначення платежу: *; 255; 34984907; 3601010; 2800; суд.збір, Апел Самар.ВДВС м.Дніпр.ГТУЮ у Дніпропетр.обл., Апеляц.суд Дніпропетр. Обл. (м.Дніпро) по спр. № 41/1-10, без ПДВ».

Проте, вірними реквізитами для перерахування судового збору до Дніпропетровського апеляційного господарського суду є:

Отримувач коштів: Управління державної казначейської служби України у Бабушкінському районі м.Дніпропетровська Дніпропетровської області

Код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37989274

Банк отримувача: ГУ ДКСУ у Дніпропетровській області, м.Дніпропетровськ

Код банку отримувача (МФО): 805012

Рахунок отримувача: 31216206782004

Код класифікації доходів бюджету: 22030101

Призначення платежу: *; 101; __(код клієнта за ЄДРПОУ для юридичних осіб (доповнюється зліва нулями до восьми цифр, якщо значущих цифр менше 8), реєстраційний номер облікової картки платника податків – фізичної особи (завжди має 10 цифр) або серія та номер паспорту громадянина України, в разі якщо платник через свої релігійні переконання відмовився від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомив про це відповідний орган Міністерства доходів і зборів України і має відповідну відмітку у паспорті); судовий збір, за позовом ____ (ПІБ чи назва установи, організації позивача), Дніпропетровський апеляційний господарський суд (назва суду, де розглядається справа).

Отже, оплата судового збору в сумі 1378,00 грн. здійснена скаржником за невірними реквізитами Дніпропетровського апеляційного господарського суду.

При цьому слід зазначити, що відповідно до п.2.21, 2.22 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 21.02.2013р. № 7 «Про деякі питання практики застосування розділу VІ Господарського процесуального кодексу України» (зі змінами та доповненнями) платіжне доручення на безготівкове перерахування судового збору, квитанція установи банку про прийняття платежу готівкою додаються до позовної заяви (заяви, скарги) і мають містити відомості про те, яка саме позовна заява (заява, скарга, дія) оплачується судовим збором; відповідні документи подаються до господарського суду тільки в оригіналі; копії, у тому числі виготовлені із застосуванням технічних засобів (фотокопії тощо), цих документів не можуть бути належним доказом сплати судового збору. Якщо заявником не подано належних доказів сплати судового збору у встановленому порядку та розмірі або (за необхідності) документів, що підтверджують звільнення від його сплати, заява (скарга) повертається господарським судом з підстав, передбачених ГПК, а саме: статтею 43 5, пунктом 4 частини першої статті 63, пунктом 3 частини першої статті 97, пунктом 4 частини першої статті 111 3, частиною другою і пунктом 1 частини четвертої статті 111 20, пунктом 3 частини шостої статті 113, частиною п'ятою статті 122 2, частиною п'ятою статті 122 8. При цьому якщо таке повернення здійснюється у зв'язку з недодержанням заявником вимог закону щодо порядку та/або розміру сплати судового збору (сплата його не до спеціального фонду Державного бюджету України або в меншому розмірі, ніж необхідно), то у відповідній ухвалі господарського суду має бути зазначено правильний порядок сплати та/або розмір судового збору.

Також, як вбачається з матеріалів апеляційної скарги, скаржником в якості додатку до неї не надано доказів надсилання її копії всім сторонам у справі, зокрема, не надіслано апеляційну скаргу на адресу позивача. Так, в якості доказу надсилання копії апеляційної скарги позивачу надано поштовий фіскальний чек від 28.10.2016р., в якому адресатом значиться не позивач – ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» м.Київ, а інша юридична особа – ТОВ Комп «Ніка-Таймс», м.Запоріжжя (як зазначено в оригіналі поштового чеку); отже, докази надсилання копії апеляційної скарги саме позивачу в розумінні ст.ст.32, 34, 36 ГПК України відсутні.

Крім того, колегія суддів звертає увагу скаржника на те, що відповідно до ухвали господарського суду Дніпропетровської області від 16.05.2013р. по цій справі (а.с.96-97, т.1), відбулось процесуальне правонаступництво позивача та ТОВ «Корпорація «Агросінтез» за місцезнаходженням: 69035, м.Запоріжжя, пр..Маяковського, 3, було замінене на ТОВ «Компанія «Ніко-Тайс» з місцезнаходженням: 03187, м.Київ, вул.Академіка Заболотного, 38, оф.23.

Оскільки апеляційна скарга Самарського ВДВС повертається на підставі п.п.2, 3 ч.1 ст.97 ГПК України, то клопотання скаржника про відновлення строку на апеляційне оскарження не розглядається.

Після усунення обставин, зазначених у пунктах 1, 2, 3 частини 1 ст.97 ГПК України, апеляційна скарга може бути подана повторно.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст.86, 94, 95, п.п.2, 3 ч.1 ст.97 Господарського процесуального кодексу України, суд –

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Самарського відділу державної виконавчої служби міста Дніпропетровська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, м.Дніпро № 12672 від 28.10.2016р. на ухвалу господарського суду Дніпропетровської області від 28.09.2016 року у справі № 41/1-10 на 24 аркушах (в тому числі фіскальні чеки № 0042340-0042341 від 28.10.2016р., ксерокопія платіжного доручення № 11907 від 07.10.2016р.), повернути заявнику без розгляду.

Копію апеляційної скарги Самарського відділу державної виконавчої служби міста Дніпропетровська Головного територіального управління юстиції у Дніпропетровській області, м.Дніпро приєднати до матеріалів справи.

Матеріали справи повернути до господарського суду Дніпропетровської області.

Головуючий суддя О.М. Виноградник

Суддя О.В. Джихур

Суддя Г.К. Дмитренко