Рішення № 62515176, 07.11.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Апеляційне провадження Головуючий у 1 інстанції Осаулов А.А.

№22-ц/796/13500/2016 Доповідач Кравець В.А.

Справа №761/4494/16-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 листопада 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді Кравець В.А.,

суддів: Шахової О.В., Пікуль А.А.,

за участю секретаря Синявського Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 серпня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1, третя особа: Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «Україна» про стягнення матеріальної та моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

У лютому 2016 року ОСОБА_3 звернувся до суду із зазначеним позовом, в якому просив стягнути з відповідача матеріальну шкоду у сумі 281 308, 26 гривень, з яких: 268 878,26 гривень на відновлення ремонту завданих його автомобілю збитків; 1 430,00 гривень витрати за платну автомобільну стоянку на якій знаходився автомобіль; 1 000,00 гривень вартість проведення оцінки матеріального збитку; 5 000,00 гривень витрати на юридичні послуги; моральна шкода 5 000,00 гривень та вирішити питання судових витрат.

В мотивування вимог посилався на те, що 24.06.2015 року, з вини відповідача ОСОБА_1, цивільно-правова відповідальність якої застрахована у ПрАТ «Україна», сталася ДТП, в результаті якої автомобіль позивача зазнав механічних пошкоджень у розмірі 268 878,26 грн.

Проте, страхова компанія у добровільному порядку відшкодувати завдані збитки відмовляється, у зв'язку з чим він змушений звернутися до суду із даним позовом до винуватця ДТП.

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 15 серпня 2016 року позов задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 кошти матеріальної шкоди, що складаються з витрат на відновлювальний ремонт транспортного засобу в сумі - 268 878,26 грн. та витрати у зв'язку з проведенням оцінки пошкоджень в розмірі - 1000 грн. 00 коп.; в рахунок відшкодування моральної шкоди кошти в розмірі - 2000 гривень та судовий збір в сумі - 2 700 грн. 00 коп.

В задоволенні іншої частини позову - відмовлено.

Не погоджуючись з рішенням суду, представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на те, що рішення ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, висновки не відповідають обставинам справи та наявним в матеріалах справи доказам.

Вказує, що висновок експертизи ФОП ОСОБА_4 складено з порушеннями Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійної оціночній діяльності в Україні» (№ 2658-ІП від 12 липня 2001 року), Закону України «Про Державну мову України», Кодексу адміністративного судочинства України, спільного Наказу Міністерства юстиції України та Фонду Державного майна України від 24.07.2009 p. № 1335/5/1159, що затверджує «Методику товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів».

Зазначив, що пошкоджений автомобіль позивача марки «Toyota Corolla» державний номерний знак НОМЕР_1 проданий другій особі. Позивач отримав кошти від продажу неушкоджених залишків, які не були враховані при підрахуванні збитку. Суд прийняв до уваги заперечення відповідача стосовно висновків експертизи, що проведена ФОП ОСОБА_4, та відклав винесення рішення по справі. На нове судове засідання був запрошений в якості свідка ФОП ОСОБА_4 який проводив експертизу, та представник страхової компанії «ПрАТ «Україна».

Крім того, відповідач провину свою визнає, згоден виплатити позивачеві витрати у зв'язку проведенням оцінки пошкоджень у розмірі - 1000 грн.; відшкодування моральної шкоди у розмірі - 2000 грн., судовий збір в сумі 2700 грн. 00 коп.

Відповідач згоден компенсувати реально обґрунтовані матеріальні збитки, понесені позивачем, які врахують компенсацію виплати по страховому полісу, вартість неушкоджених залишків пошкодженого автомобіля та враховану вартість фізичного зносу та технічний стан автомобіля на момент скоєння дорожньо-транспортної пригоди.

В судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 свою апеляційну скаргу підтримав та просив її задовольнити з вищевказаних підстав.

Представник позивача ОСОБА_3 - ОСОБА_5 проти апеляційної скарги заперечувала, просила рішення суду у справі залишити без зміни.

Заслухавши доповідь судді Кравець В.А., обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість ухваленого рішення, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Задовольняючи позов частково, суд виходив з того, що відповідач є винною у вчинені ДТП, а тому шкода, завдана автомобілю позивача, має бути стягнута саме з неї.

Згідно Постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 року №14 «Про судове рішення у цивільній справі»рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми.

Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення. Ухвалене у справі рішення має бути гранично повним, ясним, чітким, викладеним у послідовності, встановленій статтею 215 ЦПК, і обов'язково містити вступну, описову, мотивувальну та резолютивну частини.

Відповідно до ст. 213, 214 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обґрунтованим та має стосуватися, зокрема питань: чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; які правовідносини сторін випливають із установлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин тощо.

Проте, в повній мірі зазначеним вимогам рішення суду не відповідає.

Судом встановлено, що 24.06.2016 об 11 год. 10 хв. в м. Києві по вул. Якіра - вул. Білоруська сталась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Hyundai», д.н.з. НОМЕР_2 (власником якого є ОСОБА_2) під керуванням відповідача та за участю автомобіля позивача - «Toyota Corolla», д.н.з. НОМЕР_3.

В результаті ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.

Постановою Шевченківського районного суду м. Києва від 17.07.2015 відповідача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто останнього до адміністративної відповідальності (а.с. 15).

На момент ДТП цивільно-правова відповідальність власника автомобіля, яким керував відповідач, була застрахована в ПрАТ «СК «Україна». З матеріалів справи вбачається, що позивач звертався до третьої особи із повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду від 26.06.2015 (а.с. 12) та із заявою про страхове відшкодування від 22.09.2015 (а.с. 14). Разом з тим, третя особа жодних виплат позивачу не здійснила.

Крім того, як вбачається з роздруківки Централізованої бази М(Т)СБУ, вказаний поліс, яким застрахована цивільна відповідальність власника автомобіля «Hyundai», д.н.з. НОМЕР_2, є недійсним, а третя особа з 01.07.2015 позбавлена права укладати договори страхування ОСЦПВВТЗ (112-114).

Відповідно до Звіту про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу № 368/8-15, виконаного 26.08.2015 суб'єктом оціночної діяльності ФОП ОСОБА_4, вартість відновлюваного ремонту без врахування фізичного зносу транспортного засобу «Toyota Corolla», д.н.з. НОМЕР_3 становить 294 368. 33 грн.. вартість матеріального збитку, завданого власнику автомобіля становить 268 878, 26 грн., ринкова вартість автомобіля позивача до моменту ДТП становить 268 878, 26 грн. (а.с. 18-31).

В судовому засіданні експерт ОСОБА_4 додатково пояснив, що вартість ремонту склала більше, ніж вартість автомобіля до ремонту, автомобіль вважається конструктивно знищеним, вартість зносу не враховується, оскільки вартість матеріального збитку дорівнює вартості автомобіля до ДТП. Відновлення автомобіля вважається економічно необґрунтованим, тому що вартість ремонту та вартість автомобіля до ремонту рівні.

Задовольняючи позов в частині стягнення з відповідача вартості збитків, що складаються з витрат на відновлювальний ремонт транспортного засобу в сумі - 268 878,26 грн., суд першої інстанції виходив з того, що в правовій позиції, викладеній у Постанові Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 04.06.2014 року № 6-49цс14 зазначено, що системний аналіз пункту 32.7 статті 32 указаного Закону (у редакції, яка була чинною на момент виникнення спірних правовідносин), статті 22, абзацу третього пункту 3 частини першої статті 988, статей 1166, 1187, 1194 Цивільного кодексу України, пунктів 1.6, 8.6, 8.6.1, 8.6.2 зазначеної Методики дає можливість дійти висновків, відповідно до яких власник пошкодженого внаслідок дорожньо-транспортної пригоди транспортного засобу має право на відшкодування в повному обсязі завданої йому майнової шкоди.

При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі майнова шкода у вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, в загальному порядку.

Разом з тим, такий висновок суду не в повній мірі відповідає обставинам справи.

За загальним правилом розмір відшкодування шкоди встановлюється законом або домовленістю сторін, а у разі наявності спору між сторонами - судом.

Порядок визначення шкоди, заподіяної джерелом підвищеної небезпеки, врегульовано главою 82 ЦК України, крім того, відповідні роз'яснення надано у постанові Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6, відповідно до яких при визначенні розміру шкоди враховується розмір майнової шкоди, спричиненої майну або особистим немайновим правам потерпілого.

Під шкодою, що має бути відшкодована, розуміють знешкодження або зменшення блага потерпілого внаслідок порушення його матеріальних прав або приниження нематеріальних благ (життя, здоров'я тощо).

Чинним законодавством України (ч. 1 ст. 1166, ч. 1 ст. 1167 ЦК України) передбачено право юридичної та фізичної особи на відшкодування майнової шкоди, завданої неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи; шкоди, завданої майну фізичної або юридичної особи; моральної шкоди, завданої фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю.

Відповідно до п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» від 27 березня 1992 року № 6 постановляючи рішення про стягнення на користь потерпілого вартості майна, що не може використовуватись за призначенням, проте має певну цінність, суд одночасно повинен обговорити питання про передачу цього майна після відшкодування збитків особі, відповідальній за шкоду.

Тобто у цьому випадку в разі виплати особі повної вартості речі, яку було знищено, залишки такої речі (спірний автомобіль) слід повернути особі, яка відшкодувала шкоду.

Вирішуючи спір про відшкодування позивачу завданих йому реальних збитків, розмір яких дорівнює вартості автомобіля з урахуванням його технічного стану на час ДТП, суд першої інстанції зазначених положень законодавства не врахував.

У разі коли пошкоджений транспортний засіб не може бути відновлений або вартість його відновлювального ремонту з урахуванням зношеності та втрати товарної вартості перевищує його ринкову вартість на момент пошкодження, розмір шкоди визначається за ринковою вартістю транспортного засобу на момент пошкодження.

Порядок відшкодування шкоди, пов'язаної з фізичним знищенням транспортного засобу, детально регламентовано ст. 30 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників транспортних засобів» від 01 липня 2004 року № 1961-IV (із відповідними змінами).

Згідно з вимогами цієї статті транспортний засіб вважається фізично знищеним, якщо його ремонт є технічно неможливим чи економічно необґрунтованим та власник транспортного засобу згоден з визнанням транспортного засобу фізично знищеним. Ремонт вважається економічно необґрунтованим, якщо передбачені згідно з експертизою, проведеною відповідно до вимог законодавства, витрати на ремонт транспортного засобу перевищують вартість транспортного засобу до ДТП.

У разі якщо власник транспортного засобу не згоден із визнанням транспортного засобу фізично знищеним, йому відшкодовується різниця між вартістю транспортного засобу до та після ДТП, а також витрати з евакуації транспортного засобу з місця ДТП.

Вважається, що положення цієї норми на підставі ст. 8 ЦК України можуть застосовуватися при відшкодуванні шкоди не лише страховиком, а й іншими особами, які несуть відповідальність за її заподіяння.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення в частині визначення розміру матеріальної шкоди, оскільки відповідно до копії договору купівлі-продажу транспортного засобу № 7142/2016/03/00122 від 31.03.2016 року, укладеного між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 автомобіль «Toyota Corolla», д.н.з. НОМЕР_3 було продано за 38 тис. грн.

Таким чином, розмір матеріальної шкоди визначається з урахуванням суми , отриманої позивачем від продажу автомобіля, який є фізично знищеним (268 878,260 - 38 000,00 = 230 878,26 грн.) Дані обставини представником позивача не заперечувалися.

Отже, з відповідача ОСОБА_1 підлягає стягненню матеріальна шкода у розмірі 230 878,26 грн.

Щодо задоволення судом вимог про стягнення з відповідача 1 тис. грн. за проведення оцінки пошкоджень автомобіля, моральної шкоди у розмірі 2 тис. грн., то вони є обґрунтованими.

Крім того, відповідач у своїй апеляційній скарзі погоджується з рішенням суду в цій частині.

Відповідно до ч.5 ст.88 ЦПК України, якщо суд апеляційної або касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Таким чином, рішення суду в частині стягнення судових витрат підлягає зміні, шляхом зменшення присудженого судом судового збору з 2 700, 00 грн. до 2452,82 грн.

Відповідно до п. 16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку» від 24 жовтня 2008 року № 12 відповідно до ст. 304 ЦПК України суд апеляційної інстанції при розгляді справи керується правилами розгляду справи судом першої інстанції, з винятками й доповненнями, встановленими гл. І «Апеляційне провадження» розд. V ЦПК України.

Отже, на основі повно та всебічно з'ясованих обставин, на які посилаються сторони, як на підставу своїх вимог та заперечень підтверджених доказами, перевіреними в судовому засіданні, оцінивши їх належність, допустимість, а також достатність, взаємозв'язок у їх сукупності, встановивши правовідносини, які випливають із встановлених обставин та правові норми, які підлягають застосуванню до цих правовідносин, колегія суддів приходить до висновку про скасування рішення суду в частині стягнення з відповідача 268 878,26 грн. витрат на відновлювальний ремонт транспортного засобу та зміні рішення в частині присудженого судом судового збору.

Керуючись ст. 218,303,304,307,309,313,314,316,317 ЦПК України, колегія суддів -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 15 серпня 2016 року в частині стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 матеріальної шкоди на відновлювальний ремонт транспортного засобу у розмірі 268 878грн. 26 коп. скасувати та ухвалити нове рішення в цій частині наступного змісту.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 матеріальну шкоду в розмірі 230 878 грн. 26 коп.

Рішення в частині судових витрат змінити, зменшивши суму судового збору з 2 700 грн. 00 коп. до 2 452 грн. 82 коп.

В іншій частині рішення суду залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий

Судді