Рішення № 62514979, 06.10.2016, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06.10.2016Справа №910/30090/15

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та

гарантія»

до Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація»

про стягнення 25 544,16 грн.

Суддя Сівакова В.В.

Представники сторін:

від позивача Самойленко П.М. - по дов. № 309 від 11.04.2016

від відповідача Денисенко О.В. - по дов. № 155/1/03-62 від 06.01.2016

СУТЬ СПОРУ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» до Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» про стягнення 25 544,16 грн. збитків, завданих внаслідок падіння на автомобіль глиби снігу з льодом з даху будинку № 51-Б по вул. Б.Хмельницького в м. Києві.

Рішенням Господарського суду міста Києва № 910/30090/15 від 09.03.2016 в задоволенні позову відмовлено повністю.

Постановою Київського апеляційного господарського суду № 910/30090/15 від 31.05.2016 рішення Господарського суду міста Києва № 910/30090/15 від 09.03.2016 залишено без змін.

Постановою Вищого господарського суду України № 910/30090/15 від 10.08.2016 рішення Господарського суду міста Києва від 09.03.2016 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 31.05.2016 у справі № 910/30090/15 скасовано та справу направлено на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.

Матеріали справи № 910/30090/15 були отримані Господарським судом міста Києва 18.08.2016.

Розпорядженням Керівника апарату Господарського суду міста Києва від 18.08.2016 за № 04-23/1722 щодо призначення повторного автоматичного розподілу справ, призначено проведення повторного автоматичного розподілу даної справи.

Згідно протоколу повторного автоматичного розподілу судової справи між суддями від 18.08.2016 визначено суддю Сівакову В.В.

Ухвалою Господарського суду міста № 910/30090/15 від 19.08.2016 справу призначено до розгляду на 22.09.2016.

Позивач в судовому засіданні 22.09.2016 позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач у поданих в судовому засіданні 22.09.2016 поясненнях просить в задоволенні позову відмовити повністю.

В судовому засіданні 22.09.2016 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 04.10.2016.

Відповідачем 04.10.2016 до відділу діловодства суду подано клопотання про залучення до участі у справі відповідачами власників та орендарів нежилих приміщень в нежилому будинку за адресою: м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 51-Б.

Позивач проти задоволення даного клопотання відповідача заперечував.

Суд розглянувши подане клопотання відмовив в його задоволенні з огляду на наступне

Пунктом 1 статті 24 Господарського процесуального кодексу України визначено, що господарський суд за наявністю достатніх підстав має право до прийняття рішення залучити за клопотанням сторони або за своєю ініціативою до участі у справі іншого відповідача.

Суд приходить до висновку про відсутність достатніх підстав для вчинення відповідної процесуальної дії, оскільки в даному випадку з урахуванням усіх обставин та матеріалів справи залучення інших відповідачів не сприятиме з'ясуванню обставин, що входять до предмета доказування у справі та встановленню наявності або відсутності правопорушення.

Крім того інший відповідачі, яких просить залучити до участі у справі відповідач не є такими юридичними особами, за рахунок яких в принципі можливо було б задовольнити позовні вимоги.

Відповідачем 04.10.2016 до відділу діловодства суду подано клопотання про заміну неналежного відповідача Комунального підприємства «Київжитлоспецексплуатація» на належного - Управління ЖКГ Шевченківського району.

Позивач проти задоволення даного клопотання відповідача заперечував.

Суд розглянувши подане клопотання відмовив в його задоволенні з огляду на наступне

Згідно з ч. 2 ст. 24 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, встановивши до прийняття рішення, що позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, може за згодою позивача, не припиняючи провадження у справі, допустити заміну первісного відповідача належним відповідачем.

Оскільки відсутня згода позивача на заміну неналежного відповідача у суду відсутні підстави для задоволення заявленого клопотання.

Відповідачем 04.10.2016 до відділу діловодства суду подано клопотання про залучення до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Наста».

Позивач проти задоволення даного клопотання відповідача заперечував.

Суд розглянувши подане клопотання відмовив в його задоволенні з огляду на наступне

Відповідно до ст. 27 Господарського процесуального кодексу України треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до прийняття рішення господарським судом, якщо рішення з господарського спору може вплинути на їх права або обов'язки щодо однієї з сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за клопотанням сторін, прокурора або ініціативи господарського суду.

Така третя особа виступає в процесі на стороні позивача або відповідача - у залежності від того, з ким із них у неї існують (або існували) певні правові відносини.

Що ж до наявності юридичного інтересу у третьої особи, то у вирішенні відповідного питання суд має з'ясовувати, чи буде у зв'язку з прийняттям судового рішення з даної справи таку особу наділено новими правами чи покладено на неї нові обов'язки, або змінено її наявні права та/або обов'язки, або позбавлено певних прав та/або обов'язків у майбутньому (ч. 5 п. 1.6. постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011 «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції»).

Отже, третя особа без самостійних вимог, має знаходитися з однією зі сторін у матеріальних правовідносинах, які в результаті прийняття судом рішення у справі зазнають певних змін.

Суд дійшов висновку, що прийняття рішення з даного господарського спору, не може вплинути на права або обов'язки Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Наста» щодо сторін, тому відсутні підстави для залучення останнього до участі у справі третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.

Відповідачем 04.10.2016 до відділу діловодства суду подано клопотання про витребування у Управління безпеки дорожнього руху Департаменту превентивної діяльності Національної поліції України матеріали дорожньо-транспортної пригоди, що мала місце 12.09.2012 о 08:05 на пров. Виноградний за участю транспортного засобу Honda Pilot державний номер НОМЕР_1, що належить ОСОБА_4

Позивач проти задоволення даного клопотання відповідача заперечував.

Суд розглянувши заявлене клопотання відмовив в його задоволенні оскільки воно не відповідає вимогам ст. 38 Господарського процесуального кодексу України, зокрема документи які просить витребувати відповідач не підтвердять обставини, що мають значення для вирішення даного спору.

Відповідачем 04.10.2016 до відділу діловодства суду подано клопотання про витребування у позивача копії письмових повідомлень про відступлення новому кредитору прав вимоги щодо позиції № 285 додатку № 1 до договору про відступлення права вимоги № 2503 від 25.03.2014 (з доказами направлення), які мав позивач направити боржнику(ам) на підставі п. 3.1.6 зазначеного договору.

Позивач не заперечував проти задоволення клопотання відповідача та зобов'язався надати витребувані документи.

Суд розглянувши дане клопотання відповідача задовольнив його.

В судовому засіданні 04.10.2016 відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України було оголошено перерву до 06.10.2016.

В судовому засіданні 06.10.2016, відповідно до ст. 85 Господарського процесуального кодексу України, оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представників відповідача і відповідача, Господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

19.04.2012 між Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Наста» (страховик) та ОСОБА_4 (страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 205.0088636, предметом страхування якого є транспортний засіб Honda Pilot, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

06.12.2012 по вул. Б.Хмельницького 51-Б, м. Київ внаслідок падіння бурульки з даху вказаного будинку було пошкоджено автомобіль Honda Pilot, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, що підтверджується висновком, виданим органами ДІМ Шевченківського РУ ГУ МВС України.

За наслідками вказаної страхового випадку страховиком було перераховано страхове відшкодування в розмірі 25 544,16 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 139 від 10.01.2013.

Вказаний розмір та виплата страхового відшкодування підтверджується, наявними в матеріалах справи, страховим актом № 2012-12-06/005 від 02.01.2013, рахунком Приватного акціонерного товариства «Дніпро Мотор Інвест» № 405923/71220121 від 07.12.2012 та платіжним дорученням № 139 від 10.01.2013.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові (ч. 1 ст. 513 Цивільного кодексу України).

25.03.2014 між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Наста» (первісний кредитор) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» (новий кредитор, позивач) було укладено договір відступлення права вимоги № 2503, відповідно до умов якого первісний кредитор відступає (передає), а новий кредитор отримує право вимоги відшкодування в порядку регресу збитків, завданих страхувальникам первісного кредитора по договору добровільного страхування, а новий кредитор набуває права вимоги первісного кредитора за укладеним договором добровільного страхування та сплачує первісному кредитору за відступлення права вимоги грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядки та строки встановлені цим договором.

Відповідно до акту прийому-передачі права вимоги від 27.03.2014 позивач набув права вимоги за договором добровільного страхування наземного транспорту № 205.0088636, укладеного 19.04.2012 між Товариством з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Наста» (страховик) та ОСОБА_4 (страхувальник), у відповідності до умов, якого застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу марки Honda Pilot, державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Відповідно до п. 3.1.1 договору № 2503 права вимоги відступаються (передаються) в розмірі заборгованості боржників перед первісним кредитором.

Статтею 514 Цивільного кодексу України встановлено, що до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до п. 2.1 договору № 2503 загальний розмір заборгованості боржників права вимоги до яких відступається згідно цього договору складає 6 117 843,17 грн. згідно реєстру прав вимог, що наведений в додатку № 1 до цього договору.

Згідно п. 300 додатку № 1 до договору № 2503 первісний кредитор відступив позивачу належні йому права вимоги до особи, винної за завдання збитків в розмірі суми страхового відшкодування, що складає 77 408,81 грн.

Спір виник в зв'язку з тим, що набувши право вимоги до відповідача в сумі 25 544,16 грн., позивач вважає, що Комунальне підприємство «Київжитлоспецексплуатація» є особою відповідальною за завдані збитки автомобілю Honda Pilot державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під час його пошкодження внаслідок падіння з даху будинку глиби снігу з льодом, у дворі якого був припаркований автомобіль страхувальника, оскільки будинок на вул. Б.Хмельницького № 51 Б обліковується на балансі відповідача, а тому пошкодження автомобіля сталося з вини відповідача.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Згідно ст. 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

З висновку, складеного дільничим Шевченківського РУ ГУ МВС України у м. Києві від 10.12.2012 вбачається, що, впавши, бурулька пошкодила дах автомобіля та на задній правій боковині також є вм'ятина.

Відповідно до протоколу огляду місця події від 06.12.2012, складеному інспектором ДАІ з обслуговування адміністративної території Шевченківського району Деменом С.П. за участю двох понятих, при огляді дворової частини території по вул. Б.Хмельницького, 51 Б у м. Києві та автомобіля Honda Pilot, державний реєстраційний номер НОМЕР_1 виявлено: вм'ятину даху автомобіля та верхньої частини заднього правого крила; пошкодження спричинено обледенілим снігом, що впав з даху будинку 51 Б по вул. Б.Хмельницького у м. Києві.

Відповідно до п. 1.10 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001 (далі - ПДР) житлова зона - дворові території, а також частини населених пунктів, позначені відповідним дорожнім знаком. Зупинка - припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для посадки (висадки) пасажирів чи завантаження (розвантаження) вантажу, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо). Стоянка - припинення руху транспортного засобу на час, більший ніж 5 хвилин, з причин, не пов'язаних з необхідністю виконання вимог цих Правил, посадкою (висадкою) пасажирів, завантаженням (розвантаженням) вантажу.

Правилами паркування транспортних засобів, затверджених постановою Кабінету Міністрів України № 1342 від 03.12.2009 паркування - розміщення транспортного засобу на майданчику для паркування; місце для паркування - місце стоянки одного транспортного засобу на майданчику для паркування, позначене дорожньою розміткою відповідно до Правил дорожнього руху; відведені майданчики для паркування - майданчики для паркування, розміщені в межах проїзної частини вулиці, дороги або тротуару та обладнані відповідно до вимог Правил паркування транспортних засобів та Правил дорожнього руху; спеціально обладнані майданчики для паркування - майданчики для паркування, розміщені поза межами проїзної частини вулиці, дороги або тротуару та обладнані відповідно до вимог Правил паркування транспортних засобів і Правил дорожнього руху.

Пункт 26.2 Правил дорожнього руху передбачає, що у житловій зоні забороняється, зокрема, стоянка транспортних засобів поза спеціально відведеними місцями і таке їх розташування, яке утруднює рух пішоходів і проїзд оперативних чи спеціальних транспортних засобів.

У пішохідну зону в'їзд дозволяється лише транспортним засобам, що обслуговують громадян і підприємства, які розташовані у зазначеній зоні, а також транспортним засобам, що належать громадянам, які проживають або працюють у цій зоні, чи автомобілям (мотоколяскам), позначеним розпізнавальним знаком «Інвалід», якими керують водії-інваліди. Якщо до об'єктів, розташованих на цій території, є інші під'їзди, водії повинні користуватися лише ними (п. 26.3 ПДР).

Відповідно до п. 17.2 Правил благоустрою міста Києва, затверджених рішенням Київської міської ради № 1051/1051 від 25.12.2008 паркування транспортних засобів - тимчасова стоянка транспортних засобів у відведених або спеціально обладнаних місцях для паркування автотранспорту без відповідальності за збереження транспортного засобу або з такою відповідальністю, якщо можливе оснащення місць для паркування необхідним обладнанням. Спеціально обладнаними місцями є місця для паркування транспортних засобів, розміщені на проїжджій частині доріг чи за її межами, визначені відповідними дорожніми знаками, можуть мати дорожню розмітку, можуть бути оснащені спеціальними пристроями для контролю часу і способу паркування, сплати збору і послуг паркування, необхідним технічним обладнанням для запобігання викраденню транспортних засобів (огорожею, в'їзними та виїзними бар'єрами, шлагбаумами, приміщеннями для охоронців тощо).

Як вбачається з матеріалів справи страхувальник припаркував свій автомобіль у дворі біля будинку 51-Б по вул. Б.Хмельницького в м. Києві.

Разом з цим, матеріали справи не містять належних доказів того, що територія біля будинку № 51-Б на вул. Б. Хмельницького у м. Києві відведена для стоянки автомобіля та того, що автомобіль Honda Pilot, державний реєстраційний номер НОМЕР_1, знаходився у спеціально обладнаному місці для паркування автотранспорту.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» до повноважень органів місцевого самоврядування у сфері житлово-комунальних послуг належить визначення виконавця житлово-комунальних послуг відповідно до цього Закону в порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері житлово-комунального господарства.

Згідно ч.ч. 2, 6 ст. 19 Закону учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є: власник, споживач, виконавець, виробник. Особливими учасниками відносин у сфері житлово-комунальних послуг є балансоутримувач та управитель, які залежно від цивільно-правових угод можуть бути споживачем, виконавцем або виробником послуг.

З листа Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації № 109/02/31-21 від 06.01.2015 вбачається, що 2 611,4 кв. м. загальної площі будинку за адресою: м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 51 Б перебуває у приватній власності, та на балансі КП «Київжитлоспецексплуатація» перебуває 1 005,3 кв. м. будинку.

Балансоутримувач будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд - власник або юридична особа, яка за договором з власником утримує на балансі відповідне майно, а також веде бухгалтерську, статистичну та іншу передбачену законодавством звітність, здійснює розрахунки коштів, необхідних для своєчасного проведення капітального і поточного ремонтів та утримання, а також забезпечує управління цим майном і несе відповідальність за його експлуатацію згідно з законом.

Згідно ст. 1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» власник приміщення, будинку, споруди, житлового комплексу або комплексу будинків і споруд (далі - власник) - фізична або юридична особа, якій належить право володіння, користування та розпорядження приміщенням, будинком, спорудою, житловим комплексом або комплексом будинків і споруд, зареєстроване в установленому законом порядку.

Утримання будинків і прибудинкових територій - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством (ч. 1 ст. 1 вказаного Закону).

Відповідно до Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затверджених наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 76 від 17.05.2005, утримання будинків і прибудинкових територій це - господарська діяльність, спрямована на задоволення потреби фізичної чи юридичної особи щодо забезпечення експлуатації та/або ремонту жилих та нежилих приміщень, будинків і споруд, комплексів будинків і споруд, а також утримання прилеглої до них (прибудинкової) території відповідно до вимог нормативів, норм, стандартів, порядків і правил згідно із законодавством.

Відповідно до п. 1.5. Правил утримання жилих будинків та прибудинкових територій, утримання житлового фонду передбачає виконання робіт, передбачених наказом Держжитлокомунгоспу України № 150 від 10.08.2004 «Про затвердження Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень будинків, споруд», зареєстрованим у Мін'юсті України № 1046/9645 від 21.08.2004 (із змінами).

Положеннями п. 1.1.8.6 Примірного переліку послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій та послуг з ремонту приміщень, будинків, споруд, затвердженого наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства № 150 від 10.08.2004, до таких послуг відноситься скидання з дахів та покрівель снігу та льоду.

Доказів того, що відповідач будучи балансоутримувачем лише 1005,3 кв. м. будинку за адресою м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 51Б є також отримувачем коштів за утримання цілого будинку та прибудинкової території, адже саме ця особа відповідно викладеного вище має виконувати роботи з очищення дахів та козирків від снігу та бурульок, не подано.

Відповідно до п. 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Отже для відшкодування шкоди за правилами даної норми необхідно довести такі факти:

а) Неправомірність поведінки особи. Неправомірною можна вважати будь-яку поведінку, внаслідок якої завдано шкоду, якщо завдавач шкоди не був уповноважений на такі дії.

б) Наявність шкоди. Під шкодою слід розуміти втрату або пошкодження майна потерпілого та (або) позбавлення його особистого нематеріального права (життя, здоров'я тощо). У відносинах, що розглядаються, шкода - це не тільки обов'язкова умова, але і міра відповідальності, оскільки за загальним правилом статті, завдана шкода відшкодовується в повному обсязі.

в) Причинний зв'язок між протиправною поведінкою та шкодою є обов'язковою умовою відповідальності та виражається в тому, що шкода має виступати об'єктивним наслідком поведінки завдавача шкоди.

г) Вина завдавача шкоди, за виключенням випадків, коли в силу прямої вказівки закону обов'язок відшкодування завданої шкоди покладається на відповідальну особу незалежно від вини.

Позивач який звернувся з позовом про стягнення шкоди має довести наявність усіх чотирьох елементів господарського правопорушення.

Згідно ст. 34 Господарського процесуального кодексу України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Належність доказів - спроможність фактичних даних містити інформацію щодо обставин, що входять до предмета доказування, слугувати аргументами (посилками) у процесі встановлення об'єктивної істини. При цьому питання про належність доказів остаточно вирішується судом.

Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Позивач належними засобами доказування не довів завдання йому відповідачем шкоди в загальному розмірі 25 544,16 грн., протиправність дій відповідача, причинний зв'язок між ними та вину відповідача.

Відповідно до ст. 1 Господарського процесуального кодексу України підприємства, установи, організації, інші юридичні особи мають право звертатися до господарського суду згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів.

Обов'язок доказування та подання доказів відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України розподіляється між сторонами виходячи з того, хто посилається на певні юридичні факти, які обґрунтовують його вимоги та заперечення.

Це стосується позивача, який мав довести наявність тих обставин, на підставі яких він звернувся до господарського суду з позовними вимогами.

Таким чином, позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» є не обґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на позивача.

Керуючись ст. 49, ст.ст. 82-85 ГПК України,-

В И Р І Ш И В:

В позові відмовити повністю.

Повне рішення складено 13.10.2016.

Суддя В.В.Сівакова