Ухвала суду № 62514917, 01.11.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 11-cc/796/3623/2016 Слідчий суддя в 1-й інстанції: Цокол Л.І.

Категорія: ст. 170 КПК Доповідач: Лашевич В.М.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2016 року місто Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді Лашевича В.М.,

суддів Дзюбіна В.В., Рибака І.О.,

при секретарі судового засідання Проаспет К.О.,

з участю:

прокурора Станкова О.П.,

захисника ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах підозрюваного ОСОБА_2 на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 26 вересня 2016 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого СУ фінансових розслідувань ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві Чижа О.В., яке погоджене із прокурором Київської місцевої прокуратури № 6 міста Києва Большаковим Д.В., та накладено арешт на нерухоме майно, що на праві власності належить ОСОБА_2 (і.п.н. НОМЕР_1), а саме на нерухоме майно, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1.

Не погоджуючись з таким рішенням слідчого судді, захисник ОСОБА_1 подав в інтересах підозрюваного ОСОБА_2 апеляційну скаргу, в якій, вважаючи ухвалу слідчого судді незаконною, просить її скасувати та постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання старшого слідчого. Зокрема, апелянт зазначає, що згідно даних державного реєстру прав власності на нерухоме майно об'єкт нерухомості за адресою: АДРЕСА_1, станом на день розгляду клопотання перебував у спільній частковій власності громадян ОСОБА_2 та малолітньої дитини громадянки ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1. При цьому захисник вказує, що власність даного нерухомого майна визначається в наступних частках між ОСОБА_2 та ОСОБА_5, а саме ОСОБА_2 належить 1/10 частина квартири, а 9/10 частин цієї квартири належать ОСОБА_5 Також апелянт вважає, що підозра у вчиненні ОСОБА_2 кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, є необґрунтованою.

Заслухавши доповідь судді, поясненнязахисника, який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, пояснення прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги і просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга захисника ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів провадження, Слідчим управлінням фінансових розслідувань ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32015100060000077, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 09 квітня 2015 року за підозрою ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.

Органами досудового розслідування встановлено, що генеральний директор КП «Кіровгеологія» ОСОБА_2 в період 2012 - 2014 років, зловживаючи своїм службовим становищем, розтратив чуже майно, а саме грошові кошти КП «Кіровгеологія», в особливо великих розмірах шляхом перерахування їх на рахунки ТОВ «Сібол» (ЄДРПОУ 37265968) та ТОВ «Київкапіталбуд» (ЄДРПОУ 37142671), які мають ознаки фіктивності.

З 25 червня 2012 року по 31 грудня 2014 року КП «Кіровгеологія» на виконання договорів з окремих видів робіт (роботи зі створення геолого-тематичної продукції) з ДГП «Геолекспертиза» надало висновки з проведених геологічних експертиз за відповідними адресами об'єктів Надрокористувачів.

За вказані висновки з проведених геологічних експертиз в період з 25 червня 2012 року по 31 грудня 2014 року ДГП «Геолекспертиза» на користь КП «Кіровгеологія» було перераховано грошові кошти в сумах, які вказані в актах прийомів-передач.

ОСОБА_2, достовірно знаючи, що виконання окремих видів робіт (роботи зі створення геолого-тематичної продукції), необхідних для отримання в подальшому Надрокористувачами дозволів, виконується власними силами КП «Кіровгеологія» без залучення будь-яких сторонніх фізичних та юридичних осіб уклав договори з ТОВ «Сібол» та ТОВ «Капіталбуд», які мають ознаки фіктивності.

Реалізовуючи свій злочинний умисел, направлений на розтрату чужого майна шляхом зловживання службовою особою своїм службовим становищем в особливо великих розмірах, ОСОБА_2, перебуваючи у приміщенні КП «Кіровгеологія» за адресою: місто Київ, вул. Кіквідзе, 8/9, в період з січня 2012 року по 01 січня 2013 року здійснив розтрату майна КП «Кіровгеологія», а саме грошових коштів в сумі 17959626 гривень, що є особливо великим розміром.

22 вересня 2016 року ОСОБА_2 було повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, санкція якого передбачає, в тому числі конфіскацію майна.

26 вересня 2016 року старший слідчий слідчого управління фінансових розслідувань ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві Чиж О.В., за погодженням із прокурором Київської місцевої прокуратури № 6 міста Києва Большаковим Д.В., звернувся до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на нерухоме майно, що на праві власності належить ОСОБА_2 (і.п.н. НОМЕР_1), а саме на нерухоме майно, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1.

Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 26 вересня 2016 року клопотання старшого слідчого було задоволено.

Задовольняючи клопотання старшого слідчого, внесене в межах кримінального провадження №32015100060000077, про накладення арешту на нерухоме майно, що на праві власності належить ОСОБА_2, а саме на нерухоме майно, яке розташовано за адресою: АДРЕСА_1, слідчий суддя, як вбачається з журналу судового засідання, заслухав пояснення старшого слідчого Чижа О.В. та,дослідивши матеріали, додані до клопотання, прийшов до првильного висновку, що існують достатні підстави для накладення арешту на нерухоме майно, що на праві власності належить ОСОБА_2, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, з метою забезпечення можливої конфіскації майна ОСОБА_2, який, всупереч ствердженням апелянта, обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України, санкція якої передбачає в тому числі і конфіскацію майна.

З урахуванням викладеного слідчий суддя, всупереч доводам захисника, встановив належні правові підстави, передбачені ч. 1, п. 3 ч. 2 та ч. 5 ст. 170 КПК України, для задоволення клопотання старшого слідчого про накладення арешту на нерухоме майно ОСОБА_2, а саме на квартиру АДРЕСА_1.

В свою чергу, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна для виконання завдань арешту майна, якими є запобігання можливості його передачі або відчуження.

Таким чином, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності до вимог ст. ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на нерухоме майно ОСОБА_2, а саме на квартиру АДРЕСА_1, врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. При цьому колегія суддів звертає увагу, що відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про належність ОСОБА_5 9/10 частин зазначеної квартири були внесені 11 жовтня 2016 року, тобто вже після того, як слідчим суддею 26 вересня 2016 року було накладено арешт на цю квартиру. До цього часу, відповідно до повідомлення Київського міського бюро технічної інвентаризації, дана квартира на праві власності була зареєстрована за ОСОБА_2, а тому доводи захисника, що станом на день розгляду клопотання квартира АДРЕСА_1 перебувала у спільній частковій власності громадян ОСОБА_2 та малолітньої дитини громадянки ОСОБА_5 слід визнати безпідставними.

Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об'єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на нерухоме майно ОСОБА_2, а саме на квартиру АДРЕСА_1, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності, а тому доводи апелянта стосовно незаконності та необґрунтованості ухвали слідчого судді є непереконливими.

Порушень норм КПК України, які могли б стати підставою для скасування ухвали слідчого судді, колегією суддів не вбачається.

Враховуючи встановлені факти та відповідні їм правовідносини, колегія суддів вважає, що ухвалу слідчого судді необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах підозрюваного ОСОБА_2 - без задоволення.

Керуючись ст. ст. 170, 171, 173, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 26 вересня 2016 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого СУ фінансових розслідувань ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві Чижа О.В., яке погоджене із прокурором Київської місцевої прокуратури № 6 міста Києва Большаковим Д.В., та накладено арешт на нерухоме майно, що на праві власності належить ОСОБА_2 (і.п.н. НОМЕР_1), а саме на нерухоме майно, яке розташоване за адресою: АДРЕСА_1, - залишити без змін, а апеляційну скаргу захисника ОСОБА_1 в інтересах підозрюваного ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Ухвала апеляційного суду оскарженню не підлягає.

СУДДІ:

_____ ________ _____

В.М. Лашевич В.В. Дзюбін І.О. Рибак