Рішення № 62514841, 03.11.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 759/18244/15-ц Головуючий у 1-ій інстанції - Миколаєць І.Ю.

Апеляційне провадження Доповідач - Іванченко М.М.

№22-ц/796/8179/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду м. Києва в складі:

головуючого судді: Іванченка М.М.

суддів: Рубан С.М., Желепи О.В.

при секретарі: Гарматюк О.Д.

за участю:

позивача: ОСОБА_2

представника позивачів: ОСОБА_3

представника відповідачів: ОСОБА_4

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання права власності на частину гаражного боксу в порядку спадкування

за апеляційною скаргою ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_6, ОСОБА_7

на рішення Святошинського районного суду м. Києва від 05 квітня 2016 року,-

В С Т А Н О В И Л А:

Позивачі звернулись до Святошинського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання права власності на частину гаражного боксу в порядку спадкування.

Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 05 квітня 2016 року позовні вимоги ОСОБА_2, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання права власності на частину гаражного боксу в порядку спадкування - задоволено частково.

Визнано за ОСОБА_2 в порядку спадкування після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_8 та після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_9 право власності в порядку спадкування на 1/6 частини спадкового майна, а саме: на 1/6 частину гаражного боксу НОМЕР_1 що знаходився в АДРЕСА_1, яка належала останньому на підставі свідоцтва про право власності виданого Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) 02 квітня 2010 pоку, яке видано на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення від 26 березня 2010 року № 388-с/гк, зареєстрованого КП «КМБТІ та РПВ на ОНМ» 22 квітня 2010 року за реєстровим №66387 в реєстровій книзі 410-214.

Визнано за ОСОБА_5 в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_8 та після смерті ІНФОРМАЦІЯ_2 року ОСОБА_9 право власності в порядку спадкування на 1/6 частини спадкового майна, а саме: на 1/6 частину гаражного боксу НОМЕР_1 що знаходився в АДРЕСА_1, яка належала останньому на підставі свідоцтва про право власності виданого Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) 02 квітня 2010 pоку, яке видано на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення від 26 березня 2010 року № 388-с/гк, зареєстрованого КП «КМБТІ та РПВ на ОНМ» 22 квітня 2010 року за реєстровим №66387 в реєстровій книзі 410-214.

У задоволенні інших вимог - відмовлено.

Додатковим рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 23 червня 2016 року доповнено рішення Святошинського районного суду м. Києва від 05 квітня 2016 року по справі за позовом ОСОБА_2, ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_7 про визнання права власності на частину гаражного боксу в порядку спадкування п'ятим абзацом.

Стягнуто з ОСОБА_6 на користь ОСОБА_2 243 грн. 60 к. судового збору.

Стягнуто із ОСОБА_7 на користь ОСОБА_2 243 грн. 60 к. судового збору.

Не погоджуючись з рішеннями суду першої інстанції, ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_6, ОСОБА_7 подав апеляційну скаргу в якій просив рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у позові в повному обсязі та закрити провадження у справі.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги апелянт посилається на те, що рішення суду ухвалено з порушенням та неправильним застосуванням норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи та ухвалення незаконного рішення. Зокрема вказує, що оскаржуване рішення суду не відповідає вимогам ст.213 ЦПК України. При розгляді позовної заяви суд не застосував до неї положень ч.1 ст.109 та ч.2 ст.223 ЦПК України, а також ст.392 та ч.1 ст.1297 ЦК України, а саме: провадження у справі відкрите з недотриманням правил підсудності, оскільки відповідачі-фізичні особи: ОСОБА_6 та ОСОБА_7 проживають у Солом'янському районі м. Києва; позивачі ОСОБА_2 та ОСОБА_5 а також їхні правонаступники, відповідності до ч.2 ст.223 ЦПК України, позбавлені можливості заявляти в суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав по яких Апеляційний суд міста Києва ще 23 вересні 2015 року прийняв рішення.

Представник відповідачів підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Позивач та представник позивачів у суді апеляційної інстанції заперечували проти доводів апеляційної скарги та просили її відхилити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_2 pоку помер ОСОБА_9, про що відділом реєстрації смерті у м. Києві зроблено запис № 2524 та видане свідоцтво.

Відповідно до матеріалів спадкової справи після померлого ОСОБА_9, спадщину прийняли: його мати - ОСОБА_8, донька ОСОБА_7 та донька ОСОБА_6, яким видані свідоцтва на їх частки майна померлого (по 1/3 кожній) окрім свідоцтв про право власності на гаражний бокс за причини відсутності державної реєстрації на це нерухоме майно.

Колегія суддів погоджується з висновком суду про те, що у разі видачі свідоцтва про право на спадщину після померлого ОСОБА_9 його матері ОСОБА_8 належала б 1/3 частина спірного гаражного боксу.

ІНФОРМАЦІЯ_1 року померла ОСОБА_8 про що відділом реєстрації смерті у м. Києві зроблено запис № 10241 та видане свідоцтво.

13 січня 2004 року ОСОБА_8 на випадок своєї смерті зробила розпорядження на все своє майно, яке їй буде належати на момент смерті на користь ОСОБА_5

Відповідно до матеріалів спадкової справи після померлої ОСОБА_8, спадщину прийняли: її донька ОСОБА_2 та за заповітом ОСОБА_5

Колегія суддів також погоджується з висновком суду про те, що на момент смерті ОСОБА_8 її донька ОСОБА_2 була непрацездатною особою, а тому має право на обов'язкову частку в спадщині.

Відповідно до свідоцтва про право власності від 02 квітня 2010 року виданого на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення від 26 березня 2010 року № 388-С/ГК на гаражний бокс НОМЕР_1 в ГБК «Балтика» площею 61,60 кв.м., який розташований в АДРЕСА_1 належить ОСОБА_9 на праві приватної власності, що також підтверджується копією витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно Комунального підприємства Київське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна.

Статтею 1234 ЦК України визначено, що право на заповіт має фізична особа з повного цивільною дієздатністю.

У відповідності до положень ч.1 ст.1241 ЦК України, право на обов'язкову частку у спадщині мають зокрема, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов'язкова частка).

Частиною 1 ст.1266 ЦК України визначено, що внуки, правнуки спадкодавця спадкують ту частку спадщини, яка належала б за законом їхнім матері, батькові, бабі, дідові, якби вони були живими на час відкриття спадщини.

З огляду на викладене колегія суддів вважає, що при визначенні обов'язкової частки ОСОБА_2 суд першої інстанції не врахував того, що після смерті її матері ОСОБА_8 в першу чергу до спадкування призивалися б ОСОБА_2 спадкоємці покійного брата ОСОБА_9, а саме ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які в свою чергу мали право в порядку ч.1 ст.1266 ЦК України на частку спадкування, а тому обов'язкова частка спадщини ОСОБА_2 після померлої ОСОБА_8 становить 1/12, а не так як визначив суд 1/6.

А тому частка ОСОБА_10 складає різницю між часткою гаражного боксу, яка належала ОСОБА_8 та обов'язковою часткою ОСОБА_2 становить 1/4 частина гаражного боксу (1/3-1/12=1/4).

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що рішення Святошинського районного суду м. Києва підлягає зміні в частині визначені часток у спадкування після смерті ОСОБА_8, а саме обов'язковою часткою ОСОБА_2 становить 1/12 частина гаражного боксу та ОСОБА_5 належить 1/4 частина гаражного боксу за заповітом. В решті рішення необхідно залишити без змін.

Посилання апелянта на те, що справа підлягає закриттю, оскільки у відповідності до ч.2 ст.223 ЦПК України позивачі позбавлені можливості заявляти у суді ту саму позовну вимогу з тих самих підстав по яких ухвалено рішення, колегією суддів не приймаються до уваги з огляду на таке.

Пунктом 2 ч.1 ст.205 ЦПК України визначено, що суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі у зв'язку з відмовою позивача від позову або укладенням мирової угоди сторін, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав.

Рішенням Апеляційного суду м. Києва від 23 вересня 2015 року ухвалено рішення по справі ОСОБА_2, ОСОБА_5 до Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «Балтика» про визнання права власності на гаражний бокс в порядку спадкування.

Як вбачається зі змісту вказаного рішення позивачі звертались із позовом саме до Кооперативу по будівництву та експлуатації індивідуальних гаражів «Балтика», а тому відсутні всі складові, які давали б підстави для закриття провадження у справі.

Посилання апелянта на те, що справа не підсудна Святошинському районному суду м. Києва колегією суддів не приймаються до уваги, оскільки ухвала про відкриття провадження не є предметом оскарження.

Доводи апелянта про те, що позивачі не надали документів про те, що спірний гаражний бокс належить їм на праві власності колегія суддів вважає необґрунтованими з огляду на те, що відповідно до матеріалів справи гаражний бокс НОМЕР_1 в ГБК «Балтика» площею 61,60 кв.м., який розташований в АДРЕСА_1 належить померлому ОСОБА_9, що підтверджується свідоцтвом про право власності від 02 квітня 2010 року. Крім того колегією суддів встановлено, що позивачі мають право на частку у ньому.

Враховуючи вищевикладене колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення Святошинського районного суду м. Києва від 05 квітня 2016 року зміні.

Також колегія суддів вважає, що додаткове рішення Святошинського районного суду м. Києва від 23 червня 2016 року необхідно залишити без змін, оскільки дане рішення ухвалено з додержанням вимог законодавства, тому підстав для його скасування судом апеляційної інстанції не встановлено.

Керуючись ст. ст. 218, 303, 307, 309, 313, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів,

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_6, ОСОБА_7 -задовольнити частково.

Рішення Святошинського районного суду м. Києва від 05 квітня 2016 року - змінити.

Визнати за ОСОБА_2 в порядку спадкування за ст.1241 ЦК України після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_8 право власності на 1/12 частину гаражного боксу НОМЕР_1 що знаходився в Гаражно-будівельному кооперативі «Балтика» по АДРЕСА_1 яка належала ОСОБА_9 на підставі свідоцтва про право власності виданого Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) 02 квітня 2010 pоку, яке видано на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення від 26 березня 2010 року № 388-с/гк, зареєстрованого КП «КМБТІ та РПВ на ОНМ» 22 квітня 2010 року за реєстровим №66387 в реєстровій книзі 410-214.

Визнати за ОСОБА_5 в порядку спадкування за заповітом після смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 року ОСОБА_8 право власності на1/4 частину гаражного боксу НОМЕР_1 що знаходився в Гаражно-будівельному кооперативі «Балтика» по АДРЕСА_1 яка належала ОСОБА_9 на підставі свідоцтва про право власності виданого Головним управлінням житлового забезпечення Виконавчого органу Київської міської ради (Київська міська державна адміністрація) 02 квітня 2010 pоку, яке видано на підставі наказу Головного управління житлового забезпечення від 26 березня 2010 року № 388-с/гк, зареєстрованого КП «КМБТІ та РПВ на ОНМ» 22 квітня 2010 року за реєстровим №66387 в реєстровій книзі 410-214.

В решті рішення залишити без змін.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів шляхом подання до цього суду касаційної скарги.

Головуючий

Судді: