Ухвала суду № 62514731, 03.11.2016, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 760/20174/15-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/10088/2016 Головуючий у суді першої інстанції: Шевченко Л.В. Доповідач у суді апеляційної інстанції:Семенюк Т.А.

3 листопада 2016 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду м. Києва в складі:

Головуючого - Семенюк Т.А.

Суддів - Саліхова В.В., Прокопчук Н.О.,

при секретарі - П'ятничук В.Г.,

розглянувши в судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 - представника ОСОБА_4 на рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 26 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6, ОСОБА_4, третя особа: приватний нотаріус Київського міського нотаріального округу Рябикіна Алла Анатоліївна про визнання договору недійсним та витребування майна, -

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Солом'янського районного суду м. Києва від 26 травня 2015 року позов задоволено.

Визнано недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6.

Витребовано у ОСОБА_4 нерухоме майно - квартиру АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_5.

Вирішено питання щодо стягнення судових витрат.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_4 подав апеляційну скаргу в якій просить суд рішення, позовну заяву залишити без розгляду, вважаючи, що судом порушено норми матеріального та процесуального права, не враховано обставини, які мають суттєве значення для справи.

Сторони в судове засідання не з'явилися, хоча були повідомлені про час та місце розгляду справи належним чином, про причини неявки суду не повідомили. Відповідно до ст. 305 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе слухати справу у відсутність осіб, які не з'явилися.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду та матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Судом встановлено, що у листопаді 2015 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про визнання договору недійсним, витребування майна, посилаючись в обґрунтування своїх вимог на те, що 2 лютого 2010 року ОСОБА_8, який діяв від імені ОСОБА_5 на підставі нотаріально посвідченої довіреності від 25 грудня 2009 року, купив у ОСОБА_9 квартиру АДРЕСА_1.

Договір був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рябикіною А. А. та, відповідно до вимог чинного законодавства, зареєстрований в органах БТІ.

Зазначив, що йому стало відомо, що придбана ним квартира вибула із його власності без його відома та виставлена ріелторами на продаж.

10 лютого 2010 року квартира АДРЕСА_1 була відчужена на користь ОСОБА_6 шляхом укладення договору купівлі-продажу, посвідченого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рябикіною А. А.

Також зазначив, що зі сторони продавця, договір був підписаний його представником ОСОБА_8, що діяв на підставі довіреності від 25 грудня 2009 року.

Проте ОСОБА_8 цей договір не підписував. Крім того, довіреністю від 25 грудня 2009 року ОСОБА_8 був уповноважений лише на вчинення дій щодо придбання квартири, повноважень на відчуження квартири у нього не було.

У подальшому, на підставі цього договору, була проведена державна реєстрація права власності приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коноваловою Е.А.

15 червня 2015 року ОСОБА_6 уклав договір купівлі-продажу, за яким відчужив спірну квартиру ОСОБА_4

Зазначений договір був посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Коноваловою Е.А. Рішення про державну реєстрацію прав та обтяжень внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

У зв'язку із викладеним та враховуючи уточнені позовні вимоги, позивач просив суд визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рябикіною А.А. 10 лютого 2010 року, зареєстрований за № 89, бланк серії ВМК № 686397; витребувати у ОСОБА_4 спірну квартиру на його користь.

Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_5 уповноважив ОСОБА_8 купити за ціною та на умовах за його розсудом квартиру у м. Києві та зареєструвати в Київському МБТІ право власності на квартиру на ім'я позивача.

Для вчинення зазначених дій ОСОБА_5 видав ОСОБА_8 довіреність від 25 грудня 2009 року, яка посвідчена приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рябикіною А. А. та зареєстрована в реєстрі за № 1357. Зі змісту довіреності вбачається, що позивач уповноважив ОСОБА_8 лише купити за ціною та на умовах за його розсудом квартиру в м. Києві та зареєструвати у Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна, право власності на квартиру на ім'я довірителя.

2 лютого 2010 року ОСОБА_9 та ОСОБА_11, який діяв від імені ОСОБА_5 на підставі довіреності від 25 грудня 2009 року, уклали договір купівлі-продажу, за умовами якого останній придбав квартиру АДРЕСА_1, загальною площею 123,90 кв. м, житловою площею 64,90 кв.м.

Зазначений договір купівлі-продажу посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Рябикіною А.А. 2 лютого 2010 року та зареєстрований в реєстрі за № 73.

Згідно з реєстраційним посвідченням від 8 лютого 2010 року квартира АДРЕСА_1 була зареєстрована на праві приватної власності за позивачем у Київському міському бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна.

Відповідно до технічного паспорту Київського міського бюро технічної інвентаризації та реєстрації права власності на об'єкти нерухомого майна від 21 січня 2010 року, зазначена квартира складається з трьох кімнат житловою площею 64,9 кв. м, загальною площею 123,9 кв.м.

10 лютого 2010 року ОСОБА_12 від імені ОСОБА_5 на підставі довіреності від 25 грудня 2009 року продав, а ОСОБА_6 купив спірну квартиру відповідно до договору купівлі-продажу.

Згідно з відміткою на договорі, право власності ОСОБА_6 на вищезазначену квартиру 15 лютого 2010 року було зареєстровано у КМБТІ.

З листа КМБТІ від 30 жовтня 2015 року № 14329 (И-2015) вбачається, що згідно з реєстровими книгами Бюро станом на 31 грудня 2012 року право власності на квартиру АДРЕСА_2 за ОСОБА_6 не реєструвалося.

15 червня 2015 року право власності ОСОБА_6 на вищезазначену квартиру було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно приватним нотаріусом КМНО Коноваловою Е. А., що підтверджується Витягом з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 39094403 від 15 червня 2015 року.

15 червня 2015 року ОСОБА_6 та ОСОБА_4 уклали договір купівлі-продажу вищезазначеної квартири, посвідчений ПН КМНО Коноваловою Е.А., зареєстрований в реєстрі за № 1693.

15 червня 2015 року право власності ОСОБА_4 на вищезазначену квартиру було зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно ПН КМНО Коноваловою Е.А., відповідно до Витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності № 39098953 від 15 червня 2015 року.

Згідно листа КМНО Рябикіної А.А., остання не посвідчувала договір купівлі-продажу квартири від 10 лютого 2010 року, про що вона зазначила у листі до суду.

Також цей факт встановлений і на підставі перевірки, здійсненої Головним територіальним управлінням юстиції, відповідно до якої за реєстровим № 89 приватним нотаріусом Рябикіною А.А. 5 лютого 2010 року вчинено іншу нотаріальну дію, яка не пов'язана з договором купівлі-продажу спірної квартири.

Частиною 1 ст. 215 ЦК України встановлено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 241 ЦК України, правочин, вчинений представником з перевищенням повноважень, створює, змінює, припиняє цивільні права та обов'язки особи, яку він представляє, лише у разі наступного схвалення правочину цією особою. Правочин вважається схваленим зокрема у разі, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання».

Згідно зі ст. 388 ЦК України, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно, зокрема, вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач не уповноважував свого представника відчужувати спірну квартиру, договір купівлі-продажу приватним нотаріусом не посвідчувався, а тому договір є недійсним.

Колегія суддів не може погодитися з доводами апеляційної скарги, що позовну заяву прийнято з порушенням норм процесуального права, так як представник не мав повноважень на здійснення представництва ОСОБА_5, оскільки ці доводи спростовуються матеріалами справи.

З копії договору, наявному в матеріалах справи вбачається, що ОСОБА_5 1 вересня 2015 року уповноважив ОСОБА_13 звертатися від його імені до суду.

Доказів на підтвердження того, що договір є підробленим, відповідачем суду не надано.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо недійсності договору купівлі-продажу квартири та витребування майна з чужого володіння, оскільки такого висновку суд дійшов з'ясувавши усі обставини справи, на підставі досліджених доказів.

Інші доводи апеляційної скарги також висновків суду першої інстанції не спростовують і не впливають на їх правильність.

Оскільки рішення суду постановлене з дотриманням норм діючого законодавства, висновки суду обґрунтовані, відповідають обставинам справи, колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - представника ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Солом'янського районного суду м. Києва від 26 травня 2015 року залишити без зміни.

Ухвала набирає чинності з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий

Судді