Рішення № 62511970, 27.10.2016, Дніпровський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Запоріжжя)

Дата документу 27.10.2016

Справа № 334/4269/16-ц

Провадження № 2/334/2534/16

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 жовтня 2016 року Ленінський районний суд м. Запоріжжя у складі:

головуючого - судді Добрєва М.В.,

при секретарі - Матвієнко О.І.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у м. Запоріжжі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про відшкодування моральної шкоди, -

у с т а н о в и в :

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом про відшкодування моральної шкоди, у якому вказує, що він проходив службу у складі обмеженого контингенту Радянських військ у Демократичній республіці Афганістан з 13 березня 1984 по 28 листопада 1985 рр. Під час виконання службових обов'язків в Демократичній республіці Афганістан в складі діючої армії в період бойових дій отримав вибухову травму та струс головного мозку. Від отриманої травми у нього розвинулись хвороби та погіршився стан здоров'я. Позивач проходив неодноразові стаціонарні лікування з приводу дефекту м'яких тканин в області п/о рубця з закінченням слизисто-гнійного відокремлюваного, помірні головні болі, оніміння лівих кінцівок, слабкість в лівій руці, які є наслідком множинного вогнепального осколкового поранення голови, грудей живота, лівої ноги. Після проведених лікувань хода в повному обсязі не відновилась, без палиці самостійно пересуватись позивач не може, змушений тривалий час знаходитись на лікарняному, проходити чисельні медичні огляди та обстеження, відновлювальні процедури. У зв'язку з чим, порушено нормальні життєві зв'язки позивача, він позбавлений можливості реалізовувати свої звички та бажання, у нього виникають складнощі у зв'язку з проблемами зору (агніопатія сітківки обох очей), болем та постійними спазмами, позивач страждає на безсоння на фоні сильних больових відчуттів. До того ж, позивач втратив роботу, оскільки не може пересуватися на велику відстань без костилів, та не має особистого транспорту, у зв'язку з чим він не може матеріально забезпечувати свою родину на тому ж рівні, який був в той час, коли він працював, оскільки його заробітна плата була основним засобом існування родини. Позивач не може вести повноцінний образ життя, постійно відчуває страждання, психологічний дискомфорт, порушення душевної рівноваги, яке виражається у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості. Все це постійно і негативно позначається на його душевному стані.

Згідно висновку МСЕК серія НОМЕР_2 від 28.03.1989 р. його визнано інвалідом 3 групи, пізніше, на підставі висновку МСЕК серії НОМЕР_1 від 10.03.2016 р. йому була надана 2-га група інвалідності безстроково. У зв'язку з травмою, отриманою при виконанні обов'язків військової служби та її наслідками зазнав душевних страждань, не може вести повноцінний спосіб життя, зазнав порушення душевної рівноваги, вираженої у почуттях розпачу, тривоги, дратівливості. Просить стягнути з відповідача на відшкодування моральної шкоди 100000 грн.

У судовому засіданні представник позивача- ОСОБА_2. підтримав заявлені позовні вимоги і просив їх задовольнити у повному обсязі.

Представник вiдповiдача позов не визнав, надав письмовi заперечення на позов, суду пояснив, що дійсно позивач отримав поранення під час несення служби, знав, що військова служба пов'язана із захистом Вітчизни, йому як військовослужбовцю надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації та моральні страждання вже враховані чинним законодавством. Крім того, представник відповідача вважає, що позивачем не надано доказів заподіяння моральної шкоди позивачу.

Вислухавши пояснення cтopiн, дослідивши матерiали справи та надані докази, суд дійшов такого висновку.

Судом встановлено, що позивач з 13.03.1984 по 28.11.1985 рр.проходив службу у складі обмеженого контингенту Радянських військ у Демократичній республіці Афганістан, що підтверджується копіями військового квитка позивача /а.с. 7-10/ та довідкою Командира в/ч п.п. 86997 /а.с.11/. Під час виконання службових обов'язків в Демократичній республіці Афганістан отримав травму.

Згідно Довідки з Архіву військово-медичних документів № 38939 вiд 15.06.1989 року, встановлено, що 22.05.1984 р. в бойовій обстановціпід час обстрілу з гранатомета БТР, в якому знаходився постраждалий, ст.. стрілок в/ч п.п. 86997, рядовий ОСОБА_1, 1965 р.н. отримав вибухову травму та струс головного мозку, у зв'язку з чим знаходився на лікуванні у в/ч п.п.93982 з 26.05.1984 р. по 12.06.1984 р. /а.с.16/

Згідно висновку МСЕК серія НОМЕР_2 від 28.03.1989 р. йому було поставлено діагноз- Хронічний посттравматичний арахноенцефаліт з порушенням ліквородинаміки та вираженим антено-невротичним синдромом, визнано інвалідом 3 групи, пізніше, на підставі висновку МСЕК серії НОМЕР_1 від 10.03.2016 р. йому була надана 2-га група інвалідності безстроково /а.с.13-15/.

Згідно висновку спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи № 1365/Ж від 27.07.2015р. у нього виявлені рубці на голові, грудях, животі та лівій нозі є наслідком загоєння ран, що могли утворитись в результаті вогнепальних (осколкових) поранень /а.с.17/. Згідно протоколу № 2781 від 27.07.2015 р. засідання Центральної

віськово-лікарської комісії встановлено, що травма, поранення (контузія) та захворювання пов'язані з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії /а.с.18/.

Позивач по справі переніс декілька операцій: 16.04.2015 року з видалення позамозкової пухлини правої тем'яної області, 07.08.2015 року видалення свіщевого хода області післяопераційного рубця в правій тем'яній області, 11.09.2015 р. видалення епідуральної гранулеми костного лоскута в правій тем'яній області /а.с.19-21/, та неодноразово перебував на лікуванні в неврологічному відділенні ЗОКЛ /а.с.26-29/.

Згiдно до ст. 56 Конституції України, кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

Стаття 64 Конституції України передбачає, що Конституційні права і свободи людини і громадянина не можуть бути обмежені, крім випадків, передбачених Конституцією України.

Згідно ст. 1 ЦК України, цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників. До майнових відносин, заснованих на адміністративному або іншому владному підпорядкуванні однієї сторони другій стороні, а також до податкових, бюджетних відносин цивільне законодавство не застосовується, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 1 ст. 11 ЦК У країни,цивільні права та обовязки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обовязки.

Відповідно до ст. 15 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, захисту інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу в разі його невизнання, або порушення. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обовязків в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконним рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної республіки Крим та органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Статтею 17 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» визначено, що відшкодування військовослужбовцям заподіяної моральної і матеріальної шкоди проводиться у встановленому законодавством порядку.

Згідно з роз'ясненнями, що містяться в пп. 3, 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» (зі змінами та доповненнями), що під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб.

Вiдповiдно до ст.23 ЦК України особа має право на вiдшкодування моральної шкоди, завданої внаслiдок порушення її прав. Моральна шкода полягає у фiзичному болю та стражданнях, яких фiзична особа зазнала у зв'язку з калiцтвом або iншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фiзична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведiнкою щодо неї самої, членiв її ciм'ї чи близьких родичiв; у душевних стражданнях, яких фiзична особа зазнала у зв'язку iз знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженнi честi та гiдностi фiзичної особи, а також дiлової репутацiї фiзичної або юридичної особи. Моральна шкода вiдшкодовується грiшми, iншим майном або в iнший спосіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 завдано моральних страждань та переживань у зв'язку з отриманням вибухової травми та струсу головного мозку під час проходження військової служби у складі обмеженого контингенту Радянських військ у Демократичній республіці Афганістан при обстрілі з гранатомета БТР, в якому він знаходився, тому тривалий час був вимушений лiкуватися, зазнав фiзичного болю, переніс значну кількість операцій голови, страждає на неврологічне захворювання, отримав iнвалiднiсть 2 групи безстроково із протипоказанням важкої фізичної праці.

Отже, сам факт виникнення у позивача ОСОБА_1 захворювання - Хронічний посттравматичний арахноенцефаліт з порушенням ліквородинаміки та вираженим антено-невротичним синдромом, з настанням таких негативних наслідків, як визнання його інвалідом 3-ї групи а потім 2-ї групи безстроково із протипоказанням важкої фізичної праці свідчить про те, що позивач в силу ч.1 та п.1 ч.2 ст. 23 ЦК України має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення його прав, і яка полягає у фізичному болі та стражданнях,яких ОСОБА_1 зазнав.

Відповідно до положень ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Статтею 3 Закону України «Про Збройні Сили України» передбачено, що Міністерство оборони України є центральним органом виконавчої влади і військового управління, у підпорядкуванні якого перебувають Збройні Сили України.

Тобто, обов'язок держави відшкодувати позивачу завдану моральну шкоду покладається на Міністерство оборони України як на уповноважений орган державного управління.

Також ч. 4 ст. 23 ЦК України передбачено, що моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Таким чином, особа, якій завдано моральної шкоди, має право на її відшкодування незалежно від інших виплат, які вона отримала, чи могла б отримати.

Отже, враховуючи конкретні обставини справи, тривалість, характер та глибину фізичних і душевних страждань позивача, ступінь вини відповідача, розмір втрати позивачем працездатності в наслідок отриманої травми, що пов'язана з проходження військової служби, а також з урахуванням принципів розумності та справедливості, суд вважає необхідним стягнути з відповідача на користь позивача моральну шкоду в сумі 30 000 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 212, 213 ЦПК України, ст. ст. 23, 1167 ЦК України, - суд

В и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про стягнення моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Міністерства оборони України на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в сумі 30000 (тридцять тисяч) гривень.

В іншій частині позову - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційний суд Запорізької області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десять днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: Добрєв М. В.