Рішення № 62511878, 01.11.2016, Кам’янський районний суд Запорізької області (до 25.04.2025 - Куйбишевський районний суд Запорізької області)

КУЙБИШЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 319/1020/16-ц

Провадження №2/319/578/2016

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

01 листопада 2016 року смт.Більмак

Куйбишевський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді Мальованого В.О., при секретарі Синяковій О.І. за участю позивача ОСОБА_1 представника позивача адвоката Яковлєвої Т.В. відповідача ОСОБА_3 представника відповідача ОСОБА_4, представника органу опіки та піклування Маслія В.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі Куйбишевського районного суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа - служба у справах дітей Більмацької районної державної адміністрації Запорізької області про позбавлення батьківських прав,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулась до суду із вищезазначеним позовом, в якому вказала, що ОСОБА_3 є батьком неповнолітнього ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_10. Рішенням Куйбишевського районого суду Запорізької області від 28 листопада 2013 року , яке було змінене рішенням апеляційного суду Запорізької області від 12 лютого 2014 року ОСОБА_3 надано можливість брати участь у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_7 починаючи з 02 лютого 2014 року два дня на тиждень - щовівторка з 16.00 до 19.00 години та щосуботи з 09.00 до 14.00 години або у будь-який час за домовленістю батьків , відповідно до графіку роботи ОСОБА_3 Спілкування з сином проводити за місцем проживання матері, або в іншому місці за домовленістю батьків, у тому числі , за місцем проживання батька. У разі якщо день спілкування з дитиною буде припадати на робочий день ОСОБА_3, то днем спілкування треба вважати наступний неробочий день батька дитини.

Позивач ОСОБА_1 вказує , що відповідач ОСОБА_3 не виконує своїх обов'язків щодо виховання та розвитку дитини. З лютого 2014 року жодного разу не відвідував дитину. Проживаючи по сусідству, життям та здоров'ям сина не цікавиться, не приймає участі у його вихованні та освіті, ухиляється від здійснення батьківських обов'язків щодо матеріального забезпечення, фізичного, духовного та морального розвитку дитини. Внаслідок чого дитина в п'ятирічному віці забула про свого біологічного батька та називає батьком іншу особу.

Дані обставини негативно впливають на розвиток дитини , тому з метою захисту прав малолітнього сина , позивач вимушена була звернутися до суду з позовом до ОСОБА_3 про позбавлення його батьківських прав.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник адвокат Яковлєва Т.В. підтримали позовні вимоги по тих підставах , що викладені в позовній заяві та прохали позов задовольнити. Позивач ОСОБА_1 пояснила , що вона наданий час перебуває у шлюбі з іншим чоловіком, який піклується про її малолітнього сина ОСОБА_7, проявляє до нього батьківську турботу і любов, а той в свою чергу називає його своїм батьком. Натомість відповідач ОСОБА_3 долею дитини не цікавиться, не піклується про нього не цікавиться його життям, не виявляє бажання спілкуватися з ним , матеріально не утримує. На сьогоднішній день дитині виповнилося майже п'ять років , і він забув свого біологічного батька, ніколи в розмові про нього не згадує , не має до нього ніяких почуттів, оскільки називає батьком іншу особу. Тому вона просить позбавити ОСОБА_3 батьківських прав відносно його сина ОСОБА_7

Відповідач ОСОБА_3 позовні вимоги не визнав і пояснив , що після розлучення з відповідачем ОСОБА_1 , його малолітній син ОСОБА_3 , який на той час був у віці одгого року , залишився проживати зі своєю матір'ю. Він хотів бачитися та спілкуватися зі своїм сином , однак ОСОБА_1 чинила йому перешкоди в цьому , тому в серпні 2013 року він змушений був звернутися до суду з позовом про усунення перешкод з боку ОСОБА_1 у спілкуванні з дитиною . Рішенням Куйбишевськогго районного суду Запорізької області від 28 листопада 2013 року , яке було змінене рішенням апеляційного суду Запорізької області від 12 лютого 2014 року йому була надана можливість брати участь у вихованні його сина та спілкування з ним , встановлено спосіб у часті та спілкуванні два дні на тиждень у відведені часи за місцем проживання матері і в її присутності. Однак і після цього відповідач ОСОБА_1 не виконуючи рішення суду під різними приводами продовжувала чинити перешкоди у спілкуванні з дитиною. Після того , як у неї в новій сім'ї народилася друга дитина , вона повідомила , що не може дозволяти йому бачитися з сином за місцем свого проживання , оскільки це може зашкодити новонародженій дитині і прохала почекати поки дитина трохи підросте. При цьому не погоджувалася на спілкування його з сином і іншому місці , мотивуючи тим , що це суперечить рішенню суду.

Після того , як її новонароджена дитина підросла , ОСОБА_1 і надалі чинила перешкоди у спілкуванні його з сином , намагалася всіляко ізолювати його , перестала водити до дитячого садка, відмовлялася передавати дитині подарунки від нього. При цьому її новий чоловік погрожував йому фізичною розправою , у разі якщо він надалі буде приходити до їхньої картири і намагатися зустрічатися зі своїм сином.

Оскільки ОСОБА_1 відмовлялася отримувати від нього подарунки для дитини та матеріальну допомогу, він в добровільному порядку з 2014 року щомісячно перераховує їй на банківську картку грошові кошти в середньому 600 гривень. На даний час не має змоги в більшому розмірі надавати кошти , оскільки має на своєму утриманні дружину , яка перебуває у відпусці по догляду за дитиною та малолітню дочку ІНФОРМАЦІЯ_2.

Відповідач ОСОБА_3 повідомив , що він бажає піклуватися про свою дитину і спілкуватися з нею , однак позбавлений такої можливості із-за протиправної поведінки позивача ОСОБА_1. З цією метою він має намір звернутися до виконавчої служби та правоохоронних органів з підстав невиконання ОСОБА_1 рішення суду. В зв'язку з вище викладеним, прохає відмовити позивачеві в задоволенні її позовних вимог.

Свідки ОСОБА_8, та ОСОБА_9., які є , відповідно, матір'ю та свекрухою позивача ОСОБА_1 в судовому засіданні повідомили , що відповідач ОСОБА_3 протягом останніх двох років долею свого сина не цікавиться, участі у його вихованні не приймає, матеріальної допомоги не надає.

Свідок ОСОБА_10 повідомила , що вона проживає по сусідстві з ОСОБА_1 і відповідача ОСОБА_3 не знає і жодного разу не бачила, щоб він приходив до ОСОБА_1

Свідки ОСОБА_11 та ОСОБА_12, які є відповідно, матір'ю та сестрою відповідача ОСОБА_3 , в судовому засіданні повідомили , що неодноразово разом з ОСОБА_3 у дні і часи втсановлені рішенням суду, приїздили додому до ОСОБА_1 з метою побачитися з дитиною ОСОБА_7, однак їм або взагалі не відкривали двері , або відмовляли в побаченні з різних причин, відмовлялися також передавати подарунки дитині. Ізолювали дитину від суспільства , перестали водити дитину до дитячого садка. Свідок ОСОБА_11 , також повідомила , що вона , як бабуся неодноразово прохала надати їй та сину можливість поспілкуватися з онуком , однак і відповідь отримувала відмови та погрози.

Свідок ОСОБА_13, повідомив, що він разом з ОСОБА_3 у визанчений рішенням суду день та час приїхали до місця проживання ОСОБА_1 з метою побачитися з малолітнім ОСОБА_7, однак двері їм не відчинили. При цьому ОСОБА_3 зателефонував чоловік позивача ОСОБА_1 і по телефону погрожував ОСОБА_3 фізичною розправою, у разі , якщо той ще раз прийде до їх квартири .

Суд, вислухав пояснення сторін , свідків , вивчивши матеріали справи , вважає позов таким , що не підлягає задоволенню.

Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.

Батьками малолітнього ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_3 є ОСОБА_3 та ОСОБА_14, що підтверджується копією свідоцтва про народження НОМЕР_3 (а.с8).

Рішенням апеляційного суду Запорізької області від 12 лютого 2014 року ОСОБА_3 надано можливість брати участь у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_7 починаючи з 02 лютого 2014 року два дня на тиждень - щовівторка з 16.00 до 19.00 години та щосуботи з 09.00 до 14.00 години або у будь-який час за домовленістю батьків , відповідно до графіку роботи ОСОБА_3 Спілкування з сином проводити за місцем проживання матері, або в іншому місці за домовленістю батьків, у тому числі , за місцем проживання батька. У разі якщо день спілкування з дитиною буде припадати на робочий день ОСОБА_3, то днем спілкування треба вважати наступний неробочий день батька дитини (а.с.9).

Дані обставини визнаються сторонами і не підлягають доказуванню.

Відповідно до ч.1 ст.164 СК України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він:

1) не забрали дитину з пологового будинку або з іншого закладу охорони здоров'я без поважної причини і протягом шести місяців не виявляли щодо неї батьківського піклування;

2) ухиляються від виконання своїх обов'язків по вихованню дитини;

3) жорстоко поводяться з дитиною;

4) є хронічними алкоголіками або наркоманами;

5) вдаються до будь-яких видів експлуатації дитини, примушують її до жебракування та бродяжництва;

6) засуджені за вчинення умисного кримінального правопорушення щодо дитини.

Зі змісту позовних вимог та пояснень позивача випливає , що підставою звернення до суду з даним позовом і відповідно предметом доказування є ухилення відповідачем ОСОБА_3 від виконання своїх батьківських обов'язків по вихованню дитини.

Згідно п.15 пленуму Верховного Суду України № 3 від 30.03.2007 року "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав" , позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов'язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об'єктивного з'ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

В п.16. постанови міститься роз'яснення, що ухилення батьків від виконання своїх обов'язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов'язками.

Тобто, обов'язковою умовою неналежного виконання батьківського обов'язку є винна поведінка батьків, свідоме нехтування своїми обов'язками.

З пояснень відповідача ОСОБА_3, свідків ОСОБА_13, ОСОБА_11, ОСОБА_12 встановлено , що відповідач має батьківські почуття до сина, прагне спілкуватися зі своїм сином , бажає брати участь у його вихованні та утриманні, однак позивач ОСОБА_1 чинить йому у цьому перешкоди.

Відповідач ОСОБА_3 на протязі 2014-2016 років в добровільному порядку перераховував кошти на банківську картку відповідача ОСОБА_1 на утримання свого сина , загалом перерахувавши за цей час біля 17 000 гривень , що становить близько 500 гривень на місяць.(а.с.45-60).

Відповідач ОСОБА_3, працює на посаді начальника караулу 2-ДПРП ГУ ДСНС України в Запорізькій області є старшим лейтенантом служби цивільного захисту, одружений, має на утриманні дружину і дочку ІНФОРМАЦІЯ_4. За місцем проживання та роботи характеризується виключно з позитивного боку (а.с.96,97).

Більмацькою районною державною адміністрацією Запорізької області надано висновок № 01-16/1118 від 31.10.2016 року , за яким враховуючи інтереси малолітнього ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_11 року, Більмацька райдержадміністрація, як орган опіки та піклування , вважає недоцільним приймати рішення про позбавлення батьківських прав ОСОБА_3 відносно сина ОСОБА_6 (а.с.98,99).

Представник органу опіки та піклування начальник служби у справах дітей Більмацької райдержадміністрації Запорізької області Маслій В.М. в судовому засіданні підтримав висновок органу опіки та піклування та пояснив , що на його думку відсутні підстави для позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно сина ОСОБА_7, тому просить відмовити в задоволенні позову.

Зважаючи на вище викладене , суд вважає позов позивача ОСОБА_1 про позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно його сина ОСОБА_6 ІНФОРМАЦІЯ_5 безпідставним. Факт умисного , свідомого ухилення відповідача ОСОБА_3 від виконання своїх батьківських обов'язків, щодо виховання свого сина , суд вважає недоведеним. Пояснення позивача ОСОБА_1, свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_9 суд вважає необ'єктивними та упередженими, які спростовуються доказами дослідженими в судовому засіданні.

За таких обставин , суд вважає необхідним відмовити в задоволенні позовних вимог .

Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат , суд керується ч.1 ст.88 ЦПК України, за якою стороні на користь якої ухвалено рішення , суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідачем, на користь якого ухвалено рішення , заявлено клопотання про відшкодування судових витрат пов'язаних з оплатою правової допомоги фахівця в галузі права в сумі 2000 гривень , яке підлягає задоволенню частково з наступних підстав.

Згідно ч.2 ст.84 ЦПК України, граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу встановлюється законом.

Виходячи з положень статті 1 Закону України від 20.12.2011р. № 4191-VI «Про граничний розмір компенсації витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах», розмір компенсації витрат на правову допомогу в цивільних справах, в яких така компенсація виплачується стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, не може перевищувати 40 відсотків встановленої законом мінімальної заробітної плати у місячному розмірі за годину участі особи, яка надавала правову допомогу.

Відповідачем, на підтвердження витрат на правову допомогу надано договір про надання юридичних послуг, акт виконаних робіт , розрахунок витрачених на правову допомогу годин, та квитанція про сплату за юридичні послуги в сумі 2000 гривень(а.с.35-41).

Дослідивши, надані докази, враховуючи ступінь складності даної категорії правовідносин, фактичний час участі представника в судових засіданнях, суд вважає необхідним компенсувати витрати за три години правової допомоги , з яких одна година на підготовку до судового засідання і дві години участі в судових засіданнях, що складає 1740 гривень.

Керуючись ст.164 СК України ст.ст.60, 88, 209, 212-218 ЦПК України, суд -

У Х В А Л И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 - відмовити .

Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_6 (ІПН НОМЕР_1) , проживаючої за адресою АДРЕСА_1 на користь ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_8 (ІПН НОМЕР_2), проживаючого за адресою АДРЕСА_2 понесені ним судові витрати на правову допомогу в розмірі 1740 (одна тисяча сімсот сорок ) гривень.

Рішення суду може бути оскаржене до апеляційного суду Запорізької області протягом десяти днів з дня його проголошення, шляхом подання апеляційного скарги через Куйбишевський районний суд Запорізької області. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя: В.О.Мальований