Рішення № 62510570, 07.11.2016, Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 303/5184/16-ц

2/303/2410/16

Номер рядка стат.звіту - 26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 листопада 2016 року м. Мукачево

Мукачівський міськрайонний суд Закарпатської області у складі:

головуючого-судді Заболотного А.М.

секретар судового засідання Фозекош І.І.,

за участю відповідача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі засідань в м. Мукачево цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

в с т а н о в и в:

ПАТ КБ «Приватбанк» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № б/н від 25.04.2015 року в розмірі 10191,14 грн. та сплаченого судового збору. В обґрунтування своїх вимог посилається на те, що 25.04.2015 року ПАТ КБ «Приватбанк» надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 12330,31 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку із сплатою відсотків за користування кредитом. 02.09.2015 року ОСОБА_2 помер. В подальшому позивачем направлено претензію кредитора до Мукачівської районної державної нотаріальної контори та отримано відповідь про те, що спадкоємцем померлого ОСОБА_2, яка звернулась із заявою про прийняття спадщини є ОСОБА_1 Також ОСОБА_1 направлено лист-претензію, згідно з якої позивач предявив свої вимоги проте заборгованості про кредиту так і не було погашено. Таким чином ОСОБА_1 як спадкоємець після смерті позичальника ОСОБА_2 набула всіх прав та обовязків кредитора, у звязку з чим позивач просить суд стягнути з ОСОБА_1А заборгованість по кредиту на загальну суму 10191,14 грн.

У судове засідання представник позивача не зявився, подав до суду заяву, в якій просив розглядати справу без його участі, позовні вимоги підтримав повністю.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні заперечила проти позову. При цьому пояснила, що не має можливості сплатити кредит. Додатково пояснила, що дійсно зверталася до нотаріуса для оформлення спадкових прав за померлим чоловіком, так як такий був власником житлового будинку, проте свідоцтва про право на спадщину ще не отримала.

Заслухавши пояснення відповідача, дослідивши та перевіривши зібрані у справі докази, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобовязана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з ч. 1 ст. 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Відповідно до ч.ч. 3-4 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Суд сприяє всебічному і повному зясуванню обставин справи: розяснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обовязки, попереджає про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених ЦПК України.

В судовому засіданні встановлено, що 25.04.2015 року ПАТ КБ «Приватбанк» надав ОСОБА_2 кредит у розмірі 12330,31 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку із сплатою відсотків за користування кредитом. Відповідно до умов укладеного договору Договір складається із Умов надання банківських послуг, Правил користування платіжною карткою.

В обмін на надання банком кредиту позичальник зобовязався повернути кредит, сплатити відсотки, штрафні санкції, зазначені в Умовах та правилах надання банківських послуг.

Відповідно до ст.ст. 526, 527, 530 ЦК України зобовязання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог Закону. Договір є обовязковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України). Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обовязків (ч. 1 ст. 626 ЦК України). Визначення поняття зобовязання міститься у ч. 1 ст. 509 ЦК України. Відповідно до цієї норми зобовязання це правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобовязана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обовязку.

Таке визначення розкриває сутність зобовязання як правового звязку між двома субєктами (сторонами), відповідно до якого на одну сторону покладено обовязок вчинити певну дію (певні дії) чи утриматись від її (їх) здійснення; іншій стороні зобовязання надано право, що кореспондує обовязку першої. Обовязками боржника та правами кредитора вичерпується зміст зобовязання (ст. 510 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобовязується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобовязується повернути кредит та сплатити проценти. Згідно з ст. 1049 ЦК України, позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором. В силу ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Згідно з ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася.

Частиною 1 ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Також встановлено, що відповідно до свідоцтва про смерть серії І-ФМ 198810 від 03.09.2015 року ОСОБА_2 помер 02.09.2015 року.

Згідно з ст. 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав і обовязків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права і обовязки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті, за виключенням тих прав і обовязків, що зазначені у ст. 1219 ЦК України (ст.ст. 1218, 1231 ЦК України). Часом відкриття спадщини є день смерті особи, або день, з якого вона оголошується померлою (ч. 2 ст. 1220 ЦК України). Спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її (ч. 1 ст. 1268 ЦК України). Дії, які свідчать про прийняття спадщини спадкоємцем спадщини визначені у ч.ч. 3, 4 ст. 1268, ст. 1269 ЦК України. Так, згідно з ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї. Спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Чинне законодавство розмежовує поняття прийняття спадщини (глава 87 ЦК України «Здійснення права на спадкування») та оформлення спадщини (глава 89 ЦК України «Оформлення права на спадщину»). Відповідно до ч. 1 ст. 1296 ЦК України спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину. Разом з тим, незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини (ч. 5 ст. 1268 ЦК України). Частиною 1 ст. 1297 ЦК України передбачено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, у складі якої є нерухоме майно, зобовязаний звернутися до нотаріуса за видачею йому свідоцтва про право на спадщину на нерухоме майно. Однак, відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину (ч. 3 ст. 1296 ЦК України).

Оскільки зі смертю боржника зобовязання по поверненню кредиту включаються до складу спадщини, то умови кредитного договору щодо строків повернення кредиту чи сплати його частинами не застосовуються, а підлягають застосуванню норми ст. 1282 ЦК України щодо обовязку спадкоємців задовольнити вимоги кредитора у порядку, передбаченому частиною другою цієї норми. Саме на підставі норм ст.ст. 1281, 1282 ЦК України кредитор заявив вимоги до спадкоємця.

Так, згідно з ст. 1282 ЦК України спадкоємці зобовязані задовольнити вимоги кредитора повністю, але в межах вартості майна, одержаного у спадщину. Кожен із спадкоємців зобовязаний задовольнити вимоги кредитора особисто, у розмірі, який відповідає його частці у спадщині. Вимоги кредитора вони зобовязані задовольнити шляхом одноразового платежу, якщо домовленістю між спадкоємцями і кредитором не встановлено інше. У разі відмови від одноразового платежу суд за позовом кредитора накладає стягнення на майно, яке було передано спадкоємцям у натурі.

В ч. 2 ст. 1281 ЦК України зазначено, що кредиторові спадкодавця належить протягом шести місяців від дня, коли він дізнався або міг дізнатися про відкриття спадщини, предявити свої вимоги до спадкоємців, які прийняли спадщину, незалежно від настання строку вимоги.

У звязку з цим судом встановлено, що 29.01.2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» звернувся до Мукачівської районної державної нотаріальної контори із претензією до кредитора. Також 27.04.2016 року ПАТ КБ «ПриватБанк» було скеровано ОСОБА_1 лист-претензію з вимогою погасити заборгованість за кредитним договором. Разом з тим заборгованість за кредитним договором відповідачем не погашено.

Відповідно до розгорнутого розрахунку заборгованості від 30.06.2016 року заборгованість за кредитним договором № б/н від 25.04.2015 року становить 10191,14 грн., що складається з наступного: 10154,66 грн. - заборгованість за кредитом; 36,48 грн. - заборгованість за відсотками. Вказані розрахунки складені відповідно до умов кредитного договору та вимог ЦК України.

З врахуванням вищенаведеного, оцінюючи належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний звязок у їх сукупності та враховуючи те, що ОСОБА_1 прийняла спадщину за померлим чоловіком, не спростувала документально нарахований позивачем розмір заборгованості, суд приходить до висновку, що позов ПАТ КБ «Приватбанк» про стягнення заборгованості за кредитним договором слід задовольнити та стягнути з відповідача на користь позивача 10191,14 грн. боргу за кредитним договором.

Згідно з ст. 88 ЦПК України з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір в розмірі 1378 грн.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 14, 57-60, 209, 212-215, 218, 223, 294 ЦПК України, ст.ст. 526, 527, 530, 610, 629, 1048-1050, 1054 ЦК України, суд,-

в и р і ш и в:

Позов задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (МФО 305299, код за ЄДРПОУ 14360570, рах. № 29092829003111) заборгованість за кредитним договором б/н від 25.04.2015 року в розмірі 10191,14 грн., що складається з наступного: 10154,66 грн. - заборгованість за кредитом; 36,48 грн. - заборгованість за відсотками.

Стягнути ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» (МФО 305299, код за ЄДРПОУ 14360570, рах. № 29092829003111) 1378,00 грн. судових витрат.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Закарпатської області через Мукачівський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя А.М.Заболотний