Ухвала суду № 62506992, 03.11.2016, Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя (до 25.04.2025 - Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя)

1Справа № 335/8973/16-а 2-а/335/297/2016

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 листопада 2016 року м. Запоріжжя

Орджонікідзевський районний суд м.Запоріжжя у складі: головуючого судді Калюжної В.В., при секретарі Ведмедьовій В.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду у м. Запоріжжя клопотання представника третьої особи про закриття провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Запорізької міської ради, треті особи: ОСОБА_2, Обслуговуючий садівничий кооператив «Джерело» про визнання незаконним рішення,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні суду знаходиться справа за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Запорізької міської ради, треті особи: ОСОБА_2, Обслуговуючий садівничий кооператив «Джерело» про визнання незаконним рішення. Згідно заявлених вимог позивач просить суд визнати незаконними та скасувати рішення Запорізької міської ради № 74/102 від 10.06.2015 року «Про надання дозволу гр.ОСОБА_2 на розроблення технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки № 40 в натурі (на місцевості) в ОСК «Джерело» по вул. Загорській , 27 для ведення садівництва» та Рішення № 49/75 від 27.04.2016 року «Про передачу у власність гр.ОСОБА_2 земельної ділянки № 40 в ОСК «Джерело» по вул. Загорській, 27 для ведення садівництва»

У судовому засіданні представник тертої особи просить суд закрити провадження у справі на підставі п.1.ч.1 ст. 157 КАС України.

Позивач та її представник заперечували проти закриття провадження у справі, вважають, що даний позов повинен бути розглянутий в порядку адміністративного судочинства.

Представник Відповідача залишила вирішення даного питання на розсуд суду.

Заслухавши думку учасників процесу, дослідивши матеріали справи, суд приходить до наступного висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. З ЦПК України кожна особа має в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Статтею 4 ЦПК України встановлено, що здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Так, відповідно до ст.ст. 16, 21 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів судом можуть бути, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ» від 01.03.2013 року № 3 передбачено, що вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні виходити з того, що відповідно до статей 15, 16 ЦПК у порядку цивільного судочинства суди розглядають справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ за Кодексом адміністративного судочинства України (стаття 17) (далі КАС), Господарським процесуальним кодексом України(статті 1, 12; далі ГПК), Кримінальним процесуальним кодексом України (далі - КПК) або Кодексом України про адміністративні правопорушення (далі - КУпАП) віднесено до компетенції адміністративних, господарських судів, до кримінального провадження чи до провадження в справах про адміністративні правопорушення. Законом може бути передбачено розгляд інших справ за правилами цивільного судочинства.

У зв'язку з наведеним суди мають виходити з того, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

Пунктами 6 та 7 цієї Постанови також передбачено, що при вирішенні питань, пов'язаних із компетенцією судів у спорах, що виникають із земельних відносин, судам слід ураховувати роз'яснення, викладені в пунктах 2 і 3 постанови Пленуму Верховного Суду України від 16 квітня 2004 року № 7 "Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ" (із змінами і доповненнями, внесеними згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України від 19 березня 2010 року № 2), а також Рішення Конституційного Суду України від 1 квітня 2010 року № 10-рп/2010у справі за конституційним поданням Вищого адміністративного суду України щодо офіційного тлумачення положень частини першої статті 143 Конституції України, пунктів "а", "б", "в", "г" статті 12 Земельного кодексу України, пункту 1 частини першої статті 17 Кодексу адміністративного судочинства України.

При цьому суди мають виходити з того, що згідно зі статтями 13 і 14 Конституції України, статтями 177, 181, 324 і главою 30 ЦК земля та земельні ділянки є об'єктами цивільних прав, а держава і територіальні громади через свої органи беруть участь у земельних відносинах із метою реалізації цивільних та інших прав у приватноправових відносинах, тобто прав власників земельних ділянок. Отже, суд має з'ясувати, є спір приватноправовим або публічно-правовим; чи виник спір із відносин, урегульованих нормами цивільного права, чи пов'язані ці відносини зі здійсненням сторонами цивільних або інших майнових прав на земельні ділянки на засадах рівності; чи виник спір щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень при реалізації ним управлінських функцій у сфері земельних правовідносин (п. 6 Постанови).

Земельні відносини, суб'єктами яких є фізичні чи юридичні особи, органи місцевого самоврядування, органи державної влади, а об'єктами - землі у межах території України, земельні ділянки та права на них, у тому числі на земельні частки (паї"), регулюються земельним і цивільним законодавством на принципах забезпечення юридичної рівності прав їх учасників, забезпечення гарантій прав на землю (стаття 1 ЦК, статті 2, 5 Земельного кодексу України; далі - ЗК). Захист судом прав на землю у цих відносинах здійснюється способами, визначеними статтями 16, 21, 393 ЦК, статтею 152 ЗК, у тому числі шляхом визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування.

Відповідно до цього спори, що виникають із земельних відносин, у яких хоча б однією зі сторін є фізична особа, незважаючи на участь у них суб'єкта владних повноважень, згідно зі статтею 15 ЦПК розглядаються в порядку цивільного судочинства.

Це стосується, наприклад, позовів про визнання недійсними рішень органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування щодо видання дозволу на виготовлення (розроблення) проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, вирішення інших питань, що відповідно до закону необхідні для набуття і реалізації права на землю, про надання чи передачу земельної ділянки у власність або користування чи невирішення цих питань, припинення права власності чи користування землею (статті 116, 118, 123, 128. 131, 144, 146, 147, 149, 1513Кта інші), крім спорів, передбачених частиною першою статті 16 Закону України від 17 листопада 2009 року № 1559-УІ "Про відчуження земельних ділянок, інших об'єктів нерухомого майна, що на них розміщені, які перебувають у приватній власності.

Як вбачається з матеріалів справи, підставою для звернення ОСОБА_1 до суду стало порушення її права користування земельною ділянкою № 40, оскільки в судовому порядку її може бути позбавлено прав користування земельною ділянкою. Вважає рішення незаконними, оскільки на її думку, ОСОБА_2, як спадкоємець члена садівничого кооперативу, не мала права на завершення приватизації спірної ділянки.

Відповідно до п.1.ч.1 ст. 157 КАС України суд закриває провадження у справі: якщо справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.

На підставі викладеного, виходячи з заявлених вимог, субєктного складу спору, суд приходить до висновку, що даний спір підлягає вирішенню в порядку цивільного судочинства, тому провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Запорізької міської ради, треті особи: ОСОБА_2, Обслуговуючий садівничий кооператив «Джерело» про визнання незаконним рішення підлягає закриттю.

Відповідно до ч.2 ст. 157 КАС України суд розяснює позивачу, що розгляд даного спору відноситься до юрисдикції загального місцевого суду за місцем знаходження земельної ділянки.

Керуючись ст. 157 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Закрити провадження у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Запорізької міської ради, треті особи: ОСОБА_2, Обслуговуючий садівничий кооператив «Джерело» про визнання незаконним рішення.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Орджонікідзевський районний суд м. Запоріжжя шляхом подачі в 5-денний строк з дня проголошення ухвали апеляційної скарги, а якщо ухвалу було постановлено згідно з частиною третьою статті 160 КАС України - апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя В.В.Калюжна