Рішення № 62503337, 01.11.2016, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №295/12541/15-ц Головуючий у 1-й інст. Перекупка І. Г.

Категорія 27 Доповідач Жигановська О. С.

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 листопада 2016 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючогосуддіЖигановської О.С.

суддівКоломієць О.С., Якухно О.М..

з участю секретаря

судового засідання ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішенняБогунського районного суду м.Житомира від 25 травня 2016 року, -

в с т а н о в и л а:

У серпні 2015 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк»(далі - ПАТ КБ «Приватбанк») звернулося з позовом про стягнення з ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором в сумі 6274,96 грн. та судові витрати. В обґрунтовання вимог зазначило, що між позивачем та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № б/н від 12.03.2008 року, за умовами якого відповідачу було надано кредит у розмірі 1000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки. У звязку з порушенням відповідачем зобовязань за кредитним договором станом на 31.07.2015 року утворилася заборгованість в сумі 6274,96 грн., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом971,62 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом3172,71 грн.; заборгованість за пенею та комісією1593,73 грн.; а також штрафи відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина) 250,00 грн.; штраф (процентна складова)286,90 грн.

Рішенням Богунського районного суду м.Житомира області від 25 травня 2016 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено в повному обсязі та вирішено питання щодо судових витрат.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням відповідач ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій просить рішення першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Вважає, що дане рішення винесене з порушенням норм матеріального і процесуального права та без належного дослідження матеріалів справи, що призвело до винесення незаконного рішення. Посилається на те, що нею останній платіж було здійснено на 01.06.2008 року та звертає увагу на пропуск строку позовної давності.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду 1-ї інстанції в межах, визначених ст.303 ЦПК України, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення, виходячи із наступного.

Згідно ізст.526 ЦК Українизобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимогЦивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч.1ст.1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти(кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Судом встановлено, що між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_2 було укладено кредитний договір № б/н від 12.03.2008 року, за умовами якого відповідачу було надано кредит у розмірі 1000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

Умови кредитного договору ОСОБА_2 не виконувала і станом на 31.07.2015 року утворилася заборгованість в сумі 6274,96 грн., яка складається з наступного: заборгованість за кредитом971,62 грн.; заборгованість по процентам за користування кредитом3172,71 грн.; заборгованість за пенею та комісією1593,73 грн.; а також штрафи відповідно до п. 8.6 Умов та правил надання банківських послуг: штраф (фіксована частина)250,00 грн.; штраф (процентна складова)286,90 грн.

Судом вірно визначено правовідносини, що виникли між сторонами та підтверджено матеріалами справи наявність заборгованості у визначеному позивачем розрахунку, проте безпідставно не враховано заяву про застосування строків позовної давності, на яку посилається і відповідачка у своїй апеляційній скарзі, виходячи із наступного.

Так, ч.2 ст.1050 ЦК України визначено, що якщо договором встановлений обовязок позичальника повернути позику частинами (з ростроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до ст.1048 цього Кодексу.

Оскільки умовами договору встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами або в повному обсязі та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку (нарахування відсотків за невиконання зобовязання), то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного чергового траншу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Відповідно дост.257 ЦК Українизагальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

До вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) застосовується позовна давність в один рік (п.1 ч.2ст.258 ЦК України).

За змістом ч.3ст.267 ЦК Українипозовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленої до винесення ним рішення.

Зі змісту укладеного договору вбачається, що кінцевий строк повного погашення боргу збігається із строком дії картки.

Так, договір про надання банківських послуг складає: заява, Умови та правила надання банківських послуг.

Згідно із п.3.1 Умов та правил надання банківських послуг, для надання послуг Банк відкриває клієнту Картрахунки, видає клієнту Картки. Їх вид і строк дії визначений у заяві і в Пам'ятці клієнта. Датою укладення договору є дата відкриття рахунку, указаного в розділі „Відмітки банку" Заяви.

Пунктом 9.12 цих же Умов передбачено, що договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку ні одна із сторін не попередить другу сторону про припинення дії договору, він автоматично поновлюється на такий же строк

Згідно заяви ОСОБА_2 відкрила картковий рахунок № 5457082981432060 (а.с. 7), проте відсутня її згода із Правилами користування кредитною карткою та Тарифами, що складає між нею та банком договір про надання банківських послуг, оскільки ознайомлення з вказаними документами відповідачка не засвідчила своїм підписом.

Згідно з п.9.12 Умов договір діє протягом 12 місяців з моменту підписання. Якщо протягом цього строку жодна з сторін не проінформує іншу сторону про припинення дії Договору, він автоматично продовжується на такий самий строк.

Порядок нарахування процентів та наслідки невиконання умов договору визначено у п.8.6 розділу І та п.5.5 розділу ІІ Умов.

Крім того, пунктом 5.4 Умов встановлено, що погашення по Кредиту процентів відбувається щомісячно за попередній місяць, а кредиту - в повному об'ємі, не пізніше останнього дня місяця, вказаного на платіжній картці.

Тобто, окрім загального строку дії Договору, ним визначено і конкретні строки виконання зобов'язань.

За таких обставин, термін виконання зобов'язання по сплаті кредиту визначено останнім днем місяця терміну дії платіжної картки.

Доказів про видачу іншої платіжної картки із зазначенням другого терміну її дії, позивачем не надано. Проте, оскільки ОСОБА_2 здійснювала платежі, тому можна прийти до висновку про визнання нею наявності заборгованості за кредитом у червні 2009 року.

Згідно із ч.5ст.261 ЦК Україниза зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання.

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку (ч.1ст.264 ЦК України).

Так, згідно наданого банком розрахунку, відповідачем було внесено по 100 грн. у квітні та жовтні 2008 року, 57,72 грн. - 23 червня 2009 року, 1399,49 грн. 27 серпня 2012 року, 41,67 грн. у січні 2013 року, та 20,36 грн. у квітні 2013 року (а.с.5-6). Із наведеного вбачається, що останні три платежі по відношенню до попереднього було здійснено через 3 роки та 2 місяці. Разом з тим, договором передбачено, що погашення заборгованості здійснюється окремими платежами, а зазначена дія про визнання боргу у розумінні ст.257 ЦК України вчинена поза межами трирічного строку позовної давності, а тому не перервала останній, який закінчився 23.06.2012 року.

Так, на виконання ухвали Апеляційного суду Житомирської області Банком надано відомості щодо наявності 16 відкритих рахунків на імя ФОП ОСОБА_2, та зазначено, що рахунок №26251611857234 відкрито на імя відповідачки як фізичної особи. Виходячи із наведеного, та із наданого Банком розрахунку заборгованості вбачається, що останнє списання коштів та нарахування заборгованості по картковому рахунку відбулося 01.06.2010 року. Крім того, Банк зазначає, що відповідачкою вносилися платежі у розмірах 1399,49 грн. 27 серпня 2012 року, 41,67 грн. у січні 2013 року, та 20,36 грн. у квітні 2013 року. Проте із розрахунку вбачається, що після внесення цих платежів сума заборгованості не змінювалася, що при наявності інших відкритих рахунків відповідачки дає підстави вважати, що ці кошти мають транзакційний характер між відкритими рахунками, а не внесенням коштів на рахунок.

Таким чином, зазначені платежі, походження яких достименно неможливо встановити і заперечуються відповідачкою, судом до уваги не приймаються. Тому строк позовної давності сплив як до основної вимоги, так і до додаткової.

Із матеріалів справи вбачається, що ПАТ КБ «ПриватБанк» подало позов до суду 21 серпня 2015 року, тобто поза межами визначеного законодавством строку позовної давності, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

Дійшовши правильного висновку про обґрунтованість позовних вимог, суд першої інстанції помилково не прийняв до уваги пропуск строку позовної давності.

Виходячи із наведеного, колегія суддів вважає, що судом першої інстанції неповно зясовано обставини, що мають значення для справи, порушено норми матеріального та процесуального права, тому рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового про відмову у задоволенні позову за спливом позовної давності.

Керуючись ст.ст.209,303,304,307,309,313,316, 317, 319,324, 325 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Богунського районного суду м.Житомира від 25 травня 2016 року скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий :Судді: