Рішення № 62503090, 04.11.2016, Малинський районний суд Житомирської області

Справа № 283/950/16-ц

провадження №2/283/424/2016

Р І Ш Е Н Н Я

і м е н е м У к р а ї н и

04 листопада 2016 року

Малинський районний суд Житомирської області в складі: під головуванням судді Ярмоленка В.В., з секретарем судових засідань ОСОБА_1, розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Малині цивільну справу за позовною заявою приватного акціонерного товариства «Коростенський завод МДФ» до ОСОБА_2, громадської організації «Древлянська громада» про захист ділової репутації юридичної особи та відшкодування моральної шкоди, -

ВСТАНОВИВ:

22 березня 2016 року ПрАТ «Коростеньский завод МДФ» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2, громадської організації «Древлянська громада», уточненими вимогами якого просили: визнати недостовірною інформацію поширену ОСОБА_2 серед населення міста Коростень у інтервю опублікованому 18.03.2016 року в громадсько-політичній газеті «Древлянська громада» №14 (1): «Цей завод не може знаходитись на території міста Коростень. Такі заводи повинні знаходитись не менше ніж 50 км. від міста. Формальдегідні смоли, які тут присутні це дуже небезпечно. В першу чергу вони будуть наслідком ракових захворювань легень. І тому ми прийшли і перекрили дорогу. Вже протягом семи років з нас просто знущаються. Вони будують без дотримання екологічних норм нові заводи. Ми будемо продовжувати такі акції, тому що будівництво без дотримання навіть технічних норм проводиться вже під нашими будинками на відстані 40 метрів. Копається зливна система глибиною до 15 метрів, на наших землях, під нашими городами, криницями прокладається кабель живленням 35000 кВт. Біля мого дому планується будівництво очисного басейну. Наша головна мета бути почутими. Ми неодноразово звертались до керівництва заводу МДФ, керівництва нового заводу, що будується за розясненнями. Хотіли побачити документи, що засвідчують дотримання ними екологічних норм, але мали тільки відмовки»; в оголошенні про проведення протесту, поширеному серед містян: «… незаконного будівництва лісопильного комбінату та заводу МДФ. ДОСИТЬ ОСОБА_3»; на плакатах продемонстрованих у громадських місцях: «досить піднімати радіоактивний пил», «влада будує людей мордує», «в наших колодцях мертва вода», «ліс так бистро не росте».

зобовязати ОСОБА_2 не пізніше наступного дня від набрання рішенням у даній справі законної сили спростувати інформацію, викладену в оголошенні про проведення акції протесту; продемонстровану на плакатах під час проведення акції протесту; висловлену в інтервю журналісту Коєновій та вказану в її статті «В Коростені пройшла акція протесту під гаслом «Досить нас труїти», шляхом публічного виступу перед журналістами громадсько-політична газета «Древлянська громада» із зазначенням у ньому такого тексту: «інформація щодо приватного акціонерного товариства «Коростенський завод МДФ», поширена мною, ОСОБА_2, в оголошенні про проведення акції протесту, плакатах та в інтервю журналісту ОСОБА_4, опублікованому 18.03.2016 року в громадсько-політичній газеті «Древлянська громада» №14 (1), а саме про незаконність будівництва Коростенського заводу МДФ, та про небезпеку діяльності Коростенського заводу МДФ для мешканців міста Коростень є недостовірною. Приватне акціонерне товариство «Коростенський завод МДФ» є законослухняним товариством та відомим у м. Коростені спонсором і меценатом. У звязку з вищевикладеним, я, ОСОБА_2, приношу приватному акціонерному товариству «Коростенський завод «МДФ» свої вибачення через розповсюдження мною завідомо недостовірної інформації щодо нього». Крім того, просили стягнути на свою користь моральну шкоду в розмірі 90000 грн.

В судовому засіданні представники позивача ОСОБА_5, ОСОБА_6 підтримали позовні вимоги з підстав, викладених в позові, зазначили, що поширена інформація, яку вони вважають недостовірною, порушує особисті немайнові права ПрАТ «Коростенський завод МДФ», ганьбить його честь, гідність, а також завдає шкоди діловій репутації. Підприємство має відповідні дозволи на початок робіт, викиди забруднюючих речовин в атмосферне повітря стаціонарними джерелами, висновок державної екологічної експертизи, а тому інформація відповідача формує думку громади та партнерів підприємства, що завод винен в порушенні законів, хворобах та бідах людей, тісно пов'язаний з корупційною діяльністю, впливає на спроможність позивача встановлювати нові відносини з партнерами, контрагентами, кінцевими споживачами, продавати свою продукцію.

Відповідач та її представник адвокат ОСОБА_7 заперечили щодо задоволення позову, показавши, що 11 березня 2016 року дійсно була проведена в м. Коростені по вулиці Жовтневій акція протесту під гаслом «Досить нас труїти», про що своєчасно був повідомлений виконавчий орган місцевого самоврядування, та метою якої було довести до керівництва та мешканців міста інформацію про небезпеку для здоровя функціонування на території радіаційного забруднення заводу такого масштабу як МДФ. Вона, та інші мешканці вулиці Свердлова та прилеглих вулиць в м. Коростені, незадоволені тим, що на відстані близько 40 метрів від їх огорож в порушення норм санітарно-захисних зон працює підприємство, яке використовує в своїй діяльності карбамідо-формальдегідний концентрат, інші хімічно небезпечні речовини, біля житлових будинків прокладено високовольтний кабель 35000 Вольт, здійснюється та розширюється будівництво нового заводу, внаслідок чого в їх оселях постійно осідає сірий пил, зникла вода в колодязях, та погіршується здоровя. Жодним чином порушити ділову репутацію заводу, їх економічну діяльність, якість продукції вони не мали на меті. Сама акція протесту була мирною, повязана з екологічною обстановкою, що виникла внаслідок спорудження біля їх осель виробництва з використанням небезпечних сполук, та наслідків, до яких це призвело, будь-яких порушень громадського порядку допущено не було. Просили відмовити в задоволенні позову.

Представники засновника громадсько-політичної газети «Древлянська громада» громадська організація з однойменною назвою ОСОБА_8, ОСОБА_9 позов не визнали, з посиланням на норми п.4 ч.1 ст. 42 Закону України «Про друковані засоби масової інформації» про те. що редакція, журналіст не несуть відповідальності за публікацію відомостей, які не відповідають дійсності, принижують гідність, честь громадян і організацій, порушують права і законні інтереси громадян або являють собою зловживання свободою діяльності друкованих засобів масової інформації і правами журналіста, якщо вони є дослівним відтворенням публічних виступів або повідомлень субєктів владних повноважень, фізичних та юридичних осіб. Стаття в газеті «Древлянська громада» є інформативною, та є відображенням повідомлень ОСОБА_2 правоохоронним органам.

Дослідивши матеріали позову суд приходить до висновку про неґрунтовність заявлених вимог через наступне:

Згідно ст.4 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб у спосіб визначений законами України.

Ст. 11 ЦПК України встановлює, що суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь усправі. На підставі ст.ст.10, 60 ЦПК України кожна стороназобовязана довеститі обставини, на які вона посилається, як на підставу своїхвимог і заперечень.

Позивач, як слідує з позовної заяви, повязує факт порушення його ділової репутації та спричинення моральної шкоди із відомостями поширеними ОСОБА_2 в звязку з проведенням акції протесту під гаслом «Досить нас труїти».

Зясовано, що 11 березня 2016 року в м. Коростень по вулиці Жовтнева,11б о 09-й годині з повідомленням виконавчого комітету Коростенської міської ради була проведена акція протесту проти роботи ПрАТ «Коростенський завод МДФ», порушення останніми екологічних та технічних норм при будівництві підприємства. Ініціатором акції була відповідач по справі ОСОБА_2

З показань свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12, які проживають в садибах, що примикають до території відведеної ТОВ «УЛХК», ПрАТ «Коростенський завод МДФ» приводом до проведення даної акції слугувало порушення безпечності навколишнього природного середовища, неможливість проживання в будинках через постійний грохот устаткування, пил, що постійно перебуває в повітрі, зникнення води в колодязях. Будь-які звернення до адміністрації підприємства з скаргами ігноруються, обіцянки підвозити воду, поставити суцільні огорожі не виконуються, інформація щодо екологічної експертизи не надається. Все це призводить до погіршення стану здоровя мешканців, які й так проживають на території 3 - зони радіоактивного забруднення, а тому вони змушені були проводити такі акції, щоб привернути увагу до своїх проблем.

Згідно ст. 94 Цивільного кодексу України юридична особа має право на недоторканність її ділової репутації, на таємницю кореспонденції, на інформацію та інші особисті немайнові права, які можуть їй належати.

Згідно п. 4 Постанови Пленуму Верховного Суду України №1 від 27.02.2009 року «Про судову практику у справах про захист честі, гідності та ділової репутації фізичної та юридичної особи» під діловою репутацією юридичної особи, у тому числі підприємницьких товариств, фізичних осіб - підприємців, адвокатів, нотаріусів та інших осіб, розуміється оцінка їх підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності, яку здійснює така особа як учасник суспільних відносин.

Фактично ж відповідач, а також інші мешканці м. Коростеня реалізували своє право на мирне зібрання, оскільки частиною другою статті 11 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод встановлено, що здійснення прав на свободу зібрань та обєднання не підлягає жодним обмеженням, за винятком тих, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоровя чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

Право громадян України на мирні зібрання гарантується Конституцією України, згідно з частиною першою статті 39 якої вони мають право збиратися мирно, без зброї і проводити збори, мітинги, походи і демонстрації, про проведення яких завчасно сповіщаються органи виконавчої влади чи органи місцевого самоврядування.

Мирні зібрання розглядаються як одна із форм безпосередньої демократії та мають на меті вираження свого ставлення до суспільних проблем та явищ тощо.

Здійснення цих свобод, оскільки воно пов'язане з обов'язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для охорони порядку або запобігання злочинам, для охорони здоров'я або моралі, для захисту репутації або прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або підтримання авторитету і безсторонності суду і є необхідним в демократичному суспільстві.

Свобода може бути реалізована лише у формі інтелектуального обміну думками, спрямованого на переконання потенційного опонента у правильності (доцільності, необхідності тощо) сформульованої позиції.

Відповідно до статті 50 Конституції України кожен має право на безпечне для життя і здоровя довкілля та на відшкодування завданої порушенням цього права шкоди. П «е» ч.1 ст. 9 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» кожний громадянин України має право на вільний доступ до інформації про стан навколишнього природного середовища (екологічна інформація) та вільне отримання, використання, поширення та зберігання такої інформації.

Згідно з ч.1 ст. 251 зазначеного закону передбачає, що підприємства, діяльність яких може негативно вплинути або впливає на стан навколишнього природного середовища, життя і здоровя людей, зобовязані забезпечувати вільний доступ населення до інформації про стан навколишнього природного середовища.

Конвенція «Про доступ до інформації, участь громадськості в процесі прийняття рішень та доступ до правосуддя з питань, що стосуються довкілля», ратифікована Законом від 06.07.1999 року №832 не обмежує та не звільняє підприємства від виконання вимог національного законодавства щодо надання екологічної інформації.

Таким чином, будучи занепокоєною за стан довкілля, та погіршення стану власного здоровя (а.с. 147), не отримуючи належної та повної екологічної інформації відповідач ОСОБА_2 захищала своє фундаментальне особисте немайнове право, гарантоване їй Конституцією.

Вирішуючипитанняпровизнанняпоширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням.Відповідно дочастинидругої статті 471 Закону України «Про інформацію» оціночними судженнями,за винятком образи чи наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, зокрема критика,оцінка дій,а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі,що містять фактичні дані,з огляду на характер використання мовних засобів,зокрема гіпербол, алегорій, сатири.

Відповідно до роз'яснень, наданих в п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику у справах про захист честі, гідності та ділової репутації фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи», не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки істинності фактів) і спростувати.

В оголошенні, інтервю ОСОБА_2 не здійснювалась оцінка підприємницької, громадської, професійної чи іншої діяльності ПрАТ «Коростенський завод МДФ», її думка не була висловлена в брутальній, принизливій чи непристойній формі, а тому підстав для задоволення позову суд не вбачає.

Є похідними та такими, що не підлягають задоволенню вимоги про стягнення моральної шкоди та вимоги до громадсько-політичної газети «Древлянська громада».

Керуючись ст.ст. 3,11,60,88, 209, 212, 215 ЦПК України, ст.ст. 16, 23, 200, 1167 ЦК України, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позовних вимог приватного акціонерного товариства «Коростенський завод МДФ» до ОСОБА_2, громадської організації «Древлянська громада» про захист ділової репутації юридичної особи та відшкодування моральної шкоди відмовити повністю за безпідставністю.

Судові витрати вважати по фактично понесеним.

Рішення може бути оскаржено до апеляційного суду Житомирської області протягом десяти днів з дня його проголошення шляхом подачі апеляційної скарги через Малинський районний суд.

Суддя: