Ухвала суду № 62500299, 02.11.2016, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 листопада 2016 р. Справа № 814/233/16

Категорія: 5.2.2 Головуючий в 1 інстанції: Марич Є. В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду

у складі:

головуючого - Лук'янчук О.В.

суддів - Градовського Ю.М.

- Кравченка К.В.,

при секретарі - Діденко К.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою Миколаївської митниці Державної фіскальної служби на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2016 р. по справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД-НК" до Митного посту "Октябрьский" Миколаївської митниці Державної фіскальної служби України, Миколаївської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару,-

В С Т А Н О В И Л А :

Товариство з обмеженою відповідальністю "ТРЕЙД-НК" звернулося до суду з адміністративним позовом до Митного посту "Октябрьский" Миколаївської митниці Державної фіскальної служби України, Миколаївської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товару.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2016 року адміністративний позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано рішення Миколаївської митниці Державної фіскальної служби від 27.10.2015 р. № 504020000/2015/000002/2.

Присуджено на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Трейд-НК" сплачений судовий збір за платіжним дорученням від 11.02.2016 р. № 37 у сумі 1378,00 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Миколаївської митниці ДФС.

В апеляційній скарзі апелянтом ставиться питання про скасування судового рішення в зв'язку з тим, що воно постановлено з порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки судом першої інстанції не було досліджено обставини справи, що мають значення для справи, наслідком чого стало постановлення необґрунтованого та неправомірного рішення суду.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 25.08.2015 р. між позивачем (покупець) та партнерством з обмеженою відповідальністю "Incom Trade" Великобританія (продавець) був укладений контракт № 25/08 , за умовами якого продавець зобов'язується поставляти сольвент марки Б - прозора безбарвна рідина із запахом нафтопродуктів. Асортимент, кількість, ціна товару вказується сторонами в інвойсах, які є невід'ємною частиною цього Контракту.

З метою митного оформлення товару позивачем 27 жовтня 2015 р. була подана електронна митна декларація № 504020000/2015/003594, до якої були надано контракт від 25.08.2015 р. № 25/08 та інвойс від 25.08.2015 р. № 01. Вартість товару склала 29550,00 доларів США

Митна вартість товару у вищезазначеній митній декларації була заявлена за основним (першим) методом оцінки - за ціною контракту (специфікації) щодо товарів, які імпортуються.

27.10.2015 р. відповідачами прийнято рішення № 504020000/2015/000002/2 про коригування митної вартості товарів, яким здійснено коригування зазначеної у ВМД № 504020000/2015/003594 митної вартості товару в бік збільшення на суму 34917,58 доларів США.

Рішення про корегування митної вартості товарів обґрунтоване наступним: подані документи не містять всіх даних, що підтверджують числові значення складових митної вартості (відсутня інформація щодо страхування оцінюваного товару); відсутнє підтвердження здійснення оплати відповідно до умов п. 5.1 Контракту; розбіжність між умовами поставки у п. 1.1 Контракту, інвойсі та декларації країни відправлення; інвойс від 10.09.2015 р. № 1-1 неможливо ідентифікувати з оцінюваним товаром (розбіжність у найменуванні товару, дата укладання інвойсу пізніша, ніж дата інвойсу від 25.08.2015 р. № 01); декларантом не надані витребувані митницею документи. Митна вартість ґрунтується на раніше визначених митним органом митних вартостях, основою для визначення митної вартості є митна вартість оцінюваних товарів, яка визначається з використанням способів, які не суперечать законам України і є сумісними з відповідними принципами і положеннями Генеральної угоди з тарифів і торгівлі (GATT) на рівні 0,605 доларів за кг (митна декларація від 21.09.2015 р. № 110010000/2015/6564).

У зв'язку з прийняттям відповідачами рішення про коригування митної вартості товару, декларанту було відмовлено в митному оформленні та видано картку відмови від 27.10.2015 р. 504020000/2015/00005 .

Відповідач відправив на адресу позивача електронне повідомлення із запитом про надання додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів: бухгалтерську документацію (щодо страхування, страховий поліс, банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару); висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями; договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається.

Позивач вважає, що відповідачам було надано вичерпний перелік документів, необхідних для визначення методу митної вартості відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України (далі - МК України), а саме: за ціною договору (контракту, специфікації).

Задовольняючи адміністративний позов суд першої інстанції виходив з того, що позивачем у відповідності до вимог митного законодавства, для підтвердження заявленої митної вартості товару було подано до митного органу всі необхідні для цього документи, а саме інвойс, який є визначальним щодо ціни товару, а також зі змісту наданих відповідачам документів вбачається, що вони чітко ідентифікують оцінюваний товар та містять об'єктивні і достовірні дані, що піддаються обчисленню, і підтверджують ціну товарів за ціною договору згідно з вимогами ст. 53 МК України.

Колегія суддів погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції та вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (далі - МК України) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 54 Митного кодексу України митний орган під час здійснення контролю за правильністю визначення митної вартості товарів зобов'язаний здійснювати контроль заявленої декларантом або уповноваженою ним особою митної вартості товарів шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості, наявності в поданих зазначеними особами документах усіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Статтею 53 МК України встановлено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно із ч.3 ст.53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

Аналіз даної норми дає змогу видокремити наступні обставини, за наявності яких митний орган має право зобов'язати декларанта подати додаткові документи для підтвердження митної вартості: 1) наявність розбіжностей між окремими документами; 2) наявність ознак підробки певних документів; 3) відсутність достатніх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Висновок митного органу щодо наявності даних обставин повинен бути обґрунтованими та підтверджений відповідними доказами. Так, встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.

Згідно з ч.1 ст.54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Статтею 57 Митного кодексу України встановлено, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій митний орган та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, 25.08.2015 р. між позивачем (покупець) та партнерством з обмеженою відповідальністю "Incom Trade" Великобританія (продавець) був укладений контракт № 25/08 , за умовами якого продавець зобов'язується поставляти сольвент марки Б - прозора безбарвна рідина із запахом нафтопродуктів. Асортимент, кількість, ціна товару вказується сторонами в інвойсах, які є невід'ємною частиною цього Контракту. На виконання вимог зазначеного контракту на адресу позивача надійшов товар сольвент марки Б кількістю 60 МТ, вартість товару склала 29550,00 доларів США. На підтвердження митної вартості та кількості товару позивачем надано до митних органів надано контракт від 25.08.2015 р. № 25/08 та інвойс від 25.08.2015 р. № 01, накладна від 26.09.2015 року, декларація про походження товару та інш.

Виходячи з наведеного, колегія суддів вважає, що митна вартість товару базувалась на документально підтверджених відомостях, що були надані для контролю правильності визначення митної вартості товару шляхом перевірки розрахунку проведеного декларантом. А тому у митних органів не було обґрунтованих підстав для сумніву у поданих документах та визначення митної вартості товарів.

Посилання митного органу у спірному рішенні про коригування митної вартості товару на відсутність документів що підтверджують вартість страхування на думку колегії суддів, не пов'язані із визначенням дійсної митної вартості товару. Оскільки усі надані документи підтверджують належну митну вартість товарів та підтверджують їх походження, колегія суддів вважає, що поважних підстав для сумніву у визначенні митної вартості товару у Миколаївської митниці не було.

При цьому звертає увагу, що як вбачається із матеріалів справи поставка товару здійснюється на умовах DAP .

За умовами постачання DАР (Інкотермс-2010), передбачено можливість, а не обов'язок страхування товару. Продавець несе всі ризики, пов'язані з доставкою товару до названого місця.

Отже, поставка товару на умовах DАР передбачає, що у фактурну вартість товару вже включені витрати, які впливають на митну вартість товару (в тому числі вартість страхування ), тому для цілей визначення митної вартості товару ця вартість не потребує коригування.

Щодо відсутності підтвердження здійснення оплати товару та розбіжностями між умовами поставки, зазначеними у контракті, декларації країни відправлення та інвойсі, дата укладання інвойсу пізніша, ніж дата інвойсу № 01 (25.08.2015 р), то колегія суддів зазначає, що митним органом ніяким чином не доведено, що зазначене може впливати на порядок формування митної вартості.

Так, як вбачається із матеріалів справи, зокрема у контракті умови поставки зазначено - DАР станція Бережесть, у декларації країни відправлення - DАР станція Словечно, у інвойсі № 01 від 25.08.2015 р. - DАР станція Словечно - Бережесть.

Отже, колегія суддів зазначає, що у сукупності подані позивачем для митного оформлення документи не містили розбіжностей щодо умов поставки, якими визначено " DАР " згідно термінів Інкотермс-2010, тому колегія суддів також вважає, що у відповідача на той час не було підстав для обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей про митну вартість товару.

Крім того, згідно з ч.2 ст. 53 МК України, митна декларація країни відправлення не відноситься до вичерпного переліку документів, які підтверджують митну вартість товарів та не є документом, що підтверджує митну вартість товарів.

Стосовно неточностей у даті інвойсу, про які зазначено в оскарженому рішенні про коригування митної вартості , то колегія суддів зазначає що наданих декларантом документів в цілому було достатньо для підтвердження заявленої митної вартості, а неузгодженість у датах документа, про яку зазначив відповідач, жодним чином не вплинула і не могла вплинути на правильність її розрахунку, як і на правомірність визначення такої за ціною договору (контракту). Надані ж інвойси містять всі необхідні реквізити, завірені печаткою. Вказана в інвойсах ціна товару, найменування товару співпадає з відомостями, зазначеними у митній декларації країни відправлення.

Посилання Митниці на те, що спрацювала автоматизована система аналізу та управління ризиками (АСАУР), колегія суддів вважає неповажними, оскільки відомості з інформаційних баз даних мають лише допоміжний інформаційний характер при прийнятті митницею відповідних рішень та з об'єктивних причин не можуть містити усієї інформації, що стосується суб'єктів ЗЕД, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.

Таким чином, позивачем подано відповідачу всі необхідні документи на підтвердження митної вартості ввезеного товару, заявленої позивачем за основним методом, заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам ст.58 Митного кодексу України.

Згідно з частиною сьомою статті 54 Митного кодексу України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.

Враховуючи викладене, зважаючи на те, що відповідачем не спростовано правильність визначення позивачем митної вартості товару за ціною договору, а також не обґрунтовано, що відомості про митну вартість товарів, заявлені декларантом є неповними та/або недостовірними, та не доведено наявності підстав для витребування у декларанта будь-яких додаткових документів на підтвердження митної вартості товару, колегія суддів вірними висновок суду першої інстанції щодо скасування оскаржуваного рішення про коригування митної вартості товарів .

Тому, оскільки доводи апелянта не спростовують висновки суду першої інстанції, суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, відповідно, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ч. 1 ст. 195, 196, п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200, п. 1 ч. 1 ст. 205, ст. 206, ч.5 ст. 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу Миколаївської митниці Державної фіскальної служби - залишити без задоволення, а постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 22 квітня 2016 року - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуюча суддя: О.В. Лук'янчук

Суддя: Ю.М. Градовський

Суддя: К.В. Кравченко