Ухвала суду № 62500264, 01.11.2016, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/6004/16 Головуючий у 1-й інстанції: Мазур А.С. Суддя-доповідач: Глущенко Я.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

01 листопада 2016 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді Глущенко Я.Б.,

суддів Пилипенко О.Є., Шелест С.Б.,

секретаря Строяновської О.В.,

за участю:

представника позивача: ОСОБА_2,

представника відповідача Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Український Професійний Банк»: Рунової Н.Г., Шабілової В.В.

представників відповідача Фонду гарантування вкладів фізичних осіб: Сотникової І.В. та Шевченка П.В.,

представника відповідача Національного банку України: Бондаренко Н.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_12, Дочірнього підприємства «Мілкіленд-Україна» до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Український Професійний Банк», Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, Національного банку України про визнання протиправними дій, зобов'язання вчинити певні дії, за апеляційною скаргою ОСОБА_12, Дочірнього підприємства «Мілкіленд Україна» на ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 вересня 2016 року,

У с т а н о в и в:

ОСОБА_12 та ДП «Мілкіленд-Україна» звернулися в адміністративний суд із позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Український професійний банк» (далі - Уповноважена особа), Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) та Національного банку України (далі - Нацбанк), в якому просили визнати протиправними дії відповідачів щодо визначення їх пов'язаними особами/контролерами та остаточними ключовими учасниками у структурі власності Публічного акціонерного товариства «Український Професійний Банк» (далі - Банк), зобов'язати відповідачів внести зміни до відомостей про структуру власності цього Банку, будь-яких інших звітних даних та джерел інформації, виключивши їх з числа пов'язаних осіб/контролерів та остаточних ключових учасників у структурі власності Банку, а також опублікувати на власних офіційних веб-сайтах в мережі Інтернет спростування відповідної раніше опублікованої інформації.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 вересня 2016 року позов залишено без розгляду.

Не погоджуючись із ухвалою суду, позивачі подали апеляційну скаргу, в якій просять її скасувати, і направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, ухвала суду - скасуванню, а справа - направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду, з таких підстав.

Як убачається із матеріалів справи та встановлено судом, починаючи з 29 травня 2015 року, на підставі постанови Правління Нацбанку від 28 травня 2015 року № 348 та рішення виконавчої дирекції Фонду від 28 травня 2014 року №107, у Банку запроваджено тимчасову адміністрацію та призначено Уповноважену особу Фонду на здійснення цієї тимчасової адміністрації.

Відповідно до постанови Правління Нацбанку від 28 серпня 2015 року № 562 та рішення виконавчої дирекції Фонду від 28 серпня 2015 року № 158 розпочато процедуру ліквідації Банку та делеговано всі повноваження ліквідатора Уповноваженій особі.

Під час процедури виведення Банку з ринку, на виконання пункту 3 постанови Нацбанку від 21 травня 2015 року № 328 (далі - Постанова), Уповноваженою особою було подано до Нацбанку відомості про структуру власності Банку, в тому числі відомості про остаточних ключових учасників.

Відповідно до правил розділу ІІІ Положення про порядок подання відомостей про структуру власності банку, затвердженого Постановою, відомості про остаточних ключових учасників Банку були розміщені на сторінках офіційного інтернет-представництва Нацбанку.

Із указаних відомостей слідує, що до остаточних ключових учасників у структурі власності Банку станом на 08 березня 2015 року відноситься ОСОБА_12. В описі взаємозв'язків цієї особи з Банком та в примітках до відомостей зазначено, що він є контролером компаній Milkiland N.V (Королівство Нідерландів) та ДП «Мілкіленд-Україна», і що ДП «Мілкіленд-Україна» є одним із поручителів Банку за кредитним договором, укладеним між останнім і Нацбанком за №19 від 24 березня 2015 року.

Ураховуючи зазначені обставини, а також приписи Положення про надання Нацбанком стабілізаційних кредитів, затвердженого постановою Правління Нацбанку від 13 липня 2010 року №327, у вищевказаних відомостях підсумовується, що є підстави вважати, що ОСОБА_12 є контролером Банку і разом із ДП «Мілкіленд-Україна» є пов'язаною з Банком особою.

Дізнавшись про вищеописані відомості з мережі Інтернет та вважаючи їх такими, що не відповідають дійсності, позивачі звернулись у суд із даним позовом.

Залишаючи позов без розгляду, суд першої інстанції виходив із того, що позивачі пропустили встановлений адміністративним процесуальним законодавством строк звернення до суду.

Проте, з такими висновками суду не можна погодитися.

Відповідно до частин першої, другої статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно з частиною першою статті 100 Кодексу адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

Таким чином, адміністративним процесуальним законодавством встановлено строки, протягом яких особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, а також наслідки пропуску цих строків, які застосовуються судом у разі відсутності поважних обставин, що його спричини.

При вирішенні питання дотримання заявником встановленого Кодексом строку звернення до суду, суду належить установити початок його перебігу. Початок перебігу зазначеного строку пов'язується законом із датою, коли особа фактично дізналась, або мала реальну можливість дізнатись про спірну поведінку суб'єкта владних повноважень. Ця обставина має встановлюватись на підставі належних та достовірних доказів.

Приймаючи рішення, суд першої інстанції виходив із того, що позивачі повинні були дізнатись про порушення своїх прав оскаржуваними діями відповідачів 26 серпня 2015 року, оскільки, за висновком суду, спірні відомості про структуру власності Банку, в тому числі відомості про його остаточних ключових учасників, були отримані Нацбанком від Уповноваженої особи 26 серпня 2015 року й у цей же день автоматично розміщені на офіційному Інтернет-представництві Нацбанку.

Разом із тим, в оскаржуваній ухвалі місцевий суд не вказує на конкретні докази, на підставі яких ним установлено вищезазначені обставини.

Натомість, колегією суддів установлено, що повідомлення Уповноваженої особи про подання відомостей про структуру власності Банку надійшло до Нацбанку не 26 серпня 2016, як установив суд першої інстанції, а 31 серпня 2016 року. Це підтверджується відбитком реєстраційного штампу Управління організації документування управлінської інформації Нацбанку.

У той же час, будь-яких належних доказів, які б свідчили про конкретну дату опублікування спірних відомостей на офіційному Інтернет-представництві Нацбанку, матеріали справи не містять. Наявні в матеріалах справи скріншот екрана комп'ютера (а.с. 129), а також фрагмент журналу з електронної пошти Нацбанку (а.с. 136) не містять достатньо відомостей, на основі яких можна було б пов'язати ці докази із відомостями, достовірність яких оспорюється позивачами. Також, згадані документи не містять жодних даних про дату опублікування відповідної інформації в Інтернет-мережі.

Окрім того, колегія суддів ураховує, що на офіційному Інтернет-представництві Нацбанку в розділі «Структури власності банків України» в частині, що стосується інформації про Банк, також відсутні дані про дату опублікування вищезгаданих відомостей.

За таких обставин, виходячи із наявних у розпорядженні суду матеріалів, неможливо встановити фактичну дату опублікування спірних відомостей. Відтак, неможливо також підтвердити, що позивачі могли дізнатись про обставини, з якими вони пов'язують порушення свої прав, раніше, ніж в лютому 2016 року (дата, на яку вказують позивачі). Той факт, що про спірні відомості позивачам стало відомо саме в лютому 2016 року опосередковано підтверджується електронним листуванням між фінансовим директором ДП «Мілкіленд-Україна» Андрощуком О.В. і ОСОБА_15, яка, як стверджують апелянти, є юристом підприємства, витяг з якого додано апелянтами до скарги.

Отже, висновок суду першої інстанції про те, що позивачі мали можливість дізнатись про порушення своїх прав та інтересів 26 серпня 2016 року не відповідає обставинам справи, не підтверджується належними, допустимими і достовірними доказами.

Зважаючи на викладене, перебіг строку звернення до адміністративного суду із даним позовом розпочався в лютому 2016 року. Тому, звернувшись у суд в квітні 2016 року, позивачі не пропустили визначений частиною другою статті 99 Кодексу адміністративного судочинства України строк звернення за захистом свої прав. Тож, судом першої інстанції безпідставно застосовано до позивачів наслідки пропущення вказаного строку.

Таким чином, доводи апелянтів, викладені у скарзі, знайшли підтвердження в ході апеляційного розгляду справи, і скарга підлягає задоволенню.

Оскільки висновки суду при вирішенні питання щодо розгляду даної справи є передчасними та помилковими, відповідно до пункту 1 статті 199 та на підставі пунктів 1 - 4 статті 204 Кодексу адміністративного судочинства України, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа - направленню до суду для продовження розгляду.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 196, 199, 202, 205, 206, 211, 254 КАС України, суд

У х в а л и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_12, Дочірнього підприємства «Мілкіленд Україна» задовольнити.

Ухвалу Окружного адміністративного суду м. Києва від 07 вересня 2016 року скасувати, а справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та оскарженню не підлягає як така, що не перешкоджає подальшому провадженню у справі.

Головуючий суддяЯ.Б. Глущенко суддя О.Є. Пилипенко суддяС.Б. Шелест

(Повний текст ухвали складений 04 листопада 2016 року.)

Головуючий суддя Глущенко Я.Б.

Судді: Шелест С.Б.

Пилипенко О.Є.