Постанова № 62500108, 03.11.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

03 листопада 2016 року 11:05 № 826/12177/16

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Літвінової А.В., при секретарі судового засідання Коваленко О.В., з участю представників сторін, розглянув у відкритому судовому засідання адміністративну справу

за позовом

дочірнього підприємства «Супер-Франт»

до

державної податкової інспекції у Подільському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.03.2016 №0000012600, №0000022600, №0000032600,

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України у судовому засіданні 03 листопада 2016 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз’яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Дочірнє підприємство «Супер-Франт» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до державної податкової інспекції у Подільському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 11.03.2016 №0000012600, №0000022600, №0000032600.

Позовні вимоги мотивовано тим, що дочірнім підприємством у встановлені для цього податковим законодавством строки засобами електронного зв’язку направлено податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2015 року, яка не була прийнята з незалежних від позивача причин, оскільки сертифікати ключів та договір про визнання електронних документів на той момент були дійсними. Також, на думку позивача, є необґрунтованими висновки контролюючого органу про неправомірне формування позивачем податкового кредиту. Крім того, за твердженням позивача, контролюючим органом порушено граничний термін проведення камеральної перевірки даних, вказаних у податковій декларації з податку на додану вартість за грудень 2015.

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував, вказавши про правомірність оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, прийнятих у межах та на підставі наявних у контролюючого органу повноважень, з огляду на виявлені під час проведення перевірки порушення вимог податкового законодавства.

Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та заперечення, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Державною податковою інспекцією у Подільському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві проведено камеральну перевірку даних, задекларованих дочірнім підприємством «Супер-Франт» у податковій звітності з податку на додану вартість за грудень 2015 року.

За результатами вказаної перевірки контролюючим органом зроблено висновок про несвоєчасне подання податкової звітності з податку на додану вартість за грудень 2015 року в порушення вимог підпункту 49.18.1 пункту 49.18 статті 49, пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України, а також про порушення пункту 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201, пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, внаслідок чого зменшується сума, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за грудень 2015 року у розмірі 1 885 294,00 грн., та зменшується сума, що підлягає зарахуванню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 158 130,00 грн., згідно з декларацією за грудень 2015 року.

На підставі вказаного державною податковою інспекцією у Подільському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві складено акт від 26.02.2016 №754/26-56-12-02-14/21624682 та прийнято такі податкові повідомлення-рішення від 11.03.2016:

№0000012600, яким дочірньому підприємству «Супер-Франт» зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 1 885 294,00 грн. та нараховано штрафну (фінансову) санкцію (штраф) у розмірі 471 323,50 грн.;

№0000022600, яким дочірньому підприємству «Супер-Франт» зменшено розмір від’ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 158 130,00 грн.;

№0000032600, яким дочірньому підприємству «Супер-Франт» збільшено суму грошового зобов’язання з податку на додану вартість за штрафними (фінансовими) санкціями у розмірі 170,00 грн.

За результатами адміністративного (досудового) оскарження вказаних податкових повідомлень-рішень останні залишено без змін рішеннями головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві та Державною фіскальною службою України.

Вважаючи вказані податкові повідомлення-рішення протиправними та такими, що підлягають скасуванню, а свої права та охоронювані законом інтереси порушеними, позивач звернувся з позовом до суду.

Досліджуючи надані сторонами докази, аналізуючи наведені міркування та заперечення, оцінюючи їх в сукупності, суд бере до уваги наступне.

Згідно з пунктом 75.1 статті 75 Податкового кодексу України, контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на контролюючі органи.

Камеральною вважається перевірка, яка проводиться у приміщенні контролюючого органу виключно на підставі даних, зазначених у податкових деклараціях (розрахунках) платника податків, та даних системи електронного адміністрування податку на додану вартість (даних органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, в якому відкриваються рахунки платників у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, даних Єдиного реєстру податкових накладних та даних митних декларацій), а також даних Єдиного реєстру акцизних накладних та даних системи електронного адміністрування реалізації пального (підпункт 75.1.1 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України).

У відповідності до пункту 76.1 статті 76 Податкового кодексу України, камеральна перевірка проводиться посадовими особами контролюючого органу без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком.

Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Також, позивачем наголошено, що перевірка проведена з порушеннями строків, встановлених приписами податкового законодавства.

Водночас, у відповідності до пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право самостійно визначити суму грошових зобов'язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов'язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, - за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов'язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов'язання, а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку.

У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов'язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

При цьому, вказана вище камеральна перевірка податкової звітності позивача з податку на додану вартість за грудень 2015 року була проведена 26.02.2016, про що вказано в акті перевірки, тобто у межах строку, встановленого приписами пункту 102.1 статті 102 Податкового кодексу України, а, відтак, вказані вище твердження представника позивача є необґрунтованими.

Як вбачається зі змісту акту від 26.02.2016 №754/26-56-12-02-14/21624682, підставою для прийняття оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 11.03.2016 №0000032600 слугували висновки контролюючого органу про несвоєчасне подання податкової звітності з податку на додану вартість за грудень 2015 року.

Так, приписами пункту 46.1 статті 46 Податкового кодексу України визначено, що податкова декларація, розрахунок (далі - податкова декларація) - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Податкова декларація подається за звітний період в установлені цим Кодексом строки контролюючому органу, в якому перебуває на обліку платник податків (пункт 49.1 статті 49 Податкового кодексу України).

Податкова декларація подається за базовий звітний (податковий) період, що дорівнює календарному місяцю, протягом 20 календарних днів, що настають за останнім календарним днем звітного (податкового) місяця (пункт 203.1 статті 203 Податкового кодексу України).

Згідно з пунктом 49.3 статті 49 Податкового кодексу України, податкова декларація подається за вибором платника податків, якщо інше не передбачено цим Кодексом, в один із таких способів: а) особисто платником податків або уповноваженою на це особою; б) надсилається поштою з повідомленням про вручення та з описом вкладення; в) засобами електронного зв'язку в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації електронного підпису підзвітних осіб у порядку, визначеному законодавством.

У силу пункту 120.1 статті 120 Податкового кодексу України, неподання або несвоєчасне подання платником податків або іншими особами, зобов'язаними нараховувати та сплачувати податки, збори податкових декларацій (розрахунків), - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 170 гривень, за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

Ті самі дії, вчинені платником податків, до якого протягом року було застосовано штраф за таке порушення, - тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 1020 гривень за кожне таке неподання або несвоєчасне подання.

У відповідності до наявних у матеріалах справи доказів, дочірнім підприємством 20.01.2016 засобами електронного зв’язку подано до контролюючого органу податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2015 року, проте остання не було прийнята з посиланням на таке «невірний підпис – сертифікат відсутній в базі сертифікатів».

Надалі, дочірнім підприємством «Супер-Франт» було подано вказану податкову декларацію особисто, яка, згідно з відмітки, отримана контролюючим органом 20.01.2016, проте, листом від 22.01.2016 №456/10/26-56-08-02-05 вказана податкова декларація не визнана податковою звітністю із зазначенням того, що договір про визнання електронних документів з дочірнім підприємством «Супер-Франт» на момент подання звіту з податку на додану вартість за грудень 2015 року не розривався та був дійсним.

Разом з тим, під час судового розгляду даної справи представником відповідача, як суб’єктом владних повноважень, не конкретизовано з яких саме підстав податкову декларацію з податку на додану вартість за грудень 2015 року, подану 20.01.2016 засобами електронного зв’язку, не було прийнято контролюючим органом. При цьому висловлено припущення про можливий технічний збій в програмі.

При цьому, наявними у матеріалах справи доказами підтверджена дійсність станом на січень 2016 року (дату подання декларації засобами електронного зв'язку) сертифікатів ключів, виданих дочірньому підприємству «Супер-Франт». Зазначене відповідачем не спростовано.

З урахуванням непідтвердження факту порушення позивачем строків подання податкової декларації з податку на додану вартість за грудень 2015 року, яка була подана останнім засобами електронного зв’язку 20.01.2016, тобто у межах строків, встановлених положеннями пункту 203.1 статті 203 Податкового кодексу України, проте була не прийнята контролюючим органом з незалежних від платника податків причин, суд дійшов до висновку про протиправність оскаржуваного податкового повідомлення-рішення від 11.03.2016 №0000032600.

Щодо виявлених під час камеральної перевірки інших епізодів порушень, суд наголошує на наступному.

Згідно з пунктом 201.1 статті 201 Податкового кодексу України у редакції, яка діяла станом на момент формування досліджуваних податкових накладних (грудень 2015 року), платник податку зобов'язаний скласти податкову накладну в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи, та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

У податковій накладній, зокрема, зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити як код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Приписами пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України у редакції, яка діяла станом на момент формування досліджуваних податкових накладних (грудень 2015 року), передбачено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних та надати покупцю за його вимогою.

Податкова накладна, складена та зареєстрована в Єдиному реєстрі податкових накладних платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення обов'язкових реквізитів податкової накладної, передбачених пунктом 201.1 статті 201 цього Кодексу, не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі порушення продавцем/покупцем товарів/послуг порядку заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних податкової накладної та/або розрахунку коригування покупець/продавець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого продавця/покупця. Таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів, що настають за граничним терміном подання податкової декларації за звітний (податковий) період, у якому не надано податкову накладну або порушено порядок її заповнення та/або порядок реєстрації в Єдиному реєстрі. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

Приписами пункту 200.11 статті 200 Податкового кодексу України визначено, що за наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.

З огляду на викладені положення податкового законодавства вбачається, що виявлення розбіжностей даних податкової декларації та даних Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

Відтак, проведення у вказаному випадку камеральної перевірки не відповідає наведеним положенням податкового законодавства, оскільки належним видом перевірки у такому разі є документальна позапланова виїзна перевірка із дослідження відповідної первинної документації, на підставі якої платником податків сформовані дані свого податкового обліку.

В свою чергу, у письмових запереченнях проти позову представником відповідача наголошено, що висновки про зменшення суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку за грудень 2015 року у розмірі 1 885 294,00 грн., та зменшення суми, що підлягає зарахуванню до складу податкового кредиту наступного звітного (податкового) періоду у розмірі 158 130,00 грн., згідно з декларацією за грудень 2015 року, ґрунтуються на службовій записці від 03.02.2016 №139/26-56-20-0410 оперативного управління державної податкової інспекції у Подільському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві та протоколах допиту свідків, з яких протоколи від 14.07.2016 та 11.08.2016 складені після прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

При цьому, підпунктом 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу передбачено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також отриманих в установленому законодавством порядку контролюючим органом документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Таким чином, покладені відповідачем в обґрунтування правомірності оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 11.03.2016 №0000012600 та №0000022600 висновки не можуть бути предметом перевірки у межах проведення камеральної перевірки, а повинні досліджуватися у межах документальної перевірки.

При цьому, суд наголошує на тому, що відповідачем під час судового розгляду справи №826/12177/16 не доведено суду наявності факту порушення, на підставі якого прийнято відповідні податкові повідомлення-рішення від 11.03.2016 №0000012600 та №0000022600, зокрема, не надано податкових накладних, які, за посиланням відповідача, не відповідають вимогам статті 201 Податкового кодексу України, доказів притягнення контролюючим органом винних осіб до відповідальності за порушення термінів реєстрації податкових накладних. Також, відповідачем не повідомлено суду причини непроведення документальної позапланової перевірки позивача.

За таких обставин, відповідачем не надано суду належних та допустимих доказів, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 11.03.2016 прийняти обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин справи, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а тому висновки контролюючого органу щодо порушення позивачем приписів пункту 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.10 статті 201, пунктів 200.1, 200.2, 200.4 статті 200 Податкового кодексу України, є передчасними.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про обґрунтованість позовних вимог та задоволення останніх.

Керуючись статтями 69, 70, 71 та 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення державної податкової інспекції у Подільському районі головного управління Державної фіскальної служби у місті Києві від 11.03.2016 №0000012600, від 11.03.2016 №0000022600, від 11.03.2016 №0000032600.

Постанова набирає законної сили в порядку, визначеному статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Літвінова А.В.

Повний тест постанови складено 07.11.2016