Постанова № 62500015, 24.10.2016, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 жовтня 2016 року № 826/16824/15

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Мазур А.С., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1, ОСОБА_2 до треті особиУповноваженого Верховної Ради України з прав людини Лутковської Валерії Володимирівни Верховна Рада України, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7провизнання дискримінаційними дій, зобов'язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В:

До Окружного адміністративного суду міста Києва звернулись ОСОБА_1, ОСОБА_2 з позовом до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Лутковської Валерії Володимирівни, треті особи: Верховна Рада України, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, у якому, з урахуванням уточнення позовної заяви, просили:

- визнання дискримінаційними дії Уповноваженого Верховної Ради з прав людини Лутковської В.В. (далі - Уповноважений) по ненаданню позивачам та запрошеним особам 15.01.2015 спеціально створеного в офісі Уповноваженого приміщення для обговорень важливих для громадськості питань порівняно із іншими представниками громадськості, яким Уповноваженим надавалось вказане приміщення для проведення круглих столів та інших заходів у зазначеному приміщенні;

- зобов'язати Уповноваженого Верховної Ради з прав людини Лутковську В.В. припинити дискримінаційні порівняно з іншими представниками громадськості дії відносно позивачів у питанні надання приміщення, спеціально створеного в офісі Уповноваженого Верховної Ради з прав людини для обговорень важливих для громадськості питань, шляхом надання вказаного приміщення для проведення круглих столів за тематикою, зазначеною у заяві від 12.12.2014 та сприяння у проведенні цих круглих столів.

В обґрунтування позовних вимог позивачі зазначають, що 15.01.2015 відповідач вчинила проти них дискримінаційні дії, порушивши ст. 24 Конституції України, оскільки у інтерв'ю в газеті «Закон і Бізнес» за 01-07 червня 2013 року Уповноважений заявив, що у офісі Уповноваженого створено спеціальне приміщення для проведення прес-конференцій, круглих столів для обговорення важливих для громадськості питань. Громадська організація «Світоч» та інші громадські організації звернулись до Уповноваженого із заявою про проведення круглих столів з вищезазначених питань, однак, замість сприяння у проведенні круглих столів представник Уповноваженого Чаплига М.В., коли позивачі разом з іншими особами з'явились на круглий стіл, відмовив у наданні вказаного приміщення для проведення круглого столу із посиланням на позицію Уповноваженого, що це приміщення призначено для зборів Консультативної Ради при Уповноваженому та експертних рад. Позивачі зазначають, що іншим представникам громадськості відповідач надав наведене вище приміщення для проведення саме круглих столів, в даному, на думку позивачів та третіх осіб, і полягають дискримінаційні дії.

ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги підтримала у повному обсязі, надала обгрунтовані пояснення з приводу всіх наведених суду обставин, просила позов задовольнити.

Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, через канцелярію суду подав заяву про розгляд справи без його участі.

Судом встановлено, що строк звернення до суду позивачами у справі № 826/16824/15 пропущено з поважних причин, оскільки позивачами аналогічну позовну заяву було направлено поштою до суду 10.07.2015, однак позовну заяву у справі № 826/14127/15 було повернуто.

Представники Уповноваженого проти задоволення позову категорично заперечували, вказавши, що даний позов не грунтується на вимогах діючого законодавства, він є необгрунтованим та безпідставним. Пояснили суду, що рішення про проведення того чи іншого заходу у приміщенні Секретаріату Уповноваженого з прав людини приймає Уповноважений або його представники за напрямами на підставі оцінки поданих відомостей відповідності мети проведення заходу та очікуваних результатів планам діяльності Секретаріату Уповноваженого з прав людини. Також вказали, що Секретаріат Уповноваженого з прав людини не є ресурсним центром з надання інституційної підтримки ІГС або проведення їх статутних заходів, не втручається в діяльність інститутів громадянського суспільства (далі-ІГС) і самостійно приймає рішення про доцільність проведення того чи іншого заходу.

Представник Верховної Ради України у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений відповідно до ст. 33 КАС України, подав до суду клопотання про розгляд справи без участі представника Верховної Ради України відповідно до встановлених обставин та вимог чинного законодавства України.

ОСОБА_5 у судове засідання не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином, надав до суду письмові пояснення, у яких зазначив, що у зв'язку з тим, що Уповноважений у своєму інтерв'ю в газеті «Закон і Бізнес» за 01-07 червня 2013 заявила, що у офісі Уповноваженого створено спеціальне приміщення для проведення прес-конференцій, круглих столів для обговорення важливих для громадськості питань, громадська організація «Світоч» та інші громадські організації звернулись до Уповноваженого із заявою про проведення круглих столів з вищезазначених питань, однак замість сприяння у проведенні круглих столів представник Уповноваженого Чаплига М.В., коли позивачі разом з іншими особами з'явились на круглий стіл, відмовив у наданні вказаного приміщення для проведення круглого столу.

ОСОБА_6 у судове засідання також не з'явився, про дату, час та місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

У судовому засіданні ОСОБА_7 підтримав позицію позивачів, вважає що позов підлягає задоволенню.

У зв'язку з неявкою всіх учасників процесу, судом ухвалено про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження на підставі ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступне.

Як убачається з матеріалів справи, 12.12.2014 до Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Лутковської Валерії Володимирівни надійшло колективне письмове звернення, підписане представниками п'яти громадських організацій, в тому числі і представником Київської міської спілки споживачів "Світоч" ОСОБА_1, «з проханням та вимогою» надати їм приміщення в Секретаріаті Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини для обговорення важливих для громадськості питань, а саме для проведення круглих столів, що заплановані ними на 18.12.2014, 25.12.2014 та 15.01.2015.

Подання даного звернення було зумовлено інтерв'ю в газеті «Закон і Бізнес» за 01-07 червня 2013 року, у якому, серед іншого, Уповноважений заявив, що при кожному з представників Уповноваженого за певними напрямами створено експертні ради, які так само складаються з представників громадянського суспільства. Зокрема, вони допомагають, коли з'являються законодавчі ініціативи, щодо яких слід висловити свою позицію, адже завдяки експертам удається краще зрозуміти сильні та слабкі сторони проектів.

Відповідачем також зазначено про відкриття офісу для заходів, які хотіли б провести представники громадянського суспільства. Вказано, що якщо в останніх є бажання організувати круглий стіл, конференцію чи семінар, зал та необхідне обладнання буде надано.

Судом встановлено, що представником Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Чаплигою М.В. листом від 23.12.2014 № 14-2566/5184-14-25 заявникам було роз'яснено процедури та механізми організації та проведення заходів у приміщенні Секретаріату Уповноваженого з прав людини за участю представників інститутів громадянського суспільства, експертів, органів влади та місцевого самоврядування за ініціативи Уповноваженого або за підтримки Секретаріату Уповноваженого з прав людини, а також механізми практичної реалізації комунікативного майданчика (платформи), створеного у Секретаріаті Уповноваженого з прав людини для обговорення спільно з представниками ІГС, органів влади, міжнародних організації та експертами широкого кола важливих питань у сфері захисту прав людини.

Згодом, 30.12.2014 до відповідача надійшло звернення громадянина ОСОБА_9, який повідомив про те, що 25.12.2014 на засіданні лідерів громадських організацій була створена "Громадська Наглядова Рада при Уповноваженому з прав Людини".

Представником Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини Чаплигою М.В. листом від 25.01.2015 № 14/9-Б238935.14/26-25 ОСОБА_9 було роз'яснено, що відповідно до пункту 1 частини п'ятої статті 10 Закону України "Про громадські об'єднання" власна назва громадського об'єднання не може містити найменування органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, складових найменувань цих органів (міністерство, агентство, служба, інспекція, комітет, адміністрація, прокуратура, суд). Також роз'яснено, що згідно з частиною другою статті 22 Закону України "Про громадські об'єднання" втручання органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб у діяльність громадських об'єднань, так само як і втручання громадських об'єднань у діяльність органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування, їх посадових та службових осіб, не допускається, крім випадків, передбачених законом.

12.01.2015 до Уповноваженого надійшло звернення голови Київської міської спілки споживачів «Світоч» ОСОБА_1, який у додаток до вищевказаного колективного звернення від 12.12.2014, надав програму проведення круглого столу, запланованого цими організаціями на 15.01.2015.

Представником відповідача Чаплигою М.В. листом від 14.01.2015 № 14-13/27-15-25 заявнику було роз'яснено, що Секретаріат Уповноваженого не є ресурсним центром з надання інституційної підтримки ІГС, не надає приміщень та фінансової підтримки для діяльності ІГС або проведення їх статутних заходів, не втручається в діяльність ІГС і самостійно приймає рішення про доцільність проведення того чи іншого заходу.

Крім того, в січні 2015 року на адресу Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з Генеральної прокуратури України, Комітету Верховної Ради України з питань запобігання і протидії корупції та Комітету Верховної Ради України з питань прав людини, національних меншин і міжнаціональних відносин надійшли листи з долученими колективними зверненнями представників вищезгаданих громадських організацій, де містились запрошення для участі в круглому столі, запланованого заявниками на 15.01.2015.

Листами представника Уповноваженого Верховної Ради України з прав людиниЧаплиги М.В. від 15.01.2015 № 14-24/89-15-25, Уповноваженого від 15.01.2015 № 1/9-238960.15/НД-25 і від 22.01.2015 № 1/9-239269.15/НД-25 вищезгаданим державним органам було повідомлено, що жодного круглого столу за участю заявників у січні 2015 року в Секретаріаті Уповноваженого з прав людини не заплановано та про недоцільність проведення запропонованого заходу спільно з Секретаріатом Уповноваженого.

Проте, як встановлено у судових засіданнях, незважаючи на вищезгадані роз'яснення, 15.01.2015 заявники прибули до Секретаріату Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини з метою проведення вищевказаного круглого столу, у зв'язку з чим їх було повідомлено про те, що в Секретаріаті Уповноваженого жодного круглого столу за їх участю не заплановано та про недоцільність проведення запропонованого заходу спільно з Секретаріатом Уповноваженого з прав людини.

Метою звернення до суду з даним позовом є думка позивачів щодо вчинення дискримінаційних дій відповідачем відносно них, оскільки Уповноваженим було надано приміщення для проведення круглих столів іншим представникам громадськості.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає наступне.

У Секретаріаті Уповноваженого з прав людини створено комунікативний майданчик (платформу) для обговорення спільно з представниками ІГС, органів влади, міжнародних організацій та експертами широкого кола важливих питань у сфері захисту прав людини.

Практична реалізація такого майданчика (платформи) полягає у створенні і функціонуванні системи постійно діючих громадських дорадчих органів при Уповноваженому з прав людини та при представниках Уповноваженого з прав людини, метою яких є сприяння дотриманню і захисту прав людини і основоположних свобод в Україні, а також надання консультаційної підтримки, вироблення пропозицій і рекомендацій щодо забезпечення прав людини.

Система постійно діючих громадських дорадчих органів на сьогодні складається з Консультативної ради при Уповноваженому з прав людини, що створена 10.07.2012 відповідно до статті 10 Закону України "Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини", та експертних рад, що створені при представниках Уповноваженого з прав людини.

Як визначено в Положенні про консультативну раду при Уповноваженому Верховної Ради України з прав людини, яке є додатком № 1 до наказу Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини від 10.07.2012 № 6/8-12, консультативна рада при Уповноваженому з прав людини (далі - КР) є постійно діючим колегіальним консультативно-дорадчим органом, який діє на громадських засадах з метою надання Уповноваженому консультаційної підтримки, проведення наукових досліджень, а також вивчення пропозицій щодо поліпшення стану захисту прав людини і основоположних свобод.

До складу КР входять Уповноважений з прав людини, представники міжнародних, громадських і профспілкових організацій, засобів масової інформації, громадські діячі та фахівці, що мають досвід роботи у галузі захисту прав і свобод людини. Рішення щодо ротації персонального складу КР (про введення нових членів до складу або виведення членів зі складу КР) приймаються членами КР та затверджуються Уповноваженим з прав людини. Члени КР можуть залучати до своєї діяльності експертів, які також працюють на громадських засадах.

При представниках Уповноваженого з прав людини за напрямами діють експертні ради за такими напрямами, як доступ до публічної інформації, реалізація національного превентивного механізму, недискримінація та тендерна рівність, трудові права, права людей з інвалідністю, права дитини.

Представники Уповноваженого з прав людини самостійно визначають коло громадських експертів, представників ІГС та міжнародних організацій, що входять до складу відповідних експертних рад. Діяльність цих експертних рад спрямовується відповідними представниками Уповноваженого з прав людини за напрямами.

За ініціативи КР або експертних рад у Секретаріаті Уповноваженого з прав людини можуть відбуватись круглі столи, робочі наради тощо.

Члени відповідних експертних рад, КР або представники ІГС чи міжнародних організацій можуть ініціювати проведення круглого столу або робочої наради у Секретаріаті Уповноваженого з прав людини. Для цього вони заздалегідь надають відповідному представникові Уповноваженого з прав людини або Уповноваженому з прав людини обгрунтування необхідності проведення такого заходу, інформацію про досвід діяльності організації у цій сфері, список учасників, порядок денний та очікувані і результати проведення заходу.

Рішення про проведення того чи іншого заходу у приміщенні Секретаріату Уповноваженого з прав людини приймає Уповноважений або його представники за напрямами на підставі оцінки поданих відомостей відповідності мети проведення заходу та очікуваних результатів планам діяльності Секретаріату Уповноваженого з прав людини.

Як пояснено відповідачем, Секретаріат Уповноваженого з прав людини не є ресурсним центром з надання інституційної підтримки ІГС, не надає приміщень та фінансової підтримки для діяльності ІГС або проведення їх статутних заходів, не втручається в діяльність ІГС і самостійно приймає рішення про доцільність проведення того чи іншого заходу.

Одним із способів взаємодії Уповноваженого з прав людини із ІГС є надання громадськими об'єднаннями своїх аналітичних, моніторингових або статистичних матеріалів у сфері захисту прав людини, з метою їх опрацювання та врахування під час підготовки Щорічної або спеціальних доповідей Уповноваженого про стан дотримання прав і свобод людини.

За бажанням з власної ініціативи громадські об'єднання можуть обговорювати та розробляти проекти змін до законодавчих актів та надавати їх на розгляд суб'єктам законодавчої ініціативи.

Позивач вважає, що відповідач, заперечуючи проти позову, не навів доказів правомірності своїх дій, оскільки громадськість не просила виділяти комунікативний майданчик (платформу), а просила надати існуюче приміщення, про створення якого відповідачем було заявлено в інтерв'ю.

Крім того, позивачі зауважують, що відповідач вказує на те, що він не є ресурсним центром з надання інституційної підтримки ІГС, не надає приміщень для фінансової підтримки для діяльності ІГС і самостійно приймає рішення про доцільність проведення того чи іншого заходу, однак з цим позивачі погоджуються та вказують, що вони з приводу наведеного не звертались, а просили надати приміщення для проведення круглих столів з питань, важливих для громадськості.

На вказане суд зазначає, що позивачі не входять в постійно діючі громадські дорадчі органи при Уповноваженому з прав людини та при представниках Уповноваженого з прав людини.

Однак, представниками відповідача у судовому засіданні не заперечено, що, зокрема, представники ІГС можуть ініціювати проведення круглого столу або робочої наради у Секретаріаті Уповановаженого з прав людини.

Судом вказано вище, що безпосередньо рішення про проведення того чи іншого заходу у приміщенні Секретаріату Уповноваженого з прав людини приймає Уповноважений або його представники.

З приводу актуальності піднятого позивачами питання для круглого столу в приміщенні Секретаріату Уповноваженого про реформування Кримінального процесуального кодексу, відповідачем було висловлено свою позицію в листі № 14-2566/5184-14-25 від 23.12.2014.

У наведеному листі вказано, що наразі у тісній взаємодії з Радою Європи в рамках проекту «Підтримка реформи кримінальної юстиції в Україні», що фінансується Урядом Данії (Проект з РКЮ), а також з Офісом закордонного розвитку, допомоги та навчання кадрів прокуратури через Посольство США в Україні (OPDAT-USE) та Програмою розвитку ООН в Україні (ПРООН) здійснюється реалізація пілотної ініціативи в рамках проекту «Наглядовий моніторинг судових процесів з метою оцінки застосування Кримінального процесуального кодексу України».

Моніторинг проводиться моніторами, відібраними громадською організацією, що отримала грант для реалізації пілотного проекту, на основі методології, форм та посібника, розроблених Уповноваженим за підтримки експертів Ради Європи та OPDAT-USE.

Також, в зазначеному вище листі вказано, що за результатами аналізу отриманих в рамках зазначеного проекту даних Секретаріатом Уповноваженого буде проведено низку публічних обговорень, до участі у яких буде запрошено і організацію «Київська міська спілка споживачів «Світоч».

Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що одним із способів взаємодії Уповноваженого з ІГС є надання громадськими об'єднаннями своїх аналітичних, моніторингових або статистичних матеріалів у сфері захисту прав людини, з метою їх опрацювання та врахування під час підготовки Щорічної або спеціальних доповідей Уповноваженого про стан дотримання прав і свобод людини. У разі якщо буде прийнято рішення про врахування наданих ІГС матеріалів при підготовці Щорічної або спеціальних доповідей Уповноваженого, Секретаріат Уповноваженого офіційно звертається до керівництва вказаного ІГС з пропозицією надати дозвіл на використання таких матеріалів з посиланням на ІГС як джерело інформації.

Крім того, Уповноважений Верховної Ради України з прав людини приймає та розглядає звернення народних депутатів України, громадян України, незалежно від місця їх перебування, іноземців, осіб без громадянства, які перебувають на території України, або осіб, які діють в їхніх інтересах.

Уповноважений розглядає звернення щодо відносин, які виникають між заявником та органами державної влади, органами місцевого самоврядування та їх посадовими і службовими особами.

Парламентський контроль здійснюється щодо захисту прав і свобод заявників, проголошених Конституцією України, законами України та міжнародними договорами України.

Звернення подаються Уповноваженому в письмовій формі протягом року після виявлення порушення прав і свобод людини і громадянина. За наявності виняткових обставин цей строк може бути подовжений Уповноваженим, але не більше ніж до двох років (ст. 17 Закону України «Про Уповноваженого Верховної Ради України з прав людини»).

Таким чином, суд приходить до висновку щодо відсутності протиправності дій відповідача, які виразились у відмові в проведенні круглого столу в приміщенні Секретаріату Уповноваженого на тему реформування Кримінального процесуального кодексу, оскільки доцільність проведення запропонованого Київською міською спілкою споживачів «Світоч» Уповноваженим не встановлено, зокрема, до завершення реалізації моніторингового проекту. Позивачі можуть звернутися до відповідача у інший, встановлений чинним законодавством спосіб.

Слід зазначити, що ОСОБА_1, звертаючись до відповідача 12.12.2014 як представник громадської організації Київської міської спілки споживачів «Світоч» спільно з представниками інших чотирьох громадських організацій, не надали ні Уповноваженому, ні Секретаріату Уповноваженого з прав людини ніяких документів, які б підтверджували створення та реєстрацію вказаних ними громадських організацій у порядку, передбаченому діючим законодавством.

Крім того, як убачається з позовної заяви, підставами для звернення до Уповноваженого, а згодом і звернення до суду, стало інтерв'ю відповідача в газеті «Закон і Бізнес» за 01-07 червня 2013 року, в якому у відповідь на запитання щодо відкритості роботи секретаріату Уповноважений вказав про відкриття офісу для заходів, які б хотіли провести представники громадянського суспільства. Зазначеному передувала розповідь відповідача про те, що при кожному з представників Уповноваженого за певними напрямами створено експертні ради, які так само складаються з представників громадянського суспільства. Однак, як з'ясувалось у судових засіданнях, позивачами фраза відповідача щодо відкриття офісу для проведення круглих столів, конференцій чи семінарів була сприйнята без врахування відповіді на запитання в цілому, тобто не так, як доводив відповідач насправді, що і зумовило колізію у розумінні вказаного вище інтерв'ю.

Щодо дискримінації позивачів за ознакою соціального статусу слід зауважити, що згідно з п. 2 ст. 1 Закону України «Про засади запобігання та протидії дискримінації в Україні» дискримінація - це ситуація, за якої особа та/або група осіб за їх ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, віку, інвалідності, етнічного та соціального походження, громадянства, сімейного та майнового стану, місця проживання, мовними або іншими ознаками, які були, є та можуть бути дійсними або припущеними (далі - певні ознаки), зазнає обмеження у визнанні, реалізації або користуванні правами і свободами в будь-якій формі, встановленій цим Законом, крім випадків, коли таке обмеження має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними.

Відповідно до Конституції України (ст. 24), Загальної декларації прав людини (ст.ст. 2, 7), Міжнародного пакту про громадянські та політичні права (ст.ст. 2, 26), Міжнародного пакту про економічні, соціальні і культурні права (ст. 2), Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (ст. 14, ст. 1 Протоколу № 12 до Конвенції, ст. 2-1 Кодексу законів про працю) тощо необхідною підставою для встановлення факту дискримінації є обумовленість відмінного ставлення за певними ознаками.

Окрім цього, Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях визначає, що лише розрізнення, яке базується на персональній ознаці, за якою особа чи групи осіб відрізняються один від одного, можна характеризувати як дискримінацію (рішення у справах «ОСОБА_10 та інші проти Сполученого Королівства» (ОСОБА_10 and others v the United Kingdom), «ОСОБА_11, ОСОБА_12 і ОСОБА_13 проти Данії» (ОСОБА_11 ОСОБА_12 and ОСОБА_13 v. Denmark). Разом з тим, Суд деталізує вимоги до природи ознак, за якими забороняється дискримінація, та встановлює, що категорія «інші ознаки» поширюється винятково на такі ознаки, які за своєї природою є достатньо подібними до ознак, які вже перелічені в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, тобто відносяться до визначального для ідентичності особи вибору або є невід'ємними, вродженими та незмінними характеристиками (рішення у справі «ОСОБА_14 проти Чеської Республіки» (ОСОБА_14 v. The Czech Republic).

Відповідно факт дискримінації може бути встановлений лише у випадку, коли розрізнення у ставленні до особи вмотивоване притаманною їй певною персональною ознакою.

Отже, з огляду на вищезазначене, та, зважаючи на ту обставини, що позивачі у своїй позовній заяві не навели фактичних даних, які б дозволили обгрунтовано припустити, що різниця у ставленні до них зі сторони відповідача має місце саме через будь-яку наявну в них персональну ознаку, суд приходить до висновку, що твердження позивачів щодо наявності дискримінаційного ставлення до них з боку Уповноваженого є необгрунтованими та такими, що не відповідають дійсності. Враховуючи викладене, позовна вимога в цій частині задоволенню не підлягає.

Вимога позивачів щодо зобов'язання Уповноваженого припинити дискримінаційні порівняно з іншими представниками громадськості дії відносно позивачів у питанні надання приміщення, спеціально створеного в офісі Уповноваженого Верховної Ради з прав людини для обговорень важливих для громадськості питань, шляхом надання вказаного приміщення для проведення круглих столів за тематикою, зазначеною у заяві від 12.12.2014 та сприяння у проведенні цих круглих столів є похідною від першої вимоги, тому і задоволенню також не підлягає, оскільки протиправності в діях відповідача судом не встановлено.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їх посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Беручи до уваги викладене, суд дійшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог та про відмову у задоволенні останніх.

Керуючись ст.ст. 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва

П О С Т А Н О В И В:

У задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя А.С. Мазур